Тепловий удар: як розпізнати критичне перегрівання

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2000–2019 роках спека щороку забирала близько 489 тисяч життів, а влітку 2022 року лише в Європі спричинила 61 672 надлишкові смерті^[1]. Найнебезпечніша з теплових хвороб, тепловий удар, вражає як літніх людей у задушливих квартирах, так і молодих бігунів посеред забігу. Він може розвинутися поступово, із теплового виснаження, а може статися майже без попередження.

Що таке тепловий удар

Тепловий удар (у МКХ-10 рубрика T67.0 «Тепловий і сонячний удар») виникає, коли температура тіла швидко піднімається вище 40 °C і порушується робота центральної нервової системи^[2]. У побуті кажуть «перегрівся» або «сонячний удар». Сонячним ударом називають перегрівання від прямого сонця, але сонце для теплового удару не обов'язкове: він може статися і в задушливій кімнаті. З гарячкою при застуді цей стан не має нічого спільного, інфекція тут ні до чого. Тіло просто не встигає позбутися надлишку тепла, яке надходить іззовні або виробляється м'язами.

У нормальних умовах ми охолоджуємося завдяки поту: волога випаровується зі шкіри й забирає тепло. Тепло накопичується, коли повітря гаряче, вологе й нерухоме, коли одяг не випускає тепло або людина отримує його ззовні, наприклад від сонця^[1]. Якщо ж тіло ще й активно виробляє тепло, наприклад під час бігу, температура швидко виходить з-під контролю.

Головна відмінність теплового удару від легших форм перегрівання полягає в тому, що страждає мозок. Людина плутається, втрачає орієнтацію, поводиться дивно або агресивно, може знепритомніти. Це невідкладний стан: перегрівання ушкоджує стінки судин, запускає запалення, утворення тромбів і кровотечі в більшості органів^[2].

Типи теплового удару

Розрізняють два типи теплового удару залежно від того, що стало джерелом перегрівання. Від цього залежить, хто ризикує і в яких ситуаціях.

Класичний тепловий удар

Виникає, коли людину буквально «накриває» спекою ззовні: у задушливому приміщенні без вентиляції або в автомобілі, залишеному на сонці. Найчастіше це трапляється з людьми старшого віку та хворими на хронічні хвороби^[3], а також із малими дітьми. Класичний тепловий удар має «епідемічний» характер: під час хвиль спеки на нього припадає 9–37% смертей, пов'язаних зі спекою^[2]. Особливо небезпечні кілька спекотних днів і ночей поспіль, бо організм не встигає відновитися^[1].

Тепловий удар напруження (фізичний)

Його ще називають екзерційним, тобто спричиненим навантаженням. Перегрівання тут виникає через інтенсивну фізичну активність: м'язи виробляють більше тепла, ніж організм встигає віддати. Такий тепловий удар вражає переважно молодих і здорових людей^[2]: спортсменів, військових, працівників на відкритому повітрі. Він трапляється на тренуваннях і забігах навіть у помірну погоду. Ризик вищий у тих, хто ще не звик до спеки^[4]. Ризик знижують правильно організовані тренування в спеку.

Ознаки та симптоми

У цьому стані страждає мозок, тому змінюються поведінка, мовлення, координація. Часто першими це помічають сторонні: сама людина вже не здатна оцінити свій стан. Основні симптоми, що можуть свідчити про тепловий удар:

• Висока температура тіла: 40 °C і вище, якщо міряти в прямій кишці^[4].
• Зміни у поведінці: збудження, неспокій, дезорієнтація, марення^[4].
• Сплутаність або втрата свідомості: людина погано розуміє, що відбувається, не реагує на звертання^[5].
• Порушення зору: людина може скаржитися, що все розпливається.
• Запаморочення, хитка хода або непритомність: порушення координації належить до ознак ураження нервової системи^[3].
• Прискорене серцебиття: серце жене більше крові до шкіри, щоб віддати тепло^[5].
• Швидке й поверхневе дихання^[4].
• Нудота, блювання і головний біль.
• Судоми або тремтіння кінцівок^[5].
• Порушення мовлення: слова невиразні або без зв'язку^[4].
• Колір шкіри: зазвичай почервоніла, але буває й бліда; на смаглявій шкірі почервоніння помітити важче^[5].
• Суха шкіра при класичному типі: гаряча, без поту.
• Волога шкіра при тепловому ударі напруження: після інтенсивного навантаження шкіра буває сухою або вологою^[4].
• Загальна слабкість або неможливість рухатися.

