Носові поліпи: симптоми, причини та методи лікування

Приблизно для кожної десятої людини з носовими поліпами звичайна таблетка аспірину може закінчитися нападом задухи: у метааналізі 27 досліджень таку реакцію мали 9,7% пацієнтів із поліпами^[1]. Тому лікар, який бачить поліпи, обов'язково питає про астму і знеболювальні. Самі поліпи часто ростуть роками непомітно: невеликі не дають відчутних симптомів. Коли вони збільшуються, стає важче дихати носом, частішають синусити, слабшає нюх.

Що таке носові поліпи?

Носові поліпи — це доброякісні (не ракові) м'які вирости слизової оболонки носа та навколоносових пазух. Лікарі називають цей стан хронічним риносинуситом із носовими поліпами: тобто тривалим запаленням носа й пазух, яке триває понад 12 тижнів^[2]. Поліпи схожі на краплі чи виноградини, мають желеподібну структуру й не містять больових рецепторів, тому самі по собі рідко болять.

Зазвичай поліпи ростуть з обох боків і починаються в ґратчастій пазусі, що лежить між очима^[2]. Одиночний наріст лише з одного боку носа може виявитися пухлиною, тому його обов'язково показують лікареві^[3]. Поліпи мають від 1 до 4% людей^[4]. Найчастіше їх виявляють у дорослих: перші симптоми нерідко з'являються в 30–40 років, а з віком ризик зростає. Чоловіки хворіють приблизно вдвічі частіше за жінок^[3]. Поліпи бувають невеликими й зовсім не турбують людину або досить великими, щоб повністю перекрити носові ходи.

Оскільки поліп не болить, людина нерідко списує перші ознаки на звичайну закладеність чи затяжний нежить. Тим часом наріст росте, заважає диханню, затримує слиз і порушує відтік із пазух. Ранній огляд у ЛОР-лікаря дозволяє почати лікування, поки поліпи ще невеликі.

Причини виникнення носових поліпів

Головна причина — тривале запалення в носі й пазухах. Через нього слизова набрякає, а з часом розростається (гіпертрофується). Коли в людини збігаються кілька чинників ризику, ймовірність поліпів зростає. Серед основних причин виділяють:

• Затяжний хронічний синусит. Якщо запалення пазух тягнеться місяцями, воно створює стабільне середовище для розростання слизової.
• Алергічні реакції. Поліпи часто поєднуються з алергічним ринітом^[2]: постійний контакт із пилком, домашнім пилом чи шерстю тварин підтримує набряк слизової носа.
• Чутливість до НПЗЗ. У частини людей ацетилсаліцилова кислота (аспірин), ібупрофен та інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) посилюють запалення в носі й можуть спровокувати напад задухи. Поєднання носових поліпів, астми та такої реакції називають аспіриновою тріадою, або респіраторним захворюванням, що загострюється аспірином. Його мають близько 7% дорослих з астмою і майже 15% людей з тяжкою астмою^[1]. Цьому стану присвячено окремий розділ міжнародної настанови EPOS 2020^[5].
• Астма. Це хронічне захворювання часто поєднується з поліпами, бо обидва стани мають спільний механізм запалення^[2]. Одне з найчастіших ускладнень поліпів якраз і полягає в тому, що астма перебігає тяжче^[6].
• Часті респіраторні інфекції. Тривалі чи повторні запалення носа й пазух підвищують ризик поліпів^[6].
• Муковісцидоз. При цьому спадковому захворюванні (його ще називають кістозним фіброзом) слиз стає надто густим і погано відходить. У дітей поліпи трапляються рідко, і значна частина таких випадків припадає саме на муковісцидоз^[4].
• Спадковість. Поліпи в близьких родичів можуть підвищувати ризик^[6], хоча конкретних генів, які б надійно пояснювали хворобу, поки не знайдено^[2].

