Що робити при укусі бджоли

Десятиліттями на курсах першої допомоги вчили: бджолине жало треба зішкрібати і в жодному разі не витягати пальцями, бо так можна видавити з мішечка додаткову порцію отрути. У 1996 році ентомологи перевірили цю пораду експериментально: після укусів бджіл вони вимірювали розмір пухиря, який точно відображає кількість отрути, що потрапила в шкіру. Виявилося, що пухир тим більший, чим довше жало лишається в шкірі, причому різниця помітна вже через кілька секунд, а от зішкрібали жало чи висмикували пальцями через 2 секунди, на результат не вплинуло^[1]. Головне правило звучить просто: прибрати жало якнайшвидше. Щонайменше 90% отрути потрапляє в шкіру за перші 20 секунд^[2], тож зволікання посилює біль, набряк і ризик сильнішої реакції.

Що відбувається при укусі бджоли

Укус медоносної бджоли має одну особливість: комаха залишає жало в шкірі. Причина в будові жала: його стилети вкриті зазубринами, тому бджола не може висмикнути жало назад і відлітає без нього, а невдовзі гине^[2]. Разом із жалом у шкірі лишається отруйна залоза, яка продовжує вприскувати отруту, тому видаляти жало слід протягом перших 30 секунд^[3].

Бджолина отрута є сумішшю пептидів, ферментів і біологічно активних амінів^[4]. Найактивніші компоненти такі:

• Меліттин: найтоксичніша речовина бджолиної отрути, саме вона спричиняє більшу частину болю, але рідко викликає алергію^[2].
• Фосфоліпаза А2: разом із меліттином відповідає за біль, набряк і алергічну чутливість^[5]; це один із найпоширеніших компонентів отрути^[6].
• Гіалуронідаза: сприяє швидкому поширенню отрути в тканинах і є сильним алергеном^[2].
• Гістамін: один із біологічно активних амінів отрути^[4]; саме проти дії гістаміну працюють антигістамінні засоби, які полегшують свербіж і висип після укусів^[7].
• Апамін: пептидний нейротоксин, що становить 2–3% сухої маси отрути і блокує певні калієві канали нервових клітин^[8].

У результаті з'являються типові місцеві симптоми, які свідчать про дію отрути на тканини^[9]:

• Почервоніння: на місці укусу з'являється червоний пухир, хоча на темній шкірі почервоніння помітити важче^[10].
• Пекучий біль: гострий і пекучий, виникає одразу після укусу^[9].
• Набряк: тканини навколо місця жалення припухають, іноді досить сильно.
• Свербіж: входить до типових проявів укусу^[9] і часто турбує вже тоді, коли біль ущух.

Наскільки сильно проявляться ці симптоми, залежить від кількох чинників: місця укусу, чутливості організму та того, наскільки швидко видалили жало^[1].

Покрокова інструкція: що робити при укусі бджоли

1. Спершу заспокойтеся і оцініть ситуацію

Укус бджоли часто стається несподівано: гострий біль і розгубленість. Не піддавайтеся паніці та не махайте руками, бо різкі рухи провокують комах жалити^[9]. Бджола, що вжалила, гине, а її отрута продовжує надходити в шкіру, тож треба зосередитися і діяти швидко. Якщо ви поруч із вуликом або квітами, відійдіть на кілька метрів: під час захисту гнізда бджоли виділяють феромон тривоги, яким скликають інших бджіл^[11]. Якщо комах багато, сховайтеся в приміщенні^[9].

2. Визначте, чи залишилося жало

Медоносна бджола жалить лише раз і залишає жало в шкірі^[2]. Якщо ви бачите тонку темну «скалку», часто з маленьким білуватим мішечком на кінці, це воно. Мішечок є залишком отруйного апарату, і він працює: отрута продовжує надходити, хоча щонайменше 90% дози потрапляє в шкіру вже за перші 20 секунд^[2]. Тому кожна секунда зволікання збільшує реакцію^[1].

Іноді жала після укусу не видно, і виникають сумніви: чи було воно взагалі, чи лишилося всередині, чи треба шукати далі?

Колючі жала із зазубринами, що застрягають у шкірі, мають саме медоносні бджоли^[12]. Якщо жала немає, можливо, вас ужалила оса чи інша комаха, яка забирає жало з собою, або жало вже випало, наприклад, коли комаха жалила крізь одяг. Але відсутність жала не означає, що отрути не було: вона могла встигнути проникнути в тканини.

