Обмороження: як надати першу допомогу

У Фінляндії майже половина 19-річних призовників, 47%, уже хоч раз обморожували голову, найчастіше вуха. Багато хто з них перед виходом на мороз мазав обличчя «захисним» кремом і відчував від нього тепло. Проте в дослідженні на 913 випадках холодових травм голови крем не захищав: у тих, хто ним користувався, шанс обморозити ніс був у 5,6 раза вищим, бо шкіра під кремом охолоджувалася так само швидко, а люди менше дбали про справжній захист^[1].

Обмороження є ушкодженням, яке виникає, коли шкіра та тканини під нею замерзають. У хірургічній літературі його ще називають відмороженням. Для цього потрібна температура нижче 0 °C, а вітер робить холод ще небезпечнішим^[2]. Найчастіше від обмороження страждають пальці ніг і рук, щоки, ніс та вуха.

Під час обмороження уражені ділянки втрачають звичайний колір і чутливість, але найгірше те, що цей стан може залишити стійкі ушкодження тканин. Підступність у тому, що замерзла шкіра німіє, тож багато людей узагалі не помічають обмороження, навіть коли заходять із холоду в тепло^[2].

Коли людина опиняється на холоді, головне завдання організму полягає в тому, щоб зберегти температуру тіла. Для цього кров перерозподіляється від кінцівок, тобто ніг і рук, до внутрішніх органів, як-от легень і серця.

Так організм забезпечує нормальний кровообіг в органах, які найбільше потребують крові. Проте через такий перерозподіл пальці, ніс і вуха залишаються з мінімальним припливом теплої крові й стають більш уразливими до холоду^[3].

Ознаки та симптоми обмороження

Симптоми обмороження включають:

• Тверду, бліду і холодну шкіру; на смаглявій чи темній шкірі почервоніння й блідість помітні гірше^[4].
• Свербіж.
• Пухирі та набряк. Пухирі можуть бути заповнені прозорою, молочною або кров'янистою рідиною^[4].
• Втрату чутливості, оніміння.
• Біль.
• Поколювання, відчуття «голок і шпильок»^[2].
• Скутість м'язів і суглобів, коли важко поворухнути пальцями.
• Утворення кристалів льоду в клітинах шкіри. Цього не видно ззовні, але саме так тканина замерзає зсередини.

Як уже згадувалося, коли на організм діє сильний холод, кров відходить від кінцівок, щоб зменшити втрату тепла. При тривалому впливі холоду всередині й довкола клітин шкіри утворюються кристали льоду. Холод також звужує судини і може спричинити утворення дрібних тромбів, які перекривають кровообіг у найтонших судинах, капілярах^[3].

У результаті тканини втрачають кисень і поживні речовини. Чим довше тканини залишаються замерзлими, тим більшими можуть бути ушкодження. Коли кровообіг відновлюється, пошкоджені клітини виділяють речовини, що спричиняють запалення, і воно ще більше поглиблює травму^[3].

Ступені обмороження

Найлегший стан, коли, як кажуть у побуті, щоки чи ніс «прихопило морозом», лікарі ще не вважають справжнім обмороженням: шкіра блідне й німіє, кристали льоду можуть з'явитися лише на її поверхні, а після зігрівання все минає без наслідків^[5]. Справжнє обмороження поділяють на поверхневе (перший і другий ступені) та глибоке (третій і четвертий ступені), і лише глибоке залишає стійку втрату тканин^[6]. Розрізняють такі ступені обмороження:

• Обмороження першого ступеня (поверхневе обмороження): найлегша форма, яка спричиняє оніміння, почервоніння й часто набряк в ураженій ділянці; над нею може з'явитися біла або жовтувата, трохи піднята пляма^[5]. Після зігрівання можливі поколювання, біль і лущення шкіри. Стійких ушкоджень шкіри таке обмороження не залишає.
• Обмороження другого ступеня (поверхневе обмороження): спричиняє зміну кольору шкіри, набряк, печіння й поколювання. Приблизно через добу після зігрівання з'являються пухирі з прозорою або молочною рідиною, довкола яких шкіра червона й набрякла^[6].
• Обмороження третього ступеня (глибоке обмороження): зачіпає глибокі шари шкіри, спричиняючи повну втрату чутливості й зміну кольору на синювато-сірий або білий. Через день-два після зігрівання з'являються великі пухирі, і кров'янистий вміст у них свідчить про глибоке ураження^[6].
• Обмороження четвертого ступеня (глибоке обмороження): ураження проходить крізь усю товщу шкіри й підшкірну клітковину до м'язів і кісток^[5]. Після зігрівання тканина залишається синюшною, майже без набряку, а згодом чорніє, висихає або розвивається гангрена^[6].

