Текст у телефоні доводиться відсувати подалі, після години читання ниють очі й болить голова, а дорожні знаки при цьому видно чудово. Так часто проявляється далекозорість, або гіперметропія: око бачить віддалені предмети краще, ніж ті, що поруч.
Цей стан трапляється частіше, ніж здається, і довго лишається непоміченим, бо молоде око вміє його компенсувати. У дитини далекозорість інколи призводить до косоокості чи «лінивого ока», а з віком нечіткість зблизька посилюється. Добра новина в тому, що окуляри, контактні лінзи чи операція повертають чіткість зору.
Що таке далекозорість
Далекозорість належить до порушень рефракції, тобто до станів, коли око неправильно заломлює світло. У нормі промені від предмета сходяться в одну точку просто на сітківці. У далекозорому оці вони не встигають зійтися до того, як досягнуть сітківки, тож фокус ніби опиняється позаду неї[1]. Через це близькі предмети виглядають розмитими, а за сильної далекозорості нечітким може бути зір на будь-якій відстані.
Силу далекозорості вимірюють у діоптріях зі знаком «плюс». Американська академія офтальмології вважає слабкою і помірною гіперметропію до +3 діоптрій, а високою від +3 діоптрій і більше[1].
Як око фокусує зображення
Око заломлює світло двома «лінзами». Основну частину заломлювальної сили дає рогівка, прозора опукла оболонка на передній поверхні ока. Кришталик усередині ока заломлює світло слабше, зате може змінювати свою силу, і саме він забезпечує акомодацію, тобто наведення фокусу на різні відстані[2]. Чи потрапить зображення точно на сітківку, залежить від сили рогівки й кришталика та від довжини ока[2].
Кришталик підвішений на тонких волокнах до війкового м’яза. Коли м’яз скорочується, натяг волокон змінюється, кришталик стає опуклішим і фокусує близькі предмети; коли м’яз розслаблений, кришталик тоншає, і око налаштоване на далечінь[3]. Далекозоре око змушене напружувати війковий м’яз навіть для того, щоб чітко бачити вдалину, а для близьких предметів ще сильніше. Звідси втома очей, головний біль і схильність до косоокості в дітей[2].
Види далекозорості
Залежно від того, що саме «не так» в оці, далекозорість поділяють на кілька видів[2]:
- Осьова. Око коротше, ніж потрібно для його оптичної сили.
- Рефракційна. Довжина ока звичайна, але рогівка пласкіша чи кришталик слабший, тож світло заломлюється недостатньо. Сюди належать варіанти, пов’язані з кривизною поверхонь і з показником заломлення середовищ ока.
- Патологічна. Далекозорість, що виникла через хворобу чи зміни в оці.
Ще один важливий поділ стосується того, наскільки далекозорість помітна. Частину її молоде око приховує постійним напруженням акомодації, тож звичайне вимірювання показує меншу силу, ніж є насправді. Таку приховану частину називають латентною далекозорістю, і виявити її допомагає дослідження зору після закапування спеціальних крапель[3]. Саме тому далекозорість, яка є від народження, часто роками не заважає й проявляється пізніше[4].
Наскільки поширена далекозорість
Далекозорість дуже поширена. За метааналізом досліджень із різних країн, вона трапляється приблизно в 4,6% дітей і в 30,9% дорослих[5]. У дітей частка помітної далекозорості з віком зменшується: за європейським метааналізом, далекозорість від +2 діоптрій мають близько 14% дітей 4–9 років і близько 7% у 10–13 років[2]. У дорослих картина протилежна: у популяційних дослідженнях людей європейського походження серед тих, кому 40–49 років, далекозорий приблизно кожен п’ятий, а у 70–80 років уже близько 60%[1].
Далекозорість, пресбіопія і короткозорість: у чому різниця
Ці три стани часто плутають, бо всі вони погіршують чіткість зору.
- Далекозорість. Око надто коротке або заломлює світло слабше, ніж треба, тому близькі предмети розпливаються сильніше, ніж далекі. Більшість далекозорих людей мають її від народження, хоча проблеми із зором можуть з’явитися значно пізніше[4].
- Пресбіопія. Це вікове послаблення здатності кришталика змінювати форму й наводити фокус на близькі предмети. Вона розвивається з віком, зазвичай після 45 років[6]. Пресбіопія не є порушенням рефракції в строгому сенсі, хоча її теж виправляють окулярами чи лінзами[1].
