Косоокість (страбізм): що потрібно знати

Косоокість — це порушення положення очей, коли вони дивляться в різні боки. Вона може з’явитися у дитинстві або розвинутися в дорослому віці через інсульт, травму чи інші хвороби, що впливають на контроль рухів очей.

Погляд людини здається природним і цілісним лише тоді, коли обидва ока працюють узгоджено. Ця узгодженість створюється тонкою взаємодією м’язів, нервів і мозку, які керують напрямком зору. Коли хоча б одна ланка в цій системі дає збій, одне око відхиляється — і людина починає бачити по-іншому. Косоокість — не просто особливість зовнішності. Вона впливає на сприйняття простору, глибину зору, здатність фокусуватись і навіть на роботу обох очей разом. 

Що таке косоокість (страбізм)

Косоокість, або страбізм, — це порушення положення очей, коли вони не спрямовані в один і той самий бік. Одне око може дивитися прямо, тоді як інше відхиляється вбік, догори чи донизу. У результаті мозок отримує два різні зображення, які не збігаються, і намагається поєднати їх в одне. Якщо це не вдається, виникають двоїння або пригнічення зображення від одного ока.

Рух очей контролюють шість окорухових м’язів, які працюють синхронно. Коли хоча б один із них або нерв, що передає імпульси, функціонує неправильно, узгодженість порушується. Так формується косоокість — з видимим відхиленням ока — або її прихована форма, яку називають мікрострабізмом. При мікрострабізмі зовнішні прояви майже непомітні, але мозок усе одно отримує неоднакові зображення з обох очей, що може призводити до легкої втрати глибинного зору або зорової втоми.

Причини страбізму різні: у дітей він зазвичай з’являється на ранніх етапах розвитку, а у дорослих може бути наслідком інсульту, травми або нервових розладів. Іноді косоокість повертається після лікування, якщо з віком або через хвороби порушується координація м’язів, що відповідають за рух очей.

Види косоокості

Існує кілька типів косоокості, які відрізняються напрямком відхилення, частотою проявів і причинами. Розрізняють як клінічні форми, так і класифікації за положенням очей або ураженими нервами.

Основні клінічні типи

До найпоширеніших форм належать три типи, кожен із яких має свої особливості розвитку та лікування:

• Акомодаційна езотропія: виникає при далекозорості, коли для фокусування на віддалених предметах очі докладають надмірного зусилля. Це напруження спричиняє поворот очей усередину, особливо у дітей зі спадковою схильністю.
• Інтермітуюча екзотропія: одна з найпомітніших форм, коли одне око періодично відхиляється назовні, тоді як інше фіксується на предметі. Відхилення може зникати і з’являтися знову, чергуючись між очима.
• Інфантильна езотропія: формується у немовлят до шести місяців. В обох очах спостерігається виражене сходження до середини. Окуляри не виправляють цей тип, тому лікування проводять хірургічно, коригуючи м’язи одного або обох очей.

Класифікації за напрямком і частотою

Косоокість може відрізнятися не лише за причинами, а й за тим, у який бік і як часто відхиляється око. Щоб описати ці особливості точніше, лікарі користуються кількома класифікаційними ознаками:

• Езотропія: око повернуте всередину відносно прямого погляду.
• Екзотропія: відхилення назовні; разом з езотропією належить до горизонтальних форм.
• Гіпертропія: відхилення очного яблука догори.
• Гіпотропія: спрямування донизу; обидві форми разом утворюють вертикальну косоокість.
• Інтермітуюча форма: проявляється не постійно, а час від часу.
• Унілатеральна або чергова: відхилення стосується одного ока або переходить з одного на інше.
• Паралітична косоокість: пов’язана з порушенням роботи III, IV чи VI черепних нервів — окорухового, верхнього косого або відвідного.

Таке різноманіття форм пояснює, чому діагностика і підбір лікування завжди відбуваються індивідуально: напрямок, сила та частота відхилення залежать від конкретного типу розладу.

Поширеність

Косоокість трапляється доволі часто. За оцінками фахівців, вона спостерігається приблизно у чотирьох відсотків людей, тобто у мільйонів пацієнтів у всьому світі. Це означає, що середній офтальмолог стикається з таким діагнозом регулярно — як у дітей, так і в дорослих.

Симптоми

Ознаки косоокості залежать від її типу, але більшість людей помічають, що очі не дивляться в одному напрямку або виникає неприємне двоїння. Іноді порушення непостійне — одне око може «сходити» лише під час втоми, стресу чи при погляді вдалечінь.

