Опис
Метил-п-гідроксибензоат (харчова добавка E218) частіше називають метилпарабеном. Це найпростіший і найпоширеніший із парабенів: молекула пара-гідроксибензойної кислоти, з'єднана з метиловою групою. Його натрієва сіль має окремий номер — E219, а найближчий «брат» — етилпарабен (E214).
Метилпарабен — білий порошок або безбарвні кристали без помітного запаху. Він гальмує ріст цвілі, дріжджів і частини бактерій, тому його охоче додають туди, де багато води і мікробам є де розгулятися: у креми, лосьйони, сиропи, краплі. На кухні ж він, всупереч поширеним описам, трапляється доволі рідко.
Кілька цікавих властивостей метилпарабену:
- Оніміння. Як і інші парабени, він має слабку знеболювальну дію. Розчин 0,1% метилпарабену, нанесений на нерв, блокував передачу сигналу так само, як удвічі слабший розчин новокаїну, а випитий 0,1% розчин викликав оніміння в роті[1]. У харчових продуктах його значно менше.
- Найшвидше виводиться. Серед парабенів метилпарабен має найкоротший «хвіст» у молекулі, тому розщеплюється й виводиться найшвидше. Швидкість виведення падає зі збільшенням довжини цього «хвоста»[1].
- Що з ним відбувається в організмі. У печінці й нирках метилпарабен розщеплюється до пара-гідроксибензойної кислоти. Людина виводить її із сечею приблизно порівну у вільному вигляді та у зв'язці з гліцином[1].
Застосування
Харчовий перелік для E218 у Європейському Союзі короткий і збігається з іншими парабенами. Регламент (ЄС) № 1333/2008 дозволяє їх[2]:
- у снеках на основі картоплі, круп, борошна чи крохмалю та в горіхах у глазурі — до 300 мг парабенів на кілограм;
- у солодощах, а також у начинках, глазурях і прикрасах для кондитерських виробів — теж до 300 мг/кг;
- у паштетах і желейному покритті м'ясних виробів, а для сушеного м'яса — лише на поверхні;
- у рідких підсолоджувачах для чаю й кави, якщо в них понад 75% води.
Соків, кетчупів, джемів чи рибних консервів у цьому переліку немає. Там використовують інші консерванти, наприклад сорбінову кислоту чи бензойну кислоту.
Значно ширше метилпарабен застосовують поза їжею. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) вважає, що його вміст до 0,2% у ліках, які ковтають, узгоджується з безпечною добовою межею для харчових добавок[3]. Науковий комітет ЄС з безпеки споживачів неодноразово підтверджував, що метилпарабен безпечний і в косметиці[4].
Користь для організму
Метилпарабен не живить, не лікує і не зміцнює здоров'я. Його робота — зберегти продукт. Хіба що непрямо: продукт, який не зіпсувався, менше загрожує харчовим отруєнням.
Шкода для організму
Спершу про масштаб. Іспанські дослідники у 2026 році оцінили, скільки метилпарабену діти 3–12 років отримують з їжею. Вийшло в середньому 3–6 мікрограмів на кілограм маси тіла на день, а за аналізами сечі — ще менше, близько 0,7 мкг/кг[5]. Безпечна межа, встановлена для метилпарабену, — 10 мг/кг, тобто в 1500–3000 разів більше.
Тепер про головні страхи.
- Гормони. Метилпарабен здатен зв'язуватися з рецепторами естрогену, але дуже слабко. У лабораторних тестах його сила приблизно в 110 000 разів менша, ніж у естрадіолу[3]. В організмі людини він до того ж швидко розщеплюється і виводиться із сечею.
- Зачаття. Найчастіше цитують спостереження за 501 парою, які намагалися завагітніти. У жінок із найвищим рівнем метилпарабену в сечі шанси завагітніти за цикл були на 34% нижчими, ніж у жінок із найнижчим[6]. Однак це лише зв'язок, а не доведена причина. Коли рівень парабену аналізували як безперервну величину, зв'язку не знайшли, а огляд подібних досліджень вважає ці дані попередніми[7]. До того ж більшість парабенів у сечі потрапляє туди з косметики.
- Алергія. Контактна алергія на парабени трапляється рідко, і за десятиліття її частота майже не змінилася. Американські дерматологи жартома оголосили парабени «неалергеном року» 2019[8]. Серед 100 пацієнтів з хронічною кропив'янкою, яким давали метилпарабен та інші добавки, жоден не зреагував у подвійному сліпому тесті[9].