Не варто розкопувати шкіру голкою в пошуках жала: так легко занести інфекцію^[10]. Жало бджоли застрягає в самій ранці й стирчить зі шкіри^[2], тож якщо його не видно, найімовірніше, його вже немає.

3. Видаліть жало якнайшвидше

Чим швидше ви приберете жало, тим менше отрути потрапить у шкіру; оптимально протягом перших 30 секунд^[3]. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить зішкрібати жало вбік нігтем або краєм банківської картки і не користуватися пінцетом^[10], а американські алергологи пояснюють, що стискання мішечка видавлює додаткову отруту^[3]. Проте експеримент показав, що швидкість важливіша за спосіб, тож якщо під рукою лише пальці, не витрачайте час на пошуки картки^[1].

Як зішкребти жало: прикладіть твердий край картки чи ножа до шкіри поруч із жалом, рівномірно натисніть і проведіть уздовж поверхні шкіри, ніби змітаючи жало^[2]. Підійде і ніготь^[13]. Не тягніть жало вертикально і пам'ятайте про зазубрини: воно виходить важче, ніж звичайна скалка.

4. Промийте місце укусу

Після видалення жала промийте уражену ділянку водою з милом^[13]. Це прибере залишки отрути з поверхні й зменшить ризик інфекції. Агресивні антисептики на кшталт спирту, перекису чи йоду для цього не потрібні: NHS і Mayo Clinic радять звичайне мило^[10], а перекис водню та йод можуть додатково подразнювати ранку^[14]. Мийте обережно, без тертя, і не розчісуйте місце укусу, щоб не занести інфекцію^[10].

5. Прикладіть холод

Холод зменшує біль і набряк. Найкраще підійде лід, загорнутий у тканину, або тканина, змочена холодною водою^[13]; згодиться і металева ложка з холодильника чи охолоджена пляшка. Mayo Clinic радить тримати холод 10–20 хвилин^[13], NHS при набряку щонайменше 20 хвилин^[10]. Процедуру можна повторювати, роблячи перерви, щоб не застудити шкіру. Також допомагає тримати вжалену руку чи ногу піднятою^[10].

6. Оцініть симптоми

На цьому етапі зверніть увагу на загальне самопочуття і вигляд місця укусу. Звичайна місцева реакція включає біль, набряк, почервоніння і свербіж і минає протягом доби^[2]. Іноді набряк більший, особливо на обличчі чи кінцівках, але без загальних симптомів. Якщо ж з'являються слабкість, кропив'янка далеко від місця укусу чи утруднене дихання, переходьте до розділу про алергію нижче.

7. За потреби використайте ліки

Якщо турбують біль, набряк чи свербіж, можна застосувати безрецептурні засоби:

• Ібупрофен: знімає біль і зменшує запалення^[13].
• Парацетамол: зменшує біль^[10], але майже не має протизапальної дії^[15].
• Лоратадин або цетиризин: ці антигістамінні препарати рідко спричиняють сонливість і зменшують алергічні прояви після укусів, зокрема свербіж і висип^[7].
• Гідрокортизонова мазь або каламін: зменшують свербіж і набряк; їх можна наносити до чотирьох разів на день^[13].

Ці препарати доступні в аптеках без рецепта, але вони підходять лише тоді, коли немає підозри на системну алергічну реакцію: при анафілаксії антигістамінні не замінюють адреналіну^[16].

8. Спостерігайте за місцем укусу протягом наступних годин

Легка реакція зазвичай минає за кілька годин^[9]. Проте в деяких людей набряк і почервоніння посилюються протягом доби-двох і тримаються до тижня^[9]. Якщо ділянка стає гарячою, почервоніння поширюється, наростає біль або з'являються виділення, це може бути ознакою інфекції^[10]. У такому разі варто звернутися до лікаря.

Також варто знати, що алергія на отруту може з'явитися будь-коли: приблизно половина людей, які загинули від укусів, раніше не мали задокументованих системних реакцій^[17]. Якщо після укусу ви помітили симптоми, що виходять за межі місцевого подразнення, не зволікайте з медичною допомогою.

