До трьох років 83% дітей хоча б раз переносять гострий середній отит, тобто запалення за барабанною перетинкою[1]. У дорослих картина інша: у них вухо частіше болить через сусідні органи, насамперед через скронево-нижньощелепний суглоб і хворі зуби, хоча сам слуховий апарат при огляді здоровий[2]. Тому біль у вусі є симптомом, за яким може стояти з десяток різних станів: від банальної застуди до запалення мигдаликів. Від причини залежить, що допоможе, а що лише зашкодить.

1. Застуда

Застуда може спричинити біль у вусі через порушення роботи слухової (євстахієвої) труби. Це вузький канал, що з'єднує середнє вухо з носоглоткою. Він вирівнює тиск по обидва боки барабанної перетинки і відводить рідину. Під час застуди слизова труби набрякає, тож з'являються відчуття закладеності, біль, приглушений слух і навіть дзвін у вухах.

Якщо євстахієва труба довго не відкривається, у середньому вусі накопичується рідина, а в ній легко розмножуються бактерії й віруси. Саме тому середній отит так часто починається після застуди, грипу чи алергії[3]. Крім болю, можуть з'явитися:

  • Відчуття тиску або розпирання у вусі.
  • Тимчасове зниження слуху.
  • Дискомфорт під час ковтання або зміни положення голови.

Здебільшого ці симптоми минають разом із застудою. Полегшити стан допомагає промивання носа сольовим розчином, а декому легше дихається у зволоженому приміщенні. Судинозвужувальний спрей для носа зменшує закладеність, але застосовувати його можна не довше 7 днів поспіль, інакше виникає медикаментозний риніт, коли ніс закладає саме через спрей[4]. Від самого отиту такі краплі не рятують: доказів, що деконгестанти чи антигістамінні засоби зменшують вушний біль у дітей, немає[5][6].

Читайте:

Чому варто бути обережним зі сморканням під час застуди
Чому варто бути обережним зі сморканням під час застуди
Застуди та грип щороку створюють чимало незручностей, серед яких — закладеність носа. Хоч сморкання здаєтьс...

2. Синусит

Синусит є запаленням приносових пазух, тобто повітряних порожнин у кістках обличчя. Вони розташовані в ділянці лоба, щік, перенісся та за носом. Найчастіше його спричиняє вірус, а бактерії винні значно рідше[7]. Іноді причиною стають грибки.

Запальний процес при синуситі призводить до набряку слизової й накопичення слизу, тож отвір євстахієвої труби в носоглотці перекривається. Звідси біль у вусі, закладеність і відчуття тиску у вухах[7].

Окрім болю у вусі, синусит може супроводжуватися:

Гострий синусит зазвичай минає сам протягом 4 тижнів. Допомагають відпочинок, достатнє пиття, знеболювальні та промивання носа сольовим розчином, а антибіотики потрібні рідко[7]. Навіть при неускладненому бактеріальному синуситі в дорослих настанова оториноларингологів допускає спершу спостереження без антибіотика[8].

Реклама

3. Алергія

У деяких людей контакт з алергенами, такими як пилок або пилові кліщі, подразнює слизову носа. Виникає алергічний риніт: чхання, закладеність, нежить. Набряк слизової може поширюватися на євстахієву трубу, а в сезон цвітіння зростає й ризик отиту[3].

Коли євстахієва труба набрякає через алергічну реакцію, це може спричинити:

  • відчуття тиску у вусі
  • біль у вусі
  • тимчасове зниження слуху.

Алергічні реакції бувають сезонними або постійними, якщо алерген живе в приміщенні. Полегшують стан антигістамінні препарати, назальні кортикостероїди (гормональні спреї, які діють повільніше, зате довше), промивання носа сольовим розчином і, де можливо, менший контакт з подразником[9].

4. Інфекція середнього вуха

Середній отит виникає, коли бактерії чи віруси потрапляють у середнє вухо й спричиняють запалення. Найчастіше він трапляється в дітей від 6 місяців до 2 років: їхня євстахієва труба вужча й розташована майже горизонтально, тому гірше дренується і легше закупорюється[3]. У дорослих середній отит теж можливий, але трапляється значно рідше. Біль буває гострим, з відчуттям розпирання та підвищенням температури. Маленька дитина часто не може пояснити, що болить, тож смикає себе за вухо, погано спить і плаче більше, ніж зазвичай.

