Міома матки: симптоми й лікування

На УЗД знайшли міому, а ви нічого не відчували. Або навпаки: місячні стали рясними, живіт тисне, і звичний день доводиться планувати навколо болю та кровотечі. Обидві ситуації можливі при одному діагнозі.

Рішення про лікування залежить не лише від розміру вузла. Має значення, де він росте, чи спричиняє скарги та чи плануєте ви вагітність. Навіть невелика міома може потребувати допомоги, а велика без симптомів — не завжди негайної операції.^[1]

Що таке міома матки

Міома, або лейоміома матки, — доброякісне утворення з гладеньких м’язових клітин і сполучної тканини. Вузол може бути один або їх може бути кілька. Розміри дуже різні: від близько 1 мм до понад 20 см. Це не означає, що кожен вузол обов’язково виросте до великого.^[2]

У розмові можна почути також «фіброміома». Для пацієнтки за цими назвами зазвичай стоїть та сама знахідка — доброякісний вузол у матці. Важливіше уточнити його розташування й вплив на самопочуття, ніж робити висновок про небезпеку лише за словом у висновку.^[1][3]

Міома — не те саме, що рак. Лейоміосаркома є окремою рідкісною злоякісною пухлиною; вважається, що зазвичай вона не виникає зі звичайної міоми. Проте за скаргами самостійно відрізнити причини кровотечі неможливо. Новий ріст утворення або кровотеча після менопаузи потребують оцінки лікаря.^[3]

Симптоми й відчуття при міомі

Багато вузлів не дають жодних відчуттів і стають випадковою знахідкою. Якщо скарги є, їх визначає поєднання розміру, кількості та розташування вузлів.^[4]

Міома не має обов’язкового першого відчуття й не завжди проходить послідовні «стадії». Іноді першою помітною зміною стають довші або рясніші місячні, нове відчуття тиску чи часті походи до туалету. В інших випадках вузол видно на УЗД задовго до будь-яких скарг. Відсутність болю не підтверджує й не спростовує його наявності.^[4][1]

Кровотеча й біль

Місячні можуть стати рясними, тривалими або болісними; іноді кров’янисті виділення з’являються між ними. Значна втрата крові здатна призвести до залізодефіцитної анемії: слабкості, запаморочення, задишки. Саме анемію іноді помічають раніше, ніж міому.^[1]

Для розмови з лікарем корисно помітити, чи доводиться частіше міняти засоби гігієни, вставати через кровотечу вночі або скасовувати звичні справи. Значення має і те, що змінилося порівняно з вашими звичайними місячними. Рясна менструація — не лише питання зручності, особливо якщо одночасно з’являються слабкість і швидка втома.^[5]

Читайте:

Рясні місячні: причини і лікування

Рясні місячні (менорагія): як зрозуміти, що кровотеча справді надмірна, чому вона виникає, які обстеження потр...

Тиск на сусідні органи

Можливі відчуття переповнення чи тиску внизу живота, збільшення живота, часті позиви або утруднене сечовипускання, закреп, біль у попереку чи під час сексу. Іноді збільшується кількість вагінальних виділень. Такі симптоми не доводять, що причина саме в міомі: схожі скарги бувають при інших станах.^[2]

Чому розташування вузла має значення

Однакова цифра на УЗД може означати різні проблеми. Вузол, що виступає в порожнину матки, впливає на неї інакше, ніж вузол на зовнішній поверхні.^[6]

• Інтрамуральна міома. Росте в м’язовій стінці матки; це найпоширеніший тип.
• Субмукозна, або підслизова. Розташована під внутрішньою оболонкою й може виступати в порожнину матки.
• Субсерозна. Росте під зовнішньою поверхнею та може виступати в малий таз.
• Міома на ніжці. З’єднана з маткою тонкою основою; так можуть розташовуватися вузли біля внутрішньої або зовнішньої поверхні.