Чинники посилюють один одного: людина з хронічним синуситом і астмою має вищий ризик поліпів, ніж людина без цих захворювань. Знаючи причину, лікар підбирає лікування й заходи, що зменшують шанс рецидиву.

Симптоми носових поліпів

Невеликі поліпи можуть роками не заважати диханню. Коли вони збільшуються, найчастіше з'являються такі прояви:

• Постійна закладеність носа. Відчуття «закорку», яке погано знімають звичайні краплі, може свідчити про розростання слизової. На відміну від застуди, яка минає за кілька днів, без лікування поліпи не зникають^[7].
• Втрата або послаблення нюху. Поліпи не пропускають повітря до нюхової ділянки носа, тож запахи слабшають або зникають зовсім.
• Порушення смаку. Смак тісно пов'язаний із нюхом, тому їжа здається «пласкою», а звичні страви важко розрізнити.
• Головний біль і тиск в обличчі. Закладені пазухи погано вентилюються, і виникає типовий головний біль при синуситі: тиск чи біль у ділянці чола та скронь.
• Постійний нежить. Ринорея, тобто рясні виділення з носа, а також стікання слизу по задній стінці горла^[7].
• Загострення астми. У людей з астмою поліпи часто посилюють симптоми й частішають напади.
• Хропіння та проблеми зі сном. Коли носові ходи сильно перекриті, з'являється гучне хропіння, а іноді й короткі зупинки дихання вві сні (обструктивне апное сну).
• Схильність до синуситів. Поліпи заважають відтоку слизу з пазух, тому запалення там виникає частіше.

Чим більший поліп, тим сильніше він впливає на самопочуття. При значному розростанні дихати носом стає неможливо. Важче доводиться тим, хто має ще й алергію або інше хронічне захворювання дихальних шляхів, бо симптоми підсилюють одне одного. До лікаря варто піти, якщо симптоми тримаються понад 10 днів^[6], стає важко дихати, симптоми посилюються чи змінюється нюх^[7].

Тривожні ознаки

Деякі симптоми вказують на ускладнення або на інше захворювання, схоже на поліпи. З ними до ЛОР-лікаря звертаються терміново, а при проблемах із зором, набряку обличчя чи ригідності шиї викликають швидку:

• закладеність, виділення чи інші симптоми лише з одного боку носа, особливо разом із носовими кровотечами без зрозумілої причини^[8];
• кірки в носі або неприємний запах, який відчуває сама людина^[8];
• сильний головний біль, який наростає, або біль і набряк навколо очей^[6];
• набряк чола чи обличчя^[8];
• двоїння в очах, погіршення зору, обмежений рух очного яблука^[8];
• ригідність (скутість) м'язів шиї або швидке погіршення стану^[6];
• поліпи в дитини: їх трапляється мало, і лікар зазвичай перевіряє, чи немає муковісцидозу^[4]. В одному дослідженні з 9 дітей із поліпами, яких обстежили на муковісцидоз, хворобу виявили в однієї дитини^[9].

Діагностика носових поліпів

Якщо закладеність тримається тижнями, а нюх слабшає, варто записатися до отоларинголога (ЛОР-лікаря). Він розпитує про алергію, астму, реакції на знеболювальні та часті інфекції, а потім оглядає ніс. У діагностиці зазвичай застосовують:

• Огляд носа. Великі поліпи лікар часто бачить уже під час звичайного огляду носовим дзеркалом (передньої риноскопії)^[7]. Глибоко розташовані утворення без ендоскопа розгледіти складно.
• Ендоскопію носа. Тонку гнучку чи жорстку трубку з камерою вводять у ніс і на моніторі детально оцінюють розташування й розмір поліпів.
• Комп'ютерну томографію (КТ) або МРТ. КТ навколоносових пазух показує, наскільки поширене запалення, і потрібна перед операцією. МРТ краще відображає м'які тканини й допомагає, коли треба відрізнити поліп від пухлини.
• Алергологічні тести. Алергічний риніт нерідко супроводжує поліпи^[2]. Причинні алергени допомагають знайти шкірні прик-тести або аналіз крові на специфічні IgE.
• Лабораторні аналізи. Загальний аналіз крові з підрахунком еозинофілів (клітин імунної системи, пов'язаних з алергічним запаленням) допомагає оцінити тип запалення. Від нього залежить, чи підійдуть біологічні препарати.

