Родимки: типи, ознаки небезпеки та коли йти до дерматолога

Якщо 20-річний чоловік вибере на своєму тілі одну родимку, шанс, що до 80 років вона стане меланомою, становить приблизно 1 до 3164, а для жінки того ж віку 1 до 10 800. Ці цифри вивели з популяційних даних у США^[1]. Окрема родимка майже ніколи не стає раком. Але що більше родимок на тілі, то вищий загальний ризик, і саме тому лікарі радять знати власні родимки «в обличчя».

Що таке родимка

Родимка складається з меланоцитів, клітин, що виробляють темний пігмент меланін. Зазвичай вони розсіяні в шкірі поодинці, але іноді збираються в гнізда. Таке скупчення і є родимкою, або, медичною мовою, меланоцитарним невусом. У множині кажуть «невуси». Хоча б одна родимка є майже в кожної людини^[2], а в більшості дорослих їх від 10 до 45^[3].

Родимки можуть з'являтися на будь-якій ділянці тіла: на спині, обличчі, ногах, у пахвах, між пальцями, під нігтями, на шкірі голови^[3]. Трапляються вони й на слизових оболонках рота, статевих органів та в оці. Більшість з'являється в дитинстві й підлітковому віці, а нові родимки зазвичай перестають виникати приблизно до 40 років^[4].

Колір родимки залежить від кількості меланіну і того, наскільки глибоко лежать пігментні клітини^[5]. Родимки бувають:

• коричневими різних відтінків, від світлого до майже чорного
• рожевими або червоними
• синьо-сірими або синьо-чорними
• тілесними, майже непомітними на шкірі.

Зазвичай родимка кругла або овальна, гладенька чи зморшкувата, пласка або опукла, і переважно не більша за 6 мм^[3]. Межі бувають чіткими або трохи розмитими. Волосся, що росте з родимки, нормальне явище і саме по собі нічого поганого не означає^[6].

З віком родимки змінюються. Найбільше їх у підлітків і молодих дорослих, а згодом частина поступово бліде і зникає^[2]. Під час статевого дозрівання та вагітності вони можуть темнішати й трохи збільшуватися^[3]. Насторожувати мають зміни швидкі або такі, що відрізняють одну родимку від решти.

Типи родимок

Невуси розрізняють за часом появи (вроджені чи набуті), зовнішнім виглядом і тим, у якому шарі шкіри лежать пігментні клітини. Окремо стоять утворення, які лише схожі на родимки, але мають зовсім інше походження. Тип родимки допомагає лікареві оцінити, чи потрібне спостереження.

Класифікація за часом появи

Частина невусів формується ще до народження або незабаром після нього, їх називають вродженими. Інші з'являються пізніше, найчастіше в дитинстві чи юності, це набуті невуси.

Вроджені невуси є з народження або з'являються в перші тижні життя. Невеликі вроджені родимки має приблизно 1 зі 100 новонароджених, середні трапляються в 1 з 1000, а гігантські в 1 з 20 000^[7]. Розмір оцінюють за тим, яким він буде в дорослому віці, адже родимка росте разом із дитиною:

• малі: до 1,5 см;
• середні: 1,5–20 см;
• великі та гігантські: понад 20 см, а гігантські понад 40 см^[7].

Великі й гігантські вроджені невуси часто мають неоднорідний колір, густе волосся і дрібніші родимки-«супутники» навколо. Ризик меланоми в них справді вищий. В оглядовому аналізі 14 досліджень меланома розвинулася у 2% із 2578 пацієнтів із великими вродженими невусами, причому переважно в тих, де родимка перевищувала 40 см^[8]. Для малих і середніх невусів ризик значно нижчий. В огляді, що охопив 7915 пацієнтів із вродженими невусами всіх розмірів, у великих і гігантських частота меланоми була приблизно в 22 рази вищою, ніж у малих і середніх^[9], а для малих вроджених родимок вона, за оцінками, значно менша за 1%^[7]. Великий вроджений невус потребує спостереження в дерматолога з дитинства.