Міф: якщо людина пітніє, теплового удару в неї немає. Насправді: під час фізичного навантаження шкіра при тепловому ударі може залишатися вологою, тому вирішальною ознакою є стан свідомості, а не піт^[4].

Теплове виснаження чи тепловий удар

Тепловому удару часто передує теплове виснаження. Його ознаки: втома, запаморочення, головний біль, нудота або блювання, рясний піт і бліда липка шкіра, судоми в руках, ногах і животі, висока температура, сильна спрага й дратівливість^[5]. Людину з тепловим виснаженням треба перевести в прохолоду, напоїти й охолодити, і протягом 30 хвилин їй має стати краще. Невідкладна допомога зазвичай не потрібна^[5].

Тепловий удар підозрюють, якщо за 30 хвилин відпочинку в прохолоді стан не покращився. Інші тривожні ознаки: дуже висока температура, гаряча шкіра без поту, часте серцебиття й дихання, сплутаність свідомості, порушення координації, судоми чи втрата свідомості^[5].

Коротко: теплове виснаження минає за пів години в прохолоді, а сплутаність свідомості, судоми чи непритомність у спеку означають тепловий удар, і тоді треба телефонувати 103 або 112.

Причини виникнення

Піт охолоджує тіло лише тоді, коли може випаровуватися. Якщо повітря надто гаряче або вологе, або організм виробляє більше тепла, ніж здатен віддати, система охолодження дає збій. Причини можна умовно поділити на дві групи.

Зовнішнє тепло

Це вплив температури навколишнього середовища: спека на вулиці, задушлива кімната, закритий автомобіль на сонці. Особливо небезпечно, коли немає вентиляції або кондиціонера. На сонці відчутна температура може бути на 10–15 °C вищою, ніж у тіні^[1].

Внутрішнє тепло

Тіло виробляє тепло під час будь-якого фізичного навантаження. Біг, силові вправи, важка фізична праця, особливо в щільному одязі чи захисному спорядженні, можуть перевантажити терморегуляцію^[4].

Часто обидва чинники діють одночасно. Людина біжить у спеку, і її тіло перегрівається зсередини, а віддати тепло назовні не може.

Фактори ризику

Не всі однаково вразливі до теплового удару. Деякі чинники підвищують ризик навіть у відносно помірних умовах:

• Фізична активність на спеці: військові навчання, спорт і робота на відкритому повітрі, особливо без звикання до високої температури^[4]. Це стосується будівельників, фермерів, рятувальників, бігунів і велосипедистів^[6].
• Вік: малим дітям і людям віком понад 65 років важче регулювати температуру тіла й підтримувати водний баланс^[4].
• Медичні стани: зневоднення (наприклад, після блювання чи проносу), хвороби серця й легень, цукровий діабет, хвороби нирок, деменція^[6], ожиріння, малорухливість і перенесений раніше тепловий удар^[4]. Ризик підвищують і ангідроз (відсутність потовиділення), а також опіки та інші ураження шкіри, які заважають потіти.
• Вагітність: вагітні належать до груп, вразливих під час спеки^[6].
• Ліки та психоактивні речовини: здатність охолоджуватися знижують діуретики (сечогінні), бета-адреноблокатори, антихолінергічні засоби^[3], судинозвужувальні препарати, деякі антидепресанти й антипсихотики, стимулятори для лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності. Ризик також різко зростає після алкоголю, амфетамінів і кокаїну^[4]. Скасовувати призначені ліки самостійно не можна: якщо ви їх приймаєте, обговоріть із лікарем, як поводитися в спеку.

Діти: окрема зона ризику

Малюки не можуть самі охолодитися або сказати, що їм спекотно. Тому залишати дитину в автомобілі навіть на кілька хвилин смертельно небезпечно. У дослідженні температура в закритому авто піднімалася в середньому на 1,8 °C кожні 5 хвилин, 80% нагрівання припадало на перші пів години, а прочинені вікна не допомагали. Навіть коли надворі було близько 22 °C, у салоні за годину ставало 47 °C^[7].

