Що таке гомеопатія?

У 2005 році швейцарські дослідники поставили поруч 110 плацебо-контрольованих випробувань гомеопатії і 110 подібних випробувань звичайних ліків. В обох групах невеликі й слабші за якістю роботи показували вражаючу користь. Коли ж залишили тільки великі та якісні, звичайні ліки свій ефект зберегли, а результат гомеопатії вже не відрізнявся від пустушки^[1]. Ця робота добре пояснює, чому про гомеопатію сперечаються понад двісті років: усе залежить від того, на які дослідження дивитися.

Гомеопатію зазвичай подають як м'який і майже безпечний метод лікування різних недуг. Підхід, заснований на сильно розведених речовинах, приваблює людей, які шукають альтернативу або доповнення до звичайної (доказової) медицини. Останніми роками дедалі більше офіційних медичних організацій оприлюднюють своє ставлення до гомеопатії, і для багатьох людей саме ця позиція стає вирішальною під час вибору лікування.

Читайте:

Гомеопатія при астмі: ефективність, ризики, сумісність

Гомеопатія при астмі: на чому тримається цей метод, які засоби пропонують гомеопати, що показали клінічні дос...

Акупунктура: що це, користь і протипоказання

Акупунктура, або голковколювання: як цей метод пояснюють китайська традиція і наука, як проходить сеанс, при ...

Що таке гомеопатія?

Гомеопатія є системою альтернативної медицини, яку наприкінці XVIII століття розробив німецький лікар Самуель Ганеман^[2]. Її суть полягає у використанні мінімальних доз речовин, які у великих кількостях спричиняють симптоми, подібні до тих, що турбують хворого. За цією теорією, розведена субстанція стимулює природні механізми самозцілення організму, а лікування має бути максимально м'яким і персоналізованим. Звичайну медицину гомеопати ще з часів Ганемана називають «алопатією»; лікарі цим словом не користуються.

Закон подібності

Цей принцип формулюють як «подібне лікує подібне»: хворобу нібито можна вилікувати речовиною, яка у здорових людей спричиняє схожі симптоми^[3]. Якщо речовина викликає у здорової людини, скажімо, свербіж, кашель або безсоння, то в мікродозах вона мала б позбавляти цих самих проявів хворого. Перелік таких «відповідностей» гомеопати складали під час так званих «випробувань» (provings): здоровим людям давали речовину і записували всі відчуття, які в них з'являлися^[2]. Класичний приклад: цибуля у великій кількості подразнює слизові оболонки і спричиняє сльозотечу, тому в гомеопатичному розведенні її пропонують людям із нежитем чи подразненням очей.

Закон нескінченно малих доз

Другий принцип звучить як «що менша доза, то сильніша дія»^[3]. Засоби готують послідовними розведеннями: на позначці 30C вихідну речовину 30 разів поспіль розводять у співвідношенні 1 до 100, тож кінцева концентрація становить 1 до 10 у 60-му степені (одиниця з 60 нулями)^[4]. Багато гомеопатичних продуктів розведено так, що в них не залишається жодної молекули вихідної речовини^[3].

Міф: вода «запам'ятовує» вихідну речовину і передає організму інформацію про неї. Насправді: механізму, за яким розчин без діючої речовини міг би мати фізіологічну дію понад плацебо, не існує; з погляду хімії та біології таке припущення неправдоподібне^[4]. Інакше вода «пам'ятала» б і все, з чим контактувала до того.

Підхід до лікування

Гомеопатія пропонує індивідуалізований підхід: гомеопат зважає на фізичний і психологічний стан, емоційне самопочуття та навіть спосіб життя пацієнта. Тому різні люди з однаковим діагнозом часто отримують різні засоби, а самі діагнози гомеопатія ставить за власною системою, відмінною від прийнятої в медицині^[3]. Головною метою вважають «розблокування» внутрішніх ресурсів організму. Гомеопати наголошують, що не пригнічують симптоми, а «підтримують» організм, щоб він сам упорався з недугою. Довга й уважна розмова справді може допомагати: у британському випробуванні з людьми з ревматоїдним артритом стан покращувала сама консультація гомеопата, а гранули із засобом діяли не краще за пустушку^[5].