Досліди на тваринах. Метилпарабен добре вивчений у тривалих експериментах[1]:
- Щури 96 тижнів отримували корм із 2% або 8% метилпарабену. За дози 2% тварини нічим не відрізнялися від контрольних. За 8% вони спершу росли повільніше, але згодом вирівнялися, а змін в органах не знайшли.
- Цуценята щодня, шість днів на тиждень, отримували 500 мг метилпарабену на кілограм маси тіла протягом 313 днів або 1000 мг/кг понад рік. Наприкінці досліду всі були в чудовому стані й нормально набирали вагу, одна собака народила здорових цуценят, а аналізи крові й сечі та будова органів були нормальними.
- Собака, яка рік щодня отримувала 1 мг/кг, виводила 96% добової дози із сечею за 24 години. Накопичення в організмі не було.
На шкірі 50 добровольців розчини метилпарабену до 5% не подразнювали шкіру й не викликали алергії навіть після десяти нанесень[1].
Міф: парабени викликають рак грудей
Цей страх з'явився після того, як парабени знайшли у зразках пухлин молочної залози. Сама їхня присутність у тканині не означає, що вони спричинили пухлину. Національний інститут раку США (NCI) зазначає, що доказів того, що парабени викликають рак молочної залози, немає[10].
Регулювання
Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) переглядало парабени у 2004 році. Для метилпарабену, етилпарабену та їхніх натрієвих солей воно встановило спільне допустиме добове споживання (ДДС) до 10 мг на кілограм маси тіла[11]. ДДС означає кількість речовини, яку можна вживати щодня все життя без шкоди для здоров'я. Людині вагою 60 кг це дає 600 мг на день, а з їжею, як видно з даних вище, отримують у тисячі разів менше.
Тоді ж EFSA виключила з групи пропілпарабен (E216): він погіршував вироблення сперматозоїдів у молодих щурів, і безпечної дози визначити не вдалося[11]. Через два роки його прибрали з дозволених харчових добавок ЄС[12]. Щодо метилпарабену такого рішення не ухвалювали.
Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 1973 році встановив для метил-, етил- і пропілпарабену групове ДДС 0–10 мг/кг[13]. Розрахунок простий: щури роками їли корм із 2% метилпарабену (близько 1000 мг/кг на день) без жодної шкоди, а для людини взяли в сто разів менше[1]. У 2006 році комітет виключив пропілпарабен із групи через вплив на статеві органи молодих самців щурів, а для метил- та етилпарабену межу залишив без змін[14]. Пізнішої переоцінки EFSA для E218 ми не знайшли.
Підсумок
Метилпарабен — один із найвивченіших консервантів, але в їжі він відіграє скромну роль: у ЄС його можна додавати лише в снеки, горіхи в глазурі, солодощі, паштети й рідкі підсолоджувачі. Реальне споживання з їжею в тисячі разів нижче за безпечну межу. Його «естрогенна» дія мізерна, алергія рідкісна, а зв'язок із раком грудей не доведений. Питання про вплив на зачаття відкрите, але стосується парабенів з усіх джерел, передусім косметики.
Джерела14
- Огляд. 269. Hydroxybenzoate, p- ethyl, methyl, propyl esters (WHO Food Additives Series 5). INCHEM (WHO/IPCS).
- EUR-Lex - 02008R1333-20260818 - EN. EUR-Lex.
- EMA
- European Commission
- Дослідження. González-Palacios P. та ін. Assessment of the exposure of Spanish children and adolescents to bisphenols and parabens using dietary and human biomonitoring data. Environ Pollut, 2026.
- Дослідження. Smarr MM. та ін. Urinary Concentrations of Parabens and Other Antimicrobial Chemicals and Their Association with Couples' Fecundity. Environ Health Perspect, 2017.
- Огляд. Hipwell AE. та ін. Exposure to non-persistent chemicals in consumer products and fecundability: a systematic review. Hum Reprod Update, 2019.
- Огляд. Fransway AF. та ін. Parabens. Dermatitis, 2019.
- Дослідження. Rajan JP. та ін. Prevalence of sensitivity to food and drug additives in patients with chronic idiopathic urticaria. J Allergy Clin Immunol Pract, 2014.
- Antiperspirants/Deodorants and Breast Cancer.
- EFSA advises on the safety of paraben usage in food. EFSA.
- EUR-Lex
- JECFA Evaluations-METHYL p-HYDROXYBENZOATE-. INCHEM (WHO/IPCS).
- WHO | JECFA. World Health Organization.