У 2019 році 20 добровольців місяць жили в клініці Національних інститутів здоров'я США і по два тижні харчувалися ультраобробленою та необробленою їжею. Обидва меню пропонували однаково калорій, цукру, жиру, солі й клітковини, і їсти можна було скільки завгодно. Проте на ультраобробленому раціоні люди з'їдали на 508 ккал на день більше і за два тижні набрали 0,9 кг[1]. Знайома картина: після роботи ви вмикаєте серіал і берете чіпси чи печиво. Ви не голодні, але рука знову тягнеться до наступної порції.
Чому мозок хоче ще
Жир і цукор окремо вже приносять задоволення, але разом діють сильніше. В експерименті з МРТ люди готові були більше платити за їжу з жиром і вуглеводами водночас, ніж за так само калорійні продукти лише з жиром або лише з вуглеводами, і зони винагороди в мозку реагували на неї сильніше[2]. У популярних статтях це називають «ефектом Нутелли». Підключається й травна система: у мишей, які не відчувають солодкого смаку, цукор усе одно викликав викид дофаміну в мозку завдяки самим калоріям[3].
Коли така їжа потрапляє в рот, смакові рецептори передають сигнал до мозку, і він відповідає викидом дофаміну. Дофамін часто називають «гормоном задоволення», хоча точніше він відповідає за бажання «хотіти ще», яке може зростати навіть без приємних відчуттів[4]. Насичення він не створює. Схоже діють швидкі вуглеводи: через 4 години після страви з високим глікемічним індексом у чоловіків був нижчий рівень глюкози, сильніший голод і вища активність прилеглого ядра, зони винагороди, ніж після такої самої за калоріями страви з низьким ГІ[5].
Дослідження на тваринах показали, що жирна і солодка їжа активує ті самі ділянки мозку, що й наркотики. У щурів із переривчастим доступом до цукру з'являлися «запої», ознаки відміни і зміни в дофаміновій та опіоїдній системах[6]. Переносити це на людей напряму не можна: доказова база харчової залежності в людей поки обмежена і суперечлива[7].
Коротко: у щурів солодке справді викликає «запої» й ознаки відміни, але чи існує харчова залежність у людей, наука поки не з'ясувала.
Таку їжу організм не розпізнає як «небезпечну». Навпаки, у природних умовах жир і солодке були рідкістю, тому еволюційно мозок навчився ловити ці сигнали як щось корисне. Проти нас працює і сенсорно-специфічне насичення: що більше ми їмо одного продукту, то менш приємним він стає, а інші смаки зберігають привабливість, тож різноманіття збільшує з'їдене[8]. Солоне після солодкого ніби «перезапускає» апетит.
Звички, емоції й культурні патерни
Ми часто їмо без голоду, через звичку або емоційний стан. Чіпси асоціюються з вечірнім відпочинком. Солодке стає нагородою після важкого дня. Це частина ритуалу і спосіб заспокоїти себе, коли сумно або самотньо.
Якщо ви звикли щовечора перед телевізором щось жувати, мозок автоматично «проситиме» повторення. Виробники це знають: упаковки зроблені яскравими, хрусткі звуки посилюють задоволення, а порції рідко діляться на «логічні». Розмір порції важить: коли учасникам експерименту 11 днів поспіль подавали на 50% більші порції, вони щодня з'їдали на 423 ккал більше, і ефект не слабшав[9].
Є ще культурна складова. У багатьох родинах солодке стає символом турботи. Дитині дають цукерку «за гарну поведінку», печиво «щоб не плакала». Ці схеми залишаються з нами на все життя, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо.
Яка їжа викликає найбільшу залежність
Найбільше стимулює мозок їжа, де поєднуються жир і цукор, жир і сіль або вуглеводи й сіль. Саме такі групи виділили науковці, які дали числове визначення «гіперсмачної» їжі; за ним до неї належали 62% продуктів у базі даних харчування США, зокрема деякі «знежирені» продукти[10]. Тож навіть «домашні» страви чи «фітнес»-десерти можуть бути пасткою.
- чіпси, сухарики, снеки з ароматизаторами
- молочний шоколад, шоколадні батончики, кремові тістечка
- солодкі булочки, пончики, круасани
- морозиво з додатковими наповнювачами (карамель, печиво)
- плавлені сирки, сирні снеки з доданими жирами
- фастфуд: картопля фрі, бургери, піца з соусами
Ці продукти мають вдале для мозку поєднання цукру, жиру, солі й текстури. У харчовій індустрії є жаргонні терміни «точка блаженства» (рівень солодкості, що подобається найбільше) і «зникаюча калорійність» (снек тане в роті, і здається, що ви нічого не з'їли). Науковими поняттями вони не є, але відомо, що швидке їдження збільшує з'їдене[11]. Сюди ж можна додати снеки з глутаматом, глазуровані пластівці, арахісову пасту з підсолоджувачами і гранолу з медом і олією.