Міф: гомеопатія і лікування травами є одним і тим самим. Насправді: трав'яні засоби містять речовини рослини у відчутній кількості, тоді як гомеопатичні розводять до слідових або нульових концентрацій, і серед їхньої сировини є мінерали та тваринні продукти; у класифікаціях доповняльної медицини це окремі методи^[6].

Гомеопатичні засоби

Сировиною для гомеопатичних засобів слугують рослини, мінерали, продукти тваринного походження або хімічні сполуки. Ці речовини послідовно розводять і енергійно струшують (цей процес називають потенціюванням), після чого випускають у формі крапель, гранул, таблеток, мазей чи гелів^[3]. На етикетці складники зазвичай вказують латинськими назвами, а ступінь розведення позначають як 6X, 2C тощо^[2].

Ось деякі приклади інгредієнтів, які використовують у гомеопатії^[3]:

• Цибуля (Allium cepa)
• Отруйний плющ (Rhus toxicodendron)
• Беладона, у побуті красавка (Atropa belladonna), отруйна рослина
• Кропива жалка (Urtica urens)
• Мінерали, наприклад білий миш'як, тобто оксид арсену (Arsenicum album)
• Подрібнені бджоли (Apis mellifica).

Форми випуску гомеопатичних засобів:

• Рідкі розчини (краплі або спреї), які часто містять спирт^[3]
• Гранули чи таблетки на цукровій або лактозній основі; у побуті їх називають «гомеопатичними кульками» або «крупинками», і людям з лактозною непереносимістю варто дивитися на склад
• Креми та мазі для місцевого застосування.

Стани, при яких найчастіше застосовують гомеопатію

Попри тривалі суперечки, прихильники гомеопатії вважають її придатною для широкого кола проблем зі здоров'ям. Дорослі найчастіше самі купують гомеопатичні засоби від застуди і болю в м'язах та суглобах^[3]. Серед поширених застосувань:

• Дитяча діарея, коли батьки шукають делікатні методи. Об'єднаний аналіз трьох невеликих досліджень показав, що пронос минав у середньому на 0,66 дня швидше^[7], але наступне випробування тих самих авторів різниці з плацебо не знайшло^[8]. У Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ) у 2009 році заявили, що доказів користі гомеопатії при дитячій діареї немає^[9].
• Середній отит (запалення середнього вуха) з болем і гарячкою. Британські настанови NICE прямо не рекомендують гомеопатію при ексудативному середньому отиті^[10].
• Астма з її нападами утрудненого дихання. Кокранівський огляд шести плацебо-контрольованих досліджень не знайшов надійних доказів користі^[11].
• Прояви менопаузи, зокрема припливи та дратівливість. Систематичний огляд досліджень гомеопатії під час лікування раку, де найчастіше оцінювали саме припливи, переконливих доказів дії не виявив^[12].
• Біль у м'язах у спортсменів і людей, які активно тренуються. Огляд плацебо-контрольованих досліджень гомеопатичної арніки не підтвердив, що вона діє краще за плацебо^[13].
• Застуда та грип у сезон вірусних інфекцій. Кокранівський огляд засобу Oscillococcinum не знайшов користі для профілактики грипу, а дані про лікування визнав недостатніми для надійних висновків^[14].
• Алергії, особливо сезонна алергія.

Іноді гомеопатію пропонують як допоміжний метод при психічних розладах, зокрема передменструальному дисфоричному розладі (тяжкій формі передменструального синдрому) чи навіть великому депресивному розладі. Надійних доказів її ефективності при жодному з цих станів немає^[3].

