Алергія на укуси комарів: сильний набряк після укусу

Фінські дерматологи пишуть, що майже всі їхні співвітчизники ще в дитинстві стають чутливими до комариної слини^[1]. У більшості людей це означає пухирець, який свербить день-два. А в деяких дітей той самий укус дає набряк завбільшки з долоню: в одному дослідженні у 15 дітей із синдромом комариного укусу ущільнення шкіри сягало від 5 до 20 см, і частина цих реакцій нагадувала інфекцію^[2].

Такий стан називають синдромом комариного укусу. Це рідкісна форма алергії, коли імунна система відповідає на комарину слину сильним запаленням. Влітку він здатен зіпсувати будь-яку прогулянку, пікнік чи вечір на дачі.

Реакція на укус комара: звичайна чи алергічна

Не всі укуси комарів однакові. Здебільшого вони спричиняють лише свербіж і невелике подразнення. Але в окремих людей організм реагує на комарину слину як на серйозну загрозу. Щоб зрозуміти різницю, треба знати, як виглядає типова реакція і чим вона відрізняється від надмірної.

Звичайна відповідь на укус: свербляча припухлість протягом кількох хвилин, а впродовж доби на її місці може з'явитися твердий вузлик, схожий на кропив'янку, іноді з дрібними пухирцями^[3]. Із роками чутливість до укусів у багатьох людей зменшується^[1].

У разі алергії картина інша. Реакція сильна і поширюється далеко за межі місця укусу.

Ознаки типової реакції:

• легкий набряк у місці укусу
• свербіж, що триває кілька годин
• почервоніння в межах 1–2 см
• іноді крапля крові або прозорої рідини після розчісування

Ознаки алергічної реакції (синдром комариного укусу):

• набряк діаметром понад 5 см, що охоплює велику площу^[2]
• почервоніння, що поширюється на значну частину кінцівки
• пухирі, мокнучий висип, синці
• підвищення температури тіла до субфебрильних значень, тобто до 38 °C
• збільшення лімфатичних вузлів поруч з місцем укусу.

Симптоми синдрому комариного укусу

Алергічна реакція розвивається протягом кількох годин після укусу і відрізняється від звичайної і масштабом, і характером.

Найчастіше першим з'являється сильний свербіж: у дослідженні дітей зі синдромом комариного укусу його мали 80%^[2]. Людина розчісує шкіру до ран, а подряпини легко інфікуються^[4]. Водночас наростає великий набряк, який може охопити всю кінцівку. У тій самій групі у 73% дітей у центрі ущільнення утворювався пухир діаметром 1–5 см, і саме такий пухир посеред великої набряклої ділянки автори вважають характерною ознакою синдрому^[2].

Іноді шкіра в місці укусу виглядає як після опіку або як синець. У дітей може виникнути набряк навколо очей, настільки сильний, що очі тимчасово закриваються^[3].

Найхарактерніші симптоми:

• виражене почервоніння в місці укусу з поширенням на прилеглі ділянки
• великий набряк (часто вся рука або нога)
• сильний свербіж, який не минає без лікування
• пухирі або мокнучі ділянки на шкірі
• шкіра над набряком гаряча на дотик
• іноді субфебрильна температура (до 38 °C)
• збільшення прилеглих лімфатичних вузлів.

Ці симптоми зазвичай не загрожують життю, але заважають рухатися, спати й ходити до садочка чи на роботу. Якщо до розчухів приєднується бактеріальна інфекція, стан погіршується.

Як відрізнити алергію від інфекції

Синдром комариного укусу часто плутають із бактеріальним ураженням шкіри, а саме з бактеріальним целюлітом, або флегмоною. Так лікарі називають бактеріальну інфекцію глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини (зазвичай без гнійника)^[5], з косметичним «целюлітом» на стегнах вона не має нічого спільного. Обидва стани дають почервоніння, набряк і біль, але лікують їх по-різному. У згаданому дослідженні в чверті дітей (27%) алергічне ущільнення було схоже саме на флегмону^[2].