^[2]

У висновку також можуть стояти цифри класифікації FIGO. Це опис зв’язку вузла з порожниною та стінкою матки, а не «стадія раку». Така карта допомагає обрати спосіб видалення, якщо воно потрібне.^[1]

Підслизовий вузол може бути невеликим, але спричиняти рясні місячні, бо змінює внутрішню поверхню матки. Вузол, що росте назовні, іноді більше турбує тиском на міхур чи кишківник. Тому питання «скільки сантиметрів?» потрібне, але без карти розташування воно не пояснює ані симптомів, ані вибору лікування.^[1][6]

Чому виникає міома

Точна причина невідома. У рості беруть участь естрогени й прогестерон; значення має також спадковість. Під час вагітності частина вузлів збільшується, а після менопаузи вони часто зменшуються. Це не дає підстав визначати «гормональний збій» за одним фактом міоми.^[3]

Найчастіше міому виявляють у віці 30–50 років; до першої менструації вона рідкісна. З ризиком пов’язані міоми в матері чи сестри, ожиріння, відсутність пологів, перша менструація до 11 років і менопауза після 55 років. Це зв’язки, а не пояснення, чому міома з’явилася саме у вас; вони не є приводом звинувачувати себе.^[2]

Які ускладнення можливі

Анемія та тривалий вплив на самопочуття

При повторних рясних кровотечах організм втрачає залізо, потрібне для утворення клітин крові, які переносять кисень. Так може розвинутися залізодефіцитна анемія. Людина відчуває втому, задишку або серцебиття, хоча звикає до самої кровотечі й уже не вважає її незвичною. У такій ситуації потрібно і відновлювати запаси заліза, і зменшувати його подальшу втрату.^[1][4]

Коли вузол спричиняє гострий біль

Рідше вузол на ніжці перекручується або його тканині бракує кровопостачання й частина її відмирає. Підслизовий вузол іноді зміщується через шийку матки. Такі ситуації можуть спричинити різкий біль або кровотечу й потребують медичної оцінки. За відчуттями вдома не можна надійно відрізнити це від інших причин гострого болю, зокрема пов’язаних із вагітністю.^[1]

Тиск великих вузлів може заважати сечовипусканню, а певне розташування — впливати на зачаття й вагітність. Це можливі наслідки, а не неминучий розвиток будь-якої міоми. Саме поєднання симптомів, обстежень і ваших планів визначає, наскільки активно потрібно діяти.^[1][4]

Коли звертатися по допомогу терміново

Невідкладна допомога потрібна у двох ситуаціях.

• Сильна кровотеча. Разом із непритомністю, різкою слабкістю, сильним запамороченням або задишкою.
• Раптовий сильний біль у животі.

Якщо вагітність можлива, не пояснюйте біль і кровотечу вже відомою міомою.^[7]

Рясні чи міжменструальні кровотечі, стійкий тазовий біль і будь-які кров’янисті виділення після менопаузи — привід для огляду, навіть якщо стан не виглядає невідкладним.^[4]

Діагностика міоми

УЗД і оцінка крововтрати

Лікар уточнює характер місячних, біль, попередні вагітності та ваші плани, проводить огляд. Основний метод візуалізації — УЗД: вагінальний датчик допомагає детально роздивитися матку, а дослідження через живіт доповнює картину при великих утвореннях. У висновку потрібні кількість, розміри й розташування вузлів та їхній зв’язок із порожниною матки.^[6]

При рясних місячних перевіряють загальний аналіз крові, щоб не пропустити анемію; подальші аналізи залежать від ситуації. Наявність міоми не скасовує пошуку інших причин кровотечі.^[5]

Коли потрібні додаткові обстеження

Гістероскопія — огляд порожнини матки тонким оптичним інструментом — допомагає оцінити підслизові вузли. Соногістерографія використовує УЗД після введення рідини в порожнину матки. МРТ застосовують у складних випадках, для уточнення карти вузлів і планування втручання. КТ має обмежену роль і не є звичайною першою перевіркою міоми.^[1]