Перша допомога при обмороженні

Важливо звернутися до лікаря при обмороженні, хоча легкі випадки можна лікувати вдома. Тверда замерзла шкіра, набряк і втрата чутливості або пухирі з прозорою, молочною чи кров'янистою рідиною є приводом негайно викликати швидку^[4], в Україні за номером 103 або 112. Якщо з якоїсь причини ви не можете дістатися до лікаря, наприклад перебуваєте у віддаленій місцевості, вживайте заходів, щоб зберегти тканини і шкіру від незворотних пошкоджень.

Сильне тремтіння, невиразна мова, повільне дихання, сонливість і сплутаність свідомості свідчать про переохолодження всього тіла, або гіпотермію^[4], коли температура тіла падає нижче 35 °C^[2]. Помірну й тяжку гіпотермію лікують раніше за обмороження^[5]: людину зігрівають, укривають і розмовляють із нею, щоб вона не заснула, доки не приїде допомога^[4].

Основні кроки першої медичної допомоги при обмороженні:

• Перейдіть у тепле приміщення або будь-яке укриття від вітру й морозу.
• Обережно зніміть прикраси, рукавички та взуття з ураженої ділянки, поки не почався набряк^[4].
• Зніміть вологий одяг і вдягніть сухий та м'який, щоб запобігти додатковій втраті тепла.
• Уражену ділянку зігрівайте поступово: обморожені кисті рук можна покласти під пахви, а ступні іншої людини взяти собі на коліна й зігрівати руками^[4]. Не використовуйте гарячі джерела тепла і не розтирайте шкіру.
• Захистіть уражену ділянку від тертя й тиску.
• Укрийтеся ковдрою, спальником або сухим рушником і випийте теплий напій^[4].
• Трохи підніміть уражену ділянку, щоб зменшити набряк.
• Не ходіть на обморожених стопах чи пальцях ніг: тканина, яка розмерзлася, особливо вразлива до навантаження^[3].
• Не куріть: нікотин спричиняє спазм судин і погіршує кровообіг^[3].

Читайте:

Перша допомога при нещасних випадках

Перша допомога при найчастіших нещасних випадках: що робити при анафілактичному шоку, сильній кровотечі, опі...

Міфи про першу допомогу при обмороженні

• Міф: обморожені щоки чи руки треба розтерти снігом. Насправді: тертя, зокрема снігом, додатково травмує замерзлі тканини^[3], а сніг ще й охолоджує шкіру далі.
• Міф: шкіру варто розтерти горілкою чи спиртом, а всередину випити «для зігрівання». Насправді: розтирати обморожену ділянку не можна нічим. Пити алкоголь при обмороженні Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) теж прямо не радить^[4]. Сп'яніння вважають одним із головних чинників ризику: у канадському дослідженні з алкоголем були пов'язані 53% дитячих і підліткових обморожень^[7].
• Міф: найшвидше зігріють вогнище, батарея, грілка чи гаряча ванна. Насправді: оніміла шкіра не відчуває жару, тож людина легко отримує опік поверх обмороження; NHS забороняє вогонь, радіатор, грілку, нагрівальну лампу й гарячу ванну^[4], а MSD застерігає й від електроковдри^[3].

Обігрів ураженої ділянки

Щоб допомогти людині з обмороженням, її спершу переводять із холоду в тепле приміщення. Після цього уражені ділянки зігрівають, але роблять це обережно: якщо тканина розмерзлася, а потім знову замерзла, ушкодження стає тяжчим, ніж якби її залишили замороженою^[3]. Тому настанова Товариства медицини дикої природи США (Wilderness Medical Society) радить швидко зігрівати ушкодження в польових умовах лише тоді, коли до лікарні понад дві години і повторного замерзання можна уникнути; інакше тканина розмерзається сама^[5].