Алергічна реакція розвивається швидко, протягом перших годин після укусу. Уражена ділянка гаряча й набрякла, вона сильно свербить.

Бактеріальне запалення наростає повільніше. Почервоніння поступово розширюється, біль і набряк посилюються впродовж однієї-двох діб, може з'явитися гній або виділення з ранки^[4]. Часто приєднуються слабкість і гарячка.

Основні відмінності алергії й інфекції:

• Час появи симптомів: алергія з'являється за кілька годин; інфекція наростає протягом 1–2 діб
• Головне відчуття: при алергії переважає свербіж; при інфекції біль, що посилюється, гній
• Температура: при алергії місцева або субфебрильна; при інфекції часто висока
• Відповідь на лікування: алергія минає завдяки антигістамінним засобам і кортикостероїдам; інфекції потрібні антибіотики^[4]

Правильно визначений тип реакції вберігає від зайвих антибіотиків і від запізнілого лікування справжньої інфекції.

Що спричиняє синдром комариного укусу

Під час укусу самиця комара проколює шкіру і впорскує слину з білками, що заважають крові згортатися. Саме ці білки в деяких людей викликають надмірну імунну відповідь. Один із головних алергенів слини навіть отримав власну назву, Aed a 4^[6].

У негайній реакції організм виробляє проти білків слини антитіла класу IgE^[1], а в людей з алергією на комарів підвищені й IgE, й IgG до цих білків^[6]. Антитіла запускають вивільнення гістаміну та інших речовин запалення, звідси набряк, біль, свербіж і почервоніння. Механізм відстроченої реакції, яка з'являється через добу, досі до кінця не зрозумілий^[1].

Існує й інший, ще рідкісніший варіант, пов'язаний із вірусом Епштейна-Барр. Цей вірус оселяється в природних кілерах, тобто лімфоцитах, які першими реагують на загрозу, і змушує їх розмножуватися. Укус комара провокує спалах вірусу, тому реакція виходить бурхливою і поширюється на весь організм^[7]. Така гіперчутливість до укусів комарів дає пухирі й омертвіння шкіри (некроз) на місці укусів, гарячку, збільшені лімфовузли, печінку й селезінку^[8]. Її відносять до проявів хронічної активної ЕБВ-інфекції, і через виразки її легко сплутати з іншими хворобами шкіри^[9]. Тому повторні тяжкі реакції з гарячкою, виразками чи некрозом є приводом обстежитися на хронічну активну ЕБВ-інфекцію.

Основні механізми реакції:

• вплив білків комариної слини на імунну систему
• утворення IgE- та IgG-антитіл
• вивільнення гістаміну та розвиток запалення
• у рідкісних випадках участь вірусу Епштейна-Барр і змінених імунних клітин^[7].

Хто у зоні підвищеного ризику

Алергія на укуси комарів виникає не в усіх однаково. Деякі люди значно більше схильні до синдрому комариного укусу, і це пов'язано з віком, способом життя, станом імунітету чи першою зустріччю з новими видами комарів.

Комарі активні в теплу й вологу погоду. Кров потрібна лише самицям для дозрівання яєць. Вони шукають людину за запахом, вуглекислим газом, теплом тіла й кольором: у дослідженні з понад 1,3 млн траєкторій польоту вуглекислий газ «вмикав» у комарів потяг до червоних і помаранчевих відтінків, які переважають у спектрі людської шкіри^[10].

Найбільше ризикують:

• діти молодшого віку: у них реакції на укуси сильніші, ніж у дорослих^[3]
• люди з атопічними хворобами, як-от сезонна алергія чи атопічний дерматит: у половини дітей із синдромом комариного укусу була ще одна така хвороба^[2]
• особи, які раніше не стикалися з місцевими видами комарів
• люди з ослабленим імунітетом, зокрема при онкологічних захворюваннях або імунодефіцитних станах
• ті, хто багато працює надворі: садівники, будівельники, рибалки, військові
• ті, хто тренується на вулиці, особливо ввечері й рано вранці.

Повністю уникнути комарів неможливо, але людина, яка знає про свою схильність, може заздалегідь подбати про одяг, репеленти й час прогулянок.

