У дослідженні з тренованими чоловіками одна група 8 тижнів робила по 25–35 повторень у підході, інша по 8–12, і обидві доводили підходи до відмови. М'язи рук і стегон потовщали в обох групах майже однаково, а от сила в присіданні зі штангою зросла на 19,6% у групі з важкою вагою і лише на 8,8% у групі з легкою[1]. Ця різниця і є суттю питання. Одні хочуть упевнено працювати з великою вагою, інші прагнуть більших м'язів і помітнішого рельєфу, і для цих цілей тренування будують по-різному: з іншою вагою, кількістю повторень, паузами і структурою тижня.

Силові тренування

Силові тренування охоплюють роботу з вільною вагою, тренажерами, гумовими стрічками й вагою власного тіла. Вони діють на весь організм. Частка жиру зменшується[2], а в когортних дослідженнях люди, які регулярно виконують вправи на м'язи, мали на 10–17% нижчий ризик смерті з усіх причин, серцево-судинних хвороб, раку й діабету 2 типу. Найбільшу користь спостерігали вже за 30–60 хвилин таких вправ на тиждень[3]. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) радить дорослим силові вправи на всі основні групи м'язів щонайменше 2 дні на тиждень, на додачу до 150–300 хвилин помірної або 75–150 хвилин інтенсивної аеробної активності[4].

Помітний і вплив на емоційний стан. У метааналізі рандомізованих досліджень силові тренування зменшували симптоми тривожності, причому і в здорових людей, і в людей із хворобами[5]. За даними 33 досліджень за участю 1877 людей, вони помірно зменшували й симптоми депресії[6]. На початку занять люди зазвичай одночасно набирають і силу, і м'язовий об'єм, але з досвідом доводиться обирати напрям, щоб прогрес не зупинявся.

Читайте:

Гіпертрофія та сила

Гіпертрофія означає збільшення розміру м'язових волокон. У побуті це називають «набором маси» або кажуть «качати масу». Головний рушій гіпертрофії полягає в загальному обсязі роботи, тобто в кількості важких підходів на м'язову групу за тиждень. За висновком оновленої позиції Американського коледжу спортивної медицини (ACSM) 2026 року, яка узагальнила 137 систематичних оглядів, м'язи краще ростуть при 10 і більше підходах на тиждень, а також при посиленому навантаженні у фазі опускання ваги[7].

Тренування для розвитку сили має іншу мету: навчити м'язи й нервову систему створювати максимальне зусилля. Точкою відліку служить одноповторний максимум, тобто вага, яку людина здатна підняти лише один раз. За тим самим документом ACSM, силу найкраще розвивають ваги від 80% максимуму і вище, рух на повну амплітуду, 2–3 підходи, силові вправи на початку заняття і щонайменше два тренування на тиждень[7].

Відмінності помітні й у побудові занять. Для гіпертрофії зазвичай роблять більше підходів і повторень із помірними вагами, а силові програми спираються на важкі ваги, менше повторень і довші перерви. Частота важить менше, ніж здається. Ранній метааналіз свідчив на користь тренування м'яза двічі на тиждень замість одного разу[8], проте оновлений аналіз 25 досліджень показав, що за однакового тижневого обсягу кількість тренувальних днів на ріст м'язів суттєво не впливає, тож розклад можна підлаштувати під себе[9]. Короткі паузи теж не обов'язкові: відпочинок понад 60 секунд дає невелику перевагу для росту м'язів, а після 90 секунд різниця зникає[10].

Міф: м'язи ростуть лише від 8–12 повторень із «середньою» вагою. Насправді: метааналіз 21 дослідження, де всі підходи доводили до відмови, показав, що легкі ваги (до 60% максимуму) і важкі дають однаковий приріст м'язів, але максимальна сила більше зростає від важких[11]. Дослідники запропонували відмовитися від жорсткої прив'язки «скільки повторень, такий і результат»: м'язи можна наростити в широкому діапазоні ваг[12]. Нижня межа все ж існує: в експерименті з навантаженням 20% максимуму м'язи росли приблизно вдвічі гірше, ніж при 40–80%[13].