Нерідко поліпи виявляються лише одним із проявів ширшої проблеми: алергії, астми, аспіринової тріади чи муковісцидозу^[5]. Лікування супутніх захворювань зменшує ризик рецидивів.

Методи лікування носових поліпів

Лікування залежить від розміру поліпів і супутніх захворювань: від ліків до операції. Мета одна: зменшити запалення, відновити носове дихання й нюх та не дати поліпам вирости знову.

Медикаментозне лікування

Основу становлять протизапальні засоби, а більшість людей починає саме з них. Основні варіанти:

• Кортикостероїдні назальні спреї. Вони зменшують запалення й набряк слизової і можуть зменшити поліпи. В огляді Кокранівської співпраці в людей із поліпами покращення на спреях наставало майже втричі частіше, ніж на плацебо^[10]. Ефект розвивається поступово, тому спрей застосовують щодня й тривало.
• Промивання з будесонідом. Для промивання носа після операції в сольовий розчин іноді додають кортикостероїд будесонід. У метааналізі такі промивання полегшували симптоми краще, ніж звичайний фізрозчин, хоча якість досліджень була неоднорідною^[11]. Великих досліджень із суворим дизайном поки бракує^[12], тому цей метод призначає лише лікар.
• Пероральні кортикостероїди. Якщо поліпи великі, лікар може призначити короткий курс таблеток, зазвичай до двох тижнів^[7]. У дослідженні з тритижневим курсом метилпреднізолону поліпи зменшилися, але дані про тривалий ефект відсутні^[13]. Через побічні ефекти такі курси не повторюють часто.
• Біологічні препарати. Моноклональні антитіла блокують конкретні ланки алергічного запалення. Їх призначають при тяжких поліпах, коли спреї, таблетки й операція не дали тривалого контролю. Дупілумаб у двох великих дослідженнях зменшував поліпи, закладеність і запалення в пазухах на КТ^[14]. Омалізумаб покращував нюх, закладеність і якість життя^[15], а меполізумаб зменшував розмір поліпів і закладеність у людей із повторними рецидивами^[16]. Біологічну терапію вводять ін'єкціями тривало, поверх кортикостероїдного спрею.
• Десенситизація аспірином. Людям з аспіриновою тріадою під наглядом лікаря поступово підвищують дозу ацетилсаліцилової кислоти, щоб організм перестав на неї реагувати, а потім призначають щоденне приймання. За даними метааналізу, такий підхід полегшує носові симптоми й перебіг астми та знижує потребу в кортикостероїдах, хоча розмір поліпів у плацебо-контрольованих дослідженнях не змінювався^[17]. Найчастіші побічні ефекти стосуються шлунка^[17]. Самостійно так робити небезпечно.
• Антибіотики. Їх призначають, коли до поліпів приєднується бактеріальне загострення синуситу. Даних про користь антибіотиків саме при поліпах мало, і докази слабкі^[18].

Ліки стабілізують стан, зменшують поліпи та полегшують супутні симптоми. Частині людей їх вистачає, щоб обійтися без операції.

Коротко: поліпи лікують передусім кортикостероїдним спреєм щодня; при тяжкому перебігу додають біологічні препарати, а людям з аспіриновою тріадою може допомогти десенситизація під наглядом лікаря.

