Опік: що робити і перша допомога

2019 року британські хірурги попросили 25 жінок, яким під наркозом відновлювали груди тканинами живота, дозволити зробити маленькі опіки на шкірі, яку однаково висікали під час операції. Частину опіків одразу охолоджували водою температурою 16 °C 20 хвилин, і це зберегло в середньому 25,2% товщини дерми^[1]. Опіки бувають різні, від легкого почервоніння до ушкодження всіх шарів шкіри, і причини теж: окріп та інші гарячі рідини, полум’я, хімія, електрика.

Читайте:

Що варто знати про опіки

Опіки: як шкіра реагує на жар, хімічні речовини, струм і тертя, чим відрізняються опіки першого, другого й трет...

Класифікація опіків за ступенем

Опіки поділяють на три основні ступені залежно від того, наскільки глибоко ушкоджені шари шкіри. Візуальні прояви, інтенсивність болю та ризики для здоров’я суттєво відрізняються. Розуміння цієї класифікації допомагає оцінити, чи можна надати допомогу самостійно, чи потрібне термінове медичне втручання.

Перший ступінь

Це поверхневий опік, при якому уражений лише епідерміс, зовнішній шар шкіри. Він зазвичай супроводжується почервонінням, легким набряком та болем, шкіра лишається сухою, пухирі відсутні^[2]. Приклад: легкий сонячний опік. Хоча ушкодження виглядає незначним, шкіра може лущитися через кілька днів після травми.

Другий ступінь

Такий опік зачіпає епідерміс і частково дерму, глибший шар шкіри. Це супроводжується інтенсивним болем, яскравим почервонінням, набряком і пухирями. Опіки другого ступеня часто виникають при контакті з гарячою рідиною, парою чи полум’ям. Пухирі можуть лопнути самостійно через кілька днів, оголюючи вразливу тканину, що підвищує ризик інфекції. Лікарі розрізняють поверхневий опік часткової товщини і глибокий, який сягає глибших шарів дерми: він болить менше, а загоюється довше^[2].

Третій ступінь

Це найважчий вид опіку (опік повної товщини), при якому ушкоджуються епідерміс, дерма й підшкірна клітковина^[2], а в найтяжчих випадках м’язи, сухожилля або кістки. Уражена ділянка може виглядати обвугленою, білою, восковою чи шкірястою. Часто відсутній біль, що свідчить про ураження нервових закінчень. Такий опік не загоюється сам і потребує хірургічного лікування.

Типові симптоми залежно від ступеня

Зовнішній вигляд опіку та його симптоми напряму залежать від глибини ураження. Різні ступені мають свої характерні прояви, які допомагають попередньо оцінити ситуацію ще до огляду фахівцем.

При опіках першого ступеня шкіра червоніє та болить, але залишається сухою. Найчастіше немає пухирів, лише незначний набряк. Дотик до ураженої ділянки викликає помірний біль. Упродовж кількох днів шкіра може почати лущитися, і це нормальна частина загоєння.

Опіки другого ступеня дають чіткішу клінічну картину: утворюються пухирі, поверхня виглядає вологою або блискучою, ділянка може бути набрякла й вкрай болісна. Пухирі часто наповнені прозорою рідиною. Якщо вони пошкоджуються, шкіра під ними виглядає рожевою й чутливою до будь-якого дотику. При глибокому опіку дно рани плямисте, а біль відчувається хіба при сильному тиску^[2].

Опіки третього ступеня мають зовсім інший вигляд. Уражена зона може бути білою, сіруватою або навіть чорною, з ознаками обвуглення. Через руйнування нервових закінчень біль або відсутній, або дуже слабко відчувається. Це може ввести в оману, адже тяжкість ушкодження не завжди відповідає рівню болю.

Що робити одразу після отримання опіку

Правильні дії в перші хвилини після отримання опіку можуть суттєво вплинути на перебіг загоєння. Охолодження тканин, мінімізація подальшого ураження та зменшення болю є головними цілями на цьому етапі.

