Опік окропом: перша допомога, лікування, ускладнення

Коли хірурги опікового центру в Чикаго переглянули 790 госпіталізацій дітей з опіками окропом та іншими гарячими рідинами за десять років, майже третину з них (31%) спричинила звичайна локшина швидкого приготування. Таких дітей частіше залишали без нагляду дорослих (37% проти 21%), а майже кожному третьому з них знадобилася операція^[1]. Опік окропом (у побуті кажуть «обварився» або «обпікся кип'ятком») ушкоджує тканини глибше, ніж здається в першу мить, і може залишити рубці, плями на шкірі чи інфекцію. Багато що вирішують перші хвилини: як швидко почали охолодження, чим накрили рану і чи вчасно звернулися до лікаря.

Читайте:

Що варто знати про опіки

Опіки: як шкіра реагує на жар, хімічні речовини, струм і тертя, чим відрізняються опіки першого, другого й трет...

Причини опіків окропом

Більшість опіків гарячою водою трапляються випадково і вдома, найчастіше на кухні та у ванній^[2]. Для такої травми не потрібен вогонь: досить гарячої рідини чи пари. Такі опіки належать до термічних, а в англійській медичній мові опік гарячою рідиною чи парою навіть має окрему назву, scald^[3]. За даними ВООЗ, діти особливо вразливі саме до опіків гарячими рідинами^[4], а гаряча вода є головною причиною опіків у немовлят і малюків^[5].

Найчастіше причиною стає поспіх або неуважність. Навіть досвідчений господар може перекинути каструлю чи переоцінити міцність термоса. Малюків на кухні веде допитливість: вони тягнуться до всього, що стоїть на краю столу, і дорослі часто недооцінюють, як швидко дитина до цього дістане.

Типові ситуації, за яких людина може отримати опік окропом:

• Окріп проливається під час приготування чаю або кави: чашка вислизає з рук або перекидається. Чай і каву заварюють майже окропом, близько 93 °C^[6], а приємною для пиття людям здається температура близько 60 °C; навіть коротке потрапляння на шкіру рідини з температурою 71–85 °C дає помітний опік^[7].
• Каструля чи чайник падає зі столу або плити: особливо коли ручка посуду виступає назовні.
• Дитина тягне на себе гаряче: смикає за скатертину, шнур чайника або ручку посуду. Так діти найчастіше обпікають обличчя, шию, груди й плечі^[2].
• Немовля купають у надто гарячій воді: вода з-під крана з температурою 54 °C і вище здатна спричинити опік на всю товщу шкіри за 30 секунд. У дослідженні опіків водою з крана в дітей у 80% перевірених осель вода у ванні була саме такою гарячою^[8].
• Окропом обливають навмисно: напад з гарячою рідиною трапляється рідко, але дає найвищий ризик тяжкого ураження. Серед дітей з опіками водою з-під крана таку травму в 28% випадків спричинило жорстоке поводження^[8].

Температура води визначає багато, але не все. Глибину опіку збільшують тривалість контакту, площа ураження і те, як швидко ділянку охолодили. У досліді на людській шкірі опік від гарячої поверхні з температурою 70 °C ставав глибшим, якщо контакт тривав довше: уже 7,5 секунди давали ураження до середніх шарів дерми^[9].

Ступені опіків та їхні симптоми

Окріп може зачепити лише верхній шар шкіри або проникнути значно глибше. За глибиною розрізняють три ступені, кожен зі своїми ознаками, строками загоєння і ризиками^[2].

Перший ступінь

Це поверхневий опік, що зачіпає лише епідерміс, тобто зовнішній шар шкіри. Він буває після короткого контакту з гарячою рідиною, наприклад від легкого сплеску окропу, і зазвичай загоюється за 3–7 діб^[10].

Симптоми:

• Біль під час дотику: печіння, яке слабшає після охолодження.
• Почервоніння та набряк: ділянка шкіри виглядає подразненою, пухирів немає.
• Відчуття тепла: уражена зона гаряча на дотик.
• Лущення: шкіра починає злазити через кілька днів після опіку.

На світлій шкірі почервоніння добре помітне, а на темнішій зміни можуть мати червонувато-брунатний або навіть фіолетовий відтінок.

