Легіонельоз: небезпечна пневмонія з води та повітря

Легіонельоз — це пневмонія, яку викликає бактерія Legionella. Заразитися можна через душ, кондиціонер або зволожувач повітря, а не від іншої людини.

У воді, яку ми не помічаємо, і повітрі, яке здається безпечним, може жити бактерія, здатна буквально збити з ніг. Вона не гучна, не масова, не сезонна — зате швидка, важка й точна. Її поява — завжди несподіванка, і майже ніколи не схожа на щось знайоме. Саме тому про легіонельоз важливо говорити не тоді, коли вже пізно, а ще до того, як він знайде шлях у легені.

Що таке легіонельоз

Легіонельоз — це форма атипової пневмонії, спричиненої інфекцією бактерією Legionella. Основним збудником є Legionella pneumophila, яка вражає дихальні шляхи, але також може впливати на систему травлення та нервову систему. Збудник потрапляє до легенів людини через вдихання мікроскопічних крапель води або через аспірацію — коли вода випадково потрапляє до дихальних шляхів.

На відміну від класичної пневмонії, легіонельоз часто супроводжується не лише легеневими симптомами, а й загальними — такими як головний біль, нудота, м’язові болі, а в деяких випадках — діарея та сплутаність свідомості. Такий перебіг може ускладнити діагностику на ранніх етапах.

Відмінність від звичайної пневмонії

Звичайна пневмонія має вірусне або бактеріальне походження і передається повітряно-крапельним шляхом. У разі легіонельозу зараження відбувається лише через контакт із водними системами, що містять колонії бактерії. Це означає, що інфекція не передається від людини до людини.

Крім того, клінічна картина легіонельозу часто включає симптоми з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи, чого не буває при типовій бактеріальній пневмонії.

Гарячка Понтіак: інша форма ураження

Окрім важкої форми, Legionella може спричиняти і легший перебіг інфекції, відомий як гарячка Понтіак. Вона має симптоми, схожі на грип: лихоманка, озноб, біль у м’язах, але не супроводжується пневмонією. Гарячка Понтіак зазвичай минає самостійно без потреби в антибіотиках, проте легіонельоз завжди вимагає лікування.

Система органів, які найчастіше уражаються при легіонельозі:

• Легені: основна мішень інфекції — з розвитком запалення (пневмонії), задишкою та кашлем.
• Шлунково-кишковий тракт: діарея, біль у животі, нудота.
• Центральна нервова система: плутаність свідомості, головний біль, порушення координації.

Причини і шляхи зараження

Бактерія Legionella існує в природному середовищі — у водоймах, струмках і ґрунті. Проте загрозу для людини вона становить тоді, коли розмножується в штучних системах водопостачання та охолодження. Найчастіше інфекція виникає у великих будівлях: лікарнях, готелях, будинках для літніх людей, де вода довго застоюється або не нагрівається до достатньої температури для знищення бактерій.

Зараження легіонелами відбувається не через прямий контакт із водою, а через вдихання мікроскопічних крапель (аерозолів), які утворюються під час душу, зволоження повітря чи роботи кондиціонерів. Також можливе потрапляння інфікованої води в дихальні шляхи при ковтанні — це називається аспірацією.

Як саме відбувається зараження

Бактерія проникає в організм повітряно-водяним шляхом, коли людина вдихає дрібні краплі води, що містять Legionella. Цей процес може бути непомітним — наприклад, під час прийому душу або перебування в приміщенні з погано очищеною вентиляцією. У деяких випадках збудник потрапляє до легенів при аспірації води з ротової порожнини, особливо під час сну, блювання або медичних процедур.

Також описані випадки зараження під час медичних маніпуляцій, зокрема інтубації під час наркозу.

Основні джерела інфікування, на які варто звернути увагу:

• Гідромасажні ванни (джакузі): бактерія активно розмножується в теплій воді за умов недостатньої дезінфекції.
• Душові лійки та крани: накопичення біоплівки всередині труб сприяє утворенню колоній Legionella.
• Побутові зволожувачі повітря: особливо за відсутності регулярного очищення й заміни води.
• Декоративні водні елементи: фонтани у торгових центрах або ресторанах можуть створювати заражені аерозолі.
• Системи вентиляції й охолодження в будівлях: особливо ті, які не проходять регулярного технічного обслуговування.
• Інтубація під час хірургії: ризик зростає, якщо використовується нестерильна вода або апаратура.
• Контакт із забрудненим ґрунтом: рідкісна, але можлива форма зараження, особливо під час будівельних робіт.

