Відсоток жиру в організмі (англ. body fat percentage, BFP) — це частка жирової тканини від загальної маси тіла. На відміну від ваги чи індексу маси тіла, він показує, з чого складається тіло: у двох людей з однаковим ІМТ одна може мати розвинені м'язи й мало жиру, а інша — навпаки.

Високий відсоток жиру пов'язаний з ризиком серцево-судинних хвороб, діабету 2 типу, кількох видів раку й передчасної смерті[1]. Межі норми залежать від віку, як і поріг, з якого починається ожиріння.

Читайте:

Як обрати метод

Абсолютно точного способу виміряти жир у живої людини немає. Еталоном у науці вважають багатокомпонентні моделі, які поєднують кілька вимірювань — щільність тіла, воду, мінерали кісток. Звичайні методи спираються на припущення про гідратацію тканин і щільність тіла, тому в різних людей їхня похибка різна[2]. Нижче — основні способи, від найпростіших до найточніших.

Шкірні складки (каліпер)

Каліпер — прилад, яким вимірюють товщину складки шкіри разом із підшкірним жиром. Складки захоплюють у визначених точках, а суму підставляють у формулу, що враховує стать і вік. Найвідоміші — формули Джексона й Поллока. Наприклад, у трьохточковій схемі чоловікам вимірюють складки на грудях, животі й стегні[3], а жінкам — над трицепсом, над клубовою кісткою і на стегні[4].

Похибка таких формул порівняно з лабораторним методом становить приблизно 3,5–4% жиру в кожен бік[4]. Дослідження, де складки порівнювали з еталонною чотирикомпонентною моделлю, показало, що деякі формули в середньому занижують відсоток жиру на 3–5 пунктів, але в польових умовах точність прийнятна[5]. Результат сильно залежить від навичок того, хто вимірює, тож для спостереження за змінами краще, щоб це щоразу робила та сама людина.

Реклама

Обхвати тіла (сантиметрова стрічка)

Найпростіший домашній метод: вимірюють обхвати тіла й підставляють їх у формулу разом зі зростом, вагою та статтю. Різні формули використовують різні точки — талію, шию, стегна. У сучасних дослідженнях основну інформацію дає саме обхват талії, а додаткові точки мало підвищують точність[6].

Щоб правильно виміряти талію, станьте рівно, ноги разом, руки вздовж тіла, і зробіть звичайний видих. Стрічку тримають паралельно підлозі посередині між нижнім краєм останнього ребра й верхнім краєм клубової кістки. Вона має щільно прилягати до шкіри, але не стискати її. Обхват стегон вимірюють у найширшому місці сідниць[7].

Такі формули дають лише орієнтовний результат: вони виведені на певних групах людей і гірше працюють для дуже мускулистих людей або людей з незвичною будовою тіла. Проте окружність талії корисна й сама по собі, бо відображає кількість жиру на животі, зокрема вісцерального.

Розрахуйте:

Біоімпедансний аналіз (ваги й аналізатори)

Метод біоімпедансу (БІА) пропускає крізь тіло слабкий електричний струм. Жирова тканина містить мало води й проводить струм гірше, ніж м'язи, тож за опором тканин прилад оцінює склад тіла. Так працюють домашні ваги з аналізом складу тіла і професійні аналізатори. Електроди в різних приладах розташовані по-різному: під стопами (як у підлогових вагах), на рукоятках для долонь або і там, і там (так звана восьмиелектродна схема)[8].

Головна слабкість БІА — залежність від води в організмі: результат змінюють зневоднення, щойно випита вода чи з'їдена їжа, тренування[1]. У метааналізі досліджень зі спортсменами БІА в середньому завищував нежирову масу порівняно з DXA, а розкид між методами був широким[9]. Щоб бачити реальну динаміку, вимірюйтеся в однакових умовах: у той самий час доби, до їжі й тренування[1].

Читайте:

DXA

Двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія (DXA) — той самий прилад, яким вимірюють щільність кісток при підозрі на остеопороз. Два пучки рентгенівського випромінювання різної енергії по-різному поглинаються жиром, м'язами й кістками, тож DXA показує не лише загальний відсоток жиру, а й де саме він розташований. Доза опромінення дуже мала, а точність оцінки жирової й м'язової маси близька до КТ і МРТ[10].

Недоліки — вартість і те, що обстеження проводять лише в медичних закладах. Для процедури «просто подивитися» воно зазвичай не потрібне.

Гідростатичне зважування й плетизмографія

Гідростатичне зважування (зважування під водою) і плетизмографія із заміщенням повітря (відомий прилад — Bod Pod) визначають об'єм і щільність тіла, а з неї розраховують частку жиру[1]. Обидва методи вважаються точними, але потребують спеціального обладнання й трапляються переважно в дослідницьких і спортивних лабораторіях.

Що важливіше за точну цифру

Для більшості людей важить не абсолютна точність, а тенденція. Обирайте один метод, вимірюйтеся в однакових умовах і дивіться на зміни за тижні й місяці, а не за день. Разом із відсотком жиру корисно стежити за обхватом талії та індексом маси тіла: вони прості і пов'язаний із ризиками для здоров'я.

Читайте:

Підсумок

Відсоток жиру показує склад тіла краще, ніж вага чи ІМТ. Найточніші методи — DXA, гідростатичне зважування й плетизмографія, але вони доступні лише в клініках і лабораторіях. Каліпер дає похибку близько 3,5–4% жиру й залежить від досвіду того, хто вимірює. Обхвати й домашні ваги з біоімпедансом дають лише орієнтир. Для домашнього контролю найкорисніше вимірюватися одним методом в однакових умовах і стежити за динамікою та талією.

Джерела10
  1. Огляд. Holmes CJ. та ін. The Utility of Body Composition Assessment in Nutrition and Clinical Practice: An Overview of Current Methodology. Nutrients, 2021.
  2. Огляд. Blue MNM. та ін. Validity of Body-Composition Methods across Racial and Ethnic Populations. Adv Nutr, 2021.
  3. Дослідження. Jackson AS. та ін. Generalized equations for predicting body density of men. Br J Nutr, 1978.
  4. Дослідження. Jackson AS. та ін. Generalized equations for predicting body density of women. Med Sci Sports Exerc, 1980.
  5. Дослідження. Nickerson BS. та ін. The relative accuracy of skinfolds compared to four-compartment estimates of body composition. Clin Nutr, 2020.
  6. Дослідження. Taylor KM. та ін. Development and cross-validation of a circumference-based predictive equation to estimate body fat in an active population. Obes Sci Pract, 2024.
  7. Waist circumference and waist-hip ratio: report of a WHO expert consultation. World Health Organization.
  8. Дослідження. Siedler MR. та ін. Assessing the reliability and cross-sectional and longitudinal validity of fifteen bioelectrical impedance analysis devices. Br J Nutr, 2023.
  9. Мета-аналіз. Dzator S. та ін. Agreement Between Dual-Energy X-ray Absorptiometry and Bioelectric Impedance Analysis for Assessing Body Composition in Athletes: A Systematic Review and Meta-Analysis. Clin J Sport Med, 2023.
  10. Огляд. Messina C. та ін. Body composition with dual energy X-ray absorptiometry: from basics to new tools. Quant Imaging Med Surg, 2020.