Мелатонін проти випадіння волосся: що показують дослідження

У 2004 році дерматологи з Єни провели незвичний експеримент: 40 жінок із випадінням волосся щовечора втирали в шкіру голови розчин мелатоніну 0,1% або плацебо протягом шести місяців. У тих, хто отримував мелатонін, частка волосин у фазі активного росту виявилася більшою, а рівень гормону в крові при цьому не перевищував звичайного нічного піку^[1]. Так гормон темряви, відомий передусім як регулятор сну, став кандидатом на роль засобу проти випадіння волосся. Ця проблема може торкнутися будь-кого, незалежно від віку чи статі, а причин у неї багато. Мелатонін залишається однією з найменш відомих, але перспективних ідей: сучасні дослідження свідчать, що мелатонін для місцевого застосування (топічний) може гальмувати втрату волосся, підтримувати його ріст і робити волосся густішим^[2]. Сила цих доказів поки помірна.

Коротко: немає даних, що мелатонін спричиняє випадіння волосся. Навпаки, у дослідженнях лосьйони з мелатоніном допомагали зменшити втрату волосся та підтримати його ріст, хоча більшість цих робіт невеликі^[2].

Вплив мелатоніну на волосся

Мелатонін виробляє мозок у відповідь на темряву^[3]. Основне джерело гормону в мозку становить шишкоподібна залоза (епіфіз), а головне завдання полягає в регуляції циркадних ритмів, тобто внутрішнього годинника організму^[4]. Увечері рівень мелатоніну зростає, і це допомагає заснути. Проте функції гормону ширші за сон. Мелатонін нейтралізує вільні радикали, тобто має антиоксидантну дію, а також впливає на імунну відповідь^[4] і має протизапальні властивості^[5]. Шкіра й волосяні фолікули людини самі синтезують мелатонін і мають до нього функціональні рецептори^[4], тож волосся для цього гормону цілком «своя» територія^[6].

Із настроєм зв'язок складніший. На рецептори мелатоніну діє антидепресант агомелатин, ефективніший за плацебо при великому депресивному розладі^[7]. Однак сам мелатонін у таблетках у метааналізі 10 досліджень (486 пацієнтів) не показав чіткого лікувального чи профілактичного ефекту при депресії^[8].

Однією з найпоширеніших причин випадіння волосся є андрогенетична алопеція (АГА), тобто чоловіче та жіноче облисіння за спадковим типом. Серед чоловіків нею уражені приблизно 50% до 50 років і близько 80% до 70 років^[9]. У жінок цифри сильно залежать від віку й популяції: за даними огляду 2012 року, АГА є приблизно в 17% жінок віком 30–49 років і в 23–25% жінок віком 50–69 років^[10], а в дослідженні 2022 року в Таїланді ознаки жіночого облисіння виявили в 52,2% жінок після менопаузи, здебільшого легкого ступеня^[11]. Тож поширена цифра «близько 15% жінок після менопаузи» радше занижена. АГА виникає через вплив андрогенів, насамперед дигідротестостерону (ДГТ), на волосяні фолікули: фаза росту волосини скорочується, а сама вона з кожним циклом стає тоншою^[9]. Велику роль відіграє й генетика: схильність до облисіння успадковується^[9]. Після менопаузи падіння рівня естрогенів створює відносну перевагу андрогенів, що пояснює, чому випадіння волосся в менопаузі трапляється частіше^[12].

Топічний мелатонін, як показують дослідження, може допомагати при АГА. Огляд 2023 року в Journal of Drugs in Dermatology зібрав 11 досліджень за участю людей з алопецією (2267 пацієнтів, із них 1140 чоловіків). У восьми з них мелатонін, нанесений на шкіру голови, дав позитивний результат при АГА^[2]. Порівняно з контрольними групами мелатонін:

• посилював ріст волосся на голові (8 досліджень)^[2];
• сприяв збільшенню густоти волосся (4 дослідження)^[2];
• покращував товщину волосин (2 дослідження)^[2];
• зменшував втрату волосся: у великому тримісячному дослідженні на понад 1800 добровольцях частка людей, у яких при легкому потягуванні пасма висмикувалося помітно більше волосин, ніж зазвичай, знизилася з 61,6% до 7,8%^[10].

