Еозинофільний гастрит: симптоми та лікування

Еозинофільний гастрит — це рідкісне, але хронічне захворювання, за якого в стінках шлунка накопичуються особливі білі кров’яні клітини — еозинофіли. Це викликає запалення, ушкодження тканин і неприємні симптоми, які важко одразу розпізнати.

Порушення травлення можуть бути викликані десятками причин — від звичайного переїдання до складних імунних розладів. Серед маловідомих, але значущих станів — еозинофільний гастрит. Це не просто ще одна форма гастриту, а хвороба з власними правилами, симптомами і викликами. Її складно діагностувати, але можливо контролювати — якщо знати, що саме відбувається всередині організму.

Що таке еозинофіли і як вони діють

Еозинофіли — це один із типів білих кров’яних клітин, які відіграють важливу роль у роботі імунної системи. Вони формуються в кістковому мозку та зазвичай становлять лише невелику частку всіх лейкоцитів — близько 1–5%. У нормальних умовах ці клітини майже не помітні в тканинах шлунка. Але за певних обставин — переважно при алергічних реакціях — їхня кількість може зростати в рази.

Еозинофіли не просто накопичуються — вони виділяють активні речовини, зокрема ферменти та білки, які призначені для знищення «ворожих» клітин. Якщо мішенню справді є паразити — така відповідь захищає організм. Але коли еозинофіли атакують власні тканини, як це трапляється при еозинофільному гастриті, починається запалення і пошкодження слизової оболонки шлунка.

У нормі еозинофіли допомагають організму завдяки таким функціям:

• Участь у боротьбі з паразитами: активуються при зараженнях гельмінтами.
• Реакція на алергени: зростає їх кількість у відповідь на продукти, пилок чи інші подразники.
• Вивільнення ферментів: сприяють знищенню клітин, які імунна система сприймає як загрозу.

Якщо баланс порушується, еозинофіли стають частиною проблеми — і тоді їхня присутність у шлунку вже не є нормою, а ознакою хвороби.

Кого найчастіше вражає хвороба

Еозинофільний гастрит може виникнути у будь-якому віці — він не прив’язаний до дитинства чи старості. Втім, найчастіше його виявляють у дорослих віком від 30 до 50 років. Статистика показує незначну перевагу серед чоловіків, хоча загалом еозинофільний гастрит зустрічається як у жінок, так і в чоловіків.

Це захворювання не виникає раптово. Часто ураження шлунка еозинофілами трапляється у людей із вже наявними алергічними або імунними порушеннями. Саме ця зв’язка підказує, що еозинофільний гастрит має спільні механізми з іншими алергічними захворюваннями.

Ймовірність розвитку захворювання підвищується за таких умов:

• Бронхіальна астма: у частини пацієнтів з еозинофільним гастритом є підтверджений діагноз астми, що вказує на загальну гіперактивність імунної системи.
• Алергічний риніт або екзема: прояви алергії часто передують гастриту з еозинофільним компонентом.
• Харчова алергія або непереносність продуктів: реакція на їжу може стати ключовим пусковим фактором.
• Сімейна історія подібних захворювань: наявність еозинофільного гастриту або інших еозинофільних станів у родичів підвищує ризик.

Еозинофільний гастрит рідко існує сам по собі — він часто є частиною ширшої картини алергічної налаштованості організму. Тому пацієнти з еозинофільним гастритом нерідко стикаються з кількома супутніми діагнозами одразу.

Кого найчастіше вражає хвороба

Еозинофільний гастрит може виникнути в будь-якому віці — як у дітей, так і в дорослих. Але найчастіше це захворювання діагностують у людей віком від 30 до 50 років. Спостереження показують, що чоловіки хворіють дещо частіше за жінок, хоча розрив у цифрах невеликий.

Це не випадкова хвороба, яка розвивається на порожньому місці. У більшості випадків вона пов’язана з підвищеною активністю імунної системи. Люди, в анамнезі яких є алергічні розлади, мають вищий ризик розвитку еозинофільного гастриту. Також певну роль відіграє спадковість — якщо в родині були подібні захворювання, ймовірність захворіти зростає.

Ймовірність розвитку еозинофільного гастриту підвищується за таких умов:

• Наявність бронхіальної астми: ця хвороба свідчить про загальну алергічну налаштованість організму.
• Хронічний нежить або екзема: як і інші прояви гіперчутливості, вони можуть вказувати на імунний дисбаланс.
• Підтверджена харчова алергія або непереносність: імунна реакція на певні продукти нерідко запускає патологічний процес у шлунку.
• Сімейна історія еозинофільних розладів: якщо близькі родичі мали подібні діагнози, ризик підвищується.