Біопсію ендометрія — зразок внутрішньої оболонки — призначають за показаннями при кровотечах, а не кожній жінці лише через міому. Після видалення вузла його тканину досліджують гістологічно.^[1]

Спостереження і вибір лікування

Сам висновок УЗД ще не визначає, що робити. Якщо найбільша проблема — рясні місячні, спершу обговорюють, як зменшити крововтрату. Якщо вузол тисне на сусідні органи або є питання про вагітність, значення має і його розташування. Ці різні задачі пояснюють, чому лікар може запропонувати спостереження, ліки або втручання. ^[4]

Лікування потрібне не за самою наявністю вузла. Зважують кровотечу, анемію, біль, тиск на органи, вплив на порожнину матки, вік і бажання зберегти матку та можливість вагітності. Немає єдиного розміру, після якого всім обов’язково потрібна операція.^[2]

Спостереження без ліків

На цьому етапі важливо сформулювати, що саме має змінитися: кровотеча, біль, тиск чи можливість завагітніти. Наприклад, засіб, який робить місячні легшими, може не допомогти від великого вузла, що тисне на міхур. Лікар також враховує, чи потрібна контрацепція і чи прийнятний для вас ризик повторного лікування.^[1][5]

Якщо скарг немає або вони незначні, лікар може запропонувати контроль. Ви узгоджуєте огляди, потребу в повторному УЗД і зміни, з якими треба звернутися раніше. Це особливо доречно, коли немає ускладнень і наближається менопауза: вузли часто зменшуються після неї. Але чекати менопаузи ціною тяжкої анемії не варто.^[3]

Під час спостереження відстежують не тільки розмір. Повернутися раніше потрібно, якщо кровотеча посилюється, з’являються новий біль, слабкість чи проблеми із сечовипусканням. Графік оглядів та УЗД узгоджують індивідуально; одна й та сама схема контролю не підходить усім. Якщо симптоми вже заважають жити, сам факт, що вузол «не дуже виріс», не вирішує проблему.^[1][4]

Які ліки застосовують

Одні препарати зменшують кровотечу або біль, інші тимчасово впливають на гормональні сигнали й розмір вузлів. Полегшення місячних не завжди означає, що міома зменшилася.^[8]

Транексамова кислота: зменшити кровотечу

Це негормональний препарат, який допомагає зменшувати менструальну крововтрату, але не видаляє вузли. Лікар може призначити його на дні кровотечі, зокрема поки триває обстеження. Підбір потребує оцінки ризику тромбозів, хвороб нирок та інших ліків; при нерегулярних кровотечах спочатку з’ясовують причину.^[9]

Результат оцінюють за тим, наскільки зменшилася крововтрата й чи стало легше жити під час місячних. Препарат не повинен маскувати кровотечу нез’ясованого походження або замінювати термінову допомогу при різкому погіршенні. Якщо користі недостатньо, з гінекологом обговорюють інший спосіб контролю кровотечі чи лікування самого вузла.^[5][9]

Знеболювальні: допомогти з менструальним болем

Нестероїдні протизапальні препарати, наприклад ібупрофен, можуть полегшувати менструальний біль і зменшувати крововтрату, але вузли не прибирають. Їх використовують для симптомів, а не як курс, який має «розсмоктати міому». Вибір залежить від інших ліків і стану здоров’я: зокрема, хвороби шлунка й нирок можуть обмежувати застосування.^[5][10]

Залізо: лікувати наслідки крововтрати

Якщо є залізодефіцитна анемія, її лікують окремо. Препарати заліза допомагають відновити кровотворення, але не усувають причину кровотечі й не зменшують міому. Лікар узгоджує лікування анемії з контролем місячних і перевіряє результат аналізами, а не лише за тим, чи минула втома.^[1]