Автори огляду дійшли висновку, що найпереконливіші дані стосуються чоловіків з АГА^[2]. Топічний мелатонін показав обнадійливі результати, і його розглядають як альтернативу для людей, яким не підходять стандартні засоби через побічні ефекти^[10]. Чи допомагає він тим, у кого міноксидил чи фінастерид не дали результату, окремо не досліджували, тож обіцянки на кшталт «спрацює, коли все інше не допомогло» поки не мають підтвердження. Італійські фармакологи, які у 2024 році проаналізували всі клінічні дослідження топічного мелатоніну, звернули увагу на слабкі місця: частина робіт не мала групи плацебо, і в деяких засобах мелатонін поєднували з іншими активними речовинами. Переконливим вони визнали лише одне рандомізоване дослідження в жінок^[5].

Мелатонін сприяє росту волосся

Дослідження показали, що мелатонін діє через спеціальні рецептори у волосяних фолікулах. Особливо багато їх у клітинах дермального сосочка (папіли). Це невелике скупчення клітин в основі фолікула, яке подає сигнали для росту волосини. У лабораторному дослідженні рецепторів мелатоніну в цих клітинах виявилося більше, ніж у клітинах епідермісу (кератиноцитах) і в клітинах дерми (фібробластах)^[13]. Зв'язування мелатоніну з рецепторами запускає процеси, які сприяють росту волосся.

Дослідження 2022 року^[13], проведене в лабораторних умовах, виявило цікаву закономірність. Науковці вирощували клітини дермального сосочка людини у вигляді тривимірних кульок (сфероїдів), які краще імітують справжній фолікул, ніж звичайний плоский шар клітин. Мелатонін дозозалежно збільшував діаметр цих сфероїдів і підвищував активність генів, пов'язаних із ростом волосся: лужної фосфатази, BMP2, версикану та WNT5A. Ефект зникав, якщо рецептори мелатоніну блокували, а сам гормон у концентраціях до 1 мМ не шкодив клітинам^[13]. Це підтвердило, що мелатонін безпосередньо впливає на клітини, від яких залежить регенерація волосся. Втім, ідеться про клітини в лабораторному посуді, а не про живу шкіру голови.

У 2024 році ще одне дослідження на мишах^[14] додало деталей. Тваринам видаляли шерсть і спостерігали, як вона відростає. Мелатонін прискорював відновлення шерсті, а речовина лузиндол, що блокує рецептори мелатоніну, навпаки, гальмувала його. Мелатонін вмикав сигнальний шлях Wnt/β-катенін у дермальних сосочках, але робив це через стовбурові клітини фолікула: саме вони під дією гормону виділяли сигнальні білки Wnt. Коли науковці додавали мелатонін лише до клітин сосочка без стовбурових клітин, ефекту не було^[14]. Це відкриття стало важливим кроком у розумінні механізму і дає підґрунтя для розробки нових методів лікування.

У лабораторній роботі 2026 року стовбурові клітини волосяних фолікулів людини обробляли мелатоніном після того, як вимикали в них ген 5-альфа-редуктази, ферменту, що перетворює тестостерон на ДГТ. Така комбінація посилювала розмноження й рухливість клітин, підвищувала кількість рецепторів мелатоніну MT1 і знижувала рівень ферменту^[15]. Автори вважають, що мелатонін може пригнічувати 5-альфа-редуктазу, проте механізм цього поки не з'ясований^[15].

Попри те, що дослідження ще тривають, накопичені дані підтверджують, що мелатонін може стимулювати ріст волосся^[2]. Це робить його цікавим варіантом як для профілактики, так і для лікування випадіння волосся, хоча великих рандомізованих досліджень, які б остаточно це довели, досі бракує^[5].

