Аборт за медичними показаннями: коли його рекомендують

Іноді питання про переривання вагітності з’являється несподівано: після результатів УЗД, генетичного аналізу або коли загострюється хвороба, з якою жінка жила роками. У такій ситуації рішення доводиться ухвалювати не через небажану вагітність, а тому, що її продовження загрожує здоров’ю жінки або плід має тяжкі вади.

Такий аборт називають абортом за медичними показаннями, або терапевтичним. В Україні до 12 тижнів жінка може перервати вагітність за власним бажанням, без пояснення причин. А от після 12 тижнів саме показання визначають, чи можливе переривання. ^{[1] [2]}

Що означає «за медичними показаннями»

Мова про ситуації, коли продовження вагітності становить значний ризик для здоров’я чи життя жінки, вагітність нежиттєздатна або в плода виявлено вади, з якими він навряд чи виживе чи матиме тяжкі довготривалі порушення. ^[3] Методи переривання при цьому ті самі, що й при аборті з інших причин: український стандарт для 12–22 тижнів описує медикаментозне переривання «за будь-якими показаннями». ^[4]

Цивільний кодекс України дозволяє переривання вагітності за бажанням жінки, якщо її строк не перевищує 12 тижнів. На строку від 12 до 22 тижнів переривання можливе лише у випадках, установлених законодавством. Ці випадки перелічені в постанові Кабінету Міністрів №144 від 15 лютого 2006 року. Детальніше про правову частину — у статті про закон, строки й права. ^{[1] [2]}

Міжнародні рекомендації ВООЗ 2022 року мають інший підхід: ВООЗ не радить обмежувати аборт переліком підстав і рекомендує, щоб він був доступний на прохання жінки. Поки такі переліки діють, ВООЗ наголошує, що підстави, пов’язані зі здоров’ям, мають відповідати її визначенням фізичного й психічного здоров’я і застосовуватися відповідно до міжнародного права у сфері прав людини. ^[3]

Які стани здоров’я жінки можуть бути показанням

Перелік до постанови №144 поділено за групами хвороб. Для більшості з них важлива не сама назва діагнозу, а форма, стадія чи ступінь тяжкості. Серед підстав, наприклад: ^[2]

• Злоякісні новоутворення будь-якої локалізації.
• Тяжкі хвороби серця й судин. Зокрема, вади клапанів IV–V стадії, гіпертонічна хвороба III стадії, первинна легенева гіпертензія, дилатаційна кардіоміопатія з фракцією викиду менше 40 %, серцева недостатність IIБ–III стадії.
• Тяжка форма цукрового діабету з прогресуванням ураження нирок, а також тяжкі порушення роботи прищитоподібних залоз і гіперальдостеронізм.
• Тяжкі хвороби нирок, печінки й легень. Гостра й хронічна ниркова недостатність, цироз печінки, печінкова недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень III–IV стадії, хронічна дихальна недостатність III ступеня.
• Деякі інфекції. Краснуха, перенесена під час вагітності, ВІЛ-інфекція IV стадії, тяжкі форми туберкульозу.
• Тяжкі психічні й неврологічні розлади зі стійким порушенням когнітивних функцій, мислення чи соціальної адаптації, а також апластична анемія, пухирчатка, тяжкі системні захворювання сполучної тканини.

Перелік не вичерпує всіх ситуацій. Порядок МОЗ №423 передбачає: якщо в жінки виявлено медичні показання, яких немає в переліку, але продовження вагітності й пологи загрожують її здоров’ю чи життю, переривання проводять на підставі висновку консиліуму лікарів. У разі невідкладних станів, як-от маткова кровотеча, допомогу надають за місцем звернення. ^[5]

Небезпечні стани може спричинити й сама вагітність. Наприклад, прееклампсія — розлад, за якого після 20 тижнів підвищується артеріальний тиск, — без лікування може призвести до судом, ураження нирок, печінки й мозку, відшарування плаценти та смерті жінки. ^[6] Як діяти в таких випадках, визначають лікарі з урахуванням терміну й стану жінки.

Коли причина — стан плода

Друга велика група підстав стосується плода. Перелік №144 називає вроджені вади розвитку, які є летальними, а також ті, що супроводжуються інвалідністю й тяжкими порушеннями психічного розвитку. Окремо названо хромосомні аномалії, підтверджені інвазивною пренатальною діагностикою, і тяжкі спадкові захворювання, діагноз яких підтверджено в плода. ^[2]

Важлива умова — підтвердження. Для вроджених вад перелік вимагає пренатального підтвердження діагнозу, для хромосомних аномалій — інвазивного дослідження, тобто аналізу клітин плода; одного результату скринінгу для цього недостатньо. ^[2] Тому, якщо скринінг показав підвищений ризик, наступний крок — уточнювальна діагностика й консультація генетика.