Другий ступінь

Тут ушкоджується епідерміс і верхня частина дерми, глибшого шару шкіри з нервовими закінченнями й судинами. Лікарі називають такий опік ураженням часткової товщини шкіри. Сплеск гарячого напою якраз часто дає опік другого ступеня^[2]. Він виникає, якщо окріп затримався на тілі хоча б кілька секунд, наприклад у мокрому одязі, або шкіру не охолодили одразу.

Основні прояви:

• Сильний біль: пульсівний, іноді майже нестерпний.
• Волога поверхня: шкіра здається мокрою через плазму, що виходить із капілярів.
• Пухирі: з'являються міхурці, заповнені прозорою рідиною.

Загоєння триває від одного до трьох тижнів і довше, залежно від глибини^[2]. Від цього строку залежить і ризик рубця: у дослідженні 337 дітей з опіками гарячими рідинами гіпертрофічні (товсті, випуклі) рубці мали 8% тих, у кого рана загоїлася за 10–14 днів, 20% при загоєнні за 15–21 день і 68% при загоєнні за 26–30 днів^[11].

Третій ступінь

Це найтяжчий опік, який проходить крізь усі шари шкіри, а іноді сягає жиру й м'язів^[2]. Від окропу він найчастіше буває при зануренні частини тіла в гарячу воду, тривалому контакті з парою або рідиною дуже високої температури.

Симптоми можуть бути парадоксальними:

• Болю немає або він слабкий: нервові закінчення зруйновані.
• Шкіра виглядає тяжко ушкодженою: білою, коричневою, чорною або з восковим блиском^[2].
• Щільна або суха поверхня: через некроз, тобто омертвіння тканин.

Такий опік лікують у лікарні: людині вводять рідину у вену, за потреби антибіотики, а рану часто закривають пересадкою шкіри^[3][2]. Повне відновлення може тривати місяцями.

Коротко: глибину опіку окропом не можна оцінювати за болем: найглибший опік часто болить найменше.

Перша допомога при опіку окропом

Від перших хвилин залежать біль, глибина ураження, ризик інфікування і строк загоєння. Метааналіз семи досліджень показав, що 20 хвилин прохолодної проточної води протягом трьох годин після травми зменшують потребу в пересадці шкіри та операціях^[12]. У когорті з 2495 дітей достатнє охолодження знижувало шанси пересадки шкіри (відношення шансів 0,6) і повнотовщинного опіку^[13].

У разі опіку окропом необхідно негайно:

• Припинити контакт із гарячою рідиною: одразу зняти мокрий одяг, а в немовляти ще й підгузок, бо просочена тканина продовжує пекти шкіру^[14]. Якщо тканина прилипла, не здирати її.
• Зняти прикраси з ураженої ділянки: браслети, каблучки чи годинник, поки не почався набряк і вони не здавили тканини^[4].
• Охолодити місце опіку прохолодною проточною водою 20 хвилин: якомога швидше, але це має сенс і протягом 3 годин після травми. Якщо крана немає, підійде вода з пляшки або мокрий рушник, який часто змінюють^[3][14]. Такий самий строк радять австралійські дитячі лікарі^[2].
• Зігріти саму людину: охолоджують опік, а не людину. Решту тіла накривають ковдрою чи пледом, особливо в дітей, літніх людей і при великих опіках, а охолодження довше 20 хвилин загрожує переохолодженням^[14].
• Накрити опік: після охолодження покласти зверху харчову плівку поздовжніми смужками, не обмотуючи нею кінцівку по колу, або чисту неприлипну пов'язку. На обличчя плівку не кладуть^[14].

Коротко: навіть якщо опік стався годину тому, 20 хвилин під прохолодною водою ще допоможуть: користь зберігається до 3 годин після травми.