- Короткозорість. Протилежний стан, або міопія: промені фокусуються перед сітківкою, тож розмитими стають віддалені предмети[1].
З віком у далекозорої людини обидві проблеми накладаються, тому може знадобитися повна корекція, щоб добре бачити вдалину й не мати труднощів зблизька[1].
Причини та чинники ризику
Найчастіше далекозорість виникає тоді, коли очне яблуко закоротке в напрямку спереду назад. Рідше причиною є особливості форми рогівки чи кришталика, через які око заломлює світло слабше[4][2]. Ймовірність далекозорості вища, якщо вона є в інших членів родини[4].
Майже всі діти народжуються далекозорими. У новонароджених рефракція становить у середньому близько +3 діоптрій, а до року зменшується приблизно до +1 діоптрії, бо в процесі росту око поступово «підлаштовується» під нормальний фокус. Менш ніж у 5% однорічних дітей далекозорість перевищує +3 діоптрії[1]. Тому невелика далекозорість у малюка є нормою, а не хворобою.
Рефракція дорослих теж змінюється. Після 40 років у багатьох людей вона поступово зміщується в бік далекозорості, а в літньому віці через ядерну катаракту може знову зсуватися в бік короткозорості[7].
Симптоми
Симптоми в дорослих
Слабка далекозорість часто взагалі не дає симптомів[4]. Коли ж вона помітна, найчастіше з’являються:
- Нечіткість зблизька. Важко читати дрібний шрифт, вдягати нитку в голку чи роздивитися екран телефону, а далекі предмети видно краще[4].
- Втома очей. Очі здаються втомленими чи болючими, особливо після читання чи роботи з документами[4].
- Головний біль. Найчастіше він виникає саме під час читання та іншої роботи зблизька[4]. Буває, що головний біль поєднується з нечітким зором.
Подібні симптоми бувають і при пресбіопії: людині доводиться тримати книжку чи телефон далі від очей, щоб сфокусуватися, з’являються напруження очей і головний біль[6].
Симптоми в дітей
Далекозорість у дитини може впливати на навчання. У дослідженні дітей 4–5 років нескоригована далекозорість від +4 діоптрій, а також від +3 до +6 діоптрій зі зниженим зором зблизька, була пов’язана з помітним відставанням навичок раннього читання й письма. Далекозорість зі зниженим зором зблизька асоціювалася також із проблемами уваги[8].
Окрема ознака, з якою дитину варто показати лікареві без зволікань, це око, що косить до носа[9].
Ускладнення
Косоокість і амбліопія в дітей
Щоб чітко бачити, далекозоре око постійно напружує акомодацію, тобто фокусування. А фокусування в мозку пов’язане з поворотом очей до носа. У частини дітей це призводить до акомодаційної езотропії, коли одне або обидва ока косять досередини. Вона зазвичай з’являється у віці від 1 до 4 років, у середньому близько 2 років, і що сильніша далекозорість, то вищий ризик косоокості[9].
Наявність і сила далекозорості пов’язані також із частішою амбліопією, або «лінивим оком», коли мозок перестає повноцінно використовувати зображення від одного ока[8]. Якщо одне око далекозоре значно сильніше за інше, ризик ще вищий, тому в таких випадках окуляри призначають навіть за меншої різниці в силі[10]. Корекція далекозорості може знизити ризик акомодаційної косоокості та амбліопії. Якщо косоокість уже з’явилася, окуляри радять підібрати якнайшвидше, бо маленькі діти швидко втрачають бінокулярний зір[9].
Читайте:
Закритокутова глаукома
Люди з гіперметропією мають вищий ризик первинної закритокутової глаукоми[1]. Гостра закритокутова глаукома є невідкладним станом: без лікування вона може призвести до сліпоти за кілька днів. Її ознаки включають сильний біль в оці, почервоніння ока, раптову нечіткість зору й нудоту[11]. З такими симптомами потрібно негайно звертатися по медичну допомогу.
Як діагностують далекозорість
Далекозорість виявляють під час повного огляду в офтальмолога чи оптометриста[4]. Обстеження безболісне й зазвичай складається з кількох етапів.
Перевірка гостроти зору
Спершу лікар перевіряє, як людина бачить вдалину й зблизька кожним оком окремо[1]. Простий тест із діафрагмою, тобто з маленьким отвором, через який людина дивиться на таблицю, допомагає відрізнити порушення рефракції від інших причин: якщо через отвір зір стає чіткішим, ймовірно, справа в рефракції[2].