Як діагностують алергію на укуси комарів

Зазвичай лікар ставить діагноз за розповіддю і зовнішнім виглядом реакції^[2]. Іноді потрібна консультація алерголога і алергічні тести, щоб з'ясувати, чи справді в людини алергія на білки комариної слини.

Найчастіше роблять шкірний тест: у шкіру вводять екстракт із тіла комара. Якщо на цьому місці з'являються почервоніння, набряк і свербіж, тест вважають позитивним.

Однак ці тести неточні. Навіть аналіз крові з очищеним алергеном слини Aed a 4 виявив специфічні IgE лише в 46% людей із підтвердженою алергією на комарів^[6]. Тому негативний результат не виключає алергію, і діагноз ставлять за сукупністю симптомів та історії хвороби.

Читайте:

Аналіз на алергію: що покаже аналіз крові на IgE

Аналіз крові на алергію: що саме він вимірює, чим загальний IgE відрізняється від специфічного, коли його призн...

Іноді потрібні додаткові обстеження, щоб виключити інші причини реакції:

• вірус Епштейна-Барр і зміни з боку лімфоцитів: на тяжку форму вказують підвищений IgE, надлишок природних кілерів у крові і ДНК вірусу в крові^[7]
• синдром Веллса (еозинофільний целюліт), який теж дає запальні зміни шкіри.

Тестування зазвичай проводять тим, у кого реакція супроводжується великим набряком, гарячкою або іншими тяжкими проявами. Якщо після укусу лише трохи свербить, аналізи не потрібні.

Як лікують синдром комариного укусу

Лікування залежить від вираженості симптомів. Здебільшого досить зменшити місцеву реакцію: набряк, свербіж і почервоніння. У дослідженні дітей із синдромом комариного укусу лікування тривало від 7 до 14 днів^[2]. Якщо ж виникає загроза анафілаксії, діяти треба інакше.

Домашні засоби при місцевій реакції

Коли алергія проявляється лише на шкірі, без загальних симптомів, допомагають місцеві засоби. Вони зменшують дискомфорт і бажання чухатися.

Засоби для домашнього застосування:

• крем із гідрокортизоном зменшує запалення і свербіж^[4]
• антигістамінні препарати всередину без снодійного ефекту, наприклад цетиризин або лоратадин^[11]
• лід або холодний компрес на місце укусу; Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить тримати загорнутий у тканину лід щонайменше 20 хвилин і піднімати набряклу кінцівку^[4]
• лосьйон із каламіном полегшує свербіж^[11]
• паста з харчової соди: Mayo Clinic згадує її як спосіб зняти свербіж, а NHS не радить домашніх засобів, зокрема соди^[4].

Людям із сильними реакціями іноді радять приймати антигістамінний препарат заздалегідь, перед виходом туди, де багато комарів^[3]. У подвійному сліпому дослідженні 30 дорослих, чутливих до укусів, профілактичний прийом левоцетиризину зменшив пухирі після укусу на 60%, а свербіж на 62%^[12]. Дозу для дитини підбирає педіатр.

Коротко: антигістамінний препарат, прийнятий до прогулянки, гасить і негайний пухир, і відстрочену реакцію: вузлики, що з'являються через добу, у тому ж дослідженні зменшилися на 71%^[12].

Імунотерапія

Коли реакції дуже сильні або повторюються щоліта, алерголог може запропонувати алерген-специфічну імунотерапію. Це ін'єкції невеликих доз алергену під наглядом лікаря, які поступово «привчають» організм реагувати спокійніше.

В італійському дослідженні після 18 місяців таких уколів з екстрактом комара Aedes communis пацієнти повідомили про зникнення місцевих реакцій^[13]. Проте досліджень мало, вони невеликі, і єдиної схеми лікування алергії на укуси комарів поки немає.

Епінефрин при загрозливих реакціях

Анафілактичний шок після укусу комара, на щастя, трапляється вкрай рідко^[1]. Але якщо розвивається анафілаксія, тобто тяжка алергічна реакція всього організму, рахунок іде на хвилини. Людям, які вже мали таку реакцію, лікар призначає автоінжектор епінефрину (адреналіну) і вчить ним користуватися.