Є речі, яких не можна робити навіть при легких опіках:

• Не прикладати лід і крижану воду: у досліді на свинях охолодження водою з температурою 1–8 °C давало більше омертвілої тканини, ніж відсутність охолодження взагалі, а вода з крана (12–18 °C) зменшувала ушкодження^[15].
• Міф: опік треба одразу змастити олією, маслом, сметаною, зубною пастою, яєчним білком чи навіть сечею. Насправді: ВООЗ прямо радить не наносити на опік жодних побутових засобів^[4], а дитячі лікарі попереджають, що такі «народні» засоби можуть погіршити опік^[2]. Проте ними досі користуються: в опитуванні 408 батьків і опікунів у дитячих відділеннях невідкладної допомоги 32% лікували опіки медом, яєчним білком, зубною пастою, борошном, маслом чи картоплею, а навчання першої медичної допомоги проходили лише 15%^[16].
• Не використовувати спиртові розчини: вони подразнюють ушкоджену шкіру і посилюють біль.
• Не проколювати пухирі: це підвищує ризик інфекції^[3]. Якщо пухир дуже великий, ним має займатися лікар.

Цих простих дій досить, щоб зменшити глибину ураження, полегшити біль і дати шкірі умови для безпечного загоєння. Опіки полум'ям, хімічними речовинами чи струмом потребують інших дій, і перша допомога при опіках такого типу має свої правила.

Коли звертатися по медичну допомогу

Не кожен опік можна лікувати самостійно. Іноді він здається дрібним, але приховує серйозну загрозу. При тяжкому опіку викликайте швидку за номером 103 або 112.

Ознаки, що вимагають невідкладної медичної допомоги:

• Опік більший за долоню постраждалого: долоня з пальцями становить приблизно 1% поверхні тіла^[10], тож це зручна мірка для оцінки площі.
• Глибоке ураження: шкіра біла, суха, коричнева чи шкіряста, навіть якщо не болить^[2].
• Ураження особливих ділянок: обличчя, шия, кисті, стопи, суглоби, статеві органи та сідниці, бо там складно доглядати за раною і високий ризик рубцювання^[3][4].
• Дуже сильний біль або, навпаки, його відсутність: останнє може свідчити про третій ступінь із загибеллю нервових закінчень.

Окрему увагу приділяють уразливим групам: у них навіть невеликі на вигляд опіки можуть перебігати тяжко.

• Немовлята й маленькі діти: вони легше переохолоджуються під час охолодження опіку^[14]. Щодо опіку в дитини до 5 років Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить порадитися з медиками^[3]. Показати лікарю варто і опік, більший за 3 см або з пухирями, а до лікарні везуть, якщо дитина надто засмучена, щоб витримати 20 хвилин під водою^[2].
• Люди з цукровим діабетом або іншими хронічними хворобами: рани в них загоюються повільніше, а ризик інфекції вищий.
• Люди з ослабленим імунітетом: інфекційні ускладнення в них можливі навіть при опіках другого ступеня.
• Ознаки шоку: холодна й липка шкіра, запаморочення, часте поверхневе дихання, пітливість означають, що стан організму нестабільний.

У лікарні оцінять глибину опіку й загальний стан людини. Залежно від тяжкості рану очищують і перев'язують, призначають знеболення, антибіотики, рідину у вену, а в складних випадках проводять операцію з пересадкою шкіри^[3]. Зволікання з візитом до лікаря загрожує інфекцією і довшим відновленням.

Домашній догляд за легкими опіками

Невеликий опік загоюється вдома приблизно за 2 тижні^[3]. Щоб рана не інфікувалася і загоїлася без проблем, допомагають кілька правил.

Основні рекомендації щодо щоденного догляду за ураженою ділянкою:

• Очищення: щодня обережно мити місце опіку прохолодною водою з м'яким милом. Не терти шкіру, не здирати кірки чи лусочки.
• Зволоження: після охолодження і очищення можна наносити вазелін 2–3 рази на день^[17] або гель з алое вера, що може заспокоїти легкий опік^[2]. Коли шкіра під час загоєння сохне й свербить, допомагає емолент^[3]. Засоби мають бути без спирту й ароматизаторів.
• Захист від подразнення: накривати опік стерильною пов'язкою, яка не прилипає до шкіри^[17]. Пластирі та клейкі пов'язки на опік не клеять^[3]. Пов'язку змінюють щодня або частіше, якщо вона забруднилася чи намокла.
• Знеболення: при болю можна прийняти парацетамол або ібупрофен у дозах з інструкції^[3].
• Не чіпати пухирі: навіть великі пухирі самостійно не проколюють. Якщо пухир лопнув, рану обережно промивають і накривають пов'язкою.
• Захищати від сонця: після загоєння ділянку прикривають одягом або засобом з SPF 30 і вище, бо почервоніння після опіку може триматися тижнями, особливо на темній шкірі, а сонцезахист робить рубець менш помітним^[17].