Алергія та анафілаксія

Не всі укуси бджіл однакові. У частини людей реакція не обмежується болем і почервонінням. Якщо імунна система сприймає компоненти отрути як загрозу, вона реагує надмірно, і це називається алергією. Протягом життя системну алергічну реакцію на укус бджоли чи оси переживають близько 3% людей^[18]; у дітей вона буває рідше і зазвичай легша^[16]. Найважливішими чинниками ризику тяжких реакцій вважають захворювання тучних клітин, а в дітей неконтрольовану бронхіальну астму^[18]. Найнебезпечніший її варіант, анафілаксія, є гострою реакцією, що загрожує життю^[19].

Як відрізнити алергію від звичайної реакції

Звичайна місцева реакція обмежується болем, набряком і свербежем у зоні жалення. Вона неприємна, але не небезпечна. Алергічна ж реакція поширюється на інші частини тіла або дає симптоми, що виходять за межі місцевого запалення.

Сигнали, які можуть вказувати на алергічну відповідь:

• Набряк за межами місця укусу: наприклад, набрякають повіки, щоки, губи або шия. Набряк язика чи горла є ознакою анафілаксії^[19].
• Кропив'янка або висип: свербіж і пухирі на тулубі, руках, ногах, далеко від місця укусу^[3].
• Почервоніння шкіри: широкі плями, не пов'язані з місцем укусу, та свербіж шкіри^[20].
• Нежить, чхання, сльозотеча: закладеність носа входить до переліку симптомів анафілаксії, тож якщо такі прояви виникли раптово після укусу і не схожі на звичний алергічний риніт від пилу чи запахів, їх варто сприймати серйозно^[20].

Симптоми анафілаксії зазвичай починаються протягом кількох хвилин після контакту з алергеном^[19]. Якщо будь-які з цих ознак з'явилися незабаром після укусу, краще перестрахуватися і звернутися по медичну допомогу.

Що таке анафілаксія

Анафілаксія є важкою системною алергічною реакцією, яка розвивається дуже швидко^[19] і без лікування може призвести до зупинки дихання чи серця. Вона трапляється і в людей, які знали про свою алергію, і вперше: приблизно половина смертельних реакцій на укуси сталася в людей без задокументованих попередніх системних реакцій^[17].

Симптоми анафілаксії можуть бути різними, але є ознаки, при яких треба негайно викликати швидку допомогу^[19]:

• Набряк язика, губ або горла: утруднює дихання або ковтання^[9].
• Сильна задишка або хрипи: дихання стає частим, утрудненим, зі свистом^[19].
• Порушення свідомості: людина слабне, відчуває запаморочення або непритомніє^[19].
• Сильна тривога або паніка: людина відчуває тривогу і стиснення в грудях^[20]; сплутаність свідомості теж є приводом викликати швидку^[10].
• Різке зниження тиску: ознаками такої гіпотензії є бліда або синюшна, холодна на дотик шкіра, запаморочення^[19].

Це невідкладна ситуація. Людина з відомою алергією має носити з собою автоінжектор з адреналіном (епінефрином), і ввести його потрібно якнайшвидше, ще до приїзду швидкої. Далі слід викликати швидку, лягти й підняти ноги, а якщо важко дихати, підняти плечі; якщо за 5 хвилин стан не покращився, вводять другу дозу^[19]. Алергологи радять мати при собі два автоінжектори, бо приблизно в третині випадків однієї дози не вистачає^[3]. Якщо автоінжектора немає, викличте екстрену допомогу, покладіть постраждалого горизонтально з трохи піднятими ногами і забезпечте доступ свіжого повітря, а якщо людина знепритомніла, дотримуйтеся правил першої допомоги при обмороку.

Анафілаксія не завжди починається миттєво і буває двофазною: після покращення симптоми можуть повернутися без нового укусу, у середньому через 11 годин, а в окремих випадках навіть через 72 години^[21]. Тому після анафілаксії людину зазвичай залишають у лікарні на 2–12 годин^[19], а тим, хто вже мав сильні реакції на укуси, варто уважно стежити за своїм станом після будь-якого контакту з бджолиною отрутою.

Ускладнення після укусу

У більшості випадків укус бджоли минає без наслідків: за кілька днів біль і набряк зникають, і шкіра загоюється^[10]. Але іноді все йде не за звичним сценарієм, і варто знати, на що звернути увагу.

Затяжна місцева реакція

Якщо почервоніння і набряк не зменшуються, або навпаки збільшуються через три дні після укусу, варто записатися до лікаря^[9]. Особливо насторожує, якщо тканини стають гарячими на дотик, з'являється пульсуючий біль або ущільнення під шкірою: це можливі ознаки інфекції^[10].