Харчування теж підлаштовують під мету. Щоб побудувати та зберегти м'язи, потрібні достатня калорійність і білок. У метааналізі 49 досліджень за участю 1863 людей білкові добавки посилювали приріст і маси, і сили, але добова норма білка понад приблизно 1,6 г на кілограм маси тіла додаткового приросту маси вже не давала[14]. Низький відсоток жиру в організмі для самого росту м'язів не потрібен, він важить для рельєфу і змагань із бодібілдингу. Спортсмени-культуристи чергують періоди підготовки, а харчування змінюють відповідно до вимог своєї змагальної категорії. У силових видах спорту харчування зосереджене на відновленні після важких тренувань і на утриманні потрібної вагової категорії.

Часто вважають, що більший м'яз автоматично створює більше зусилля. Порівняння спортсменів показує іншу картину. У біопсіях м'язів стегна 12 культуристів, 6 спортсменів силових видів і 14 нетренованих людей волокна культуристів були на 67% товщими, ніж у силовиків, але кожен квадратний міліметр їхнього перерізу розвивав на 62% менше зусилля. Пікова потужність волокон силовиків була на 58% вищою, ніж у культуристів[15]. Дослідження невелике, але воно добре пояснює, чому найбільші м'язи в залі не завжди піднімають найбільшу вагу.

Коротко: м'язи ростуть майже за будь-якої ваги, якщо підходів достатньо і вони даються важко, а для максимальної сили потрібна саме велика вага.

Реклама

Вправи для гіпертрофії

Програми на збільшення м'язів часто будують на тренажерах, але додають і вправи з вільною вагою, і рухи з вагою власного тіла. У таких програмах поширені згинання рук на біцепс, жим лежачи, станова тяга та присідання. Вирішальним є прогресивне навантаження, тобто поступове ускладнення роботи: більше ваги, повторень чи підходів[7]. ACSM радить додавати 2–10% ваги, коли людина вже виконує на 1–2 повторення більше, ніж заплановано[16].

Рівень початковий і середній

На цьому етапі використовують помірні ваги, щоб контролювати техніку і водночас створювати стимул для росту м'язів. Кілька параметрів визначають, наскільки інтенсивним буде тренування.

Орієнтири для початківців за позицією ACSM 2009 року та новішими метааналізами:

  • Робоча вага: така, з якою вдається виконати 8–12 повторень, і останні з них даються важко[16].
  • Повторення: 8–12 у кожному підході[16].
  • Підходи: навіть один підхід дає результат, але кілька підходів на вправу працюють краще[17].
  • Відпочинок: 1–2 хвилини[16]; паузи, коротші за хвилину, дещо гальмують ріст[10].

Таке співвідношення ваги, повторень і пауз дає достатній обсяг роботи для гіпертрофії без надмірного виснаження на початку.

Досвідчений рівень

Тим, хто тренується роками, ACSM радить чергувати ваги в діапазоні від 1 до 12 повторень із наголосом на 6–12, відпочивати 1–2 хвилини і виконувати багато підходів[16]. Для тренованих людей довший відпочинок може бути вигіднішим: у дослідженні з 21 тренованим чоловіком паузи по 3 хвилини за 8 тижнів дали більше сили і товщі м'язи передньої поверхні стегна, ніж паузи по 1 хвилині[18]. Важливо зберігати стабільну техніку і нарощувати обсяг поступово, щоб м'язи отримували достатній стимул для росту.

Вправи для розвитку сили

Силові програми ґрунтуються на багатосуглобових рухах, які залучають одразу кілька м'язових груп. ACSM радить ставити великі м'язові групи перед малими, багатосуглобові вправи перед ізолювальними (односуглобовими), а важчі перед легшими[16]. Основу силової програми складають присідання, станова тяга, жим лежачи й жим над головою. Випади, віджимання від підлоги та розгинання рук на трицепс доповнюють їх. Такі рухи привчають м'язи піднімати дедалі важчу вагу.

Початковий і середній рівень

Новачкам ACSM радить і для сили починати з ваги, яка дає змогу виконати 8–12 повторень, і тренуватися 2–3 дні на тиждень[16]. Силу ефективніше розвивають 2–3 підходи на вправу і щонайменше два заняття на тиждень[7]. Між підходами відпочивають довше, ніж у тренуванні на масу, щоб у кожному підході зберегти здатність працювати з достатньо великою вагою.