Легіонельоз не виникає спонтанно — для його розвитку потрібні умови: тепле вологе середовище, поганий догляд за водними системами та технічне недбальство. Саме тому більшість спалахів пов’язана із системною інфраструктурною проблемою, а не з поведінкою окремих людей.

Хто в зоні ризику

Хоча бактерія Legionella може бути присутня в багатьох водних системах, далеко не кожен контакт із нею призводить до хвороби. Більшість здорових людей навіть не помітять впливу. Однак існують категорії населення, для яких ризик розвитку легіонельозу набагато вищий. Вони мають знижений захист від інфекцій або порушення роботи дихальної системи, через що навіть мінімальний вплив збудника може призвести до тяжкої форми пневмонії.

Нижче перелічено групи, які найвразливіші до легіонельозу:

• Люди віком понад 50 років: з віком ефективність імунної системи знижується, що робить організм менш здатним протистояти бактеріальній інфекції.
• Ті, хто курить або курив у минулому: куріння пошкоджує дихальні шляхи, полегшуючи проникнення бактерій у легені.
• Особи з ослабленим імунітетом: до цієї категорії належать пацієнти з ВІЛ-інфекцією, онкологічними хворобами, діабетом, а також хворобами печінки та нирок.
• Люди з хронічними хворобами легень: зокрема з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) або емфіземою. Уражені легені мають знижену здатність до самоочищення.
• Жителі закладів тривалого догляду: проживання у великих установах із централізованими водопостачальними системами підвищує ризик контакту з Legionella.
• Пацієнти, нещодавно госпіталізовані або прооперовані: особливо якщо їм проводили штучну вентиляцію легенів або знеболення під загальним наркозом.
• Особи після трансплантації органів: через постійне пригнічення імунітету внаслідок медикаментів.

Якщо людина належить до однієї або кількох із цих груп, навіть короткий контакт із джерелом зараження може призвести до розвитку тяжкої інфекції. Це робить легіонельоз особливо небезпечним у лікарнях, реабілітаційних центрах і будинках для літніх людей, де багато пацієнтів перебувають у групі ризику одночасно.

Симптоми та перебіг хвороби

Легіонельоз не завжди проявляється одразу після зараження. Симптоми зазвичай з’являються протягом 2–14 днів після вдихання інфікованої водяної пари або аспірації води. Перебіг хвороби може бути блискавичним і прогресувати всього за кілька днів. Важливо знати не лише типові ознаки пневмонії, а й інші прояви, які відрізняють легіонельоз від більшості респіраторних інфекцій.

Перші симптоми можуть бути неспецифічними — слабкість, головний біль, біль у м’язах. Проте згодом розвивається повна клінічна картина з легеневими, шлунково-кишковими та неврологічними порушеннями.

Початок захворювання

Інкубаційний період становить від 2 до 14 днів. Хвороба може починатися як звичайна застуда, що вводить в оману. Однак швидке підвищення температури, сухий кашель і наростаюча задишка вказують на бактеріальну природу процесу.

Основні симптоми

Класичні легеневі прояви супроводжуються загальними симптомами, характерними для важкої інфекції. У багатьох випадках виникає необхідність у госпіталізації вже в перші дні хвороби.

Додаткові прояви

На відміну від типових пневмоній, легіонельоз часто супроводжується ураженням інших органів і систем. Зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту й нервової системи. Ці ознаки іноді з’являються раніше, ніж задишка або кашель, що ускладнює діагностику.

Типові симптоми легіонельозу включають такі ознаки:

• Висока температура тіла: часто перевищує 40°C і супроводжується сильним ознобом.
• Сухий кашель: без виділень, але в тяжких випадках може з’являтися мокротиння з домішками крові.
• Задишка: наростаюче утруднення дихання, особливо при фізичному навантаженні.
• М’язовий біль: інтенсивні ломота та слабкість.
• Головний біль: ниючого або пульсуючого характеру, нерідко супроводжується дратівливістю.
• Діарея: часта рідка дефекація без домішок крові, іноді — з болем у животі.
• Нудота і блювання: не завжди пов’язані з прийомом їжі.
• Сплутаність свідомості: дезорієнтація, сонливість або навіть зміни поведінки.
• Кашель із кров’ю: ознака ураження капілярів або тяжкого запалення тканин легень.
• Біль у животі: не пов’язаний з харчуванням, часто розлитий, тупий.