Ускладнення теплового удару

Якщо тепловий удар не лікувати вчасно, наслідки можуть бути тяжкими й незворотними. Чим довше триває сильне перегрівання, тим більше органів страждає^[8]. Можливі такі ускладнення^[3]:

• Кома або порушення свідомості: перегрівання порушує роботу мозку, іноді аж до коми.
• Судоми: виникають через ураження нервової системи й порушення електролітного балансу.
• Рабдоміоліз: руйнування м'язової тканини, продукти якої потрапляють у кров і можуть пошкодити нирки.
• Гостре ураження нирок: нирки страждають через продукти розпаду м'язів і нестачу рідини.
• Ураження печінки: підвищення печінкових ферментів належить до найчастіших змін в аналізах, а в тяжких випадках розвивається печінкова недостатність.
• Порушення кровообігу: найчастіше це шок через розширення судин і нестачу рідини, тоді як серцева недостатність трапляється рідко^[9].
• Порушення згортання крові: синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром), коли в судинах одночасно утворюються тромби й виникають кровотечі.
• Гострий респіраторний дистрес-синдром: легені не справляються з газообміном, розвивається дихальна недостатність.

Навіть у відділенні інтенсивної терапії помирають 26,5% людей із тепловим ударом напруження і 63,2% із класичним^[2].

Діагностика

Медики не чекають на результати аналізів, щоб почати охолодження: обстеження проводять паралельно з лікуванням. Насамперед оцінюють, за яких умов почався стан, чи порушена свідомість і яка температура тіла. Найточніше її показує вимірювання в прямій кишці^[10], і під час лікування його повторюють постійно^[3].

Щоб оцінити ураження органів і виключити інші причини, проводять обстеження^[3]:

• Загальний і біохімічний аналіз крові: електроліти, функція нирок і печінки, згортання крові, гази крові та креатинкіназа, фермент, рівень якого зростає при руйнуванні м'язів.
• Аналіз сечі: показує міоглобін, тобто продукти розпаду м'язів, і роботу нирок^[10].
• Електрокардіограма (ЕКГ): виявляє порушення ритму й ознаки перевантаження серця.
• Рентген грудної клітки: допомагає побачити набряк легень або дистрес-синдром.

За потреби до лікування залучають лікарів-анестезіологів і реаніматологів.

Невідкладна допомога та лікування

Специфічних ліків від теплового удару немає, рятує лише швидке охолодження^[2]. Тому діяти треба ще до приїзду швидкої. Якщо людина в спеку почала дивно поводитися, втрачає координацію, не реагує на звертання або непритомніє, телефонуйте 103 або 112 і не залишайте її саму. Покроковий алгоритм першої допомоги при тепловому ударі корисно знати заздалегідь.

До приїзду медиків:

• Припиніть навантаження й перемістіть людину в тінь або прохолодне приміщення, зніміть зайвий одяг^[5].
• Охолоджуйте водою: найшвидше температуру знижує занурення в холодну або крижану воду; мокрі простирадла чи рушники, які постійно змочують, охолоджують трохи повільніше, але теж достатньо^[11].
• Обмахування: потік повітря від вентилятора чи будь-якого предмета разом зі зволоженням шкіри прискорює випаровування^[5].
• Прикладайте холодні компреси або пакети з льодом, загорнуті в тканину, до шиї, пахв і паху^[4]. Самі по собі вони охолоджують недостатньо, тому їх поєднують з іншими способами^[11].

Міф: перегріту людину не можна різко охолоджувати холодною водою. Насправді: негайне занурення в холодну воду вважають золотим стандартом лікування теплового удару напруження, і воно ефективне навіть тоді, коли його починають із запізненням до 40 хвилин^[12].

Чого робити не можна:

• Не давайте жарознижувальних препаратів (парацетамол, ібупрофен): при тепловому ударі вони не допомагають і можуть бути токсичними для печінки^[3].
• Не поїть людину зі сплутаною свідомістю чи без тями: вона може захлинутися. Коли тепловий удар підозрюють, пити до приїзду медиків не дають^[4]. Якщо людина без свідомості, але дихає, покладіть її в стабільне положення на боці^[5].

Лікування в лікарні

У лікарні головне завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше знизити температуру тіла до безпечного рівня. Охолодження припиняють, коли температура опускається до 38–39 °C^[3].

Найефективнішим методом вважають занурення в холодну воду (голова над водою)^[10]. Найкраще воно вивчене в молодих людей із тепловим ударом напруження, а для класичного теплового удару перевага жодного методу не доведена^[9]. Літнім пацієнтам занурення буває незручним, тому застосовують і випарне охолодження: шкіру зволожують і обдувають вентиляторами, додають пакети з льодом і охолоджувальні ковдри^[3].