Гормональна контрацепція та внутрішньоматкова система

Комбіновані контрацептиви, прогестагени або внутрішньоматкова система з левоноргестрелом можуть зменшувати кровотечі й біль. Прогестагени — препарати з дією, подібною до гормону прогестерону. Ці засоби не є способом назавжди видалити вузол: зокрема, внутрішньоматкова система діє переважно на ендометрій, тобто внутрішню оболонку матки. Вибір залежить від протипоказань і потреби в контрацепції.^[8][5]

Внутрішньоматкова система — невеликий пристрій, який лікар установлює в матку. Вона поступово виділяє гормон і робить її внутрішню оболонку тоншою, завдяки чому кровотечі можуть зменшитися. Якщо вузол суттєво змінює форму порожнини, такий варіант може не підходити. Перші нерегулярні виділення не завжди означають неефективність: очікуваний період адаптації та ознаки, за яких потрібен огляд, обговорюють перед установленням.^[5][8]

Препарати, які пригнічують гормональну стимуляцію

Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону, скорочено ГнРГ, можуть тимчасово зменшувати вузли та кровотечу, зокрема перед операцією. Вони створюють стан низького рівня статевих гормонів: можливі припливи, сухість піхви та втрата кісткової маси. Тому тривалість обмежують, а іноді додають малу дозу гормонів для зменшення побічних ефектів. Після припинення вузли можуть знову рости.^[8]

Антагоністи ГнРГ також використовують для контролю симптомів; існують схеми з додатковими гормонами. Це лікування під наглядом гінеколога, а не взаємозамінні «таблетки від міоми». Конкретний препарат, його реєстрацію, доступність і протипоказання в Україні перевіряють окремо.^[5]

Таку терапію можуть використовувати як підготовку до втручання або як окремий спосіб контролю симптомів у відповідній ситуації. До початку варто знати заплановану тривалість, потребу в додаткових гормонах і що робити після завершення курсу. Тимчасове зменшення вузла не означає, що міома остаточно зникла.^[8][5]

Процедури та операції: що вони змінюють

Втручання розглядають, коли симптоми суттєві, ліки не допомогли чи не підходять або є інші показання. Частина методів зберігає матку, але це не завжди означає однакові шанси на вагітність. Репродуктивні плани потрібно обговорити до вибору процедури.^[1]

Міомектомія: видалити вузол і зберегти матку

Гістероскопічно вузол видаляють через піхву та шийку матки — це підхід до відповідних підслизових міом. Інші вузли можна видаляти лапароскопічно через невеликі розрізи або відкрито через розріз живота. Вибір визначають їхня кількість, глибина й розміри та досвід команди.^[6]

Для вузла всередині порожнини гістероскопія дозволяє обійтися без розрізу живота. Проте великий або глибокий підслизовий вузол іноді доводиться видаляти поетапно: безпечне повне видалення за один раз можливе не завжди. Для вузлів у стінці чи на зовнішній поверхні потрібен інший доступ. Тому перед операцією уточнюють не лише її назву, а й обсяг і можливу кількість етапів.^[1]

Міомектомія може полегшувати симптоми та допомагати в окремих ситуаціях із зачаттям, але не запобігає появі нових вузлів. Є ризики кровотечі, інфекції, спайок та рубця на матці; після деяких операцій це впливає на ведення майбутньої вагітності й спосіб пологів.^[11]

Емболізація маткових артерій

Через катетер у судини вводять частинки, які перекривають кровопостачання вузлів, і вони зменшуються. Матка залишається. Метод може полегшувати кровотечу та тиск, але можливі біль після процедури, інфекція, зміни функції яєчників і потреба в повторному лікуванні.^[11]

У рандомізованому дослідженні FEMME за участю 254 жінок і міомектомія, й емболізація покращували якість життя; через 2 роки перевага була на боці міомектомії. Цей результат не означає, що одна процедура найкраща для всіх, і не дає гарантії вагітності після будь-якої з них.^[12]