Щоб надати собі або іншій людині допомогу після опіку, виконайте такі базові кроки:

• Відійдіть від джерела ураження: вогонь, гаряча рідина, електрика чи хімічна речовина мають бути усунені негайно.
• Охолодіть уражене місце прохолодною проточною водою: 20 хвилин, якомога швидше, в ідеалі протягом 3 годин після травми; якщо крана немає, підійде вода з пляшки або мокрий рушник^[3]. Не використовуйте лід чи крижану воду: вони поглиблюють ураження тканин^[4][5].
• Зніміть одяг і прикраси з ушкодженої ділянки: але лише якщо тканина не прилипла до рани. У такому разі краще залишити це для медиків^[3].
• Накрийте опік: харчовою плівкою смужками, не обмотуючи по колу (на обличчя плівку не кладуть)^[4], стерильним неприлипним бинтом або чистою тканиною без ворсу. Не наносіть креми, олії, масло, зубну пасту чи спреї і не клейте пластир^[3][6].
• Не проколюйте пухирі: це збільшує ризик інфікування та ускладнює загоєння^[3].
• Зігрійте постраждалого: охолоджують опік, а не людину. Неуражені ділянки накрийте, особливо в дітей, літніх людей і при великих опіках^[4].

Коротко: 20 хвилин прохолодної проточної води якнайшвидше, потім плівка, тепло для людини й жодного льоду, масла чи зубної пасти.

Метааналіз семи досліджень показав, що такі 20 хвилин у перші три години зменшують потребу в пересадці шкіри та операціях^[7]. У когорті з 2495 дітей достатнє охолодження знижувало шанси пересадки шкіри (відношення шансів 0,6)^[8].

Якщо опік незначний і не охоплює великої площі, цих дій достатньо для початкової допомоги. Але навіть при помірному ураженні стежте за станом шкіри та загальним самопочуттям, щоби вчасно звернутися по медичну допомогу.

Надання допомоги при опіках різного ступеня

Кожен тип опіку потребує окремого підходу до першої допомоги. Що глибше ураження, то обережнішими мають бути дії. У деяких випадках самолікування може лише погіршити ситуацію, тому треба чітко розуміти, що дозволено, а що ні.

Перша допомога при опіках першого ступеня

Такі опіки зазвичай не становлять загрози, але можуть бути болісними та викликати дискомфорт протягом кількох днів.

Щоби полегшити стан, дотримуйтесь таких кроків:

• Охолодження: тримайте ділянку під прохолодною проточною водою 20 хвилин або прикладайте вологий компрес, часто його змінюючи^[4].
• Миття: використовуйте м’яке рідке мило без ароматизаторів для щоденного очищення.
• Зволоження: можна наносити вазелін (петролатум) 2–3 рази на день^[9]. Допускається також лосьйон з алое вера^[6] або нейтральний крем без спирту.
• Захист від сонця: прикривайте уражену ділянку, а після загоєння використовуйте засіб з SPF 30 або вище^[9], щоб уникнути пігментації.
• Знеболення: у разі болю можна прийняти парацетамол або ібупрофен у дозах, дозволених інструкцією^[3].

Перша допомога при опіках другого ступеня

Ці опіки потребують більшої уваги, особливо якщо площа ураження значна або розташована в делікатних зонах, як-от обличчя, кисті, суглоби чи статеві органи.

Якщо опік не потребує госпіталізації, дійте так:

• Охолодження: тримайте уражену зону під прохолодною проточною водою 20 хвилин^[3]. Довше не треба, щоб не переохолодити людину^[4].
• Зняття прикрас і одягу: робіть це одразу, поки не виник набряк. Якщо тканина прилипла, не чіпайте^[6].
• Очищення: обережно промийте шкіру чистими руками й дайте висохнути м’якою тканиною.
• Не проколюйте пухирі: вони захищають рану від інфекції і зазвичай лопаються самі через кілька днів^[6].
• Пов’язка: накрийте опік стерильною неприлипною пов’язкою, і коли пухирі цілі, і коли вони зруйнувалися^[9].
• Зміна пов’язки: змінюйте щоразу після забруднення або намокання.
• Знеболення: допускається використання парацетамолу чи ібупрофену.
• Симптоми інфекції: спостерігайте за набряком, посиленням болю, почервонінням, появою рідини з рани. У такому разі зверніться до лікаря.