Досвідчений рівень

Досвідченим ACSM радить працювати з вагами від 1 до 12 повторень, з поступовим наголосом на важких підходах по 1–6 повторень і відпочинком 3–5 хвилин, а тренуватися 4–5 днів на тиждень[16]. У мережевому метааналізі 178 досліджень за участю 5097 людей найвищий результат дала програма з важкими вагами, кількома підходами і трьома тренуваннями на тиждень[17]. Досвідчені спортсмени розподіляють навантаження залежно від мети: на масу виконують більше повторень із меншою вагою, а на силу обирають важчу вагу і менше повторень.

Реклама

Переваги тренувань на гіпертрофію

Робота на об'єм помітно змінює зовнішній вигляд завдяки росту м'язових волокон. Користь цим не обмежується.

Переваги, які безпосередньо дає такий тип навантаження:

  • Зростання витрат енергії: об'ємні заняття з багатьма підходами самі по собі вимагають чимало енергії.
  • Підвищення впевненості й самооцінки: багато хто відчуває це, коли бачить зміни в дзеркалі, хоча психологічні ефекти вивчено гірше за фізичні.
  • Збільшення маси без жиру: силові тренування надійно збільшують розмір м'язів порівняно з відсутністю вправ[7].
  • Прискорення обміну речовин: ефект помірний, у метааналізі силові тренування підвищували витрату енергії в спокої в середньому на 96 ккал на добу[19]. Це приблизно скибка-друга хліба, тож тістечко після залу таким способом не «відпрацюєш».
  • Розвиток вибухової сили: лише частково. Потужність краще розвивають помірні ваги (30–70% максимуму) з швидким підйомом[7], а волокна культуристів за піковою потужністю не відрізнялися від волокон нетренованих людей[15].

Ці зміни виникають поступово у відповідь на систематичні тренування і зберігаються, поки триває регулярне навантаження.

Переваги тренувань на розвиток сили

Тренування на розвиток сили вчать м'язи працювати з великою вагою і витримувати значні навантаження без утрати контролю.

Переваги, які дають систематичні силові заняття:

  • Підвищення впевненості: у побуті легше носити важке, підніматися сходами і тримати рівновагу; силові тренування покращують швидкість ходьби, рівновагу і фізичну працездатність[7].
  • Покращення спортивних показників: зростають сила, потужність і швидкість скорочення м'язів[7].
  • Підвищення сили: її збільшує будь-яка програма силових тренувань порівняно з відсутністю вправ[17].
  • Зміцнення кісткової тканини й м'язів: у рандомізованому дослідженні 101 жінки після менопаузи зі зниженою щільністю кісток 8 місяців контрольованих тренувань двічі на тиждень по 5 підходів по 5 повторень з вагою понад 85% максимуму підвищили щільність кісток поперекового відділу хребта на 2,9%, тоді як у групі легких домашніх вправ вона знизилася на 1,2%[20]. Для людей з остеопорозом такі заняття можливі лише під наглядом фахівця.
  • Зниження частки жиру: в огляді 58 досліджень силові тренування зменшували відсоток жиру в середньому на 1,46%, а також вісцеральний жир навколо внутрішніх органів[2].
  • Менше стресу, тривожності й пригніченого настрою: ефект не залежить від того, наскільки людина стала сильнішою[6].
  • Зменшення ризику окремих хронічних хвороб: зокрема серцево-судинних хвороб, раку й діабету 2 типу[3].
  • Менший ризик травм і болю в суглобах: за даними метааналізу рандомізованих досліджень, силові тренування зменшували кількість спортивних травм більш ніж утричі, тоді як розтяжка помітного захисту не давала[21]. Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) вважає вправи на зміцнення м'язів основою лікування остеоартриту[22].
  • Підвищення обміну речовин: так само помірне, як і при тренуваннях на масу.

Результат формується поступово, адже м'язи пристосовуються до навантажень, і з ростом сили людина може виконувати різноманітні рухи без перевтоми.

Поширені запитання

Який вид тренувань більше впливає на зовнішній вигляд?

Зовнішній вигляд найбільше змінюють тренування на гіпертрофію, бо саме вони дають найбільший обсяг роботи для м'язів. Проте й силові програми з важкими вагами нарощують м'язи: у великому мережевому метааналізі всі варіанти тренувань давали порівнянний приріст м'язової маси, а для гіпертрофії найвище оцінили програму з важчими вагами, кількома підходами і двома тренуваннями на тиждень[17]. Рельєф також залежить від частки жиру, яку визначає харчування.

