Почуття після аборту: як підтримати себе

Ви можете бути впевненою у своєму рішенні й водночас сумувати. А можете відчути переважно полегшення й здивуватися, що очікуваного смутку немає. Почуття після аборту не завжди вкладаються в одну зрозумілу відповідь — і не визначають самі по собі, чи було рішення правильним для вас.

Ірландська служба здоров’я HSE описує різні можливі реакції, зокрема полегшення, сум і їх поєднання. На переживання впливають обставини вагітності, причини переривання й ваше ставлення до рішення. Підтримку можна шукати тоді, коли вона вам потрібна, без вимоги спочатку назвати свій стан або виправдати його. ^{[1] [2]}

Чому можна відчувати і полегшення, і сум

Полегшення може стосуватися завершення небажаної вагітності, а сум — обставин, у яких довелося вирішувати. Для когось вагітність була бажаною, але перервана через медичні обставини. Хтось не хотів продовжувати її, проте все одно переживає втрату. Британські рекомендації NICE окремо звертають увагу на потребу в емоційній підтримці після переривання через вади розвитку плода. ^[3]

Тому корисніше запитати себе «Що саме мені зараз важко?», ніж вимагати однієї остаточної оцінки. Це може бути сам досвід процедури, самотність, конфлікт із партнером, осуд або переживання щодо вагітності. Не потрібно робити вигляд, що всі ці речі однакові. Розмова з психологом може допомогти розділити їх і знайти підтримку для того, що турбує найбільше. У Великій Британії MSI описує таке консультування як можливість без осуду обговорити почуття, думки й побоювання. ^[2]

Якщо сильного смутку немає, не потрібно спеціально шукати його в собі. А якщо він є, полегшення інших жінок не робить ваш досвід менш реальним. У дослідженні зі США за участю 667 жінок полегшення було найпоширенішою емоцією протягом п’ятирічного спостереження. Це опис групи, а не правило, за яким має почуватися кожна жінка. ^[4]

Що може робити переживання важчими

Іноді важко не лише через саму подію, а й через те, що відбувалося навколо: тиск під час рішення, відсутність підтримки, необхідність приховувати вагітність або страх осуду. Попередні психічні труднощі теж мають значення. Британська RCOG радить враховувати психічне здоров’я до вагітності, а рекомендації NICE — можливість отримати емоційну підтримку після аборту. ^{[5] [3]}

Якщо партнер чи близька людина відреагували не так, як вам було потрібно, це окрема причина болю. Спробуйте сформулювати, чого бракує зараз: розмови, практичної допомоги, поваги до вашого рішення або простору без запитань. Від цього залежить, до кого доречно звернутися. Людина, яка засуджує або тисне, може не бути безпечним співрозмовником для цієї теми.

У дослідженнях зі США відмова в бажаному аборті була пов’язана з більшою тривогою та нижчою самооцінкою на початку спостереження порівняно з отриманням допомоги. З часом психічний стан груп покращувався. Ці результати допомагають побачити значення обставин і доступу до допомоги; вони не передбачають долю конкретної жінки. ^[6]

Як підтримати себе в повсякденному житті

Не всі обставини можна змінити одразу. Коли думки повертаються до одного й того самого, вимога «негайно взяти себе в руки» додає ще одне завдання. Почніть із посильного. Британська NHS радить при зниженому настрої невеликі досяжні цілі, регулярне харчування, рух і розмову з людиною, якій довіряєте. Це загальні способи підтримки, а не спеціальне лікування наслідків аборту. ^[7]

Замість плану «завтра повернутися до всього» можна обрати одну справу, яку реально зробити: приготувати їжу, прийняти душ, написати близькій людині. Якщо сил мало, попросіть допомогти саме з побутом. Не потрібно спочатку впоратися самій, щоб заслужити підтримку.