Лікування обмороження починається із зігрівання ураженої ділянки у ванночці з водою. Антисептик, доданий у воду, кращих результатів не дає, але й навряд чи шкодить і може зменшити ризик інфекції^[5].

Уражену ділянку повністю занурюють у теплу, але не гарячу воду. Її температура має становити 37–39 °C^[6], тобто бути трохи вищою за звичайну температуру тіла. Онімілою шкірою температуру не відчути, тому краще скористатися термометром^[2]; якщо його немає, на 30 секунд опускають у воду здорову руку і перевіряють, чи вода терпимо тепла^[5].

Повне зігрівання зазвичай триває 15–30 хвилин^[6]. Воно завершене, коли уражена ділянка стала м'якою й піддатливою, а шкіра набула червоного або фіолетового відтінку^[5].

Після розморожування в лікарні можуть призначати ванночки з водою тієї ж температури раз або двічі на день. Доказів їхньої користі мало, але побічних ефектів вони майже не мають і можуть допомагати загоєнню^[5].

Під час розморожування біль буває дуже сильним, і в лікарні іноді доводиться вводити опіоїдні знеболювальні^[6]. Вдома NHS радить парацетамол, а дітям до 16 років аспірин не дають^[4] без призначення лікаря через ризик синдрому Рея. Ібупрофен корисний ще й тим, що пригнічує простагландини, які звужують судини, тому його радять почати якомога раніше у звичайній дозі^[6] і приймати до повного загоєння або операції^[5].

Після обігріву

Після зігрівання шкірі дають висохнути на повітрі або обережно промокають її, без розтирання^[5]. Потім ділянку вільно обгортають чистою або стерильною марлевою пов'язкою, обмотуючи кожен палець окремо, щоб пальці не терлися один об одного, але не туго, щоб не порушити кровообіг^[2]. Шкіра має бути чистою й сухою, щоб запобігти інфекції^[3]. Розморожену кінцівку бажано тримати вище рівня серця, бо набряк після зігрівання буває значним^[5].

Людині з обмороженням потрібно обмежити навантаження. Тканини в ураженій ділянці стають дуже чутливими й болісно реагують на будь-який дотик, тому на обморожених стопах і пальцях ніг не ходять^[2]. Легкі рухи пальцями під час зігрівання в лікарні, навпаки, заохочують^[3].

Після розморожування шкіра може вкритися пухирями і змінити колір. Самостійно пухирі не проколюють. Якщо пухир лопнув, його прикривають пов'язкою з антибактеріальною маззю^[3]. У лікарні великі прозорі пухирі можуть залишити або стерильно відсмоктати, а кров'янисті не чіпають, щоб не пересушити глибокі шари шкіри^[6]. Згодом на місці пухирів утворюється струп, тобто тверда скоринка, під якою поступово відновлюється нова шкіра.

Глибоке обмороження

Лікування глибокого обмороження потребує фахівців, які мають досвід роботи з такими травмами. Якщо ураження глибоке і є ризик ампутації, лікарі можуть призначити тромболітичну терапію протягом першої доби після травми^[6]. Ліки, які вводять у вену або артерію, розчиняють дрібні тромби, що утворюються в судинах обморожених ділянок.

Так тромболізис відновлює кровотік до ураженої ділянки й допомагає зберегти тканини. Він має і ризики: кровотечу та набряк, що стискає м'язи й судини (компартмент-синдром)^[5]. Антибіотики «про всяк випадок» зазвичай не потрібні, бо обмороження саме по собі не схильне до інфекції; їх призначають при ознаках інфекції чи сильному забрудненні рани, а от щеплення від правця за потреби роблять^[6].