Визначення рефракції і циклоплегія
Потім лікар визначає рефракцію: за допомогою набору лінз, скіаскопії чи автоматичного рефрактометра з’ясовує, яка лінза дає найчіткіше зображення[1].
Важливий нюанс полягає в тому, що молоде око здатне приховувати частину далекозорості напруженням акомодації. Тому дітям і багатьом підліткам рефракцію часто вимірюють після закапування крапель, які тимчасово розслабляють м’яз ока. Такі краплі корисні й дорослим, якщо скарги не відповідають звичайному вимірюванню. Людям із високою гіперметропією чи скаргами на зір зблизька гостроту зору для близької відстані перевіряють ще до закапування[1].
Краплі для циклоплегії тимчасово паралізують війковий м’яз і розширюють зіницю. Наприклад, після циклопентолату ефект настає за 30–45 хвилин і триває від 6 до 18 годин. У цей час людина гірше бачить зблизька й чутливіша до яскравого світла, тому кілька годин після обстеження звичні справи можуть бути утруднені[3]. Такі краплі не застосовують при мілкій передній камері ока чи закритокутовій глаукомі, тому лікар оцінює ці ризики заздалегідь[3].
Інші обстеження
Повний огляд не обмежується підбором окулярів. Порушення рефракції інколи маскують серйозніші проблеми, тому незвичні результати лікар перевіряє додатково[2]. Якщо навіть із найкращими окулярами зір не стає нормальним, шукають іншу причину зниження зору, а раптова зміна рефракції може вказувати на хворобу ока чи системне захворювання[1]. Дітям із косоокістю обов’язково перевіряють положення й рухи очей[9], а рефракцію в них особливо важливо визначати після циклоплегії[2].
Як часто перевіряти зір
Дітям радять регулярний скринінг зору, тобто коротку перевірку для виявлення проблем, а не повний огляд. Його починають із народження (наприклад, перевіряють рефлекс із очного дна й реакцію зіниць), щонайменше раз проводять у віці 3–5 років, а після 5 років повторюють кожні 1–2 роки. Якщо скринінг виявив відхилення, дитину направляють на повне обстеження до офтальмолога[10]. Дорослим без скарг і чинників ризику повний огляд очей рекомендують кожні 5–10 років до 40 років, кожні 2–4 роки у 40–54 роки, кожні 1–3 роки у 55–64 роки й кожні 1–2 роки після 65[1]. Це важливо, бо навіть дуже гарна гострота зору не виключає серйозних хвороб очей[1].
Корекція і лікування
Далекозорість не завжди потрібно виправляти. Рішення залежить від сили гіперметропії, віку, скарг і того, наскільки людина навантажує зір зблизька. Людям зі слабкою далекозорістю без симптомів корекція може бути не потрібна, а дрібні зміни рецепта без скарг зазвичай не рекомендують[1].
Окуляри
Окуляри є найпростішим і найдешевшим способом корекції, тому їх розглядають насамперед, до контактних лінз чи операції[1]. Для далекозорості використовують збиральні (опуклі) лінзи, товщі в центрі й тонші по краях. Вони посилюють заломлення світла й переносять фокус на сітківку[2]. Окуляри зменшують напруження акомодації, полегшують роботу зблизька, а в дітей допомагають запобігти амбліопії та акомодаційній косоокості[2].
При сильній далекозорості лінзи виходять товстими й важкими. У таких випадках допомагають високоіндексні матеріали, які роблять лінзи тоншими й легшими, та асферичні лінзи з меншими спотвореннями по краях[1][2]. Важливо, щоб оптичний центр лінзи точно збігався із зіницею, інакше окуляри можуть спричиняти дискомфорт[1]. До нових окулярів інколи доводиться звикати кілька днів[2].
Контактні лінзи
Контактні лінзи лежать безпосередньо на рогівці. Багато людей відзначають у них ширше поле зору й більший комфорт, а при високій далекозорості чи великій різниці між очима вони інколи забезпечують кращу якість зору, ніж окуляри[1]. Далекозорій людині в окулярах доводиться сильніше напружувати акомодацію для роботи зблизька, ніж у контактних лінзах[1].
Головний ризик лінз пов’язаний з інфекційним кератитом. За даними досліджень, у людей, які носять м’які лінзи й на ніч, його частота приблизно у 5 разів вища, ніж за денного носіння: близько 21 проти 4 випадків на 10 000 осіб на рік[1]. Щоб знизити ризик інфекції, радять[12]:
- Мити руки. Перед кожним дотиком до лінз руки ретельно миють із милом.
