Асфіксія і людина вдавилася: перша допомога

Людина, яка вдавилася, майже ніколи не кличе на допомогу: повітря немає, тож ні крикнути, ні кашлянути. Натомість вона хапається однією чи обома руками за горло, панікує, дихає зі свистом або зовсім беззвучно, а шкіра сіріє чи синіє^[1]. Сусід за столом легко вирішить, що вона просто закашлялася, і проґавить хвилини, за які її ще можна врятувати.

Задуха може початися без попередження: за їжею, у воді, уві сні поруч із несправним обігрівачем. Те, що буде далі, часто залежить від того, чи є поруч хтось, хто знає, що робити.

Що таке асфіксія

Асфіксія (задуха) — це критичне порушення дихання, коли до тканин не надходить достатньо кисню або організм не здатен його використати. Без кисню клітини гинуть, і найраніше страждає головний мозок, найчутливіший до гіпоксії (кисневого голодування): частина його клітин починає відмирати менш ніж за 5 хвилин після того, як кисень перестав надходити^[2].

Цей стан не завжди виглядає як класичне задушення. Іноді асфіксія розвивається непомітно, особливо якщо її спричинили токсини: людина просто слабшає, стає сонною й засинає.

Типи асфіксії

Перебіг і причини асфіксії залежать від того, що саме зламалося: надходження повітря в легені, перенесення кисню кров'ю чи його використання клітинами. Через це типи асфіксії мають різне походження, швидкість розвитку й потребують різної допомоги.

Наслідок у всіх один: органи й тканини голодують без кисню, і допомога потрібна негайно.

Механічна асфіксія

Виникає, коли дихальні шляхи фізично перекриті або стиснута шия. Причини: сторонній предмет у горлі (шматок їжі, дрібна іграшка), задушення, здавлення грудної клітки, коли людина не може розправити легені.

Хімічна асфіксія

Пов'язана з речовинами, які заважають крові переносити кисень або клітинам його використовувати. Найвідоміший приклад: отруєння чадним газом. Цей газ зв'язується з гемоглобіном замість кисню, тож кров перестає доставляти кисень до тканин, хоча дихальні шляхи вільні.

Аспіраційна асфіксія

Аспірація означає вдихання в дихальні шляхи того, що туди потрапляти не повинно: рідини, частинок їжі чи блювотних мас. Так часто трапляється з лежачими людьми, з тими, хто знепритомнів або сильно сп'янів і блює (наприклад, при харчовому отруєнні), а також із маленькими дітьми, які тягнуть до рота дрібні предмети.

Утоплення

Утоплення — це порушення дихання через занурення в рідину^[3]. Під водою людина рефлекторно затримує дихання, а коли вже не може, вдихає воду, і газообмін у легенях зупиняється. Основну шкоду завдає саме кисневе голодування, насамперед мозку^[4]. У світі від утоплення щороку гине близько 300 тисяч людей, і майже чверть із них діти до 5 років^[3].

Перинатальна асфіксія

Форма, що виникає в новонароджених: порушення дихання й кровопостачання до, під час або одразу після пологів. Причинами можуть бути затяжні пологи, проблеми з пуповиною або плацентою, киснева недостатність ще в матці.

Причини асфіксії

Асфіксія сама по собі не діагноз: це наслідок конкретної події чи стану. Деякі причини очевидні й миттєво загрожують життю. Інші діють повільно або маскуються під застуду, втому чи похмілля.

Побутові фактори

Удома задуха найчастіше загрожує маленьким дітям: вони ковтають дрібні предмети або вдавлюються під час їжі. Немовлята можуть задихнутися уві сні на м'якій поверхні, під ковдрою чи подушкою. Американська академія педіатрії радить класти немовля спати на спину, на тверду рівну поверхню без нахилу, без м'якої постілі, у кімнаті батьків, але не в одному ліжку з ними^[5]. У дорослих причинами стають чадний газ від несправних печей, колонок і генераторів, куріння в закритому приміщенні, сон в автомобілі з увімкненим двигуном.

Фізичне насильство або травми

Стискання шиї, травми грудної клітки, аварії чи падіння можуть спричинити механічну асфіксію. Наприклад, переломи ребер, що пошкоджують легені, або набряк і крововилив, які здавлюють дихальні шляхи. Іноді задуху спричиняє саме положення тіла після травми: людина без свідомості лежить із запрокинутою чи притиснутою головою або придавлена важким предметом і не може вдихнути.