Як діяти при опіках третього ступеня

Опіки цього типу є невідкладною ситуацією, що потребує професійної медичної допомоги: викликайте швидку за номером 103 або 112. Спроби самолікування небезпечні.

Поки чекаєте на приїзд швидкої допомоги, виконайте такі дії:

• Охолоджуйте, але не переохолоджуйте: опікові настанови радять 20 хвилин проточної води і для глибоких термічних опіків, але не довше, а решту тіла тримають у теплі^[4].
• Не торкайтеся прилиплого одягу: залиште його на місці до приїзду медиків.
• Накрийте уражену ділянку: харчовою плівкою, стерильним бинтом або чистою тканиною без ворсу.
• Не наносіть жодних засобів: мазі, креми, олії чи інші речовини суворо заборонені.

Навіть якщо потерпілий не відчуває болю, ситуація від цього не стає менш серйозною. Відсутність болю свідчить про глибоке ураження нервових закінчень. Такі опіки лікують у стаціонарі, зазвичай хірургічно^[2].

Окремі випадки: хімічні та електричні опіки

Не всі опіки виникають від вогню або гарячої рідини. Деякі спричиняються хімічними речовинами чи електричним струмом і вимагають особливого підходу. Візуально такі опіки можуть виглядати не надто загрозливо, але їхня глибина часто непередбачувана, тому діяти треба негайно й правильно.

Хімічні опіки

Ураження від кислот, лугів або інших активних речовин може виникати як миттєво, так і поступово, залежно від типу хімікату. Тяжкість багато в чому визначає час контакту речовини зі шкірою^[4]. При хімічному опіку викликайте екстрену допомогу^[10], особливо якщо він глибокий або більший за 8 см^[6].

Першочергові дії мають бути чіткими:

• Захистіть себе: надіньте рукавички або скористайтесь будь-яким бар’єром для шкіри^[11].
• Струсіть суху речовину: не змивайте її одразу водою, спершу обережно видаліть з поверхні шкіри^[10].
• Промивайте шкіру: під струменем прохолодної води щонайменше 20 хвилин, так само довго промивають очі^[4]; Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить лити воду близько години^[10]. Не нейтралізуйте кислоту лугом чи навпаки: реакція виділяє тепло.
• Зніміть одяг і прикраси: якщо вони мали контакт із хімікатом.
• Накрийте опік: вологим чистим компресом або стерильною пов’язкою.
• Якщо біль повертається: повторіть промивання. Його продовжують, доки печіння не стихне^[4].

Якщо відома речовина, збережіть етикетку для медиків. В Україні в таких випадках телефонуйте 103 або 112 і звертайтеся до спеціалізованих медзакладів.

Електричні опіки

Контакт із джерелом струму, побутовим чи промисловим, небезпечний для всього організму: опік може уражати м’язи, судини, нерви, серце, і ушкодження часто глибше, ніж видно на шкірі^[12].

Якщо ви стали свідком такого ураження, дотримуйтесь таких правил:

• Не торкайтеся людини, поки вона з’єднана з джерелом струму: це загрожує ураженням вас самого. Від обірваних дротів високої напруги тримайтеся щонайменше за 15 метрів^[12].
• Вимкніть живлення: лише після цього наближайтеся до потерпілого. Якщо це неможливо, відсуньте джерело сухим дерев’яним, пластиковим чи картонним предметом^[12].
• Оцініть свідомість і дихання: якщо людина не дихає, викликайте швидку (103 або 112) й починайте СЛР, якщо вмієте.
• Накрийте рану: після знеструмлення опік охолоджують водою 20 хвилин^[4], потім накривають чистою сухою тканиною без ворсу, яка не прилипатиме до шкіри.
• Зігрійте постраждалого: накрийте ковдрою або курткою, щоби попередити переохолодження.