Оскільки симптоми охоплюють одразу кілька систем організму, легіонельоз іноді помилково приймають за грип, гастроентерит або навіть неврологічні порушення. Саме тому важливо звертати увагу на їх поєднання, а не на кожен окремо.

Діагностика

Підозра на легіонельоз виникає тоді, коли у пацієнта є симптоми пневмонії, які супроводжуються діареєю, нудотою, сплутаністю свідомості або нехарактерним перебігом хвороби. Проте жоден окремий симптом не дозволяє точно визначити Legionella як збудника. Для цього потрібна лабораторна та інструментальна діагностика, яка дозволяє виявити саму бактерію або її антигени, а також оцінити стан легенів і внутрішніх органів.

Обстеження завжди починається з аналізу симптомів і збору анамнезу. Важливу роль відіграє питання про нещодавнє перебування у готелях, лікарнях, на круїзах або інших місцях із централізованими водними системами. У разі підтвердженої пневмонії ці деталі допомагають запідозрити саме легіонельоз як причину.

Лабораторні методи

Бактерія Legionella може бути виявлена в різних біологічних рідинах. Для цього використовують як стандартні мікробіологічні, так і спеціалізовані тести.

Найпоширеніші аналізи для виявлення легіонел:

• Тест сечі на антигени Legionella: дозволяє швидко виявити присутність бактеріального антигену. Це один із найшвидших методів діагностики, результат якого можна отримати впродовж кількох годин.
• Посів мокротиння: зразок мокротиння або трахеального секрету направляють у лабораторію для вирощування колоній бактерії. Метод потребує кількох днів, але дозволяє підтвердити збудника точно.
• Аналіз крові: дає змогу оцінити наявність запалення, а також стан нирок, печінки й інших органів. Також можна проводити серологічне дослідження на антитіла до Legionella.

Інструментальні дослідження

Для оцінки ураження легень проводять візуалізацію органів грудної клітки. Це дозволяє не лише підтвердити наявність пневмонії, а й виявити її локалізацію, ступінь ураження, ускладнення.

Застосовуються такі методи:

• Рентгенографія грудної клітки: базовий метод, що показує затемнення в легенях, характерні для запального процесу.
• Комп’ютерна томографія (КТ): дає змогу деталізувати поширення інфекції, особливо якщо рентген малопоказовий.
• Бронхоскопія: використовується у складних випадках, коли потрібно оглянути дихальні шляхи зсередини та взяти зразки тканин або рідини.
• Торакоцентез: застосовується, якщо в плевральній порожнині накопичується рідина. Отриманий матеріал перевіряють на наявність бактерій.

Без проведення відповідного обстеження встановити точний діагноз неможливо. Оскільки лікування легіонельозу суттєво відрізняється від терапії інших форм пневмонії, діагностичний етап має ключове значення в подальшій тактиці.

Лікування і прогноз

Легіонельоз завжди потребує лікування антибіотиками. Самостійне одужання, як у разі легких вірусних інфекцій, практично неможливе. При цьому важливо розпочати терапію якнайшвидше після встановлення діагнозу — затримка може призвести до ускладнень або навіть смерті. У більшості випадків пацієнтів госпіталізують, щоб контролювати перебіг хвороби та підтримувати дихальну функцію.

Антибіотики

Проти Legionella найефективнішими є антибіотики, які добре проникають у легеневу тканину та клітини, оскільки бактерія може розмножуватися внутрішньоклітинно. Лікування триває щонайменше 10–14 днів, іноді довше — залежно від тяжкості.

Призначають такі антибактеріальні препарати, зареєстровані в Україні:

• Азитроміцин: макролід, який добре переноситься і часто використовується як перша лінія.
• Левофлоксацин, моксифлоксацин або ципрофлоксацин: представники фторхінолонів, що мають високу активність проти Legionella.
• Доксициклін, тетрациклін або міноксициклін: застосовуються рідше, але можуть бути ефективними у певних випадках.
• Рифампіцин: використовується в комбінації при тяжкому перебігу або резистентності.

Додаткова підтримка

У тяжких випадках, коли ураження легень значне, пацієнтам потрібна дихальна підтримка. Це може включати подачу кисню через носову канюлю або маску. Якщо дихання критично порушене — використовують штучну вентиляцію легень (ШВЛ).

Також пацієнтам можуть знадобитися:

• Регідратація та корекція електролітів при діареї чи блюванні.
• Контроль функції нирок і печінки — оскільки хвороба впливає на ці органи.
• Медикаментозна підтримка серцево-судинної системи в разі ускладнень.