Якщо при сильному запаленні накопичується гній або рідина, тиск на барабанну перетинку зростає. Коли перетинка проривається, гнійні виділення витікають у зовнішній слуховий прохід, і біль на якийсь час стихає.

Симптоми середнього отиту можуть охоплювати:

  • гострий або пульсуючий біль у вусі
  • відчуття закладеності або тиску
  • підвищення температури тіла
  • виділення з вуха (у разі прориву барабанної перетинки).

Симптоми гострого середнього отиту тримаються близько 3 днів, іноді до тижня. Головне в цей час: регулярні дози парацетамолу чи ібупрофену в дозуванні за віком або вагою[10]. Лікар може одразу дати рецепт «про запас», щоб почати антибіотик, якщо за 3 дні не покращає або стан різко погіршиться. Негайний антибіотик частіше потрібен дітям із виділеннями з вуха або малюкам до 2 років з отитом обох вух[10]. Тяжкі ускладнення, як-от мастоїдит (запалення кістки за вухом), трапляються рідко. Повторні отити або рідина, що тривалий час стоїть у вусі, можуть погіршувати слух, тому за такими дітьми лікар стежить уважніше[3].

Міф: кожен отит треба лікувати антибіотиком. Насправді: за даними досліджень, антибіотики мало впливають на симптоми гострого середнього отиту і не гарантують захисту від ускладнень, тому без ознак тяжкого перебігу лікарі часто обирають очікування[10].

5. Скупчення вушної сірки

Вушна сірка (церумен) захищає слуховий прохід від пилу та інфекцій, проте іноді накопичується в надмірній кількості. Тоді утворюється щільна сірчана пробка, що частково або повністю перекриває слуховий прохід. У підсумку з'являються:

Розм'якшити сірку можна краплями оливкової чи мигдалевої олії: по 2–3 краплі 3–4 рази на день протягом 3–5 днів, лежачи на боці. Шматочки сірки можуть виходити ще близько двох тижнів. Якщо це не допомогло, медсестра чи лікар промиють вухо (іригація) або видалять сірку мікроаспірацією, тобто тонким відсмоктувачем[11]. Ватні палички й пальці лише проштовхують сірку глибше.

Міф: вушні свічки «витягують» сірку. Насправді: немає доказів, що вушні свічки чи вушні «пилососи» видаляють сірку[11].

6. Зміни атмосферного тиску

Різкі перепади атмосферного тиску виникають під час зльоту й посадки літака, занурення з аквалангом чи навіть швидкого підйому в горах. Тиск ззовні змінюється швидше, ніж євстахієва труба встигає його вирівняти. Такий стан називають баротравмою вуха. Ризик вищий у немовлят і малих дітей з їхньою вузькою трубою, а також у людей із застудою чи синуситом[12]. У результаті людина відчуває:

  • Закладеність, ніби у вусі «щось тріснуло» або його «заклало».
  • Гострий біль або просто сильний дискомфорт.
  • Тимчасово приглушений слух.

Під час зльоту й посадки допомагає часто ковтати, позіхати, жувати гумку чи смоктати льодяник. Ще один прийом: затиснути ніздрі й обережно видихнути через ніс із закритим ротом. Краще не спати саме під час зльоту й посадки, а немовляті дати пляшечку чи груди, щоб воно ковтало. Пігулки від закладеності носа, прийняті за 30–60 хвилин до польоту, теж можуть допомогти, але не підходять людям із хворобами серця, порушеннями ритму, високим тиском і вагітним. Спеціальні беруші з фільтрами поступово вирівнюють тиск, проте ковтати й позіхати все одно треба[12].

Реклама

7. Зовнішній отит (вухо плавця)

Так званий «отит плавця», або зовнішній отит, є запаленням шкіри слухового проходу. Найчастіше він розвивається, коли після купання у вусі залишається вода: у вологому середовищі добре розмножуються бактерії. Проте плавання не єдина причина. Шкіру слухового проходу ушкоджують ватні палички, шпильки, нігті, а екзема й псоріаз роблять її вразливішою[13].

Основні симптоми зовнішнього отиту:

  • Сильний свербіж чи подразнення у вусі.
  • Біль, що посилюється, коли потягнути за вушну раковину або натиснути на козелок (хрящовий виступ перед слуховим проходом)[14].
  • Виділення (часто мутні або гнійні).
  • Почервоніння й набряк слухового проходу.