Дослідження та докази

Наукові дослідження вже десятиліттями намагаються оцінити ефективність гомеопатії. Незалежні систематичні огляди здебільшого доходять висновку, що специфічної лікувальної дії гомеопатичні засоби не мають, а позитивні результати пояснюються ефектом плацебо.

Одну з наймасштабніших оцінок провела Національна рада з охорони здоров'я та медичних досліджень Австралії у 2015 році. Експерти переглянули понад 1800 наукових робіт^[15], а в остаточну оцінку увійшли 57 систематичних оглядів зі 176 дослідженнями. Висновок: надійних доказів ефективності гомеопатії немає для жодного стану здоров'я^[3]. Рада також порадила не застосовувати гомеопатію при хронічних і серйозних станах та тих, що можуть стати серйозними. Ще у 2010 році науковий комітет британського парламенту дійшов висновку, що гомеопатичні засоби діють не краще за плацебо^[10].

Дослідження, які нібито демонструють позитивну дію гомеопатії, часто мають значні методологічні недоліки. Саме невеликі й слабкі випробування дають найбільший «ефект»^[1]:

• Відсутність подвійного сліпого контролю, коли ні пацієнт, ні дослідник не знають, хто отримав засіб, а хто плацебо.
• Надто мала кількість учасників.
• Неможливість повторити отримані результати в інших випробуваннях.

Національна служба охорони здоров'я Англії (NHS England) у 2017 році віднесла гомеопатію до засобів, які не слід рутинно призначати, бо надійних доказів клінічної ефективності немає^[10]. Американські Центри з контролю та профілактики захворювань наголошують, що гомеопатичні «щеплення» (нозоди) не можуть замінити вакцинацію: достовірних наукових доказів на їхню користь немає^[3].

В Україні гомеопатичні засоби продаються в багатьох аптеках, і деякі лікарі призначають їх як додаткові. Водночас у 2018 році тодішня в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун заявила, що жодне належне наукове дослідження не довело ефективність гомеопатичних препаратів і що МОЗ не закуповує їх за державні кошти^[16].

Коротко: чим суворіше і масштабніше дослідження, тим менше лишається від ефекту гомеопатії. Найбільші огляди не знайшли стану, при якому вона надійно діяла б краще за плацебо.

Безпека та регулювання гомеопатії

Гомеопатичні засоби часто вважають безпечними, бо діючої речовини в них зазвичай дуже мало. Проте деякі продукти з написом «гомеопатичний» розведені слабко і містять значну кількість активних речовин, які можуть спричиняти побічні ефекти або взаємодіяти з ліками^[3]. Рідкі засоби можуть містити спирт, і в США в них дозволено більше спирту, ніж у звичайних ліках^[3]; для дітей, вагітних і людей із певними хворобами це має значення.

Міф: гомеопатія не може зашкодити, бо в ній «нічого немає». Насправді: систематичний огляд описів клінічних випадків налічив 1159 людей із побічними реакціями, від легких до тяжких, включно з чотирма смертями. Найчастіше траплялися алергічні реакції та отруєння, а найчастіше винним був засіб з отруйного плюща. Частина шкоди виникла через те, що гомеопатією замінили дієве лікування^[17].

Гомеопати пояснюють тимчасове погіршення після засобу «гомеопатичним загостренням». Систематичний огляд 24 плацебо-контрольованих досліджень не знайшов чітких доказів, що таке явище існує: «загострення» траплялися з подібною частотою і після плацебо^[18]. Тому погіршення стану треба обговорити з лікарем, а не чекати, поки воно «мине саме».

Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) неодноразово попереджало споживачів. У 2017 році воно повідомило, що в деяких гомеопатичних таблетках для дітей, у яких ріжуться зуби, була надмірна кількість токсичної беладони, а у 2015 році застерегло не покладатися на безрецептурні «гомеопатичні засоби від астми», бо їхні безпечність та ефективність ніхто не оцінював^[3]. Жодного гомеопатичного продукту управління не схвалило; з 2020 року воно надіслало виробникам понад 20 попереджувальних листів, зокрема через забруднення і порушення стерильності^[2].

