Харчова добавка E215 (Натрієва сіль етил-п-гідроксибензоату)

Опис

Натрієва сіль етил-п-гідроксибензоату (харчова добавка E215) — це розчинна форма етилпарабену (E214). Сам етилпарабен погано розчиняється у воді, а його натрієву сіль розчинити легко, тому її зручніше додавати в рідкі й вологі суміші. У продукті обидві форми діють однаково: гальмують розмноження цвілі, дріжджів і бактерій.

На вигляд це білий порошок. До тієї самої родини парабенів належать метилпарабен (E218) та його натрієва сіль E219.

Що відрізняє натрієву сіль від самого етилпарабену:

• Частка консерванту. Приблизно 88% маси E215 припадає на етилпарабен, решта — на натрій. Тому для однакового ефекту солі потрібно трохи більше.
• Лужний розчин. Водні розчини натрієвих солей парабенів лужні. У давньому досліді, де щурам усе життя робили уколи 10% розчину натрій-етилпарабену, через подразнення від лужності уколи довелося робити рідше. Проте ні смертність, ні кількість пухлин у цих тварин не відрізнялися від контрольних^[1].
• Гостра токсичність. Щоб отруїти мишу за один раз, натрієвої солі потрібно менше, ніж самого етилпарабену: близько 2,5 г на кілограм маси тіла проти 8 г/кг. Обидві дози в тисячі разів перевищують те, що людина може отримати з їжею^[1].

Застосування

Дозволи для E215 у Європейському Союзі такі самі, як для всіх парабенів E214–E219, і межі в них спільні^[2]:

• снеки з картоплі, круп чи борошна й горіхи в глазурі — парабенів не більше 300 мг/кг;
• солодощі, начинки, глазурі й декор — теж до 300 мг/кг;
• паштети й желейне покриття м'ясних виробів, а також поверхня сушеного м'яса;
• рідкі столові підсолоджувачі, у яких понад 75% води.

Напоїв, кетчупів, майонезу, консервованої риби, які досі згадують у багатьох описах E215, у цьому переліку немає.

Чому виробники інколи обирають саме сіль? Консервант у снеках, солодощах чи м'ясних продуктах часто наносять на поверхню або вводять у желейне покриття. Для цього потрібен водний розчин, а звичайний етилпарабен у воді майже не розчиняється. Натрієва сіль розв'язує цю проблему без спирту чи інших розчинників.

Користь для організму

E215 не має жодної користі для здоров'я. Він зберігає продукт, а не людину. Натрію він додає мізерно: навіть за максимально дозволеного вмісту парабенів (300 мг/кг) у пачці снеків на 30 г буде близько 1 мг натрію, тоді як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) радить дорослим не більше 2000 мг на день^[3].

Шкода для організму

Після ковтання натрієва сіль і сам етилпарабен поводяться однаково. Парабени швидко всмоктуються, розщеплюються до пара-гідроксибензойної кислоти, і понад 90% дози виходить із сечею протягом доби^[4].

Три питання, які найчастіше турбують людей, для E215 мають ті самі відповіді, що й для етилпарабену:

• Гормони. У лабораторії парабени діють як дуже слабкі «естрогени», у тисячі разів слабші за власні гормони, а при згодовуванні молодим щурам ефекту не давали^[5]. Причина проста: у кишківнику й печінці парабен швидко втрачає спиртову частину, а пара-гідроксибензойна кислота, що залишається, гормоноподібної дії майже не має.
• Зачаття. Спостереження пов'язують вищий рівень парабенів у сечі з трохи меншими шансами завагітніти, але ці дані вважаються попередніми, а парабени в сечі здебільшого походять з косметики^[6].
• Алергія. Парабени належать до найменш алергенних консервантів^[7].

Окремих досліджень саме натрієвої солі, які б показали іншу картину, немає.

Нагадаємо головне з досліджень етилпарабену: щури все життя їли корм із 2% етилпарабену без шкоди для ваги, крові, органів і без зростання кількості пухлин, а вісімнадцятимісячний дослід із сумішшю натрієвих солей етил- і пропілпарабену до 1500 мг/кг на день показав лише тимчасове відставання в рості^[1].

Читайте:

Харчова добавка E214 (Етил-п-гідроксибензоат)

Читайте:

Харчова добавка E218 (Метил-п-гідроксибензоат)

Регулювання

E215 дозволений у ЄС. У 2004 році Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) встановило спільне допустиме добове споживання (ДДС) для метилпарабену, етилпарабену та їхніх натрієвих солей — до 10 мг на кілограм маси тіла^[8]. ДДС — це кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня впродовж усього життя без шкоди для здоров'я.

Історія міжнародної оцінки показова. Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 1960-х вважав безпечними для парабенів лише 2 мг/кг на день і підняв межу до 10 мг/кг у 1973 році, коли з'явилися досліди на щурах тривалістю в усе життя^[9]. Тоді ж комітет попросив провести додаткові дослідження того, як організм людини й тварин переробляє саме етилпарабен^[1]. Відтоді дані про швидке розщеплення парабенів в організмі накопичилися, і сумнівів щодо етилпарабену вони не додали^[8].

Тоді ж EFSA виключила з групи пропілпарабен, а його натрієву сіль (E217) разом із ним прибрали з харчових добавок ЄС у 2006 році^[10]. Натрієва сіль етилпарабену цієї долі уникнула. Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 2006 році так само виключив пропілпарабен із групи, а для метил- та етилпарабену залишив межу 10 мг/кг^[11]. Для дитини вагою 20 кг це 200 мг на день, тоді як пачка снеків на 30 г із максимальним вмістом парабенів дає не більше 9 мг. Новішої оцінки EFSA для E215 ми не знайшли.