Лікують переважно вушними краплями чи спреєм з антибіотиком і кортикостероїдом, який зменшує набряк і свербіж. Курс зазвичай триває 7–10 днів, а при сильному набряку лікар вводить у слуховий прохід турунду (марлевий гніт), просочену ліками[13]. Якщо збудником став грибок, потрібні протигрибкові засоби: так перебігає отомікоз. Щоб зменшити ризик у майбутньому, після купання нахиляйте голову, щоб вивести воду з вуха, не вставляйте у вухо сторонніх предметів і не чистіть його гострими речами[14].

8. Перфорація барабанної перетинки

Барабанна перетинка є тонкою мембраною, що відділяє зовнішнє вухо від середнього. Її може пошкодити сильний удар по вуху, гучний вибух, різкий перепад тиску в літаку чи під час дайвінгу, ватна паличка, яку проштовхнули надто глибоко, або середній отит, коли гній тисне на перетинку зсередини[15]. Ознаки, що свідчать про розрив барабанної перетинки:

  • Раптовий гострий біль, який може швидко вщухнути.
  • Витікання слизу, гною або крові з вуха.
  • Дзвін у вусі або запаморочення з нудотою[16].
  • Тимчасове зниження слуху.

Більшість перфорацій загоюються самостійно за кілька тижнів, щонайбільше місяців, якщо у вухо не потрапляє вода й інфекція. Тому до загоєння не можна плавати, а під час душу вухо закривають. Якщо отвір великий або не заростає, виконують мірингопластику, тобто операцію з відновлення перетинки[15].

9. Проблеми з щелепою

Скронево-нижньощелепний суглоб розташований просто перед вухом, тому його розлади або перевантаження жувальних м'язів часто відгукуються болем у щелепі й у вусі. До таких чинників належать нерівний прикус (наприклад, після нових пломб чи коронок), звичка скреготати зубами уві сні (бруксизм), остеоартрит суглоба і стрес[17].

Якщо біль у вусі супроводжується клацанням під час жування, скутістю або болем у щелепі, можна запідозрити розлад скронево-нижньощелепного суглоба. Почати варто зі стоматолога, а якщо зуби й суглоб у порядку, звернутися до сімейного лікаря чи оториноларинголога. Найчастіше такі симптоми минають за кілька місяців[17].

Методи полегшення стану можуть охоплювати:

  • вправи для розслаблення жувальних м'язів і м'яку їжу без жувальної гумки
  • знеболювальні препарати (парацетамол, ібупрофен) і теплий або прохолодний компрес на щелепу на 10–20 хвилин
  • носіння спеціальних кап, якщо людина скреготить зубами[17].

10. Тонзиліт

Мигдалики (гланди) є скупченнями лімфоїдної тканини в горлі, які допомагають боротися з інфекціями. Коли вони запалюються, виникає тонзиліт. Найчастіше його спричиняють віруси, як і застуду, рідше бактерії, наприклад стрептокок. Симптоми зазвичай минають за 3–4 дні[18]. Основними ознаками є:

  • Біль у горлі, що ускладнює ковтання.
  • Підвищена температура.
  • Збільшення та почервоніння мигдаликів.
  • Біль, що віддає у вухо: горло і вухо мають спільні нерви, тому мозок «плутає» джерело болю[2].

Під час вірусного тонзиліту допомагають відпочинок, прохолодне пиття, парацетамол чи ібупрофен, а дорослим ще й полоскання теплою солоною водою. Антибіотик лікар призначає, якщо тонзиліт бактеріальний, і часто спершу чекає результатів аналізу[18]. Рідкісне, але небезпечне ускладнення: паратонзилярний абсцес, тобто гнійник між мигдаликом і стінкою горла. Якщо біль у горлі різко посилюється, стає важко ковтати, говорити чи дихати, потрібна невідкладна допомога[18].

Лікування болю у вусі

Спосіб лікування залежить від причини болю. Якщо проблема не є серйозною, часто вистачає домашніх заходів:

  • Прикласти до вуха теплий рушник або компрес[19].
  • Жувати гумку чи ковтати під час авіаперельотів, щоб вирівняти тиск у середньому вусі.
  • Промивати ніс сольовим розчином під час застуди або алергії, щоб зменшити набряк слизової й полегшити роботу євстахієвої труби.
  • Приймати безрецептурні знеболювальні (ібупрофен, парацетамол); аспірин дітям до 16 років давати не можна[19].
  • Нічого не вставляти у вухо, зокрема ватні палички, самостійно не виколупувати сірку і берегти вухо від води[19].