Для лікування тяжкого обмороження застосовують ілопрост, препарат, який розширює судини й заважає тромбоцитам злипатися^[6]. У 2024 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило його як перший лікарський засіб саме для тяжкого обмороження в дорослих, щоб знизити ризик ампутації пальців. У дослідженні на 47 дорослих ознаки, що передбачають ампутацію, через тиждень мали 0 із 16 пацієнтів, які отримували лише ілопрост, і 9 із 15 у групі без нього^[8].

Час тут вирішує все. Тромболізис проводять протягом 24 годин, і кожна година затримки знижує шанс урятувати тканину на 28%, а ілопрост дає ефект, якщо його почати до 72 годин після травми^[5]. Тому людину з глибоким обмороженням якомога швидше доправляють до лікарні.

Коротко: при глибокому обмороженні рахунок іде на години: ліки, що відновлюють кровотік, рятують пальці лише в перші одну-три доби після травми.

Якщо тканина загинула, її видаляють хірургічно; таку операцію називають некректомією, а в англомовній літературі дебридментом. У найтяжчих випадках може знадобитися ампутація уражених частин тіла.

Проте рішення про ампутацію чи некректомію часто відкладають на тижні: межа між живою і мертвою тканиною остаточно стає видно лише через кілька тижнів, іноді до трьох місяців, а раніше оперують тільки при ознаках сепсису^[5]. Чорна тверда кірка, яка здається мертвою, нерідко відпадає сама, і під нею виявляється жива тканина^[6].

Ускладнення при обмороженні

Ускладнення обмороження можуть включати:

• Зміну кольору шкіри: уражена шкіра може залишатися плямистою або мати незвичний відтінок через пошкодження судин і тканин^[2].
• Підвищену чутливість до холоду: у фінському дослідженні людей, які перенесли обмороження пальців другого ступеня 4–11 років тому, на підвищену чутливість до холоду скаржилися 53%^[9]. На морозі ці ділянки швидше охолоджуються, болять і німіють, а повторне обмороження стає ймовірнішим^[4].
• Проблеми з ростом у дітей: у дітей обмороження може зруйнувати хрящові зони росту кісток (епіфізарні пластинки), і уражені фаланги пальців потім ростуть деформованими^[10].
• Інфекції: обморожені ділянки стають уразливішими до вторинної інфекції^[2], бо пошкоджена шкіра гірше виконує захисну функцію.
• Надмірне потовиділення: після будь-якого ступеня обмороження можуть залишатися ознаки ураження нервів, зокрема посилене потіння уражених ділянок^[6], яке лікарі називають гіпергідрозом.
• Тривале оніміння в ураженій ділянці: у тому ж фінському дослідженні оніміння пальців через роки після обмороження відзначали 40% учасників^[9].
• Пошкодження нігтів і рубці: нігті можуть рости неправильно або сходити^[6], а на шкірі залишаються рубці^[2].
• Біль і скутість: у частини людей уражені кисті й стопи довго болять і погано згинаються^[4].
• Незворотне ушкодження шкіри та внутрішніх тканин: у найтяжчих випадках гинуть шкіра, сухожилки, м'язи й кістки, що може потребувати операції або ампутації^[2].

Як запобігти обмороженню

Обмороженню можна запобігти, якщо дотримуватися кількох простих правил:

• У сильні морози й негоду по змозі залишайтеся в приміщенні.
• Якщо доводиться виходити на вулицю, вдягайтеся в кілька вільних шарів одягу з непромокальним верхнім шаром, вдягайте шапку, шарф, товсті шкарпетки й теплі черевики^[4]. Рукавиці-«варежки» гріють краще за рукавички з пальцями^[5], а тісне взуття й одяг порушують кровообіг^[2].
• Періодично рухайтеся, щоб підтримувати кровообіг: на ранній стадії обмороження рух допомагає зігрітися, але виснаження, навпаки, посилює втрату тепла^[5]. Помірні прогулянки в холодну погоду безпечні, якщо ви тепло вдягнені й не мерзнете.
• Уникайте алкоголю та куріння на морозі, оскільки вони погіршують кровообіг і притуплюють відчуття холоду^[5]. Шкода куріння для судин проявляється й тут: нікотин спричиняє їхній спазм.
• Не перегрівайтеся в надто теплому одязі під час активних рухів: піт і мокрі руки чи ноги підвищують ризик обмороження^[5].
• Майте запас їжі, води та необхідних засобів на випадок відключення електроенергії чи інших надзвичайних ситуацій. У поїздку взимку беріть заряджений телефон і кладіть в авто аварійний набір з аптечкою, їжею, водою, рукавицями, взуттям і ковдрами^[2]. Тим, хто довго перебуває на холоді, NHS радить регулярно їсти й пити^[4].
• Уважно стежте за дітьми та літніми людьми в холодні дні, бо вони вразливіші до обмороження. Немовлята не тремтять від холоду так, як дорослі, тому малюка на морозі перевіряють уже через 10 хвилин^[2], а серед обморожених дітей до 12 років 64% у момент травми були без нагляду дорослих^[7].