Прогноз

За умови своєчасного лікування легіонельоз у більшості випадків виліковний. Але це серйозна інфекція, яка часто призводить до госпіталізації, а в окремих випадках — до смерті. Навіть після одужання деякі симптоми можуть зберігатися протягом кількох місяців.

Після виписки пацієнти нерідко відчувають:

• Тривалу втому й м’язову слабкість
• Порушення координації або ходи
• Залишкові розлади мовлення або мислення

Тому після завершення основного лікування важливо продовжувати нагляд і не ігнорувати тривалі симптоми.

Ускладнення та наслідки

Легіонельоз може призводити до тяжких ускладнень, особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями або ослабленим імунітетом. Навіть за належного лікування інфекція іноді залишає після себе тривалий слід у вигляді порушень з боку дихальної, нервової чи сечовидільної систем. А у випадках із пізньою діагностикою — наслідки можуть бути фатальними.

Нижче наведено найчастіші ускладнення, які можуть виникати при легіонельозі:

• Дихальна недостатність: ураження тканини легень може призвести до зниження надходження кисню в кров. У тяжких випадках пацієнту потрібна апаратна вентиляція.
• Гостре ушкодження нирок: порушення роботи нирок іноді виникає як відповідь на тяжкий запальний процес. У деяких випадках потрібен тимчасовий гемодіаліз.
• Енцефалопатія: ураження центральної нервової системи проявляється сплутаністю свідомості, затримкою реакції, порушенням мовлення та рівноваги. Ці симптоми можуть зберігатися тривалий час після одужання.
• Емпієма: скупчення гною в плевральній порожнині, яке може потребувати встановлення дренажу через грудну клітку.
• Запалення серця: інфекція може спричинити міокардит або перикардит — запальні захворювання серцевого м’яза або оболонки серця.
• Рабдоміоліз: руйнування м’язової тканини з виділенням токсичних речовин, що можуть уражати нирки. Стан вимагає інтенсивної інфузійної терапії.

Ускладнення не завжди виникають під час гострої фази хвороби. Іноді вони виявляються вже після зниження температури чи нормалізації дихання. Тому навіть після полегшення стану потрібен тривалий моніторинг функції життєво важливих органів.

Профілактика і життєві ситуації

Попри тяжкість перебігу, легіонельоз належить до захворювань, яких реально уникнути. Оскільки джерелом інфекції є штучні системи водопостачання, головна увага в профілактиці зосереджена не на особистій гігієні, а на інженерних і технічних рішеннях. Найбільшу відповідальність у цьому процесі несуть адміністратори будівель, комунальні служби та технічний персонал, але в побуті також можна зменшити ризики.

Контроль систем у великих спорудах

Будівлі з централізованими системами водопостачання і вентиляції — це найпоширеніші джерела зараження. Вони потребують регулярної перевірки й дезінфекції.

Щоб знизити ризик розвитку колоній Legionella у таких системах, мають виконуватися такі заходи:

• Підтримання належної температури гарячої води (вище 50°C).
• Регулярне очищення водних резервуарів і систем трубопроводів.
• Видалення застійної води з рідко використовуваних ліній водопроводу.
• Використання хлорування або інших методів знезараження.
• Технічний огляд вентиляційних і охолоджувальних систем з очищенням розпилювачів і форсунок.

Побутові рекомендації

У домашніх умовах також можуть створюватися умови для розмноження бактерії — особливо якщо вода застоюється або не очищується належним чином. Прості профілактичні кроки допомагають зменшити ризик навіть без спеціального обладнання.

На що слід звертати увагу вдома:

• Регулярно очищуйте душові лійки, особливо якщо вода має жорсткість або залишає відкладення.
• Не забувайте мити зволожувачі повітря і замінювати в них воду щодня.
• Слідкуйте, щоб гідромасажні ванни (якщо є) очищувалися згідно з інструкцією виробника.
• Не використовуйте звичайну воду в бачку для омивача лобового скла — це може стати джерелом аерозолю під час поїздок.

Як діяти у разі ризику

Якщо стало відомо про спалах легіонельозу в місці, де ви нещодавно перебували — готелі, лікарні, робочі приміщення — слід уважно стежити за станом здоров’я. У разі появи симптомів, схожих на пневмонію або інтоксикацію, варто повідомити лікаря про можливий контакт із джерелом зараження.

Своєчасна підозра — ключ до вчасного лікування.

Всесвітній день боротьби з пневмонією

Що таке пневмонія і як її лікують