Харчова добавка E216 (Пропіл-п-гідроксибензоат)

Опис

Пропіл-п-гідроксибензоат (харчова добавка E216), або пропілпарабен, належить до родини парабенів — консервантів на основі пара-гідроксибензойної кислоти. Від метилпарабену і етилпарабену він відрізняється довшим «хвостом» молекули. У воді він майже не розчиняється. Його натрієва сіль мала номер E217.

Найважливіше про E216 сьогодні: з 2006 року він не дозволений як харчова добавка в Європейському Союзі^[1]. Старі твердження, що це «один із найпоширеніших парабенів у харчовій промисловості», застаріли. Натомість пропілпарабен досі широко використовують у косметиці та ліках, і саме там людина з ним найчастіше стикається.

Застосування

У ЄС пропілпарабен і його натрієву сіль викреслили з переліку харчових добавок Директивою 2006/52/ЄС^[1]. У чинному Регламенті (ЄС) № 1333/2008 серед парабенів залишилися лише E214, E215, E218 і E219^[2].

Поза їжею пропілпарабен дозволений, але з обмеженнями:

• Косметика. З 2015 року в ЄС знижено допустимий вміст пропіл- і бутилпарабену в косметиці та заборонено їх у засобах, які залишають на шкірі в зоні підгузка в дітей до трьох років^[3].
• Ліки. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) вважає прийнятною для ліків, які ковтають, дозу пропілпарабену до 2 мг на кілограм маси тіла на день. У реальних препаратах вона зазвичай не перевищує 1 мг/кг^[4].

Користь для організму

Користі для здоров'я пропілпарабен не має. Твердження старих описів, що він «безпечний і ефективний», стосувалися продукту, а не людини, і до того ж не збігаються з рішенням ЄС.

Шкода для організму

Історія E216 цікава тим, що заборону спричинило одне дослідження, яке пізніше не вдалося повторити.

• Дослідження 2002 року. Трьохтижневим щурам-самцям протягом чотирьох тижнів додавали пропілпарабен у корм. Уже за найменшої дози, близько 10 мг на кілограм маси тіла, у тварин зменшувалось щоденне вироблення сперматозоїдів, а за найвищої знижувався рівень тестостерону. Маса статевих органів при цьому не змінювалася^[5].
• Реакція EFSA. Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) у 2004 році визнало, що безпечну дозу пропілпарабену визначити неможливо, і виключило його з групової безпечної межі для парабенів^[6].
• Що з'ясувалося потім. EMA зазначає, що результати 2002 року не підтвердилися в пізнішому, ретельніше проведеному дослідженні на молодих щурах. У ньому ефектів не спостерігали за доз до 100 мг/кг на день^[4].
• Гормони. Як і інші парабени, пропілпарабен у лабораторних тестах діє як дуже слабкий «естроген», у тисячі разів слабший за естрадіол^[7].
• Алергія. Контактна алергія на парабени рідкісна^[8]. Реакції частіше пов'язані з косметикою, ніж з їжею.

Що було відомо до 2002 року. Старіші дослідження, на яких ґрунтувався дозвіл E216, не виявляли шкоди^[9]:

• Щури 96 тижнів отримували корм із 2% пропілпарабену без шкідливих наслідків. За 8% ріст сповільнювався, але змін в органах не знаходили.
• Собаки 90 днів отримували 700 мг на кілограм маси тіла на день без ознак отруєння.
• Добровольці 50 днів приймали по 2 г пропілпарабену на день. У сечі не знаходили незміненої речовини: організм повністю розщеплював її до пара-гідроксибензойної кислоти. У шести людей після дози 10–20 мг/кг у крові виявляли лише продукт розпаду, а не сам парабен.
• Колись пропілпарабен навіть застосовували як ліки від кандидозу, до 800 мг/кг протягом трьох днів.

Проте жодне з цих старих досліджень не вивчало те, що виявилося найчутливішим, — вироблення сперматозоїдів у молодих самців. Саме тому дані 2002 року стали вирішальними.

Серед трьох парабенів пропілпарабен має найсильнішу знеболювальну дію: випитий розчин концентрацією лише 0,03% уже спричиняв оніміння в роті. Шкіру людини він не подразнював у концентраціях до 12%^[9].

Регулювання

У ЄС E216 і E217 не входять до переліку дозволених харчових добавок з 2006 року^[1]. Для метил- та етилпарабену EFSA зберегла спільне допустиме добове споживання (ДДС) до 10 мг на кілограм маси тіла, а для пропілпарабену ДДС не встановлено^[6]. ДДС — це кількість речовини, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди для здоров'я.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 1973 році включав пропілпарабен до групового ДДС 0–10 мг/кг разом з метил- та етилпарабеном^[10]. Але у 2006 році JECFA теж скасував для нього цю межу. Комітет пояснив: шкідливий вплив на статеві органи самців щурів спостерігали вже за 10 мг/кг на день, тобто в межах групового ДДС, а безпечної дози не знайшли^[11]. Тож сьогодні пропілпарабен не має безпечної межі для їжі ні в ЄС, ні на міжнародному рівні.