Токсичні впливи

Чадний газ — одна з найчастіших хімічних причин асфіксії. Його не видно й не чути на запах, і він може вбити без жодного попередження^[6]. Інші речовини, як-от ціаніди чи деякі леткі розчинники, порушують клітинне дихання. Опіоїди (наприклад, героїн, метадон, сильні знеболювальні) пригнічують дихальний центр у мозку; смерті від передозування можна запобігти, якщо вчасно почати базову реанімацію й увести антидот налоксон^[7]. Небезпека зростає, коли їх поєднують з алкоголем, снодійними чи заспокійливими.

Ситуації, у яких ризик асфіксії особливо високий, краще знати заздалегідь:

• Використання газових колонок, печей чи генераторів у непровітрюваному приміщенні.
• Зберігання небезпечних речовин у доступних для дітей місцях.
• Сон із предметами, які можуть перекрити дихальні шляхи (наприклад, ковдри й подушки в ліжечку немовляти).
• Неправильне поводження з токсичними парами під час роботи.
• Втрата свідомості у ванні, в авто або під час роботи з хімікатами.

Кожен із цих факторів може стати загрозою життю, якщо не помітити ознак вчасно. Водночас більшість таких ситуацій передбачувані, і їм можна запобігти простими правилами безпеки.

Симптоми асфіксії

Організм реагує на нестачу кисню з перших секунд, але прояви залежать від причини. При отруєнні газом симптоми наростають поступово. Коли ж людина вдавилася, все відбувається миттєво: вона хапається за горло, не може говорити, згодом втрачає контроль над тілом і падає.

Найхарактерніші ознаки асфіксії:

• Дихання стає утрудненим, шумним або переривчастим. Людина не може повноцінно вдихнути або робить різкі поверхневі вдихи.
• Губи, язик і шкіра синіють, сіріють або бліднуть через кисневе голодування. На темній шкірі це легше помітити на долонях і підошвах^[8].
• Серцебиття спершу пришвидшується, а в міру наростання гіпоксії сповільнюється.
• З'являється запаморочення, втрата рівноваги, людина не реагує на звернення або поводиться дезорієнтовано.
• У тяжких випадках виникають судоми або повна втрата свідомості.

При отруєнні чадним газом найчастіше з'являються головний біль, запаморочення, слабкість, нудота й блювання, біль у грудях і сплутаність свідомості. Їх легко сплутати з грипом, а людина, яка спить або перебуває під дією алкоголю, може загинути, так і не помітивши симптомів^[6].

Коротко: чадний газ не відчути ні носом, ні очима, а його перші ознаки схожі на грип. Якщо головний біль і нудота одночасно з'явилися в кількох людей в одному приміщенні й минають на свіжому повітрі, подумайте про газ.

Схожа картина буває при анафілаксії, тяжкій алергічній реакції: за кілька хвилин після контакту з алергеном (їжа, ліки, укус комахи) набрякають язик і горло, голос хрипне, дихання стає свистячим, з'являється відчуття, що людина задихається. Прийом Геймліха тут марний. Рятують адреналін в автоінжекторі (якщо він є) і виклик швидкої; людину кладуть, а при утрудненому диханні допомагають сісти^[8].

Будь-яка ознака з цього переліку вимагає негайної оцінки стану: зволікання навіть на кілька хвилин може коштувати тяжких наслідків.

Асфіксія у новонароджених

Асфіксія в немовлят — окремий клінічний випадок. Вона може виникнути ще до народження, під час пологів або в перші хвилини після них. Причиною часто стають ускладнення вагітності, передчасне відшарування плаценти, обвиття пуповиною чи затяжні пологи. Іноді асфіксія пов'язана з тим, що легені дитини ще не встигли повноцінно запрацювати.

Немовля, яке перенесло асфіксію, може не закричати після народження або видавати дуже слабкий звук. Дихання відсутнє або поверхневе, шкіра сірувата чи синюшна. Рухи мляві, м'язовий тонус низький, реакція на подразники слабка.

Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар на 1-й і 5-й хвилині життя: вона враховує частоту серцебиття, дихання, м'язовий тонус, реакцію на подразники й колір шкіри та показує, чи потрібна реанімація і як дитина на неї відповідає^[9]. Якщо є ознаки асфіксії, реанімацію починають негайно, бо кожна хвилина затримки загрожує нервовій системі.