Набуті невуси з'являються після народження, найчастіше в дитинстві чи підлітковому віці. Здебільшого це симетричні плями або горбики до 6 мм однорідного кольору. Нові родимки після 40 років з'являються рідко^[4]. Вони майже завжди доброякісні, але їхня кількість має значення: за метааналізом 46 досліджень, у людей зі 101–120 родимками ризик меланоми майже в 7 разів вищий, ніж у тих, хто має менше 15^[10]. Тому велика кількість родимок, а також поява нових у дорослому віці, привід уважніше стежити за шкірою.

Морфологічні типи невусів

Родимки також поділяють за зовнішнім виглядом, кольором, особливостями росту та будовою. Деякі з цих типів бувають і вродженими, і набутими.

Диспластичні (атипові) невуси виглядають незвично. Вони часто більші за 6 мм, мають нерівні або розмиті краї й кілька відтінків, від рожевого до темно-коричневого. Іноді центр піднятий, а край світліший і пласкіший, як у яєчні-глазуньї^[2]. Такі родимки підвищують ризик меланоми, особливо в людей, у чиїй родині вона вже траплялася^[11].

Невуси Шпітц мають вигляд рожевих, червоних, коричневих або синюватих куполоподібних горбиків від кількох міліметрів до 1–2 см. Близько 70% із них знаходять у перші 20 років життя. Кілька місяців вони швидко ростуть, а потім роками не змінюються або навіть зникають самі. Найчастіше це поодинокі утворення на обличчі, руках чи ногах. Під мікроскопом невус Шпітц буває дуже схожим на меланому, тому в дітей до 12 років його зазвичай спостерігають, а в старших дітей і дорослих частіше видаляють і досліджують^[12].

Блакитні (сині) невуси мають синій, синьо-чорний або сірий колір, бо меланоцити лежать глибоко в шкірі. Світло, відбите від глибокого пігменту, здається оку синюватим^[5]. Вони бувають вродженими і набутими. Розрізняють два підтипи:

• звичайні блакитні невуси: зазвичай 0,5–1 см, роками не змінюються;
• клітинні блакитні невуси: від 1 см і більші, щільніші, схожі на вузлик^[5].

У жінок блакитні невуси трапляються приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків, а серед людей азійського походження частіше, ніж серед європейців. Звичайні блакитні невуси найчастіше бувають на тильному боці кистей і стоп, на сідницях, шкірі голови та обличчі. Вони доброякісні, а клітинний варіант зрідка може переродитися в злоякісну форму^[5].

Класифікація за глибиною та будовою

Під мікроскопом родимки відрізняються тим, у якому шарі шкіри лежать гнізда меланоцитів: на межі епідермісу (верхнього шару шкіри) і дерми (глибшого шару), у самій дермі або в обох шарах одночасно^[2]. Від цього залежить і вигляд родимки.

Внутрішньодермальні невуси розташовані в дермі. Вони куполоподібні, тілесного або світло-коричневого кольору, з гладенькою чи злегка горбистою поверхнею, часто з волоссям^[2]. Їх найбільше в дорослих. Пігменту у верхньому шарі шкіри в них майже немає, тому колір блідіший. Це доброякісні утворення.

Межові (юнкціональні) невуси лежать на межі епідермісу й дерми. Вони пласкі й темні^[2], трохи нагадують веснянки, але з чіткішою структурою. Поширені в дітей і молодих людей і з віком можуть підніматися над шкірою або зникати.

Складні (змішані) невуси поєднують обидва варіанти: меланоцити є і на межі шарів, і в дермі. Зазвичай це піднятий центр із пласкою облямівкою навколо^[2], м'який і рівномірного кольору. Вони доброякісні, але змінену родимку варто показати лікареві.

Плямисті пігментні утворення, що не є невусами

Деякі плями й нарости на шкірі схожі на родимки, але складаються з інших клітин і невусами не є. Проте зовні вони можуть нагадувати й злоякісні утворення, тому з ними часто приходять до дерматолога. Нижче найпоширеніші з них.

