Опис

Метил-п-гідроксибензоат (харчова добавка E218) частіше називають метилпарабеном. Це найпростіший і найпоширеніший із парабенів: молекула пара-гідроксибензойної кислоти, з'єднана з метиловою групою. Його натрієва сіль має окремий номер — E219, а найближчий «брат» — етилпарабен (E214).

Метилпарабен — білий порошок або безбарвні кристали без помітного запаху. Він гальмує ріст цвілі, дріжджів і частини бактерій, тому його охоче додають туди, де багато води і мікробам є де розгулятися: у креми, лосьйони, сиропи, краплі. На кухні ж він, всупереч поширеним описам, трапляється доволі рідко.

Кілька цікавих властивостей метилпарабену:

  • Оніміння. Як і інші парабени, він має слабку знеболювальну дію. Розчин 0,1% метилпарабену, нанесений на нерв, блокував передачу сигналу так само, як удвічі слабший розчин новокаїну, а випитий 0,1% розчин викликав оніміння в роті[1]. У харчових продуктах його значно менше.
  • Найшвидше виводиться. Серед парабенів метилпарабен має найкоротший «хвіст» у молекулі, тому розщеплюється й виводиться найшвидше. Швидкість виведення падає зі збільшенням довжини цього «хвоста»[1].
  • Що з ним відбувається в організмі. У печінці й нирках метилпарабен розщеплюється до пара-гідроксибензойної кислоти. Людина виводить її із сечею приблизно порівну у вільному вигляді та у зв'язці з гліцином[1].

Застосування

Харчовий перелік для E218 у Європейському Союзі короткий і збігається з іншими парабенами. Регламент (ЄС) № 1333/2008 дозволяє їх[2]:

  • у снеках на основі картоплі, круп, борошна чи крохмалю та в горіхах у глазурі — до 300 мг парабенів на кілограм;
  • у солодощах, а також у начинках, глазурях і прикрасах для кондитерських виробів — теж до 300 мг/кг;
  • у паштетах і желейному покритті м'ясних виробів, а для сушеного м'яса — лише на поверхні;
  • у рідких підсолоджувачах для чаю й кави, якщо в них понад 75% води.

Соків, кетчупів, джемів чи рибних консервів у цьому переліку немає. Там використовують інші консерванти, наприклад сорбінову кислоту чи бензойну кислоту.

Значно ширше метилпарабен застосовують поза їжею. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) вважає, що його вміст до 0,2% у ліках, які ковтають, узгоджується з безпечною добовою межею для харчових добавок[3]. Науковий комітет ЄС з безпеки споживачів неодноразово підтверджував, що метилпарабен безпечний і в косметиці[4].

Реклама

Користь для організму

Метилпарабен не живить, не лікує і не зміцнює здоров'я. Його робота — зберегти продукт. Хіба що непрямо: продукт, який не зіпсувався, менше загрожує харчовим отруєнням.

Шкода для організму

Спершу про масштаб. Іспанські дослідники у 2026 році оцінили, скільки метилпарабену діти 3–12 років отримують з їжею. Вийшло в середньому 3–6 мікрограмів на кілограм маси тіла на день, а за аналізами сечі — ще менше, близько 0,7 мкг/кг[5]. Безпечна межа, встановлена для метилпарабену, — 10 мг/кг, тобто в 1500–3000 разів більше.

Тепер про головні страхи.

  • Гормони. Метилпарабен здатен зв'язуватися з рецепторами естрогену, але дуже слабко. У лабораторних тестах його сила приблизно в 110 000 разів менша, ніж у естрадіолу[3]. В організмі людини він до того ж швидко розщеплюється і виводиться із сечею.
  • Зачаття. Найчастіше цитують спостереження за 501 парою, які намагалися завагітніти. У жінок із найвищим рівнем метилпарабену в сечі шанси завагітніти за цикл були на 34% нижчими, ніж у жінок із найнижчим[6]. Однак це лише зв'язок, а не доведена причина. Коли рівень парабену аналізували як безперервну величину, зв'язку не знайшли, а огляд подібних досліджень вважає ці дані попередніми[7]. До того ж більшість парабенів у сечі потрапляє туди з косметики.
  • Алергія. Контактна алергія на парабени трапляється рідко, і за десятиліття її частота майже не змінилася. Американські дерматологи жартома оголосили парабени «неалергеном року» 2019[8]. Серед 100 пацієнтів з хронічною кропив'янкою, яким давали метилпарабен та інші добавки, жоден не зреагував у подвійному сліпому тесті[9].