Перинатальна асфіксія потребує злагодженої роботи акушерів, неонатологів і реаніматологів. Подальший перебіг залежить від швидкості реанімації та тяжкості гіпоксії. Доношеним і майже доношеним дітям з ураженням мозку після асфіксії (гіпоксично-ішемічною енцефалопатією) допомагає лікувальна гіпотермія, тобто контрольоване охолодження тіла в перші години життя. В огляді 11 досліджень (1505 немовлят) вона на чверть знижувала ризик смерті або тяжкої інвалідності до 18 місяців^[10].

Ускладнення і наслідки

Коли мозок не отримує кисню, рахунок іде на хвилини, і навіть урятована людина може не повернутися до колишнього здоров'я. Наслідки залежать від тривалості асфіксії, її причини та швидкості допомоги. Одні ураження видно одразу, інші проявляються через години чи дні.

Короткочасна асфіксія без зупинки дихання чи серця часто минає без серйозних ускладнень. Проте навіть тоді можливі порушення пам'яті, головний біль, дратівливість, труднощі з концентрацією. Що довше триває кисневе голодування, то вищий ризик стійких змін.

Найтяжчі наслідки бувають після зупинки дихання або серця:

• Гіпоксичне ураження мозку: зниження пам'яті й мислення, втрата мовлення, паралічі.
• Кома: глибока втрата свідомості, що триває від кількох годин до тижнів або довше.
• Зупинка серця: іноді серце не відновлює роботу навіть після реанімації.
• Інвалідизація: стійкі порушення рухів, зору, мовлення або поведінки.
• Летальний наслідок: без відновлення дихання й кровообігу смерть настає за лічені хвилини.

У новонароджених тривала гіпоксія під час пологів може спричинити затримку розвитку або церебральний параліч (ДЦП). У дорослих, особливо з хронічними хворобами серця й легень, асфіксія часто ускладнюється серцево-судинною недостатністю.

Перша допомога при асфіксії

Діяти потрібно негайно: кожна хвилина затримки зменшує шанси на виживання. Спершу оцініть, що сталося (людина вдавилася, тоне, отруїлася газом, має алергічну реакцію), і переконайтеся, що вам самим нічого не загрожує. Перша медична допомога не потребує медичної освіти: достатньо знати базовий алгоритм.

У разі підозри на асфіксію порядок дій такий:

• Викличте швидку допомогу. Увімкніть гучний зв'язок, щоб руки були вільні: диспетчер підкаже, що робити.
• Оцініть свідомість постраждалого. Гучно зверніться, легенько потрусіть за плечі. Якщо реакції немає, відкрийте дихальні шляхи: закиньте голову назад і підніміть підборіддя.
• Перевірте дихання. Дивіться, слухайте й відчувайте не довше 10 секунд. Рідкісні судомні схлипування не є нормальним диханням: якщо людина не дихає нормально, починайте реанімацію^[12]. Шукати пульс неспеціалістові не потрібно, це лише забирає час.
• Забезпечте прохідність дихальних шляхів. Відкрийте рот і приберіть лише те, що чітко бачите й можете легко захопити. Якщо людина при свідомості вдавилася, допомагають удари між лопатками й прийом Геймліха (для дорослих і дітей від 1 року).
• Починайте натискати на грудну клітку. Посередині грудей, на глибину 5–6 см, з частотою 100–120 разів за хвилину. Якщо вмієте, чергуйте 30 натискань із 2 штучними вдихами рот у рот; якщо ні, просто натискайте без перерв до приїзду медиків^[12].

Якщо людина тонула, не намагайтеся «вилити» з неї воду, перевертаючи чи натискаючи на живіт: прийом Геймліха при утопленні більше не рекомендують. Головна проблема тут нестача кисню, тому реанімацію починають з 5 штучних вдихів, а потім переходять до натискань на грудну клітку^[4].

Якщо йдеться про отруєння газом чи парами, спочатку винесіть людину на свіже повітря, але не ризикуйте власним життям: у задимлене чи загазоване приміщення без захисту краще не заходити.

Якщо людина вдавилася

Поки людина голосно кашляє, говорить чи хрипить, повітря проходить. Не заважайте: заохочуйте її кашляти й не залишайте саму^[11]. Діяти треба, коли кашель стає беззвучним, а людина не може говорити, плакати чи сміятися. Тоді для дорослих і дітей старше року застосовують правило «5 і 5»: 5 ударів між лопатками, потім 5 поштовхів у живіт, і так по черзі, доки предмет не вийде^[1].