До найхарактерніших симптомів належать:

• Двоїння в очах: сприйняття одного предмета як двох, особливо при погляді зблизька або вдаль.
• Закривання або прикривання одного ока: спроба усунути двоїння чи дискомфорт при яскравому освітленні.
• Нахил або поворот голови: компенсаторна поза для вирівнювання зорових осей.
• Головний біль і напруження очей: наслідок постійної спроби мозку узгодити різні зображення.
• Труднощі з читанням: текст може «розбігатися» або вимагати більшої концентрації.
• Закривання ока при яскравому світлі чи погляді вдаль: спосіб зменшити зорове навантаження.

У немовлят короткочасне косіння очей у перші тижні життя може бути нормальним — м’язи лише вчаться працювати узгоджено. Приблизно у три-чотири місяці дитина вже повинна фокусувати погляд на дрібних предметах, а у шість місяців очі мають бути вирівняні. Якщо після цього віку помітно, що погляд постійно розходиться або одне око відхиляється — це привід для обстеження. У старших дітей чи дорослих раптова поява косоокості, особливо разом із двоїнням, може свідчити про ураження нервової системи й потребує негайного звернення до офтальмолога або невролога.

Псевдокосоокість

Іноді здається, що у немовляти очі «сходяться» до перенісся, хоча насправді вони вирівняні правильно. Такий ефект створює особливість будови обличчя — надлишкова шкіра у внутрішніх кутах очей або плаский перенісся. Цей стан називають псевдокосоокістю. Він не потребує лікування: у міру росту дитини форма обличчя змінюється, і враження «схрещених очей» зникає саме собою.

Причини

Основна причина косоокості полягає в порушенні нейром’язового контролю, тобто у тому, як мозок керує рухами очей. У нормі сигнали з мозку координують роботу м’язів так, щоб обидва ока дивилися в одному напрямку. Якщо передача імпульсів або сама структура м’язів пошкоджена, узгодженість рухів порушується. Іноді розлад має спадковий характер — близько тридцяти відсотків дітей із косоокістю мають родича з подібною проблемою.

Фактори ризику

Косоокість частіше виникає на тлі інших станів або захворювань. Їх наявність підвищує ризик розвитку цього порушення:

• Невиправлені порушення рефракції: наприклад, далекозорість, коли око постійно напружується, щоб сфокусуватись.
• Поганий зір на одне око: мозок починає «ігнорувати» слабше око, що може призвести до відхилення його осі.
• Церебральний параліч: неврологічне ураження, яке порушує контроль рухів очей.
• Синдром Дауна: у двадцяти–шістдесяти відсотках випадків поєднується з косоокістю.
• Гідроцефалія: надлишок рідини у шлуночках мозку, що впливає на нерви, які керують очима.
• Пухлини головного мозку: можуть здавлювати нервові шляхи, що відповідають за рух очей.
• Інсульт: основна причина появи косоокості у дорослих, особливо при ураженні центрів контролю рухів очей.
• Черепно-мозкові травми: ушкоджують ділянки мозку або нерви, які відповідають за окорухові функції.
• Неврологічні хвороби: ураження нервової системи будь-якого походження можуть викликати асиметрію рухів очей.
• Хвороба Грейвса: надлишок гормонів щитоподібної залози впливає на м’язи очей, викликаючи їх запалення та набряк.

Кожен із цих факторів не обов’язково спричиняє косоокість, але їх поєднання значно підвищує ризик. Саме тому офтальмологи завжди враховують загальний стан нервової системи, рівень зору та можливі супутні хвороби.

Ускладнення

Без лікування косоокість не зникає самостійно, а з часом може лише посилюватись. Коли очі не вирівняні, мозок отримує два різних зображення і намагається усунути плутанину, «вимикаючи» сигнал від одного ока. Це захисний механізм, який згодом шкодить розвитку зору та сприйняттю глибини.

Можливі наслідки різні, і більшість із них суттєво впливають на якість життя:

• Амбліопія (ліниве око): мозок перестає використовувати інформацію від відхиленого ока, через що його зір слабшає і може втратитися назавжди.
• Подвійне або розмите зображення: спроби поєднати дві картинки викликають зорову дезорієнтацію.
• Погіршення навчання чи роботи: труднощі з читанням і концентрацією зменшують ефективність у повсякденних завданнях.
• Напруження очей і головний біль: наслідок постійної компенсації різниці між очима.
• Втрата глибинного (тривимірного) зору: через порушення бінокулярного зору стає складно оцінювати відстань і просторове розташування предметів.
• Зниження впевненості: зовнішні прояви косоокості можуть викликати дискомфорт у спілкуванні.