Коли потрібне серйозніше втручання, лікар може призначити:

  • Антибіотики для лікування бактеріальних інфекцій середнього вуха чи тонзиліту.
  • Протигрибкові або антибактеріальні краплі для зовнішнього отиту.
  • Знеболювальні вушні краплі, якщо барабанна перетинка ціла і з вуха нічого не витікає[10].
  • Спеціальні препарати для розчинення й видалення сірчаних пробок.
  • Хірургічне втручання в разі хронічних отитів або серйозних ушкоджень барабанної перетинки.

Коротко: вдома при болю у вусі допомагають тепло і знеболювальні таблетки. Вушні краплі без огляду лікаря недоречні, якщо з вуха щось витікає: це може бути ознакою розриву перетинки.

Коли звернутися до лікаря

Біль у вусі часто минає сам або значно слабшає після простих домашніх заходів. Проте є випадки, коли консультація сімейного лікаря чи оториноларинголога (ЛОР-лікаря) обов'язкова[19]:

  • Висока температура, озноб або загальне погане самопочуття.
  • Сильний біль, що заважає спати чи виконувати звичні справи.
  • Виділення гною, рідини або крові з вуха.
  • Відчутне погіршення слуху, яке не минає після усіх базових заходів.
  • Запаморочення чи втрата рівноваги, пов'язана з болем у вусі.
  • Підозра на розрив барабанної перетинки або сторонній предмет у вусі.
  • Набряк навколо вуха.
  • Біль в обох вухах у дитини до 2 років.
  • Відсутність поліпшення впродовж 2–3 днів, попри приймання знеболювальних чи місцевих засобів.

Лікар огляне вухо отоскопом, може взяти мазок або призначити тимпанометрію, щоб оцінити роботу середнього вуха та підтвердити чи спростувати інфекцію. Якщо вухо при огляді здорове, він перевіряє зуби, щелепу, горло й шию. Людям від 50 років, курцям, тим, хто зловживає алкоголем, і хворим на цукровий діабет при тривалому болю без видимої причини можуть призначити комп'ютерну чи магнітно-резонансну томографію або консультацію оториноларинголога, бо в рідкісних випадках біль у вусі є єдиною ознакою пухлини чи скроневого артеріїту[2].

Підсумок

Більшість епізодів болю у вусі минає за кілька днів: вистачає теплого компресу, парацетамолу чи ібупрофену і терпіння, а антибіотик потрібен меншості. Ватні палички, свічки та інші предмети у вусі лише шкодять. До лікаря варто йти, якщо біль триває понад 2–3 дні, піднімається висока температура, з вуха щось витікає, падає слух, з'являється набряк навколо вуха або вухо регулярно болить без видимої причини.

Джерела19
  1. Дослідження. Teele DW. та ін. Epidemiology of otitis media during the first seven years of life in children in greater Boston: a prospective, cohort study. J Infect Dis, 1989.
  2. Огляд. Earwood JS. та ін. Ear Pain: Diagnosing Common and Uncommon Causes. Am Fam Physician, 2018.
  3. Mayo Clinic
  4. Risks of nasal decongestant spray overuse need to be made clearer, says RPS. The Pharmaceutical Journal.
  5. Мета-аналіз. Darlison P. та ін. Decongestants and antihistamines for acute otitis media in children. Cochrane Database Syst Rev, 2025.
  6. Ear infections. NHS.
  7. Sinusitis (sinus infection). NHS.
  8. Довідник. Payne SC. та ін. Executive Summary of the Clinical Practice Guideline on Adult Sinusitis Update. Otolaryngol Head Neck Surg, 2025.
  9. Treatment for allergic rhinitis.
  10. Довідник. Recommendations | Otitis media (acute): antimicrobial prescribing | Guidance | NICE.
  11. Earwax build-up. NHS.
  12. Mayo Clinic
  13. Otitis externa - Overview. NHS.
  14. Mayo Clinic
  15. Perforated eardrum. nidirect.
  16. Mayo Clinic
  17. Temporomandibular disorder (TMD). nidirect.
  18. Tonsillitis. NHS.
  19. Earache. NHS.