Лентиго (сонячні, вікові плями)

Лентиго (сонячне лентиго) є пласкою коричневою плямою, що з'являється від багаторічної дії сонця, одна з ознак фотостаріння шкіри. На відміну від веснянок, узимку вони не бліднуть. Колір від світло- до темно-коричневого, улюблені місця: обличчя, кисті, плечі, руки, верхня частина спини. Вони поширені після 40 років, а найбільше їх після 50^[13]. Самі вони безпечні, але велика кількість таких плям свідчить про накопичене ушкодження шкіри сонцем. За метааналізом 60 досліджень, ознаки такого ушкодження пов'язані з удвічі вищим ризиком меланоми^[14]. Як відрізнити вікову пляму від меланоми, залежить від кількох деталей, і остаточно це вирішує лікар.

Себорейний кератоз

Себорейний кератоз є доброякісним наростом із кератиноцитів, клітин верхнього шару шкіри, що виробляють білок кератин. Він злегка піднятий, восковий або лускатий, ніби «приклеєний» до шкіри, світло-коричневий, коричневий або чорний^[15]. Найчастіше з'являється після 50 років. Невусом він не є і в рак не переходить, але темний кератоз буває схожим на меланому, тому лікар іноді розглядає його під дерматоскопом^[16].

Чому з'являються родимки

Причини появи родимок поєднують зовнішні й внутрішні чинники. Суть процесу одна: меланоцити в певній ділянці починають ділитися і збиратися в гніздо. Підштовхують до цього ультрафіолет, гормональні зміни та спадковість.

Найвагоміший зовнішній чинник: ультрафіолет. Набуті родимки найчастіше з'являються на тих ділянках, куди потрапляє сонце: обличчя, плечі, спина, руки. Наскільки сильний цей зв'язок, показало дослідження в австралійському Квінсленді. З 1992 по 2016 рік у 12-річних школярів щороку рахували родимки, і за цей час їхня середня кількість зменшилася на 47%. Автори пов'язують це насамперед зі змінами в поведінці дітей на сонці^[17]. Сувора сонцезахисна поведінка з дитинства допомагає мати менше родимок, але самого крему для цього недостатньо^[2].

Ще один чинник: гормональні зміни. Нові родимки або зміну кольору, розміру й рельєфу наявних часто помічають під час:

• статевого дозрівання
• вагітності
• менопаузи
• приймання гормональних препаратів.

Найкраще це описано для статевого дозрівання та вагітності: родимки тоді можуть дещо темнішати й збільшуватися^[3]. Щодо менопаузи й гормональних ліків надійних даних мало. Родимки можуть змінюватися й із безпечних причин, як-от вагітність чи сонце^[2], але зміну, яка виділяє одну родимку з-поміж інших, варто показати лікареві.

Має значення і спадковість. Якщо в кількох членів родини багато родимок або були випадки меланоми, ризик вищий. У клітинах родимок і пов'язаних із ними утворень знаходять зміни в кількох генах:

• BRAF: ген білка, який «вмикає» ділення меланоцитів. Його мутацію знайшли у 82% звичайних набутих родимок і в більшості меланом. Тобто сама собою вона спричиняє лише родимку, а для раку потрібні додаткові поломки^[18]. У вроджених невусах натомість найчастіше змінений ген NRAS^[19].
• FGFR3, PIK3CA, HRAS: мутації FGFR3 і PIK3CA характерні для себорейного кератозу, який не є родимкою^[20], а зміни HRAS трапляються в невусах Шпітц^[21].
• CDKN2A: ген, що кодує білки-«гальма» p16 і p14, які стримують надмірне ділення клітин^[22]. Його спадкові мутації пояснюють до 40% випадків сімейної меланоми^[23].

Небезпека зростає, коли спадкова схильність поєднується з ушкодженням шкіри ультрафіолетом. Таким людям особливо важливо стежити за родимками.

Ризик небезпечних змін родимок також вищий, якщо є:

• світла шкіра, яка легко обгорає
• світле або руде волосся: руде, за метааналізом, пов'язане з ризиком меланоми, приблизно в 3,6 раза вищим, ніж темне^[14]
• шкіра, що погано засмагає і швидко червоніє на сонці
• меланома в родині або в минулому в самої людини
• ослаблений імунітет, зокрема через ліки після пересадки органів або через ВІЛ^[24].