У 2016 році Федеральна торгова комісія США (FTC) оголосила, що вимагатиме від виробників безрецептурних гомеопатичних засобів таких самих надійних наукових доказів ефективності, як і для інших товарів зі схожими обіцянками. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США у грудні 2017 року запропонувало новий підхід, заснований на оцінці ризиків^[3], а 6 грудня 2022 року затвердило остаточні правила. Насамперед під контроль потрапляють засоби зі скаргами на шкоду, з небезпечними складниками, для очей, носа чи ін'єкцій, для вразливих груп (дітей, вагітних, людей похилого віку), з проблемами якості, а також ті, що обіцяють лікувати серйозні хвороби, зокрема рак^[2].

Критика та суперечки

Основна критика гомеопатії стосується її фундаментальних принципів, які суперечать знанням хімії, фармакології та медицини. Закон нескінченно малих доз передбачає, що засіб стає ефективнішим із кожним розведенням, проте після певної межі в розчині просто не лишається молекул вихідної речовини. Якби правило «що менше, то сильніше» працювало буквально, найпотужнішими ліками в домі була б склянка води з-під крана.

Суперечки щодо гомеопатії мають і етичний бік. Коли людина відмовляється від доведеного лікування на користь гомеопатії, її стан може погіршитися аж до смерті. У дослідженні Єльського університету пацієнти з раком без метастазів, зокрема раком молочної залози, які обрали лише альтернативні методи замість стандартного лікування, мали в 2,5 раза вищий ризик смерті^[19]. У 2009 році представники кількох департаментів ВООЗ у відповідь на звернення молодих науковців заявили, що не рекомендують гомеопатію для лікування туберкульозу, ВІЛ, малярії, грипу та дитячої діареї^[9].

Прихильники гомеопатії наполягають, що метод зберігає популярність понад двісті років і покращує самопочуття людей, а наука просто ще не змогла пояснити механізм його дії. Вони також стверджують, що гомеопатичні засоби не мають серйозних побічних ефектів. Описані вище випадки отруєнь і шкоди від відмови від лікування показують, що це твердження правдиве не завжди.

Як зрозуміти, чи підходить вам гомеопатія?

Рішення про гомеопатію залежить від конкретної ситуації. Якщо проблема серйозна або загрожує життю, потрібне доказове лікування. Гомеопатію не слід використовувати замість перевіреної медичної допомоги чи як привід відкласти візит до лікаря^[3]. Якщо ви все ж вирішили спробувати якийсь засіб, візьміть його з собою на прийом: лікар оцінить склад, ризик побічних ефектів і взаємодій з іншими ліками. Вагітним, жінкам, які годують грудьми, і батькам, які хочуть дати гомеопатичний засіб дитині, Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США радить спершу порадитися з лікарем^[3].

Не відкладайте звернення до лікаря, якщо:

• у дитини з діареєю є ознаки зневоднення (мало сечі, сухість у роті, млявість) або в немовляти гарячка;
• напад астми не минає після інгалятора-рятівника;
• симптоми не слабшають або посилюються, попри будь-яке домашнє лікування;
• після гомеопатичного засобу з'явилися висип, нудота, серцебиття чи інше нове нездужання.

Деякі люди кажуть, що такий підхід дає їм психологічну підтримку, зменшує тривожність і відчуття безпорадності. Проте серйозні хвороби потребують методів із доведеною ефективністю, а в невідкладних ситуаціях гомеопатія не замінить професійної допомоги та перевірених ліків. Гомеопатичні засоби не замінюють і щеплень: дотримуйтеся календаря вакцинації для дітей і дорослих^[3].