Іноді під виглядом звичайної косоокості може приховуватись серйозне захворювання, наприклад пухлина мозку. Тому важливо, щоб діагноз встановлювали й контролювали спеціалісти, а будь-які зміни в положенні очей не залишалися без уваги.

Діагностика

Обстеження при косоокості проводиться комплексно і спрямоване на виявлення не лише самого відхилення, а й його причини. Дитину з підозрою на косоокість варто обстежити після чотирьох місяців життя, коли очі вже повинні рухатися синхронно. Оцінюють рухи очей, гостроту зору, а також стан внутрішніх структур після розширення зіниць.

Діагностика включає кілька етапів:

• Збір анамнезу: лікар з’ясовує, коли з’явилося відхилення, чи є подібні випадки в родині, які ліки приймаються, чи були травми або хвороби.
• Перевірка гостроти зору: у старших дітей та дорослих — за таблицями, у малюків — за реакцією на предмети та поведінковими тестами.
• Рефракційні вимірювання: визначають, як око фокусує світло; для цього використовують спеціальні лінзи.
• Оцінка вирівнювання та фокусування: перевірка узгодженості роботи обох очей.
• Огляд після розширення зіниць: дозволяє оцінити стан сітківки, зорового нерва й кришталика.

Під час обстеження враховують, чи виникло порушення раптово чи поступово, у якому віці, наскільки сильне відхилення, чи змінюється воно між очима і чи є спадковість. Такі деталі допомагають не лише підтвердити діагноз, а й визначити найбільш ефективне лікування.

Лікування

Терапія косоокості завжди індивідуальна. Вибір методу залежить від типу порушення, віку, причин і супутніх проблем із зором. Мета лікування — вирівняти положення очей, відновити злагоджену роботу м’язів і запобігти розвитку амбліопії.

Для цього використовують кілька підходів:

• Окуляри або контактні лінзи: допомагають скоригувати далекозорість чи інші порушення рефракції, зменшуючи напруження при фокусуванні. Завдяки цьому очі легше утримуються в правильному положенні.
• Призматичні лінзи: спеціальні оптичні вставки, які змінюють напрям світлових променів, що входять в око. Вони усувають або послаблюють двоїння, полегшуючи зорове сприйняття.
• Ортоптичні вправи: тренують координацію очних м’язів, особливо ефективні при конвергенційній недостатності — формі екзотропії, коли очі важко зводити до центру.
• Медикаментозне лікування: краплі, мазі або ін’єкції ботулотоксину типу А (Ботокс), які тимчасово послаблюють надмірно активний м’яз. Цей метод може використовуватись самостійно або в поєднанні з операцією.
• Оклюзійна терапія: заклеювання здорового ока пластирем (оклюдером), щоб стимулювати роботу слабшого ока. Застосовується при амбліопії, яка часто супроводжує косоокість.
• Хірургічне втручання: операція на окорухових м’язах для зміни їхньої довжини або положення. Проводиться під загальним наркозом із використанням розсмоктуваних швів. У дорослих можливе регульоване втручання, коли положення м’язів коригують уже після операції для досягнення точного вирівнювання.

Після лікування обов’язкові контрольні огляди. Вони дають змогу оцінити, наскільки очі зберігають вирівняне положення, і при потребі скоригувати терапію або додати тренувальні вправи. У багатьох випадках поєднання кількох методів дає найкращий результат.

Прогноз

Якщо косоокість виявлена на ранньому етапі, шанси на відновлення повноцінного зору дуже високі. У дітей лікування дозволяє досягти чіткої координації та глибинного сприйняття, запобігаючи розвитку амбліопії. Але ефективне лікування можливе і в дорослому віці — сучасні методи корекції дають добрі результати навіть після тривалого існування порушення.

Профілактика

Запобігти появі косоокості неможливо, але раннє виявлення допомагає уникнути втрати зору. Якщо дитина часто мружиться, відхиляє одне око або у неї спостерігається двоїння, варто перевірити зір у офтальмолога. Дорослим, які перенесли інсульт чи травму голови, також потрібно звертати увагу на будь-які зміни у зорі й регулярно проходити огляди. Своєчасна діагностика дає змогу зберегти зір і запобігти ускладненням.