Досліди на тваринах. Метилпарабен добре вивчений у тривалих експериментах[1]:

  • Щури 96 тижнів отримували корм із 2% або 8% метилпарабену. За дози 2% тварини нічим не відрізнялися від контрольних. За 8% вони спершу росли повільніше, але згодом вирівнялися, а змін в органах не знайшли.
  • Цуценята щодня, шість днів на тиждень, отримували 500 мг метилпарабену на кілограм маси тіла протягом 313 днів або 1000 мг/кг понад рік. Наприкінці досліду всі були в чудовому стані й нормально набирали вагу, одна собака народила здорових цуценят, а аналізи крові й сечі та будова органів були нормальними.
  • Собака, яка рік щодня отримувала 1 мг/кг, виводила 96% добової дози із сечею за 24 години. Накопичення в організмі не було.

На шкірі 50 добровольців розчини метилпарабену до 5% не подразнювали шкіру й не викликали алергії навіть після десяти нанесень[1].

Міф: парабени викликають рак грудей

Цей страх з'явився після того, як парабени знайшли у зразках пухлин молочної залози. Сама їхня присутність у тканині не означає, що вони спричинили пухлину. Національний інститут раку США (NCI) зазначає, що доказів того, що парабени викликають рак молочної залози, немає[10].

Регулювання

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) переглядало парабени у 2004 році. Для метилпарабену, етилпарабену та їхніх натрієвих солей воно встановило спільне допустиме добове споживання (ДДС) до 10 мг на кілограм маси тіла[11]. ДДС означає кількість речовини, яку можна вживати щодня все життя без шкоди для здоров'я. Людині вагою 60 кг це дає 600 мг на день, а з їжею, як видно з даних вище, отримують у тисячі разів менше.

Тоді ж EFSA виключила з групи пропілпарабен (E216): він погіршував вироблення сперматозоїдів у молодих щурів, і безпечної дози визначити не вдалося[11]. Через два роки його прибрали з дозволених харчових добавок ЄС[12]. Щодо метилпарабену такого рішення не ухвалювали.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 1973 році встановив для метил-, етил- і пропілпарабену групове ДДС 0–10 мг/кг[13]. Розрахунок простий: щури роками їли корм із 2% метилпарабену (близько 1000 мг/кг на день) без жодної шкоди, а для людини взяли в сто разів менше[1]. У 2006 році комітет виключив пропілпарабен із групи через вплив на статеві органи молодих самців щурів, а для метил- та етилпарабену межу залишив без змін[14]. Пізнішої переоцінки EFSA для E218 ми не знайшли.

Підсумок

Метилпарабен — один із найвивченіших консервантів, але в їжі він відіграє скромну роль: у ЄС його можна додавати лише в снеки, горіхи в глазурі, солодощі, паштети й рідкі підсолоджувачі. Реальне споживання з їжею в тисячі разів нижче за безпечну межу. Його «естрогенна» дія мізерна, алергія рідкісна, а зв'язок із раком грудей не доведений. Питання про вплив на зачаття відкрите, але стосується парабенів з усіх джерел, передусім косметики.

Джерела14
  1. Огляд. 269. Hydroxybenzoate, p- ethyl, methyl, propyl esters (WHO Food Additives Series 5). INCHEM (WHO/IPCS).
  2. EUR-Lex - 02008R1333-20260818 - EN. EUR-Lex.
  3. EMA
  4. European Commission
  5. Дослідження. González-Palacios P. та ін. Assessment of the exposure of Spanish children and adolescents to bisphenols and parabens using dietary and human biomonitoring data. Environ Pollut, 2026.
  6. Дослідження. Smarr MM. та ін. Urinary Concentrations of Parabens and Other Antimicrobial Chemicals and Their Association with Couples' Fecundity. Environ Health Perspect, 2017.
  7. Огляд. Hipwell AE. та ін. Exposure to non-persistent chemicals in consumer products and fecundability: a systematic review. Hum Reprod Update, 2019.
  8. Огляд. Fransway AF. та ін. Parabens. Dermatitis, 2019.
  9. Дослідження. Rajan JP. та ін. Prevalence of sensitivity to food and drug additives in patients with chronic idiopathic urticaria. J Allergy Clin Immunol Pract, 2014.
  10. Antiperspirants/Deodorants and Breast Cancer.
  11. EFSA advises on the safety of paraben usage in food. EFSA.
  12. EUR-Lex
  13. JECFA Evaluations-METHYL p-HYDROXYBENZOATE-. INCHEM (WHO/IPCS).
  14. WHO | JECFA. World Health Organization.