- Берегти лінзи від води. Перед плаванням чи душем лінзи знімають.
- Не спати в лінзах. Виняток становлять лише лінзи, які лікар призначив для нічного носіння, бо сон у лінзах у кілька разів підвищує ризик інфекції[1].
- Правильно доглядати. Лінзи протирають і промивають дезінфекційним розчином, свіжий розчин не змішують зі старим, а контейнер міняють щонайменше раз на три місяці.
- Мати запасні окуляри. Якщо око почервоніло чи з’явився дискомфорт, лінзи знімають і звертаються до лікаря.
Діти: коли потрібні окуляри
Оскільки невелика далекозорість у дітей нормальна, окуляри призначають лише тоді, коли вона перевищує вікову норму або спричиняє проблеми. Американська академія офтальмології орієнтується на такі пороги для дітей без косоокості: від +6 діоптрій до року, від +5 діоптрій у віці 1–2 роки, від +4,5 діоптрії у 2–3 роки й від +3,5 діоптрії у 3–4 роки. Якщо ж є косоокість до носа, окуляри призначають уже від +1,5 діоптрії до року й від +1 діоптрії в старшому віці[10]. Ці значення узгоджені експертами і є орієнтиром, який лікар підлаштовує під конкретну дитину. Для старших дітей рішення залежить від сили далекозорості, гостроти зору та скарг[10].
Коли далекозорість супроводжується акомодаційною косоокістю, окуляри є основним лікуванням. Зазвичай виписують повну корекцію, визначену після закапування крапель, і в більшості дітей лише окуляри або контактні лінзи вирівнюють положення очей. Якщо косоокість зберігається, рефракцію перевіряють повторно, перш ніж обговорювати операцію. Таких дітей оглядають щонайменше раз на рік[9].
Підлітки й дорослі до 40 років
Війковий м’яз молодої людини ще зберігає певний тонус, тому в цьому віці іноді свідомо виписують трохи слабші окуляри, ніж показує вимірювання. З віком може знадобитися повна корекція, щоб добре бачити вдалину й не мати труднощів зблизька[1]. Людям зі слабкою далекозорістю інколи достатньо носити окуляри не весь час, якщо без них немає симптомів, а за значної далекозорості їх зазвичай носять постійно[2].
Після 40 років: далекозорість і пресбіопія
Із віком запас акомодації зменшується, і далекозорість, яку раніше вдавалося компенсувати, проявляється сильніше. Пресбіопія у світі є приблизно в 1,8 мільярда людей, і майже половина з них не має потрібних окулярів для близької відстані[13].
Для людей, яким потрібна корекція і вдалину, і зблизька, є кілька варіантів окулярів: біфокальні, трифокальні, прогресивні або окремі пари для різних відстаней[1].
Контактні лінзи теж можуть виправляти обидві проблеми. Один варіант називають монобаченням: одне око коригують для далі, друге для близької відстані. Інший варіант передбачає біфокальні чи мультифокальні лінзи[1]. Жоден із наявних методів не усуває пресбіопію повністю в усіх людей, тому вибір залежить від того, які відстані для людини найважливіші[14].
Лазерна корекція зору
Лазерні операції, зокрема LASIK і фоторефракційна кератектомія (ФРК), змінюють кривизну рогівки, щоб посилити заломлення світла[1]. Огляд Американської академії офтальмології 2004 року, що спирався на нерандомізовані дослідження й серії випадків, показав, що при слабкій (до +3 діоптрій) і помірній (+3…+5 діоптрій) далекозорості LASIK ефективний і передбачуваний: більшість пацієнтів добре бачать без окулярів, а підсумкова рефракція у більшості випадків відхиляється від норми не більше ніж на 1 діоптрію. Що сильніша далекозорість (понад +4…+5 діоптрій), то менш переконливі результати й безпечність. Серйозні ускладнення з постійною втратою зору можливі, але дуже рідкісні[15]. За пізнішими даними, після LASIK при далекозорості від +0,5 до +6 діоптрій рефракція в межах 1 діоптрії від запланованої досягається приблизно у 86–91% очей. Операції з приводу далекозорості роблять рідше, ніж при короткозорості, а якісних рандомізованих досліджень їхньої ефективності бракує[16].