Хірургічне лікування

Якщо ліки не допомагають приблизно за 12 тижнів, лікар може запропонувати операцію^[7]. Сучасні втручання виконують через ніздрі, без розрізів на обличчі. Основні процедури:

• Поліпектомія. Поліп висікають хірургічними інструментами або спеціальною петлею. Операцію проводять під місцевим або загальним знеболенням залежно від обсягу.
• Балонна синупластика. У вузьке природне вічко пазухи вводять маленький балон і роздувають його, щоб розширити отвір і відновити відтік слизу. Метод найкраще працює при хронічному синуситі без поліпів і при повторних гострих синуситах. Як основне лікування поліпозу він не підходить, бо балон не видаляє тканину^[19].
• Функціональна ендоскопічна синусохірургія (FESS). Хірург під контролем ендоскопа видаляє поліпи й розширює вивідні отвори пазух, щоб покращити їхню вентиляцію та доступ ліків. Усе робиться через ніздрі, без видимих швів.

Після операції потрібно промивати ніс сольовими розчинами, продовжувати кортикостероїдний спрей і регулярно приходити на огляди^[7]. Рецидиви трапляються часто: в одному дослідженні після ендоскопічної операції рецидив мали 35% пацієнтів через 6 місяців і 40% через 18 місяців. Частіше вони поверталися в тих, кого вже оперували, і в людей з тяжчим поліпозом^[20].

Профілактика носових поліпів

Повністю застрахуватися від поліпів неможливо: багато залежить від спадковості й хронічних захворювань. Знизити ризик або відтермінувати рецидив допомагають такі кроки:

• Вчасно лікувати інфекції носа та верхніх дихальних шляхів. Чим рідше запалення в носі й пазухах затягується, тим менше умов для розростання слизової.
• Контролювати алергію та астму. Регулярне приймання призначених ліків і уникнення відомих тригерів зменшують запалення в носі.
• Регулярно промивати ніс сольовими розчинами. У дослідженні щоденне промивання великим об'ємом сольового розчину покращувало якість життя людей із хронічним риносинуситом, хоча доказовість низька^[21]. Для промивання беруть охолоджену кип'ячену воду, розчин не ковтають^[7].
• Зволожувати повітря в приміщенні. Надто сухе повітря подразнює носоглотку, а зволожувач чи провітрювання допомагають уникнути пересушування слизової.
• Уникати подразників. Тютюновий дим, різкі хімічні запахи та інші подразники підтримують запалення слизової. Відмова від куріння корисна й для носа, й для легень.
• Не шукати «слабкий імунітет». Міф: поліпи ростуть через ослаблений імунітет, тому його треба «зміцнювати». Насправді: поліпи пов'язані з надмірною, розбалансованою запальною реакцією та порушенням бар'єру слизової^[2]. Саме тому діють засоби, що пригнічують запалення, а імунна система не потребує стимуляторів. Повноцінне харчування, сон і рух корисні для здоров'я, але доказів, що вони запобігають поліпам, немає.

Регулярні огляди в отоларинголога потрібні й після успішної операції, особливо якщо залишаються астма, алергія чи аспіринова тріада.

Читайте:

Алергія чи застуда? Як розрізнити симптоми та що робити

Алергія чи застуда: за якими ознаками їх розрізнити, чим відрізняються причини, тривалість і сезонність, хто ...

Додаткові питання

Чи можуть носові поліпи зникнути самостійно?

Іноді поліпи трохи зменшуються, але повністю без лікування зникають рідко^[3]. Якщо симптоми виражені, найімовірніше, знадобиться терапія.

Чи можна побачити носові поліпи, заглянувши в ніс?

Самостійно побачити поліпи зазвичай не вдається, бо вони розташовані глибоко в носових ходах і пазухах. Великі поліпи лікар часто помічає під час звичайного огляду носа^[7].

Чи можна видалити носові поліпи самостійно?

Ні. Спроба видалити поліп самому може закінчитися травмою, сильною кровотечею та інфекцією. Видаляє поліпи лише лікар.