Коротко: навіть якщо постраждалий почувається задовільно, після електричного ураження обов’язково потрібен медичний огляд з ЕКГ, бо струм може уразити серце, м’язи або нервову систему^[4].

Коли потрібна медична допомога

Не кожен опік можна і потрібно лікувати вдома. Іноді навіть невелике ураження приховує загрозу, тому знайте, коли досить візиту до лікаря, а коли треба одразу викликати швидку (103 або 112).

Ось ознаки, які свідчать про те, що необхідна медична допомога:

• Опіки на делікатних ділянках або великої площі: обличчя, кисті, стопи, суглоби, статеві органи, опік по колу кінцівки або більший за 8 см^[6]. Зручна мірка: долоня потерпілого з пальцями становить близько 0,7–0,8% поверхні тіла^[13], і опік, більший за неї, варто показати лікарю.
• Шкіра виглядає обвугленою, білою або сухою й шкірястою: це характерно для третього ступеня.
• Опік спричинений хімічною речовиною чи електрикою: навіть якщо ураження виглядає незначним^[3].
• Постраждалий не дихає, втрачає свідомість або має утруднене дихання: негайно викликайте екстрену допомогу. Небезпечні й ознаки опіку дихальних шляхів після пожежі в закритому приміщенні: кіптява в роті, обпалені волоски в носі, кашель, печіння в горлі, свистяче дихання. Вони можуть з’явитися навіть без опіків шкіри і пізніше^[14].
• Постраждала маленька дитина або літня людина: вони легше переохолоджуються^[4], а при будь-якому опіку в дитини до 5 років NHS радить порадитися з медиками^[3].

У менш термінових, але все ж важливих випадках запишіться на прийом до лікаря:

• Рана не загоюється понад два тижні.
• З’явилися ознаки інфекції: гній, біль, підвищення температури шкіри, набряк.
• З’явилося помітне рубцювання: особливо якщо йдеться про відкриті ділянки тіла.
• Щеплення від правця було понад 5 років тому: при глибокому опіку може знадобитися ревакцинація^[6].

Якщо є сумніви, краще не відкладати консультацію. З опіками простіше мати справу, коли їх починають лікувати вчасно.

Як загоюються опіки

Процес відновлення після опіку відрізняється від загоєння звичайної рани. Уражена шкіра часто виглядає сухою, змінює колір, а у випадку серйозних ушкоджень потребує хірургічного втручання. Тривалість загоєння напряму залежить від глибини ураження, площі опіку та правильності надання допомоги.

Опіки першого ступеня загоюються найшвидше, за 5–10 днів, без шрамів^[2]. Спочатку шкіра болить і червоніє, потім може лущитися. Якщо ураження було охолоджено одразу, дискомфорт триває лише кілька годин або днів.

Опіки другого ступеня зазвичай утворюють пухирі, які з часом лопаються. Під ними може бути волога або кровоточива поверхня. Біль триває довше, до трьох днів, а поверхневий опік загоюється приблизно за 2–3 тижні^[2]. Шкіра на місці опіку іноді стає світлішою або темнішою. Ризик рубця росте з часом загоєння: у дослідженні 337 дітей з опіками окропом гіпертрофічних рубців не було при загоєнні до 10 днів, а при загоєнні понад 30 днів вони виникли у 92%^[15].

Опіки третього ступеня потребують тривалого лікування, часто в умовах стаціонару. Медична допомога передбачає видалення ушкоджених тканин і трансплантацію шкіри, тобто пересадження її з інших ділянок тіла. Під час загоєння люди можуть відчувати свербіж (у дослідженні 637 дорослих його мали 93% при виписці і 73% через два роки^[16]), втому, болі. Рубці поступово тьмяніють, але залишаються. Для повернення повноцінної рухливості застосовують фізіотерапію або реабілітаційні вправи. Повне відновлення може тривати місяцями, залежно від площі та глибини опіку.