Варто пам’ятати, що лазерна корекція не зупиняє вікових змін. Пресбіопія розвивається зазвичай приблизно після 45 років[6], тому окуляри для читання можуть знадобитися й після успішної операції, і лікарям радять обговорювати це з пацієнтом заздалегідь. Крім того, при далекозорості ефект LASIK частіше слабшає з часом, ніж при короткозорості: частково через вікові зміни рефракції, частково через те, що з віком проявляється латентна далекозорість[16].
Заміна кришталика і факічні лінзи
За високої далекозорості, коли лазер дає гірші результати, розглядають операції на кришталику. Є два основні варіанти: замінити власний кришталик штучним (рефракційна заміна кришталика) або імплантувати додаткову лінзу, залишивши власний кришталик на місці (факічна інтраокулярна лінза)[1].
Невелике порівняльне дослідження охопило по 19 очей у кожній групі: факічну лінзу імплантували при далекозорості від +2,75 до +9,25 діоптрії, заміну кришталика робили при далекозорості від +2,75 до +7,50 діоптрії. Через місяць обидва методи дали схожі результати рефракції та гостроти зору. Автори дійшли висновку, що в ретельно відібраних молодих пацієнтів факічна лінза краща, бо зберігає природну здатність ока фокусуватися[17]. Заміна кришталика, навпаки, позбавляє око власної акомодації. Виправити рефракцію можна й під час операції з приводу катаракти, підібравши відповідну штучну лінзу[1]. Обидва втручання є внутрішньоочними операціями з відповідними ризиками, і рішення ухвалюють разом з офтальмологом-хірургом.
Читайте:
Життя з далекозорістю
Із правильно підібраною корекцією більшість людей із далекозорістю живуть звичним життям. Кілька простих звичок допомагають зробити зір комфортнішим:
- Добре освітлення. Для читання й дрібної роботи корисне яскравіше світло, а на ранніх стадіях пресбіопії допомагає й те, щоб тримати текст трохи далі від очей[6].
- Окуляри саме для своєї відстані. Тим, хто багато працює за комп’ютером, можуть підійти окремі окуляри чи лінзи з зоною для відстані до монітора[1].
- Регулярне носіння корекції. Окуляри виправляють зір лише тоді, коли їх носять, тож важливо користуватися ними так, як порадив лікар[2].
- Захист очей. Для спорту з ракеткою та роботи, де можуть летіти уламки, радять захисні окуляри з полікарбонату, а людям, які добре бачать лише одним оком, ударостійкі окуляри потрібні постійно[1].
- Гігієна лінз. Тим, хто носить контактні лінзи, варто суворо дотримуватися правил догляду за ними[12].
Якщо, попри окуляри, очі швидко втомлюються чи болить голова, варто перевірити, чи не змінився рецепт: з віком потреба в корекції зростає[1].
Коли терміново до офтальмолога
Раптова зміна рефракції може бути ознакою хвороби ока, системного захворювання чи дії ліків[1]. Варто записатися до лікаря, якщо:
- Зір змінився швидко. Окуляри, які добре підходили, раптом перестали допомагати, або з’явилося затуманення зору[1].
- У дитини косить око. Особливо якщо око відхиляється до носа під час розглядання близьких предметів[9].
- З’явилися ознаки гострої глаукоми. Сильний біль в оці, почервоніння, раптова нечіткість зору й нудота потребують негайної допомоги[11].
Профілактика
Дієвих способів запобігти далекозорості немає: більшість далекозорих людей мають її від народження[4]. Проте можна вчасно помітити її й зменшити наслідки. Для дітей головне вчасно перевірити зір, щоб виявити амбліопію чи її чинники ризику, зокрема високу далекозорість[10]. Дорослим варто дотримуватися рекомендованого графіка оглядів очей, а після 40 років не відкладати візит, якщо стало важче читати[1].
Прогноз
Далекозорість дорослих сама не минає. З віком потреба в корекції зазвичай зростає[1]. При цьому окуляри, контактні лінзи чи операція дозволяють добре бачити й жити звичним життям. У малюків невелика далекозорість зменшується в міру росту ока[1], а корекція високої далекозорості може знизити ризик амбліопії та косоокості[9].
Часті запитання
Далекозорість означає «плюс» чи «мінус»?
«Плюс». Для корекції далекозорості використовують збиральні лінзи, і сила рецепта записується зі знаком «плюс», а короткозорість позначають «мінусом»[1].
Чи може далекозорість у дитини минути?
Невелика далекозорість у малюків є нормою й зазвичай зменшується протягом перших років життя[1]. Висока далекозорість чи далекозорість із косоокістю потребує окулярів і спостереження в офтальмолога[10].