Еозинофільний гастрит рідко виникає ізольовано. У більшості випадків він є частиною ширшої схеми імунного реагування, де організм надмірно чутливо сприймає зовнішні подразники.

Інші еозинофільні хвороби травної системи

Еозинофільний гастрит — це лише одна з форм еозинофільних захворювань травного тракту. Усі вони мають спільну ознаку: в тканинах органів накопичуються еозинофіли, що запускає запалення. Ураження може стосуватися будь-якого відділу шлунково-кишкового тракту — від стравоходу до товстої кишки. Іноді декілька ділянок уражаються одночасно.

У медицині ці захворювання об’єднують під спільним терміном — еозинофільні гастроінтестинальні захворювання. У кожного з них — своя специфіка, але принцип один: імунна система реагує неадекватно, викликаючи накопичення еозинофілів там, де їх бути не повинно.

Інші типи еозинофільних захворювань шлунково-кишкового тракту включають:

• Еозинофільний езофагіт: уражає стравохід, найчастіше супроводжується утрудненим ковтанням і хронічною печією.
• Еозинофільна дуоденіт: запалення виникає в ділянці дванадцятипалої кишки — це початкова частина тонкого кишечника.
• Еозинофільний ентерит: вражає тонкий кишечник у середній його частині, може викликати діарею та втрату ваги.
• Еозинофільний коліт: запалення охоплює товсту кишку, симптоми включають біль у животі та кров у калі.
• Еозинофільна гастроентеропатія: комбінація ураження шлунка і тонкої кишки — часто супроводжується вираженим запаленням і порушенням всмоктування поживних речовин.

Існують також інші, рідкісніші форми, при яких еозинофіли вражають не лише травну систему, а й інші органи. Наприклад, гіпереозинофільний синдром або еозинофільний гранулематоз з поліангіїтом — це системні захворювання з ураженням серця, легень, шкіри.

При будь-якому з цих станів важливо вчасно виявити причину та визначити точне місце ураження. Це допомагає правильно підібрати лікування й уникнути ускладнень.

Симптоми еозинофільного гастриту

Ознаки еозинофільного гастриту можуть бути різними — від ледь помітних до досить виражених. Найчастіше вони з’являються поступово, і саме це ускладнює діагностику. Більшість симптомів неспецифічні, тобто можуть супроводжувати й інші захворювання травної системи. Через це пацієнт може роками лікувати «гастрит», не підозрюючи справжньої причини.

Картина захворювання змінюється залежно від віку, загального стану організму, глибини ураження та тригера — наприклад, певного продукту. Деякі люди втрачають апетит або масу тіла, інші — стикаються з тривалим болем, хронічною втомою чи навіть анемією. У дітей хвороба може порушувати нормальний ріст і розвиток.

До найчастіших симптомів належать:

• Біль у животі або накопичення рідини в черевній порожнині: виникає через запалення та подразнення слизової оболонки шлунка.
• Діарея: може бути ознакою поширення еозинофільного процесу на тонку кишку або реакції на їжу.
• Нудота і блювання: у деяких випадках — з жовчю або залишками неперетравленої їжі.
• Печія та дискомфорт після їжі: особливо якщо ураження охоплює ще й стравохід.
• Втрата апетиту або труднощі з ковтанням: симптоми можуть з’явитися через біль, спазми або подразнення.
• Хронічна втома: часто поєднується з іншими алергічними проявами.
• Анемія: зниження рівня еритроцитів через погане всмоктування або хронічну втрату крові.
• Зниження маси тіла або порушення росту у дітей: наслідок тривалого запалення й недостатнього харчування.

Ці симптоми не завжди з’являються разом. У когось переважає біль, у когось — слабкість, а іноді й зовсім відсутні очевидні прояви. Саме тому хвороба вимагає уважного діагностичного підходу, а не лікування "наосліп".

Як виявляють хворобу

Діагностика еозинофільного гастриту не завжди пряма. Через неспецифічні симптоми пацієнти можуть роками звертатися до лікарів, отримувати загальні діагнози на кшталт «функціонального розладу» або «звичайного гастриту», і лише з часом виходить на поверхню справжня причина — накопичення еозинофілів у тканинах шлунка.

Оцінка стану починається зі збору скарг і аналізу історії хвороби. Лікар звертає увагу на будь-які алергічні прояви, коливання ваги, труднощі з прийомом їжі чи втрату енергії. Потім призначаються лабораторні та інструментальні дослідження, які допомагають підтвердити діагноз або виключити інші захворювання.