Діяти треба так само, як при тяжкій реакції після укусу бджоли: ввести епінефрин з автоінжектора, викликати швидку за номером 103 і сказати, що це анафілаксія. Людину кладуть, можна підняти ноги; вставати й ходити не можна, навіть коли стало краще. Якщо за 5 хвилин покращення немає, вводять другу дозу^[14]. Лікування в лікарні потрібне навіть після успішної ін'єкції.

Ознаки анафілаксії: якщо вони з'явилися, введіть епінефрин і викличте 103:

• раптовий набряк губ, язика або горла
• утруднене чи дуже часте дихання, відчуття, що горло стискається
• раптова слабкість, запаморочення, сплутаність свідомості, непритомність
• висип по всьому тілу, бліда, сіра чи синюшна шкіра^[4].

Як запобігти укусам комарів

Для людей з алергією на укуси комарів найкраща стратегія полягає в профілактиці: менше укусів означає менше запалення. Комарі найактивніші вранці та ввечері, особливо біля води і там, де застоюється волога.

Щоб зменшити ризик укусу:

• носіть одяг із довгими рукавами і довгі штани
• уникайте парфумів, ароматних кремів і спреїв
• не перебувайте надворі на світанку і після заходу сонця
• усувайте стоячу воду біля дому: відра, піддони, декоративні ставки
• обробляйте намети й одяг перметрином, засобом, що вбиває і відлякує комарів; оброблений одяг захищає навіть після кількох прань, але на шкіру перметрин не наносять^[15].

Також краще не тренуватися надворі в найактивніші для комарів години. Комарі шукають людей за вуглекислим газом і теплом тіла^[10], а під час навантаження ми видихаємо більше вуглекислого газу і сильніше нагріваємося.

Засоби захисту від комарів: що працює

Крім одягу і поведінки, потрібні репеленти, тобто засоби, що відлякують комарів. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) радять зареєстровані репеленти з однією з таких діючих речовин: DEET (ДЕТА), пікаридин, IR3535, олія лимонного евкаліпта (OLE) або її синтетичний аналог PMD, а також 2-ундеканон. Якщо користуєтеся сонцезахисним кремом, спершу наносять його, а репелент другим шаром^[15].

Найчастіше застосовувані речовини:

• DEET (ДЕТА): найвивченіший репелент. Засіб із 10% DEET захищає близько 2 годин, із 30% близько 5 годин, а концентрації понад 50% довше не діють^[16]. Для дітей обирають найнижчу концентрацію, якої вистачить на час прогулянки, а новонароджених краще захищати москітною сіткою на візку. Вагітним і жінкам, які годують груддю, зареєстровані репеленти безпечні, якщо користуватися ними за інструкцією^[15].
• Пікаридин: м'якший до шкіри, входить до складу багатьох дитячих репелентів; засоби з 20% пікаридину діють приблизно 8–12 годин^[16]
• IR3535: ще одна рекомендована CDC речовина з достатньо тривалим захистом^[17]
• Перметрин: лише для обробки одягу і спорядження, на шкіру не наносять
• Олія лимонного евкаліпта (OLE, PMD): рослинного походження, але, на відміну від більшості «натуральних» засобів, входить до переліку CDC. Дітям до 3 років засоби з OLE чи PMD не наносять^[15]
• Цитронела: її ефективність EPA не підтверджувало, і більшість таких натуральних засобів від комарів діють недовго^[16]
• Міф: тіамін (вітамін B1) у таблетках робить людину «невидимою» для комарів. Насправді: огляд 104 публікацій показав, що ця ідея живе з 1943 року на анекдотичних свідченнях, а контрольовані досліди не знайшли, щоб тіамін зменшував кількість укусів^[18]. CDC прямо називає вітаміни групи B і часник неефективними^[17].

Репеленти можуть спричиняти подразнення, висип або сухість шкіри. Починайте з найнижчої ефективної концентрації і не допускайте потрапляння засобу в очі й рот.