Харчова добавка E218 (Метил-п-гідроксибензоат)

Опис

Метил-п-гідроксибензоат (харчова добавка E218) частіше називають метилпарабеном. Це найпростіший і найпоширеніший із парабенів: молекула пара-гідроксибензойної кислоти, з'єднана з метиловою групою. Його натрієва сіль має окремий номер — E219, а найближчий «брат» — етилпарабен (E214).

Метилпарабен — білий порошок або безбарвні кристали без помітного запаху. Він гальмує ріст цвілі, дріжджів і частини бактерій, тому його охоче додають туди, де багато води і мікробам є де розгулятися: у креми, лосьйони, сиропи, краплі. На кухні ж він, всупереч поширеним описам, трапляється доволі рідко.

Кілька цікавих властивостей метилпарабену:

• Оніміння. Як і інші парабени, він має слабку знеболювальну дію. Розчин 0,1% метилпарабену, нанесений на нерв, блокував передачу сигналу так само, як удвічі слабший розчин новокаїну, а випитий 0,1% розчин викликав оніміння в роті^[1]. У харчових продуктах його значно менше.
• Найшвидше виводиться. Серед парабенів метилпарабен має найкоротший «хвіст» у молекулі, тому розщеплюється й виводиться найшвидше. Швидкість виведення падає зі збільшенням довжини цього «хвоста»^[1].
• Що з ним відбувається в організмі. У печінці й нирках метилпарабен розщеплюється до пара-гідроксибензойної кислоти. Людина виводить її із сечею приблизно порівну у вільному вигляді та у зв'язці з гліцином^[1].

Застосування

Харчовий перелік для E218 у Європейському Союзі короткий і збігається з іншими парабенами. Регламент (ЄС) № 1333/2008 дозволяє їх^[2]:

• у снеках на основі картоплі, круп, борошна чи крохмалю та в горіхах у глазурі — до 300 мг парабенів на кілограм;
• у солодощах, а також у начинках, глазурях і прикрасах для кондитерських виробів — теж до 300 мг/кг;
• у паштетах і желейному покритті м'ясних виробів, а для сушеного м'яса — лише на поверхні;
• у рідких підсолоджувачах для чаю й кави, якщо в них понад 75% води.

Соків, кетчупів, джемів чи рибних консервів у цьому переліку немає. Там використовують інші консерванти, наприклад сорбінову кислоту чи бензойну кислоту.

Значно ширше метилпарабен застосовують поза їжею. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) вважає, що його вміст до 0,2% у ліках, які ковтають, узгоджується з безпечною добовою межею для харчових добавок^[3]. Науковий комітет ЄС з безпеки споживачів неодноразово підтверджував, що метилпарабен безпечний і в косметиці^[4].

Користь для організму

Метилпарабен не живить, не лікує і не зміцнює здоров'я. Його робота — зберегти продукт. Хіба що непрямо: продукт, який не зіпсувався, менше загрожує харчовим отруєнням.

Шкода для організму

Спершу про масштаб. Іспанські дослідники у 2026 році оцінили, скільки метилпарабену діти 3–12 років отримують з їжею. Вийшло в середньому 3–6 мікрограмів на кілограм маси тіла на день, а за аналізами сечі — ще менше, близько 0,7 мкг/кг^[5]. Безпечна межа, встановлена для метилпарабену, — 10 мг/кг, тобто в 1500–3000 разів більше.

Тепер про головні страхи.

• Гормони. Метилпарабен здатен зв'язуватися з рецепторами естрогену, але дуже слабко. У лабораторних тестах його сила приблизно в 110 000 разів менша, ніж у естрадіолу^[3]. В організмі людини він до того ж швидко розщеплюється і виводиться із сечею.
• Зачаття. Найчастіше цитують спостереження за 501 парою, які намагалися завагітніти. У жінок із найвищим рівнем метилпарабену в сечі шанси завагітніти за цикл були на 34% нижчими, ніж у жінок із найнижчим^[6]. Однак це лише зв'язок, а не доведена причина. Коли рівень парабену аналізували як безперервну величину, зв'язку не знайшли, а огляд подібних досліджень вважає ці дані попередніми^[7]. До того ж більшість парабенів у сечі потрапляє туди з косметики.
• Алергія. Контактна алергія на парабени трапляється рідко, і за десятиліття її частота майже не змінилася. Американські дерматологи жартома оголосили парабени «неалергеном року» 2019^[8]. Серед 100 пацієнтів з хронічною кропив'янкою, яким давали метилпарабен та інші добавки, жоден не зреагував у подвійному сліпому тесті^[9].

Досліди на тваринах. Метилпарабен добре вивчений у тривалих експериментах^[1]:

• Щури 96 тижнів отримували корм із 2% або 8% метилпарабену. За дози 2% тварини нічим не відрізнялися від контрольних. За 8% вони спершу росли повільніше, але згодом вирівнялися, а змін в органах не знайшли.
• Цуценята щодня, шість днів на тиждень, отримували 500 мг метилпарабену на кілограм маси тіла протягом 313 днів або 1000 мг/кг понад рік. Наприкінці досліду всі були в чудовому стані й нормально набирали вагу, одна собака народила здорових цуценят, а аналізи крові й сечі та будова органів були нормальними.
• Собака, яка рік щодня отримувала 1 мг/кг, виводила 96% добової дози із сечею за 24 години. Накопичення в організмі не було.

На шкірі 50 добровольців розчини метилпарабену до 5% не подразнювали шкіру й не викликали алергії навіть після десяти нанесень^[1].

Регулювання

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) переглядало парабени у 2004 році. Для метилпарабену, етилпарабену та їхніх натрієвих солей воно встановило спільне допустиме добове споживання (ДДС) до 10 мг на кілограм маси тіла^[11]. ДДС означає кількість речовини, яку можна вживати щодня все життя без шкоди для здоров'я. Людині вагою 60 кг це дає 600 мг на день, а з їжею, як видно з даних вище, отримують у тисячі разів менше.

Тоді ж EFSA виключила з групи пропілпарабен (E216): він погіршував вироблення сперматозоїдів у молодих щурів, і безпечної дози визначити не вдалося^[11]. Через два роки його прибрали з дозволених харчових добавок ЄС^[12]. Щодо метилпарабену такого рішення не ухвалювали.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 1973 році встановив для метил-, етил- і пропілпарабену групове ДДС 0–10 мг/кг^[13]. Розрахунок простий: щури роками їли корм із 2% метилпарабену (близько 1000 мг/кг на день) без жодної шкоди, а для людини взяли в сто разів менше^[1]. У 2006 році комітет виключив пропілпарабен із групи через вплив на статеві органи молодих самців щурів, а для метил- та етилпарабену межу залишив без змін^[14]. Пізнішої переоцінки EFSA для E218 ми не знайшли.