Міф: жирний крем на обличчі захищає від обмороження. Насправді: мазі майже не утеплюють шкіру, лише створюють оманливе відчуття тепла, через яке люди менше дбають про справжній захист^[1]; настанова Товариства медицини дикої природи радить ними не користуватися^[5].

Обмороження є серйозним станом, який потребує швидкої допомоги та лікування. Якщо шкіра стала твердою й замерзлою або з'явилися пухирі, потрібно негайно звернутися до лікаря чи викликати швидку, щоб запобігти подальшим ушкодженням і допомогти відновити уражені ділянки.

Хто ризикує отримати обмороження?

Обмороження може отримати будь-хто, хто перебуває на сильному холоді. Проте ризик вищий у таких людей^[2]:

• Курці^[3].
• Люди, старші за 65 років або молодші за 18 років.
• Люди без житла.
• Ті, хто працює і живе в холодному кліматі.
• Люди з хронічними хворобами, як-от цукровий діабет, артрит, недоїдання, гіпотиреоз, захворювання периферичних судин або синдром Рейно.
• Люди в стані сп'яніння: у підлітків 13–17 років сп'яніння було найчастішою обставиною обмороження^[7].

Скільки часу потрібно для виникнення обмороження?

Обмороження може виникнути за 30 хвилин або менше, коли з урахуванням вітру відчувається температура −26 °C і нижче^[2]. Мокрий одяг і контакт шкіри з металом прискорюють замерзання^[3]. У канадському дослідженні дитячих обморожень травми, які лікували без операції, траплялися вже за температури нижче −6 °C, а ті, що потребували операції, за −23 °C і нижче^[7]. Якщо ви живете або працюєте там, де бувають дуже сильні морози, обмежуйте час на вулиці.

Які частини тіла найчастіше обморожуються?

Обморозити можна будь-яку ділянку шкіри, але найчастіше страждають кінцівки та відкриті частини обличчя^[2]. Серед фінських призовників, які мали обмороження голови, вуха постраждали в 42%, обличчя в 23%^[1]. До найуразливіших місць належать:

• Вуха.
• Пальці ніг і ступні.
• Пальці рук і кисті.
• Ніс та обличчя.

Чого очікувати, якщо у вас обмороження?

Якщо ви підозрюєте в себе обмороження, зверніться до лікаря або в приймальне відділення. Час, потрібний для одужання шкіри після лікування, залежить від ступеня обмороження і того, як довго тканини залишалися замерзлими^[2].

Найлегше ураження зазвичай загоюється за кілька днів або тижнів. Шкіра після обмороження другого ступеня може загоюватися до шести місяців, і весь цей час можливі скоринки й зміна кольору шкіри^[2].

Глибоке обмороження третього ступеня може залишити стійкі ушкодження шкіри, і для їх виправлення іноді потрібна операція^[2].

Чи завжди обмороження ушкоджує шкіру назавжди?

Ні. Обмороження першого ступеня минає без наслідків, а поверхневе обмороження другого ступеня зазвичай загоюється без втрати тканин^[6]. Проте навіть після нього в 63% людей через роки зберігалися якісь наслідки, найчастіше підвищена чутливість до холоду^[9]. Глибоке обмороження третього й четвертого ступенів призводить до незворотної втрати тканин і може пошкодити кістки, м'язи та інші тканини^[6].