Діагнози бувають дуже різними. Деякі вади несумісні з життям, інші означають довге лікування чи потребу в постійному догляді. Лікар має пояснити, що саме означає конкретний висновок для дитини й для вас. Український стандарт для 12–22 тижнів радить у разі переривання через вади, несумісні з життям, проводити генетичне дослідження плода й плаценти та медико-генетичне консультування. ^[4]

Немедичні підстави після 12 тижнів

Той самий перелік містить і підстави, не пов’язані з хворобою: вік вагітної менше 15 або більше 45 років, вагітність унаслідок зґвалтування, а також інвалідність, що настала під час цієї вагітності. У таких випадках переривання проводять за заявою жінки (або законних представників неповнолітньої чи недієздатної особи) і на підставі документів, які підтверджують ці обставини. ^{[2] [5]}

Як ухвалюють рішення в Україні

Після 12 тижнів шлях складається з кількох кроків. Спершу лікар встановлює показання й проводить обстеження. Потім жінці видають направлення на комісію при обласному чи міському органі охорони здоров’я. Комісія вивчає показання й оформлює висновок, після чого жінку направляють до стаціонару, де проведуть переривання. Саму процедуру виконують в акредитованому закладі. ^{[5] [2]}

Перед перериванням на строку 12–22 тижні стандарт МОЗ передбачає обстеження: гінекологічний огляд, ЕКГ, УЗД, аналізи крові, зокрема групу крові, резус-фактор і показники згортання, мазок на флору, аналіз сечі, а за відсутності попередніх результатів — аналізи на сифіліс і ВІЛ за згодою. За потреби призначають консультації інших фахівців. ^[4]

Остаточне рішення залишається за жінкою. Процедуру проводять лише після підписання інформованої добровільної згоди, а план допомоги узгоджують із пацієнткою. Стандарт також підкреслює, що доабортне консультування має бути добровільним і безстороннім, а жінка має право від нього відмовитися. ^[4]

Читайте:

Аборт: види, до якого терміну і як проходить

Таблетки чи процедура в клініці? За одним словом «аборт» стоять різні методи, відчуття й умови допомоги. Як зр...

Чи можна продовжити вагітність

Так. Медичні показання означають, що переривання можна запропонувати, а не що його проведуть без вашої згоди: процедуру виконують лише після підписання інформованої добровільної згоди. ^[4]

Якщо ви схиляєтеся до того, щоб продовжити вагітність, попросіть лікарів пояснити, які ризики це означає для вас, як зміниться нагляд і що діагноз означає для пологів і дитини. Якщо час дозволяє, можна отримати другу думку.

Як проходить переривання на 12–22 тижні

На цьому строку допомогу надають у стаціонарі спеціалізованого закладу. Метод обирає лікар акушер-гінеколог після консультування. Український стандарт передбачає два методи. ^[4]

Медикаментозний — послідовне застосування міфепристону та мізопростолу за схемою, яку визначає стандарт. Знеболення забезпечують нестероїдними протизапальними засобами. Профілактичні антибіотики при цьому методі не призначають. ^[4] Як проходить медикаментозний метод на ранніх строках, описано в статті про медикаментозний аборт.

Хірургічний — дилатація та евакуація. Перед нею готують шийку матки, зокрема осмотичними розширювачами (ламінаріями), і використовують гнучкі пластикові канюлі: це зменшує ризик перфорації стінки матки й пошкодження її внутрішньої оболонки. Під час процедури рекомендована профілактика антибіотиками, а отриманий матеріал направляють на дослідження. Кюретаж та інші небезпечні методи на цьому строку не застосовують. ^[4]

Жінкам із резус-негативною кров’ю після переривання на строку 12–22 тижні стандарт рекомендує імунізацію анти-D-імуноглобуліном незалежно від методу. ^[4]

Що буде після

Рутинний повторний огляд після неускладненого переривання стандарт не вважає обов’язковим, якщо жінка знає, коли звертатися по допомогу. Водночас через 7–14 днів їй пропонують повторний візит за бажанням — для підбору контрацепції, психологічної допомоги чи інших медичних питань. Почати контрацепцію можна одразу після процедури, а до відновлення менструального циклу потрібно використовувати бар’єрні методи або утримуватися від статевих стосунків. ^[4]

Звернутися до лікаря стандарт радить, якщо кровотеча тривала й рясна, після хірургічного переривання кровотечі немає зовсім, біль не зменшується після знеболювальних або з’явилася лихоманка. ^[4] Інші тривожні ознаки описано в статті про ускладнення після аборту.

Як це переживають

Втрата бажаної вагітності через хворобу чи ваду плода часто переживається інакше, ніж аборт за власним рішенням: в оглядових даних переривання за медичними показаннями пов’язували з тяжчими реакціями. Оглядова стаття 2021 року, присвячена психічному здоров’ю після переривання за медичними показаннями, наводить дані одного дослідження: через 2 тижні після переривання через ваду плода виражені посттравматичні симптоми мали 64,5 % жінок, а через 14 тижнів посттравматичний стресовий розлад — 22 %. ^[7]

Автори огляду зазначають, що настрій після процедури часто покращується порівняно з періодом очікування, але в частини жінок симптоми тривають довше. Гірший перебіг пов’язували з попередніми психічними розладами, браком підтримки партнера й проблемами у стосунках. Багато досліджень не розділяють переривання за медичними показаннями й за бажанням, тому висновки обмежені. ^[7]

Ці переживання — не ознака слабкості. Стандарт МОЗ передбачає можливість психологічної допомоги після процедури, а якщо смуток чи тривога не минають, варто звернутися до лікаря чи психолога: ознаки депресії потребують уваги. ^[4]