Додатково можуть знадобитися:

• Інфузії рідини: внутрішньовенне введення, бо при тепловому ударі часто бракує об'єму крові^[9].
• Медикаменти: бензодіазепіни, щоб зупинити тремтіння, яке підвищує температуру^[10], і засоби для підтримки роботи серця, нирок, дихання. Дантролен, який іноді пропонують, у невеликих дослідженнях виявився неефективним і не рекомендований^[3].
• Інтубація і штучна вентиляція легень: при втраті свідомості або дихальній недостатності.

Пацієнта часто госпіталізують до відділення інтенсивної терапії: ускладнення можуть з'явитися навіть після нормалізації температури, бо робота багатьох органів залишається порушеною^[3].

Прогноз і наслідки

Наслідки теплового удару залежать від того, як довго тіло залишалося сильно перегрітим^[8]. Якщо охолодження починають негайно, смертність серед молодих людей із тепловим ударом напруження наближається до нуля^[3]. На американському забігу, де бігунів охолоджують у ваннах із холодною водою просто на фініші, вижили всі 454 потерпілі^[13].

Однак повне одужання буває не завжди. Частина тих, хто вижив, має тривалі неврологічні та серцево-судинні наслідки й підвищений ризик смерті в майбутньому^[2], а оборотні ускладнення можуть минати довше ніж 7 тижнів^[3]. До можливих віддалених наслідків належать:

• Порушення координації (атаксія): мозочок, що відповідає за плавність рухів, дуже чутливий до перегрівання.
• Проблеми з мовленням (дизартрія): мова стає сповільненою, нечіткою.
• Порушення пам'яті: складно запам'ятовувати нову інформацію, особливо в перші тижні.
• Тривалі проблеми з органами: якщо були уражені нирки, печінка чи серце, їхня робота може залишатися порушеною й після виписки.

Після тяжкого теплового удару потрібні нагляд, реабілітація й повторні обстеження. Після теплового удару напруження від тренувань утримуються щонайменше 7 днів^[3], а повертаються до навантажень поступово й за погодженням із лікарем^[8].

Профілактика теплового удару

Більшості випадків теплового удару можна запобігти^[8]. Особливо уважними варто бути під час хвиль спеки і за наявності факторів ризику. Допоможуть такі кроки:

• Охолодження приміщення: удень закривайте вікна й штори, вночі провітрюйте^[1], користуйтеся кондиціонером. Вентилятор допомагає, поки повітря не надто гаряче: Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називає межу 35 °C^[6], ВООЗ 40 °C, вище якої вентилятор уже нагріває тіло^[1].
• Альтернативні місця для перебування: якщо вдома надто спекотно, проводьте щодня 2–3 години в прохолодному місці: торговому центрі, бібліотеці, кінотеатрі^[1].
• Пиття: пийте воду регулярно, не чекаючи спраги; ВООЗ радить приблизно склянку на годину^[1]. Алкоголю, кави й гарячих напоїв у спеку краще уникати^[6]. Якщо багато пітнієте, сіль допоможуть відновити спортивний напій або розчин для пероральної регідратації^[5].
• Фізична активність у безпечний час: тренуйтеся рано-вранці або ввечері, а з 11:00 до 15:00 уникайте сонця й інтенсивних навантажень^[5].
• Перерви під час роботи: працюючи надворі, регулярно відпочивайте в тіні й стежте за самопочуттям.
• Акліматизація: не починайте відразу з тривалих навантажень у спеку. Звикання до неї потребує повторних тренувань у теплі протягом 1–2 тижнів^[14].
• Одяг: легкий, вільний, світлих кольорів; на сонці капелюх із широкими крисами^[4].
• Турбота про інших: перевіряйте, як почуваються літні люди, діти, люди з хронічними хворобами і ті, хто живе сам^[1]. Ніколи не залишайте дітей і тварин у припаркованому авто.

Читайте:

Як пережити спеку без шкоди для здоров’я

У кімнаті задушливо, надворі ще гарячіше, а звична втома раптом стала іншою. Як зрозуміти, що спека вже вплива...

Коротко: при тепловому ударі вирішує час сильного перегрівання, тому охолоджувати людину водою треба ще до приїзду швидкої, і краще зануренням, ніж лише компресами.