Щоб підтвердити еозинофільний гастрит, лікар може призначити такі дослідження:

• Загальний аналіз крові: дозволяє виявити підвищену кількість еозинофілів серед білих клітин крові.
• Ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту: проводиться за допомогою тонкої гнучкої трубки з камерою. Лікар оглядає стінки шлунка та стравоходу на наявність набряку, почервоніння або ерозій.
• Біопсія: під час ендоскопії беруть зразки слизової оболонки шлунка для мікроскопічного аналізу. Підвищений вміст еозинофілів у тканинах підтверджує діагноз.
• Алергологічне обстеження: допомагає виявити харчові продукти або інші алергени, які можуть викликати активацію імунної системи.

Важливо враховувати, що еозинофіли можуть накопичуватись не тільки у верхньому шарі слизової, а й у глибших шарах шлункової стінки. У такому випадку їх може не бути видно у звичайній біопсії, і це подовжує шлях до остаточного діагнозу.

Іноді потрібні повторні ендоскопії або направлення до вузькопрофільного спеціаліста, щоб поставити точний діагноз. Проте раннє виявлення має значення — воно дозволяє швидше почати лікування і зменшити ризик ускладнень.

Лікування та контроль симптомів

Еозинофільний гастрит не лікується раз і назавжди, але симптоми цілком можна тримати під контролем. Підхід до терапії індивідуальний і залежить від того, наскільки виражене запалення, чи є супутні алергії, та як організм реагує на зміну раціону або ліки.

У центрі лікування — усунення причини запалення. Найчастіше це харчові тригери, тому першим кроком стає перегляд раціону. У деяких випадках цього достатньо, щоб зняти симптоми. Але іноді потрібна медикаментозна підтримка, особливо при глибоких ураженнях слизової оболонки або анемії.

Харчування відіграє ключову роль у лікуванні еозинофільного гастриту. Можуть використовуватись такі дієти:

• Елімінаційна дієта: поетапне виключення з раціону підозрюваних алергенів, зазвичай — молока, яєць, пшениці, сої, горіхів, риби.
• Елементна дієта: заміна звичайної їжі спеціальними рідкими сумішами з амінокислотами, які не викликають алергії.

У немовлят із еозинофільним гастритом може виникнути потреба у зміні суміші на гіпоалергенну. Дітям і дорослим іноді призначають препарати заліза, якщо виявлена анемія.

Також можуть призначатися такі препарати:

• Кортикостероїди: наприклад, преднізолон або будесонід, щоб зменшити запалення та набряк.
• Імуносупресанти: такі як азатіоприн — у складніших випадках для зниження активності імунної системи.

Лікування часто комбіноване: дієта, медикаменти, контроль заліза та регулярне спостереження. Залежно від відповіді організму, схема може змінюватися. Але головне — не припиняти терапію самостійно й не ігнорувати навіть незначні зміни у самопочутті.

Прогноз та життя з хворобою

Попри хронічний характер еозинофільного гастриту, більшість людей з цим діагнозом можуть вести звичне життя. Результат залежить не лише від форми хвороби, а й від того, наскільки уважно людина дотримується рекомендацій. Симптоми зазвичай мають хвилеподібний характер — періоди полегшення можуть змінюватись загостреннями. Завдання лікування — зменшити кількість таких епізодів і зробити їх менш вираженими.

Хвороба потребує довготривалого нагляду. Регулярні обстеження дозволяють лікарю контролювати перебіг захворювання, коригувати лікування та вчасно реагувати на зміни. Зазвичай це включає ендоскопію та аналізи крові, іноді — алергологічні тести повторно.

Дотримання таких підходів покращує прогноз:

• Періодичне ендоскопічне обстеження з біопсією: дозволяє контролювати рівень еозинофілів у слизовій оболонці шлунка.
• Індивідуальний раціон: виключення тригерних продуктів на основі попередніх аналізів або симптомів.
• Прийом рекомендованих препаратів: без самовільних змін чи перерв.
• Психоемоційна підтримка: допомагає впоратись з обмеженнями у харчуванні й можливими труднощами у повсякденному житті.

Найкращі результати досягаються тоді, коли пацієнт не лише виконує призначення, а й добре розуміє природу захворювання. Знання механізмів дає більше контролю і знижує тривожність, яка часто супроводжує хронічні діагнози.

Що таке алергія: докладний огляд

Алергія на яйця: що потрібно знати

Алергічний головний біль: причини та рішення