Гемоптизія, або кровохаркання, — це поява крові чи кривавої мокротиння під час кашлю. Такий симптом може бути незначним або сигналізувати про загрозливий стан, тому його не варто ігнорувати.
Коли людина помічає кров у мокротинні після кашлю, це викликає шок, страх і багато запитань. Найперше — звідки ця кров і що вона означає? Гемоптизія не завжди пов’язана з тяжким захворюванням, але навіть невелика кількість крові може бути важливим сигналом. Іноді це ускладнення звичайного бронхіту, а іноді — прояв серйозної патології, яку треба вчасно виявити.
Що таке гемоптизія
Гемоптизія — це виділення крові або мокротиння з домішками крові під час кашлю. На відміну від кровотеч із носа чи ясен, при гемоптизії джерело крові розташоване в нижніх дихальних шляхах: у бронхах, трахеї або легенях. У таких випадках кров часто змішана з мокротою, може мати рожевий, яскраво-червоний або іржавий відтінок. Зовні вона виглядає пінистою або з домішками слизу. Об’єм крові зазвичай невеликий — кілька прожилок або крапель, але іноді буває й масивне кровохаркання.
Часто виникає плутанина між гемоптизією і блюванням кров’ю, яка з медичної точки зору називається гематемезисом. Ці стани мають різне походження і виглядають по-різному.
Різниця з блюванням кров’ю
Кров при гемоптизії надходить із дихальних шляхів, а при гематемезисі — з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Блювотна кров, як правило, темніша, часто має вигляд "кавової гущі" і не містить мокротиння. Натомість при гемоптизії кров світліша, може бути пінистою й супроводжується кашлем. Такаї різниця допомагає лікарям швидше орієнтуватися, з якого органу почалася кровотеча.
Характерні особливості крові при гемоптизії:
- вона піниста, оскільки змішана з повітрям і мокротою під час проходження через дихальні шляхи
- має яскраво-червоний або рожевий відтінок, іноді з іржавим відтінком при застійних процесах
- виділяється під час кашлю, зазвичай у невеликій кількості
Чи є кашель із кров’ю серйозною проблемою
Не кожен випадок гемоптизії означає загрозу життю. Проте, важливо оцінити два ключові фактори: кількість крові та причина, яка її спричинила. У більшості випадків кровохаркання не є симптомом критичного стану, але деякі ситуації потребують негайної допомоги. Наприклад, навіть одноразова велика кровотеча або поява крові на фоні зниження ваги, лихоманки чи болю в грудях можуть свідчити про серйозне захворювання легень або серця.
Найнебезпечніші випадки пов’язані з масивною легеневою кровотечею. Це стан, який може призвести до порушення дихання, різкої втрати крові й шоку. Але навіть помірне кровохаркання не можна ігнорувати, особливо якщо воно повторюється або триває понад тиждень.
Існують ситуації, коли кров у мокротинні варто розцінювати як серйозне попередження:
- якщо кількість крові перевищує кілька чайних ложок — це вже вважається потенційно масивною гемоптизією
- якщо кровохаркання триває більше тижня — ймовірна хронічна патологія
- якщо одночасно з’являється задишка, біль у грудях або висока температура — потрібна термінова діагностика.
Причини гемоптизії
Гемоптизія може мати десятки можливих причин — від інфекцій до новоутворень і судинних патологій. Найпоширенішим джерелом крові є запальні процеси в бронхах і легенях. Однак є й менш часті, але значно серйозніші стани, які можуть проявлятися кашлем із кров’ю. Усі вони вимагають уваги, навіть якщо кров з’являється лише епізодично.
Найімовірніші причини гемоптизії, залежно від природи ураження:
- Бронхіт: найпоширеніша причина, особливо при сильному кашлі, що подразнює слизову
- Пневмонія: запалення легеневої тканини, викликане бактеріями або вірусами
- Туберкульоз: хронічне інфекційне захворювання, яке часто супроводжується рецидивами кровохаркання
- Бронхоектатична хвороба: патологічне розширення бронхів із постійним виділенням мокротиння
- Кістозний фіброз: генетичне порушення, що супроводжується в’язкою мокротою та інфекціями
- Легенева емболія: раптове закупорення судини тромбом із розвитком некрозу тканин
- Застійна серцева недостатність: призводить до набряку легень і появи іржавої мокроти
- Васкуліт або системний червоний вовчак: аутоімунні запальні захворювання, що вражають судини легенів
- Рак легенів: особливо в осіб старше 40 років, які палять; кашель із кров’ю — можливий ранній симптом
- Механічне пошкодження: після бронхоскопії, травми грудної клітки або при наявності стороннього тіла
- Прийом антикоагулянтів: підвищує ризик спонтанної кровотечі зі слизової дихальних шляхів
- Інтенсивний кашель: зокрема при грипі або коклюші, може провокувати дрібні розриви капілярів.