Побічні ефекти топічного мелатоніну

Топічний мелатонін загалом переноситься добре: у всіх п'яти дослідженнях косметичного розчину мелатоніну безпеку оцінили як добру^[10]. У дослідженні в чотирьох перукарнях (60 учасників) четверо повідомили про легке тимчасове почервоніння, підвищену чутливість шкіри, свербіж або печіння, але ніхто не припинив участь^[10]. У найбільшому дослідженні 82,7% пацієнтів оцінили переносимість як вищу за середню, і лише 3% назвали її поганою^[10]. Топічний мелатонін у вивчених концентраціях не спричиняє сонливості: при щовечірньому нанесенні розчину 0,0033% рівень мелатоніну в крові суттєво не змінювався^[10]. При розчині 0,1% він зростав, але не перевищував природного нічного піку^[1]. Мелатонін у таблетках поводиться інакше: він може викликати запаморочення, головний біль, нудоту та сонливість^[3].

Як використовувати мелатонін для волосся

Мелатонін для волосся випускають у вигляді лосьйонів, сироваток або кремів. За даними огляду 2023 року, ефективними виявилися розчини з концентрацією 0,0033% або 0,1%, які наносили на шкіру голови раз на день протягом 90–180 днів, тобто 3–6 місяців. Для порівняння, у дослідженнях мелатоніну всередину використовували 1,5 мг двічі на день протягом 180 днів^[2]. Найбільше клінічних даних зібрано для косметичного розчину 0,0033%, який, крім мелатоніну, містив екстракт гінкго білоби, і його наносили ввечері перед сном^[10]. Тому ефект конкретного засобу з полиці може відрізнятися від результатів досліджень.

Мелатонін не є визнаним ліками від облисіння. У США, наприклад, Управління з контролю за харчовими продуктами і ліками (FDA) регулює мелатонін як харчову добавку, тобто менш суворо, ніж лікарські засоби^[3]. Перевірки добавок показали, що фактичний вміст мелатоніну коливався від −83% до +478% від зазначеного на етикетці, а в 26% продуктів знайшли домішку серотоніну^[16]. Тож обирайте продукцію перевірених виробників.

Мелатонін та інші методи лікування алопеції

Існують й інші методи лікування АГА, які можна поєднувати з мелатоніном. Наприклад:

• Міноксидил: схвалений регуляторами препарат для чоловіків і жінок^[10]. Розчин до 5% продається без рецепта; він розширює судини, що, ймовірно, покращує живлення фолікулів^[9]. Результат зазвичай помітний через 6–12 місяців^[17].
• Фінастерид: пероральний препарат для чоловіків у дозі 1 мг на добу, який знижує рівень ДГТ. Жінкам репродуктивного віку він протипоказаний^[9], а покращення зазвичай видно приблизно через 4 місяці^[17].
• Лазерна терапія та плазмотерапія: терапія червоним світлом або лазером із довжиною хвилі 660 нм не потребує проколів шкіри і допомагає при випадінні волосся. Плазма, збагачена тромбоцитами, вводиться ін'єкціями у шкіру голови, тож неінвазивною її назвати не можна; її використовують як доповнення до основного лікування^[9].
• Хірургічні методи, як-от трансплантація волосся, підходять людям зі стійкою втратою волосся, якщо в донорській зоні достатньо волосся, зазвичай понад 40 фолікулярних одиниць на квадратний сантиметр^[9].

Як мелатонін виглядає на тлі цих засобів? Мережевий метааналіз 2025 року, що порівняв 24 дослідження при чоловічій АГА, підтвердив ефективність міноксидилу, фінастериду й дутастериду та оцінив поряд із ними топічний мелатонін і розмаринову олію^[18]. У новішому мережевому метааналізі 2026 року найефективнішим виявився 5% розчин міноксидилу, а топічний мелатонін потрапив до переліку інших засобів із ймовірною користю, яку ще мають підтвердити якісні порівняльні дослідження^[19]. Крім того, у великому дослідженні розчину з мелатоніном зменшилися прояви себорейного дерматиту шкіри голови: його частка знизилася з 34,5% до 9,9%^[10].

Читайте:

Дефіцит заліза та випадіння волосся: як це пов’язано?

Нестачу заліза часто називають головною причиною випадіння волосся, але дослідження дають суперечливу відп...