Чому після 40 років стало важче читати?
Найчастіше це пресбіопія, вікове послаблення фокусування, яке зазвичай з’являється після 45 років[6]. Людям із далекозорістю з віком теж може знадобитися повна корекція, щоб не мати труднощів зблизька[1].
Чи можна мати далекозорість і астигматизм одночасно?
Так. Астигматизм може поєднуватися з далекозорістю чи короткозорістю, і окуляри або лінзи виправляють обидва порушення одночасно[1].
Чи можна покращити зір вправами для очей?
Переконливих доказів цього немає. Систематичний огляд показав, що найпереконливіші докази ефективності вправ для очей є лише для лікування недостатності конвергенції, тобто проблеми зі зведенням очей. Для покращення гостроти зору, лікування порушень рефракції чи акомодації чітких наукових доказів не знайдено[18]. Окуляри, лінзи чи операція залишаються єдиними способами виправити далекозорість.
Чи шкодить читати без окулярів?
Дорослій людині нескоригована далекозорість не пошкоджує око й не спричиняє амбліопії, бо зорова система вже сформована[1]. Проте читання без потрібних окулярів може супроводжуватися втомою очей і головним болем[4]. У дітей ситуація інша: висока нескоригована далекозорість підвищує ризик амбліопії й косоокості, тому окуляри, призначені лікарем, дитина має носити[9].
Читайте:
Підсумок
Далекозорість виникає, коли око надто коротке або заломлює світло слабше, ніж потрібно, тому близькі предмети розпливаються, а очі швидко втомлюються. Вона поширена, часто є від народження й з віком посилюється, особливо в поєднанні з пресбіопією. У дітей висока далекозорість підвищує ризик косоокості й амбліопії, тому важливо вчасно перевіряти зір. Основу корекції становлять окуляри й контактні лінзи, а для дорослих є лазерні операції та операції на кришталику. Регулярні огляди очей допомагають вчасно підібрати корекцію й не пропустити глаукому.
Джерела18
- Jacobs DS. та ін. Refractive Errors Preferred Practice Pattern®. Ophthalmology, 2023.
- NCBI Bookshelf
- NCBI Bookshelf
- Farsightedness (Hyperopia) | National Eye Institute. NIH.
- Мета-аналіз. Hashemi H. та ін. Global and regional estimates of prevalence of refractive errors: Systematic review and meta-analysis. J Curr Ophthalmol, 2018.
- Presbyopia | National Eye Institute. NIH.
- Дослідження. Bomotti S. та ін. Refraction and Change in Refraction Over a 20-Year Period in the Beaver Dam Eye Study. Invest Ophthalmol Vis Sci, 2018.
- Огляд. Kulp MT. та ін. Vision Screening, Vision Disorders, and Impacts of Hyperopia in Young Children: Outcomes of the Vision in Preschoolers (VIP) and Vision in Preschoolers - Hyperopia in Preschoolers (VIP-HIP) Studies. Asia Pac J Ophthalmol (Phila), 2022.
- Sprunger DT. та ін. Esotropia and Exotropia Preferred Practice Pattern®. Ophthalmology, 2023.
- Hutchinson AK. та ін. Pediatric Eye Evaluations Preferred Practice Pattern. Ophthalmology, 2023.
- Types of Glaucoma | National Eye Institute. NIH.
- Preventing Eye Infections When Wearing Contacts. CDC.
- Мета-аналіз. Fricke TR. та ін. Global Prevalence of Presbyopia and Vision Impairment from Uncorrected Presbyopia: Systematic Review, Meta-analysis, and Modelling. Ophthalmology, 2018.
- Огляд. Wolffsohn JS. та ін. Presbyopia: Effectiveness of correction strategies. Prog Retin Eye Res, 2019.
- Огляд. Varley GA. та ін. LASIK for hyperopia, hyperopic astigmatism, and mixed astigmatism: a report by the American Academy of Ophthalmology. Ophthalmology, 2004.
- Jacobs DS. та ін. Refractive Surgery Preferred Practice Pattern®. Ophthalmology, 2023.
- Дослідження. Pop M. та ін. Refractive lens exchange versus iris-claw Artisan phakic intraocular lens for hyperopia. J Refract Surg, 2004.
- Огляд. Rawstron JA. та ін. A systematic review of the applicability and efficacy of eye exercises. J Pediatr Ophthalmol Strabismus, 2005.