Вагітність після емболізації можлива, але її вплив на фертильність і перебіг вагітності залишається невизначеним. Якщо плануєте дитину, порівняйте цей варіант із міомектомією до втручання.^[13]

Емболізація — не видалення вузла: він поступово втрачає кровопостачання та зменшується. Її обговорюють із гінекологом і фахівцем, який виконує судинні втручання. Після процедури потрібні знеболення й контроль, а результат оцінюють з часом. Збережена матка важлива, але сама по собі не доводить, що цей метод найкраще відповідає планам вагітності.^[11][13]

Радіочастотна абляція

Радіочастотна абляція нагріває й руйнує тканину вузла за допомогою електрода. Вузол залишається в матці, але після обробки може зменшуватися, а симптоми — слабшати. Метод обирають для відповідного розташування та розміру вузлів; він не підходить автоматично кожній жінці, яка прагне зберегти матку. Особливо уважно до процедури обговорюють обмежені дані щодо майбутньої вагітності та можливість повторного лікування.^[11][14]

Фокусований ультразвук

Фокусований ультразвук нагріває тканину спрямованою енергією під контролем зображення. Частину вузла руйнують без його хірургічного видалення, але не до кожного вузла можна безпечно спрямувати цю енергію. Перед лікуванням порівнюють можливе полегшення симптомів, ризики, доступність і довгострокову ймовірність повторного втручання. Дані про вагітність обговорюють окремо: збереження матки не дорівнює доведеній безпеці будь-якої процедури для майбутніх пологів.^[11][14]

Абляція ендометрія — інша процедура

Вона руйнує внутрішню оболонку матки для зменшення кровотечі, а не прибирає всі міоматозні вузли. Її можуть розглядати в певних ситуаціях, коли вагітність більше не планується. Це не метод контрацепції: після нього потрібне запобігання вагітності, оскільки вона може бути небезпечною.^[11]

Гістеректомія: остаточне лікування

Видалення матки остаточно усуває можливість появи міом у ній, але після операції виносити вагітність неможливо. Це варіант при значних симптомах, коли інші підходи не підходять або жінка обирає остаточне лікування. Видаляти яєчники лише через міому не обов’язково.^[15]

Операція може виконуватися через піхву, лапароскопічно або через розріз живота. Відновлення й ризики залежать від доступу та стану здоров’я; серед можливих ускладнень — кровотеча, інфекція й ушкодження сусідніх органів. Обсяг втручання погоджують заздалегідь.^[16]

Міома й вагітність: що варто знати

З міомою можна завагітніти, і багато вагітностей перебігають нормально. Значення має не лише розмір: вузли, які деформують порожнину матки, можуть впливати на зачаття. Видалення такої міоми іноді покращує шанси на клінічну вагітність, але доказів щодо народження живої дитини чи запобігання викидню менше. Безсимптомні вузли, що не деформують порожнину, не видаляють автоматично лише «для фертильності».^[17]

Під час вагітності можливі біль, збільшення вузлів, підвищений ризик передчасних пологів, неправильного положення плода чи кесаревого розтину. Ризики залежать від конкретної ситуації, а не означають, що ускладнення обов’язково станеться. Про міому потрібно повідомити акушеру-гінекологу.^[3]

Читайте:

Менопауза: усе, що потрібно знати

Менопауза є природним завершенням репродуктивного періоду, яке в більшості жінок настає між 45 і 55 роками. Вон...