Як боротися з харчовою залежністю
Харчова залежність не є офіційним діагнозом, але її ознаки за Єльською шкалою мають приблизно 14% дорослих і 12% дітей[12], а серед людей із компульсивним переїданням 55%[13]. Повністю уникати улюбленої їжі не завжди реалістично, проте є способи поступово перехопити контроль:
- Перекладайте порцію в тарілку замість їсти з пакета: коли не видно, скільки вже з'їдено, люди їдять більше[14].
- Не їжте біля екранів: їжа з відволіканням збільшує з'їдене одразу і ще сильніше під час наступного прийому їжі[14].
- Зменшуйте порції поступово, не забирайте «все й одразу».
- Замініть звичну «ризикову» їжу: наприклад, замість чіпсів горішки з прянощами або морква зі спеціями.
- Спробуйте техніку «відкладання»: коли дуже хочеться, дайте собі 10 хвилин. Часто бажання слабшає.
- Зберігайте ласощі в недоступному місці, щоб вони не були «на виду». І купуйте їх рідше.
- Додавайте до перекусу білок, він помірно посилює ситість[15]. Клітковина діє слабше, ніж вважають: апетит знижували лише окремі її види, як-от бета-глюкан[16].
- Висипайтеся: після недосипання люди з'їдають у середньому на 385 ккал на добу більше[17], тож сон теж впливає на тягу до перекусів.
Також звертайте увагу на емоційний стан. Якщо хочеться солодкого, справа не завжди в їжі: можливо, організм просить уваги, відпочинку або тепла. Іноді прогулянка або обійми дадуть більше задоволення, ніж шоколад. Практики усвідомленого харчування трохи зменшують емоційне і компульсивне переїдання, хоча на вагу помітно не впливають[18].
Читайте:
Підсумок
Жирна й солодка їжа поєднує все, що любить наш мозок: енергію, швидке задоволення, приємну текстуру. Тому з нею так складно зупинитися, і слабка сила волі тут ні до чого. Змінювати ситуацію краще м'яко: менші порції, тарілка замість пакета, їжа без екрана, білок у перекусі й достатній сон. І не сваріть себе: ви просто живете в середовищі, яке створене для переїдання.
Джерела18
- Дослідження. Hall KD. та ін. Ultra-Processed Diets Cause Excess Calorie Intake and Weight Gain: An Inpatient Randomized Controlled Trial of Ad Libitum Food Intake. Cell Metab, 2019.
- Дослідження. DiFeliceantonio AG. та ін. Supra-Additive Effects of Combining Fat and Carbohydrate on Food Reward. Cell Metab, 2018.
- Дослідження. de Araujo IE. та ін. Food reward in the absence of taste receptor signaling. Neuron, 2008.
- Огляд. Robinson MJ. та ін. Roles of "Wanting" and "Liking" in Motivating Behavior: Gambling, Food, and Drug Addictions. Curr Top Behav Neurosci, 2016.
- Дослідження. Lennerz BS. та ін. Effects of dietary glycemic index on brain regions related to reward and craving in men. Am J Clin Nutr, 2013.
- Огляд. Avena NM. та ін. Sugar and fat bingeing have notable differences in addictive-like behavior. J Nutr, 2009.
- Огляд. Ziauddeen H. та ін. Is food addiction a valid and useful concept?. Obes Rev, 2013.
- Огляд. Rolls ET. The neurophysiology of feeding. Int J Obes, 1984.
- Дослідження. Rolls BJ. та ін. The effect of large portion sizes on energy intake is sustained for 11 days. Obesity (Silver Spring), 2007.
- Дослідження. Fazzino TL. та ін. Hyper-Palatable Foods: Development of a Quantitative Definition and Application to the US Food System Database. Obesity (Silver Spring), 2019.
- Мета-аналіз. Robinson E. та ін. A systematic review and meta-analysis examining the effect of eating rate on energy intake and hunger. Am J Clin Nutr, 2014.
- Огляд. Gearhardt AN. та ін. Social, clinical, and policy implications of ultra-processed food addiction. BMJ, 2023.
- Мета-аналіз. Praxedes DRS. та ін. Prevalence of food addiction determined by the Yale Food Addiction Scale and associated factors: A systematic review with meta-analysis. Eur Eat Disord Rev, 2022.
- Мета-аналіз. Robinson E. та ін. Eating attentively: a systematic review and meta-analysis of the effect of food intake memory and awareness on eating. Am J Clin Nutr, 2013.
- Огляд. Leidy HJ. та ін. The role of protein in weight loss and maintenance. Am J Clin Nutr, 2015.
- Огляд. Clark MJ. та ін. The effect of fiber on satiety and food intake: a systematic review. J Am Coll Nutr, 2013.
- Мета-аналіз. Al Khatib HK. та ін. The effects of partial sleep deprivation on energy balance: a systematic review and meta-analysis. Eur J Clin Nutr, 2017.
- Мета-аналіз. Wei Y. та ін. Effects of mindfulness-based digital health interventions on BMI and weight-related behaviours in adults: a systematic review and meta-analysis. Front Nutr, 2026.