Сон, їжа й відпочинок не розв’яжуть усіх переживань, але про них легко забути, коли важко. Рух обирайте за самопочуттям і з урахуванням рекомендацій після процедури: емоційна підтримка не повинна суперечити фізичному відновленню. Алкоголь та інші психоактивні речовини не варто використовувати, щоб приглушити почуття: вони можуть погіршувати психічний стан. ^{[7] [8]}

Якщо ви хочете осмислити подію, дайте собі можливість назвати почуття без негайного висновку: «Мені сумно», «Я злюся», «Мені стало легше». Для розмови зі спеціалістом цього достатньо; готова історія про те, чому все сталося, не потрібна. ^[2]

Читайте:

Після аборту: що нормально і як відновитися

Коли можна повернутися до справ і що робити з незвичними відчуттями? Після аборту прості побутові запитання ...

Як попросити близьких про потрібну підтримку

З посильними справами іноді легше впоратися за участі когось поруч. Близька людина може хотіти допомогти, але не знати як. Загальне «підтримай мене» іноді легше замінити конкретним проханням. Наприклад: «Послухай мене, будь ласка, без порад», «Побудь зі мною сьогодні» або «Допоможи записатися на консультацію». Це приклади формулювань, а не обов’язковий сценарій розмови.

Ви можете визначити й межі: з ким говорити, яких подробиць не розповідати та коли завершити розмову. Підтримка не вимагає повідомляти про аборт усім родичам. Якщо особистий розмовний простір знайти складно, можна почати з професійної консультації. ^[2]

Якщо ви підтримуєте жінку, не переконуйте її, що вона «має радіти» або «повинна шкодувати». Запитайте, що їй потрібно, і запропонуйте те, що справді можете зробити. Не переказуйте її історію іншим без дозволу. За безпосередньої загрози життю пріоритетом є отримання допомоги.

Чи означають важкі почуття психічний розлад

Сум, сльози чи суперечливі емоції самі по собі не встановлюють діагноз. Так само слова «це буває» не означають, що потрібно мовчки терпіти сильний біль. Розмова з психологом доступна й без діагнозу; її сенс — допомогти вам із конкретними переживаннями. ^[2]

Британська NICE рекомендує пояснювати, що аборт не пов’язаний із підвищеним ризиком психічних проблем. Це не заперечує можливості депресії, тривожного розладу чи іншого стану в окремої людини. Назва «постабортний синдром» не є окремим визнаним діагнозом; реальні симптоми потрібно оцінювати за загальними діагностичними критеріями, а не пояснювати все одним ярликом. ^{[9] [10]}

Якщо пригнічення або втрата інтересу тримаються більшість днів щонайменше два тижні й заважають життю, зверніться до лікаря. За різкого погіршення, нездатності дбати про себе або думок про самопошкодження звертайтеся раніше — чекати певної дати не потрібно. ^{[11] [12]}

Читайте:

Депресія після аборту: що робити

Після аборту важко повернутися до звичних справ, а слова «просто забудь» не допомагають? Такі переживання за...

Куди звернутися по допомогу в Україні

Можна почати із сімейного лікаря: розказати про настрій, сон, тривогу й те, як вони впливають на день. Для консультації психіатра в Україні направлення не потрібне. Безоплатна допомога доступна в закладах із відповідним договором НСЗУ; наявність потрібного спеціаліста й умови запису уточнюйте в конкретному закладі. ^{[13] [14]}

На психологічній консультації можна обговорити сам досвід аборту, втрату, стосунки чи осуд — те, що важливе саме вам. Заздалегідь запитайте про конфіденційність, досвід роботи з цією темою і підхід без тиску. У Великій Британії MSI пропонує таку підтримку й тим, у кого після аборту минуло багато часу: сама давність події не робить потребу в розмові недоречною. Умови української допомоги потрібно уточнювати окремо. ^[2]

Якщо є намір або підготовка завдати собі шкоди чи ви не впевнені у власній безпеці, потрібна негайна допомога: попросіть надійну людину залишитися поруч, телефонуйте 103 або зверніться до найближчого відділення невідкладної допомоги. Про думки про смерть чи самопошкодження без конкретного наміру теж потрібно повідомити лікаря якнайшвидше. ^{[11] [15]}