Як жити з міомою між оглядами

Корисно записувати дні кровотечі, наскільки вона рясна, коли виникає біль і як це впливає на роботу, сон та секс. Так легше помітити погіршення й оцінити, чи допомогло лікування. На прийом варто взяти попередні описи УЗД, аналізи та список препаратів і добавок. Не потрібно чекати, поки міома досягне певного розміру, щоб розповісти про симптоми, які вже обмежують ваше життя.^[5][1]

Відновлення після процедури залежить від її обсягу й доступу. Повернення до фізичних навантажень, сексу та планування вагітності обговорюють із лікарем, який знає деталі втручання. Після видалення вузла потрібно дізнатися результат дослідження тканини й погодити подальший контроль. Після операції зі збереженням матки можуть з’являтися нові вузли — це не завжди означає, що попередній видалили неправильно.^[1][11]

Чи можна зменшити міому травами й добавками

Екстракт зеленого чаю

У невеликому пілотному дослідженні 39 жінок випадково розподілили на екстракт зеленого чаю або плацебо на 4 місяці. Завершили участь 33: 22 у групі екстракту й 11 у групі плацебо. Сумарний об’єм вузлів зменшився на 32,6% у першій групі, а в другій зріс на 24,3%. Але мала вибірка й коротке спостереження не дозволяють вважати це надійною заміною лікування.^[18]

Досліджували концентрований екстракт, а не чашку чаю. Такі добавки можуть ушкоджувати печінку та взаємодіяти з ліками, зокрема надололом і аторвастатином. Не переносіть дозу з дослідження у власну схему лікування.^[19]

Вітамін D та трав’яні суміші

Метааналіз 5 рандомізованих досліджень із 511 учасницями виявив зменшення розміру вузлів на тлі вітаміну D. Однак це не доводить, що він надійно зупиняє кровотечі, покращує фертильність або дозволяє уникнути операції. Корекцію дефіциту слід відрізняти від самостійного приймання високих доз «від міоми».^[20]

Надлишок вітаміну D може спричинити надто високий рівень кальцію та ушкодження нирок; він також взаємодіє з деякими ліками. Дозу для корекції дефіциту добирають індивідуально.^[21]

Огляд трав’яних препаратів охопив 21 дослідження з 2222 жінками. Якість більшості робіт була низькою або невизначеною; клінічно важливе полегшення симптомів належно не оцінювали. Пошук досліджень у цьому огляді завершили ще у 2012 році. Він не дає підстав обіцяти, що трав’яна суміш «розсмокче» міому, і неповні дані про побічні ефекти не доводять безпечності. Обговоріть будь-які добавки з лікарем і не припиняйте призначене лікування.^[22]

Поширені питання про міому

Вагітність лікує міому?

Ні. Під час вагітності вузли можуть змінюватися, зокрема збільшуватися, і це не спосіб їх лікування. Водночас сама наявність міоми не означає безпліддя або обов’язкових ускладнень. Якщо плануєте дитину, потрібно оцінити саме вашу карту вузлів, а не орієнтуватися на обіцянку, що вагітність «усе виправить».^[1][3]

Якщо вузол росте, це ознака раку?

Збільшення міоми саме по собі не встановлює злоякісний діагноз. Проте новий ріст після менопаузи, незвична кровотеча або сумнівні ознаки на обстеженні потребують окремої оцінки; іноді залучають гінеколога-онколога. Правильний висновок роблять за сукупністю даних, а не за страхом перед словом «пухлина» чи одним вимірюванням.^[1][3]

Разом із маткою завжди видаляють яєчники?

Не обов’язково. Матка й яєчники — різні органи, і обсяг операції погоджують окремо. Якщо яєчники зберігають, саме видалення матки не означає їх негайного вимкнення, хоча місячних і можливості виносити вагітність уже не буде. До втручання варто уточнити, що саме планують видалити й чому.^[15][16]

Чи можна запобігти міомі та її поверненню

Гарантованого способу профілактики немає. Здорове харчування й фізична активність корисні для загального здоров’я, але не обіцяють, що вузли не виникнуть або зникнуть. Після лікування, яке зберігає матку, потрібен узгоджений контроль: іноді з’являються нові вузли або повертаються симптоми.^[23]