Як лікарі визначають причину
Щоб встановити джерело гемоптизії, лікар спершу проводить докладну розмову та огляд. Запитують про кількість крові, частоту епізодів, їх тривалість, наявність інших симптомів — лихоманки, болю в грудях, задишки або втрати ваги. Також враховуються потенційні ризики: куріння, вживання наркотиків, перенесені інфекції, хронічні захворювання.
Далі лікар може призначити низку обстежень — залежно від передбачуваної причини та загального стану пацієнта. Основна мета — підтвердити або виключити критичні стани та точно локалізувати джерело кровотечі.
Для цього застосовують такі методи:
- Рентген грудної клітки: дає уявлення про стан легеневої тканини, дозволяє побачити запалення, пухлини або рідину
- Комп’ютерна томографія (КТ): уточнює рентгенологічні знахідки або допомагає виявити закупорки судин
- Бронхоскопія: огляд дихальних шляхів зсередини, дозволяє знайти джерело кровотечі або видалити згустки
- Загальний аналіз крові (ЗАК): показує рівень гемоглобіну, наявність запального процесу або анемії
- Коагулограма: оцінює згортання крові, що важливо при прийомі антикоагулянтів або тривалих кровотечах
- Аналіз мокротиння: використовується для виявлення інфекцій, зокрема мікобактерій туберкульозу
- УЗД нирок і аналіз сечі: допомагають виключити системні васкуліти, які вражають одночасно легені й нирки
Як лікують гемоптизію
Тактика лікування залежить від тяжкості стану та виявленої причини. У разі великої крововтрати або швидкого погіршення самопочуття пацієнта спершу стабілізують: зупиняють кровотечу, забезпечують дихання, підтримують життєво важливі функції. У критичних ситуаціях це проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії.
Після стабілізації головне завдання — усунути джерело кровотечі. Якщо кров у дихальних шляхах накопичується, її потрібно видалити, щоби не допустити обструкції. У разі локалізованої патології застосовують точкові інтервенції. Якщо ж гемоптизія пов'язана з інфекцією або системною хворобою, потрібне медикаментозне лікування.
Використовують такі підходи до лікування:
- Бронхоскопія: дає змогу видалити згустки або аспіровані маси, які заважають диханню й спричиняють нові кровотечі
- Ангіографія з емболізацією: припиняє кровотік у судинах, що є джерелом постійного чи масивного кровохаркання
- Транексамова кислота: використовується для тимчасового контролю кровотечі, особливо у разі порушень згортання
- Антибіотики: показані при пневмонії, туберкульозі чи гнійних бронхітах
- Глюкокортикоїди: застосовують при аутоімунному запаленні (наприклад, при васкуліті)
- Хірургічне втручання: у разі злоякісних утворень або непідконтрольної локальної кровотечі
Коли звертатися до лікаря
Одноразове невелике кровохаркання без інших симптомів може не вимагати екстреної допомоги. Але будь-яка поява крові під час кашлю має бути приводом для медичної оцінки. Особливо небезпечними є випадки, коли кров з’являється раптово, у великій кількості або супроводжується системними симптомами.
Негайне звернення до лікаря потрібне у таких ситуаціях:
- ви почали кашляти кров’ю після травми або удару в груди: це може вказувати на пошкодження судин або легеневої тканини
- кількість крові перевищує кілька чайних ложок: це вже вважається потенційно масивною гемоптизією
- кров також з’являється в сечі або калі: можливе системне ураження судин
- симптоми тривають більше тижня: навіть при невеликій кількості крові це ознака хронічного процесу
- одночасно є задишка, біль у грудях, підвищена температура або сильна втома: це може свідчити про запалення, пухлину або серцеву патологію
Підсумок
Гемоптизія — це не симптом, який можна залишити без уваги. Вона здатна проявитися як нешкідливим подразненням слизової, так і початком тяжкого ураження дихальної системи. Ключове — не оцінювати серйозність лише за обсягом крові, а враховувати всі обставини та супутні симптоми.