У Данії за 2001–2010 роки частка зупинок серця поза лікарнею, за яких свідки встигали почати серцево-легеневу реанімацію (СЛР), зросла з 21,1% до 44,9%. За цей же час 30-денне виживання постраждалих піднялося з 3,5% до 10,8%. Країна тоді запустила кілька національних програм, тож автори обережні щодо причинності, але зв'язок виживання з допомогою перехожих був стійким[1].

Що таке перша допомога?

Перша допомога складається з простих дій, які можна виконати просто на місці події, щоб допомогти людині з травмою або раптовим погіршенням здоров'я. Вона не замінює лікування: її завдання втримати людину живою і не дати стану погіршитися до приїзду медиків або візиту до лікаря. Буває й так, що після неї лікар не потрібен, наприклад при невеликому порізі чи синці.

В українському законодавстві для цього вживають термін «домедична допомога»: невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані, які на місці події виконують люди без медичної освіти. Закон «Про екстрену медичну допомогу» (ст. 12) прямо зобов'язує надавати її рятувальників, поліцейських, працівників аптек, провідників пасажирських вагонів, бортпровідників та інших людей, яким цього вимагає служба[2]. Алгоритми дій для 28 невідкладних станів, від зупинки серця до ураження струмом, МОЗ уперше затвердило у 2014 році[3]; чинна редакція порядків затверджена наказом МОЗ №441 від 9 березня 2022 року[4].

Обсяг допомоги буває різним: від того, щоб заспокоїти людину і побути поруч, до реанімації. Порядок дій при цьому майже завжди однаковий:

  • Переконайтеся, що місце події безпечне для вас і для потерпілого.
  • Перевірте, чи людина реагує на голос і дотик і чи дихає вона нормально. Рідкі, судомні вдихи вважають ознакою зупинки серця[5].
  • Телефонуйте 103 або 112 і ввімкніть гучний зв'язок, щоб виконувати вказівки диспетчера, не відходячи від людини[5].
  • Дійте: якщо людина не реагує і не дихає нормально, натискайте на центр грудної клітки на глибину 5–6 см з частотою 100–120 разів на хвилину, а щойно з'явиться автоматичний зовнішній дефібрилятор, увімкніть його і виконуйте голосові підказки[5].

Цю послідовність називають ланцюгом виживання: розпізнати зупинку серця, викликати допомогу, почати СЛР, застосувати дефібрилятор.

Аптечку краще тримати і вдома, і в машині, у місці, недосяжному для малих дітей. Базовий набір: бинти, марлеві серветки, пластир, рукавички, ножиці, пінцет, термометр, антисептик, стерильний фізрозчин для промивання ран та очей, знеболювальні (парацетамол чи ібупрофен), антигістамінний засіб і ваші власні ліки. Якщо лікар призначив автоінжектор адреналіну, його теж кладуть в аптечку. Вміст варто регулярно перевіряти і замінювати прострочене[6].

Навички СЛР і прийомів при задушенні закріплюються лише на практиці, тож найкорисніше пройти очний курс першої допомоги з манекеном.

Міфи про першу допомогу

  • Міф: краще нічого не робити, ніж зробити неправильно. Насправді: людині із зупинкою серця найбільше шкодить бездіяльність[5]. А ризик помилки невеликий: з 247 людей, яким перехожі за вказівкою диспетчера натискали на грудну клітку, хоча серце в них не зупинялося, 2% отримали перелом і жоден не мав ушкоджень внутрішніх органів[7].
  • Міф: за невдалу допомогу можуть покарати. Насправді: Кримінальний кодекс України (ст. 136) карає за протилежне: ненадання допомоги людині в небезпечному для життя стані, коли була можливість її надати, або неповідомлення про такий стан відповідним службам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження[8]. Мінімум, який під силу кожному, це дзвінок на 103 чи 112.
  • Міф: СЛР без штучного дихання «рот у рот» не працює. Насправді: у метааналізі трьох рандомізованих досліджень дорослі із зупинкою серця, яким перехожі за вказівкою диспетчера робили лише компресії, виживали навіть трохи частіше: 14% проти 12%[9]. Якщо ви не вмієте або не готові робити вдихи, просто безперервно натискайте на грудну клітку[5].

Коротко: людина, яка нічого не вміє, все одно може зробити головне: викликати 103 чи 112, увімкнути гучний зв'язок і натискати на грудну клітку, як підкаже диспетчер.

Різні ситуації для першої допомоги

Загальна схема однакова, але перша допомога при різних нещасних випадках має свої особливості. Найчастіше стикаються з такими ситуаціями:

Читайте:

Обмороження: як надати першу допомогу
Обмороження: як надати першу допомогу
Обмороження: як його розпізнати за кольором і чутливістю шкіри, якими бувають ступені ураження, як правильно ...

Підсумок

Перша, або домедична, допомога під силу людині без медичної освіти: забезпечити безпеку, перевірити реакцію і дихання, викликати 103 чи 112 і діяти за вказівками диспетчера. Якщо людина не дихає нормально, безперервні компресії грудної клітки дають їй більше шансів, ніж очікування бригади. Зібрана заздалегідь аптечка і один практичний курс із манекеном роблять ці дії впевненими.

Джерела10
  1. Дослідження. Wissenberg M. та ін. Association of national initiatives to improve cardiac arrest management with rates of bystander intervention and patient survival after out-of-hospital cardiac arrest. JAMA, 2013.
  2. komzdrav.rada.gov.ua
  3. Затверджено Порядки надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах. Медична справа.
  4. Довідник. tccc.org.ua
  5. Довідник. resus.org.uk
  6. Mayo Clinic
  7. Дослідження. White L. та ін. Dispatcher-assisted cardiopulmonary resuscitation: risks for patients not in cardiac arrest. Circulation, 2010.
  8. Стаття 136 Кримінального кодексу України. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
  9. Мета-аналіз. Hüpfl M. та ін. Chest-compression-only versus standard cardiopulmonary resuscitation: a meta-analysis. Lancet, 2010.
  10. Burns and scalds. NHS.