Вторинне інфікування

Через ранку від жала, а особливо після розчісування, у місце укусу можуть потрапити бактерії^[10]. Таке трапляється нечасто, але серед ускладнень укусів описано бактеріальні інфекції шкіри, зокрема бактеріальний целюліт^[2]. Ознаки інфікування^[10]:

• Наростаюче почервоніння: ділянка стає гарячою, червоною і набрякає дедалі більше.
• Гнійні виділення: з ранки або з ущільнення.
• Загальне нездужання: підвищення температури, озноб, слабкість.

У таких випадках потрібна консультація лікаря, який вирішить, чи потрібні антибіотики місцево або всередину.

Залишки жала в шкірі

Іноді під час видалення жало відламується, і фрагмент залишається в шкірі. Це рідкісна ситуація, але описано випадок, коли жало, що пролежало в шкірі 4 місяці, спричинило виразку з ущільненням, яку спершу прийняли за пухлину шкіри^[22]. Затяжні шкірні реакції після укусів, що тривають тижні або місяці, також відомі^[2]. Якщо через кілька днів після укусу в шкірі залишається відчуття «скалки» або болючий вузлик, зверніться до дерматолога або хірурга.

Гіперреакція на отруту

Навіть без системної алергії можлива так звана велика місцева реакція: набряк понад 10 см^[2], який може охопити, наприклад, усю руку після укусу в передпліччя, досягає піку на 2–3-й день і тримається тиждень або довше^[12]. Такі реакції мають алергічну природу, але ризик анафілаксії при наступних укусах у цих людей відносно низький, тому настанови зазвичай не радять їм алергенну імунотерапію^[23]. Лікування в таких випадках симптоматичне, однак якщо реакції повторюються з кожним укусом, варто обговорити з алергологом подальші дії.

Людям, які вже мали системну реакцію, алерголог може запропонувати алергенні уколи з бджолиною отрутою: така імунотерапія захищає від повторних реакцій до 98% пацієнтів^[24].

Будь-які незвичні симптоми, що не минають або посилюються через 72 години після укусу, є приводом звернутися по медичну допомогу^[9]. Ідеться про розумний контроль ситуації.

Читайте:

Перша допомога при нещасних випадках

Перша допомога при найчастіших нещасних випадках: що робити при анафілактичному шоку, сильній кровотечі, опі...

Як запобігти укусу бджоли

Бджоли рідко жалять без причини: найчастіше вони захищають себе або свій вулик, і під час таких сутичок окремі бджоли жертвують собою^[11]. Тому більшості укусів можна уникнути, якщо поводитися трохи обережніше.

Щоб зменшити ймовірність зустрічі з жалом, у повсякденних ситуаціях варто врахувати кілька простих моментів:

• Не підходьте до вуликів: навіть якщо бджоли здаються спокійними, наближення людини для них є сигналом небезпеки, а близькість до вуликів є відомим фактором ризику укусів^[9].
• Не робіть різких рухів поруч із бджолою: махання руками, спроба зігнати чи вдарити її провокують захисну реакцію^[12].
• Уникайте парфумів і ароматних лосьйонів: солодкі запахи приваблюють комах^[12].
• Не носіть яскравий одяг: алергологи радять уникати яскравих кольорів і вільного одягу, в який може залетіти комаха^[3].
• Під час пікніків тримайте їжу й напої накритими: запах їжі, особливо солодких напоїв і фруктів, приваблює комах^[3].
• Не ходіть босоніж по траві: бджола може сидіти в траві, тому влітку краще взувати закрите взуття^[12].

Ці правила стосуються поваги до бджіл, а не страху перед ними. Без підстав вони не нападають, і якщо їх не провокувати, шанс укусу мінімальний.

Негайно викликайте швидку, якщо після укусу з'явилися утруднене дихання, набряк губ, язика чи горла, запаморочення, непритомність, сплутаність свідомості, блідість або синюшність шкіри^[19]; якщо є автоінжектор з адреналіном, використайте його одразу. До лікаря також варто звернутися, якщо людину вжалили багато разів, бо множинні укуси можуть спричинити нудоту, блювання і гарячку^[9], якщо симптоми не минають понад три дні, а місце укусу стає гарячим, червоним, набряклим чи з виділеннями^[10]. Після будь-якої системної реакції на укус потрібна консультація алерголога: він призначить аналізи на алергію і вирішить питання про імунотерапію^[24].