Як розпізнати потенційно небезпечні родимки

Більшість родимок нешкідливі. Але меланома, найагресивніша форма раку шкіри, може початися і в родимці. Тому варто знати, на що дивитися під час самоогляду.

Найзручніший орієнтир: правило ABCDE. Воно описує п'ять ознак, за якими родимка може бути підозрілою^[3]:

• Asymmetry (асиметрія): одна половина родимки не схожа на іншу.
• Border (край): нерівний, розмитий або зубчастий контур.
• Color (колір): кілька відтінків коричневого чи чорного, іноді червоні, білі або сині ділянки.
• Diameter (діаметр): понад 6 мм, приблизно як гумка на кінці олівця. Проте меланома буває й меншою.
• Evolving (зміни): родимка змінює розмір, форму, колір чи висоту, починає свербіти або кровоточити.

Є ще одна проста підказка, ознака «гидкого каченяти». Родимки однієї людини зазвичай схожі між собою, і підозрілою виглядає та, що вибивається з ряду. У дослідженні з фотографіями шкіри цю ознаку помічали навіть люди без медичної освіти^[25].

Варто звернути увагу й на загальні зміни шкіри, які можуть свідчити про інші види раку шкіри:

• нова пляма, вузлик чи наріст, яких раніше не було
• родимка, яка роками не змінювалася і раптом почала змінюватися
• будь-яке утворення чи ранка, що кровоточить або не загоюється кілька тижнів^[6]
• шорстка ділянка шкіри, що лущиться, червоніє й тріскається
• утворення, схоже на бородавку чи грибок, але в нетиповому для них місці.

Міф: меланома майже завжди виростає з родимки, тож достатньо стежити лише за ними. Насправді: за метааналізом 38 досліджень, лише 29,1% меланом виникають у вже наявній родимці, а 70,9% з'являються на шкірі, де раніше нічого не було^[26]. Тому нова пляма, яка росте, важить не менше за змінену стару.

Знання власних родимок допомагає помітити зміни рано. Якщо під час щомісячного огляду здається, що щось «не так», варто показатися дерматологу, навіть коли родимка не відповідає жодному пункту ABCDE.

Коротко: окрема родимка дуже рідко стає меланомою, а більшість меланом з'являється на чистій шкірі. Тому стежити варто і за змінами старих родимок, і за новими плямами, що ростуть.

Коли варто турбуватися

Не кожна зміна родимки означає рак шкіри. Але деякі ознаки вказують на диспластичний невус, родимку з атиповими рисами й вищим ризиком меланоми. Хоча б одна така родимка є приблизно в кожної десятої людини^[4].

Диспластичні невуси найчастіше бувають на тулубі, але можуть з'явитися будь-де^[11], зокрема:

• на спині, плечах, руках
• на обличчі, шиї, вухах
• на шкірі голови
• на гомілках та інших відкритих ділянках.

Характерні ознаки диспластичних невусів^[11]:

• пласка або злегка піднята поверхня: утворення не надто опукле, але вирізняється з-поміж інших;
• асиметрія: одна половина помітно відрізняється від іншої;
• нерівні, розмиті краї: контур нечіткий або «рваний»;
• великий розмір: часто понад 6 мм;
• кілька кольорів: коричневий, чорний, рожевий, червоний відтінки в одній родимці.

Сам диспластичний невус ще не рак, і в більшості людей з атиповими родимками меланома так і не розвивається^[11]. Але що їх більше, то вищий ризик: у людей із п'ятьма атиповими родимками він приблизно в 6 разів вищий, ніж у тих, хто їх не має^[10]. Тому за такими родимками потрібно стежити і самостійно, і в дерматолога, особливо якщо в родині вже була меланома.

Міф: щоб убезпечитися, найкраще видалити всі родимки. Насправді: ризик для кожної окремої родимки такий низький, що в молодих людей із багатьма родимками без інших чинників ризику планове видалення всіх нормальних на вигляд утворень мало що дає^[1]. Важливіше вчасно помітити ту, що змінюється.