Під час відновлення стежте за будь-якими змінами в зоні опіку. Навіть невелике погіршення може бути початком ускладнення.

Зверніться до лікаря, якщо з'явилися такі симптоми:

• Підвищення температури тіла до 38 °C і вище;^[2]
• Виділення гною з рани;
• Червоні смуги навколо місця опіку;
• Посилення болю або набряку;
• Неприємний запах від пов'язки або шкіри.

Чистота, обережність із раною і уважність до симптомів зазвичай достатні, щоб легкий опік загоївся без наслідків.

Можливі ускладнення та наслідки

Обпечена шкіра втрачає свій бар'єр, стає вразливою до бактерій і повільніше відновлюється. Найчастіше ускладнення дають опіки другого й третього ступеня.

Ускладнення бувають ранні (інфекції, втрата рідини) і віддалені, пов'язані зі зміною структури шкіри або її кольору.

Можливі наслідки, які слід враховувати під час відновлення:

• Рубці: навіть при правильному догляді на місці опіку можуть залишитися помітні сліди. Їх імовірність зростає з глибиною опіку і строком загоєння: якщо рана загоюється довше 21 дня, ризик рубця різко зростає^[11].
• Келоїдні рубці: надмірне розростання сполучної тканини, що утворює щільні, помітні рубці, часто болючі або з свербежем.
• Порушення пігментації: шкіра в зоні опіку може стати світлішою або темнішою за навколишню через ушкодження клітин, що виробляють меланін. Темні плями іноді лишаються надовго як гіперпігментація.
• Інфекційні ускладнення: відкрита рана є вхідними воротами для бактерій. Без належного догляду можлива місцева інфекція, яка в несприятливих умовах поширюється на сусідні тканини як бактеріальний целюліт або навіть у кров.
• Втрата рідини: при опіках великої площі організм втрачає багато рідини через ушкоджені судини й поверхню рани. Це може призвести до шоку, особливо в дітей і людей похилого віку, тому в лікарні таким пацієнтам вводять рідину у вену^[3].

Стан рани може змінитися вже за кілька годин або днів, тому при перших ознаках погіршення краще не зволікати й отримати фахову допомогу.

Профілактика опіків окропом

Запобігти опіку значно простіше, ніж лікувати його наслідки. Найбільше уваги потребують оселі, де є маленькі діти або люди з обмеженою рухливістю. Огляд досліджень показав, що навчання батьків разом із перевірками безпеки вдома, термометрами для води й термостатичними змішувачами допомагає встановити безпечну температуру гарячої води^[18].

Щоби зменшити ймовірність опіків окропом, корисно дотримуватися кількох базових правил^[2]:

• Ставте каструлі та чайники на задні конфорки: так їх важче випадково перекинути.
• Повертайте ручки посуду до стіни: вони не мають звисати з краю плити чи столу. Шнур чайника тримайте подалі від краю стільниці.
• Не залишайте дітей без нагляду на кухні: навіть кілька секунд можуть закінчитися серйозною травмою. Для малюка можна поставити захисні ворота.
• Не тримайте чашки з окропом на краю столу: особливо якщо поруч маленька дитина або домашня тварина. Не тримайте гарячий напій у руках, коли на колінах у вас дитина.
• Використовуйте посуд зі стійким дном та кришками: нестійкі ємності легко перекидаються або розливаються при нахилі.
• Перед купанням дитини перевіряйте температуру води: вона має бути теплою, але не гарячою на дотик зап'ястя чи ліктя^[5]. Спочатку наливайте холодну воду, потім додавайте гарячу й добре перемішуйте^[19], не купайте немовля під струменем із крана. Американська академія педіатрії радить, щоб із крана йшла вода не гарячіша за 49 °C, і цього можна досягти налаштуванням бойлера^[5].
• Не жартуйте з гарячою водою: навіть «дружній» сплеск гарячої рідини може закінчитися травмою.

Кожен із цих пунктів є простою звичкою, яка суттєво знижує ризик. Дітям з раннього віку пояснюйте, чим небезпечні гаряча вода, пара та посуд на плиті.