• Удари по спині. Станьте збоку й трохи позаду, нахиліть людину вперед, підтримуючи її груди рукою, і завдайте до 5 різких ударів основою долоні між лопатками.
• Поштовхи в живіт (прийом Геймліха). Станьте позаду, обхопіть людину руками, стисніть кулак і покладіть його між пупком і нижнім краєм ребер, накрийте другою долонею й різко тисніть всередину й угору. Вагітним і людям, яких не вдається обхопити, натискають на нижню частину груднини^[1].
• Якщо ви самі. Викличте швидку, покладіть кулак над пупком і різко наваліться животом на спинку стільця чи край столу^[1].
• Немовлята до 1 року. Поштовхи в живіт їм не роблять. Покладіть дитину обличчям донизу вздовж передпліччя чи стегна, підтримуючи рукою голову й шию, і дайте до 5 ударів між лопатками. Якщо не допомогло, переверніть на спину й зробіть до 5 різких натискань двома пальцями на середину грудей трохи нижче лінії сосків. Чергуйте, доки предмет не вийде або не приїде швидка^[11].
• Людина знепритомніла. Обережно покладіть її на тверду поверхню, викличте швидку й починайте серцево-легеневу реанімацію. Предмет із рота виймайте, лише якщо чітко його бачите^[1].

Коротко: кашляє, значить дихає, тож не заважайте. Беззвучний кашель, руки на горлі й неможливість сказати слово означають, що пора діяти: 5 ударів між лопатками, 5 поштовхів у живіт, і так по колу.

Деякі організації вчать лише поштовхів у живіт без ударів по спині, і обидва підходи вважають прийнятними для дорослих і дітей старше року^[1].

Міфи про допомогу, коли людина вдавилася

• Міф: треба засунути пальці в рот і витягнути предмет. Насправді: лізти пальцями наосліп небезпечно, бо так легко проштовхнути предмет глибше. Виймати його можна, лише якщо ви його чітко бачите й легко захоплюєте^[11].
• Міф: треба підняти людині руки вгору й постукати по спині. Насправді: людину, навпаки, нахиляють уперед, щоб предмет випав через рот, а не провалився глибше, і б'ють основою долоні між лопатками^[11]. Підняті руки повітрю не допомагають і лише забирають час.

Не всі дії потребують підготовки. Виклик швидкої, перевірка дихання й натискання на грудну клітку можуть підтримати життя до приїзду медиків, і часто цього достатньо. Якщо ж людина знепритомніла, але дихає нормально, натискати на грудну клітку не потрібно^[12].

Читайте:

Перша допомога при нещасних випадках

Перша допомога при найчастіших нещасних випадках: що робити при анафілактичному шоку, сильній кровотечі, опі...

Приступ астми: що робити

Напад астми, або приступ астми, може початися раптово, часто вночі. Як він розвивається, за якими ознаками йог...

Профілактика

Більшості випадків асфіксії можна запобігти без складних засобів: достатньо уваги до оточення й базових правил безпеки. Особливо це стосується дітей, літніх людей, людей із порушенням ковтання чи координації, а також усіх, хто працює з токсичними речовинами.

Щоб знизити ризик асфіксії вдома й у повсякденному житті, допомагають прості дії:

• Не залишайте дітей без нагляду під час їжі або гри з дрібними предметами.
• Кладіть немовля спати на спину, на твердий рівний матрац без подушок, ковдр і м'яких іграшок^[5].
• Щороку перевіряйте газові прилади й обігрівачі, встановіть датчик чадного газу біля спальні й ніколи не запускайте генератор чи двигун авто в будинку або гаражі^[6].
• Не паліть у закритих приміщеннях, особливо в присутності інших людей або в транспорті.
• Зберігайте хімічні речовини, ліки й побутову хімію в недоступних для дітей місцях.
• Пройдіть базові курси першої допомоги: вони доступні в багатьох медичних центрах та онлайн.

Окрема загроза для підлітків — так звана «гра в задушення», коли дитина сама або з друзями перетискає собі шию руками чи петлею, щоб відчути короткочасну ейфорію від нестачі кисню. Аналіз повідомлень у ЗМІ в США виявив 82 ймовірні смерті від такої «гри» серед дітей 6–19 років за 1995–2007 роки; 86,6% загиблих були хлопцями, середній вік 13,3 року^[13]. В опитуванні восьмикласників в Орегоні про «гру» чули 36,2%, а 5,7% зізналися, що пробували самі^[14]. Батькам, учителям і лікарям радять знати тривожні ознаки цієї «гри», а з дитиною краще поговорити про неї спокійно й заздалегідь.

Профілактика не дає абсолютної гарантії, але суттєво знижує ризик. На практиці найчастіше рятують знання і готовність діяти.