Коли звертатися до дерматолога

Навіть якщо родимка нічим не турбує, її зміни можуть мати значення. Тоді потрібно звернутися до дерматолога, лікаря, який лікує хвороби шкіри. Не варто чекати болю чи виразки: небезпечні родимки на ранніх етапах зазвичай нічого не відчуваються.

Приводи для звернення^[6]:

• родимка почала швидко змінювати розмір, форму або колір
• вона стала товстішою, щільнішою або піднялася над шкірою
• з'явилися свербіж, лущення, печіння чи біль у ділянці родимки
• родимка мокне, кровоточить або вкривається кіркою
• з'явилася нова родимка, не схожа на всі інші.

Дерматолог оглядає родимку за допомогою дерматоскопа, ручного приладу зі збільшенням і спеціальним освітленням, який показує структуру пігменту під поверхнею шкіри. За Кокранівським оглядом, огляд із дерматоскопом виявляє більше меланом, ніж огляд неозброєним оком: 92% проти 76% за однакової кількості хибних тривог^[27]. Якщо є підозра на злоякісне переродження, лікар призначає біопсію: родимку видаляють повністю або частково і відправляють на гістологічне дослідження. Патоморфолог вивчає тканину під мікроскопом і визначає, чи є рак і якого він типу.

Окремої уваги потребують родимки в незвичних місцях: у роті, в оці, на статевих органах. Їх оглядають і суміжні фахівці: офтальмолог, стоматолог, гінеколог. Людям з атиповими родимками рекомендують регулярно перевіряти й очі^[11]. Регулярний огляд у дерматолога, зазвичай раз чи двічі на рік, а за меланоми в родині кожні 3–6 місяців, потрібен людям з атиповими родимками, тим, хто вже переніс меланому, і тим, у кого вона була в батьків, братів, сестер чи дітей^[11].

Профілактика змін родимок

Повністю запобігти появі родимок неможливо, це частина нормальної будови шкіри. Але зменшити кількість нових родимок і ризик злоякісних змін цілком реально. Для цього потрібно берегтися від надмірного ультрафіолету й регулярно оглядати шкіру.

Захист від сонця

Ультрафіолет є головним чинником, який можна змінити. Тому захищатися від сонця потрібно щодня, навіть узимку й у хмарну погоду^[24]:

• наносьте сонцезахисний крем широкого спектра дії із SPF 30 або вище навіть у хмарні дні й оновлюйте кожні 2 години, а після купання чи пітливості частіше
• носіть одяг із довгими рукавами, капелюхи з широкими крисами та сонцезахисні окуляри
• уникайте сонця в найактивніші години, приблизно з 10:00 до 16:00, а орієнтуватися допомагає УФ-індекс
• не користуйтеся соляріями та ультрафіолетовими лампами для засмаги
• обирайте одяг із щільної, бажано темної тканини або зі спеціальним захистом від ультрафіолету.

Читайте:

Спрей чи лосьйон: як обрати сонцезахисний засіб

Лосьйони та спреї з SPF працюють по-різному, хоч і захищають від одного й того ж. Щоби шкіра справді була під зах...

Самоогляд шкіри

Регулярний самоогляд допомагає помітити зміни родимок рано. Найкраще оглядати шкіру раз на місяць^[3] за хорошого освітлення, наприклад після душу.

Як це зробити:

• використовуйте велике дзеркало і ручне дзеркальце для важкодоступних ділянок
• оглядайте шкіру по черзі: обличчя, шия, груди, руки, спина, ноги, стопи, долоні, проміжки між пальцями
• не забувайте про потилицю, вуха, підколінні ямки, пахви, шкіру під грудьми, статеві органи та нігті
• шкіру голови оглядайте з гребінцем або попросіть допомогти близьку людину
• фотографуйте підозрілі родимки поруч із лінійкою і з датою, щоб порівнювати розмір із часом^[4].

Особливо ретельно оглядати шкіру варто людям зі світлою шкірою, великою кількістю родимок, диспластичними невусами або меланомою в родині^[11]. Якщо родимка змінилася, не відкладайте візит до дерматолога.