Як впливають періоди набору та зниження жиру на вибір тренувань?

Періоди набору маси і зниження жиру, яке у спортзалі називають «сушкою», найчастіше застосовують у бодібілдингу, де головною метою є гіпертрофія і рельєф. Харчування в такі періоди коригують відповідно до мети сезону. У силових видах спорту головне завдання харчування полягає у швидкому відновленні між важкими заняттями, а зміни ваги підпорядковують ваговій категорії.

З чого варто починати?

На початку занять зазвичай зростають і сила, і м'язова маса, бо організм реагує на нове навантаження всебічно. Коли формується середній рівень підготовки, уже можна обирати напрям: збільшення м'язів чи розвиток сили. Міф: вібраційна платформа прискорює ріст м'язів. Насправді: за метааналізом 6 рандомізованих досліджень за участю 202 літніх людей із саркопенією, тобто віковою втратою м'язів, тренування на вібраплатформі помірно покращували силу ніг і фізичну працездатність, але м'язової маси не додавали[23]. Для здорових людей, які прагнуть росту м'язів, вона не замінює звичайних силових вправ.

Підсумок

Для росту м'язів найважливіше набрати достатній тижневий обсяг важких підходів, і для цього годиться широкий діапазон ваг. Для максимальної сили потрібні ваги від 80% максимуму, довші паузи й базові багатосуглобові вправи на початку тренування. Новачкові немає сенсу вибирати: перші місяці будь-яка добре складена програма з поступовим ростом навантаження дає і силу, і м'язи. Вибір напряму стає важливим із досвідом, а щонайменше два силові тренування на тиждень корисні для здоров'я за будь-якої мети.

Джерела23
  1. Дослідження. Schoenfeld BJ. та ін. Effects of Low- vs. High-Load Resistance Training on Muscle Strength and Hypertrophy in Well-Trained Men. J Strength Cond Res, 2015.
  2. Мета-аналіз. Wewege MA. та ін. The Effect of Resistance Training in Healthy Adults on Body Fat Percentage, Fat Mass and Visceral Fat: A Systematic Review and Meta-Analysis. Sports Med, 2022.
  3. Мета-аналіз. Momma H. та ін. Muscle-strengthening activities are associated with lower risk and mortality in major non-communicable diseases: a systematic review and meta-analysis of cohort studies. Br J Sports Med, 2022.
  4. Довідник. Bull FC. та ін. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. Br J Sports Med, 2020.
  5. Мета-аналіз. Gordon BR. та ін. The Effects of Resistance Exercise Training on Anxiety: A Meta-Analysis and Meta-Regression Analysis of Randomized Controlled Trials. Sports Med, 2017.
  6. Мета-аналіз. Gordon BR. та ін. Association of Efficacy of Resistance Exercise Training With Depressive Symptoms: Meta-analysis and Meta-regression Analysis of Randomized Clinical Trials. JAMA Psychiatry, 2018.
  7. Довідник. Currier BS. та ін. American College of Sports Medicine Position Stand. Resistance Training Prescription for Muscle Function, Hypertrophy, and Physical Performance in Healthy Adults: An Overview of Reviews. Med Sci Sports Exerc, 2026.
  8. Мета-аналіз. Schoenfeld BJ. та ін. Effects of Resistance Training Frequency on Measures of Muscle Hypertrophy: A Systematic Review and Meta-Analysis. Sports Med, 2016.
  9. Мета-аналіз. Schoenfeld BJ. та ін. How many times per week should a muscle be trained to maximize muscle hypertrophy? A systematic review and meta-analysis of studies examining the effects of resistance training frequency. J Sports Sci, 2019.
  10. Мета-аналіз. Singer A. та ін. Give it a rest: a systematic review with Bayesian meta-analysis on the effect of inter-set rest interval duration on muscle hypertrophy. Front Sports Act Living, 2024.
  11. Мета-аналіз. Schoenfeld BJ. та ін. Strength and Hypertrophy Adaptations Between Low- vs. High-Load Resistance Training: A Systematic Review and Meta-analysis. J Strength Cond Res, 2017.
  12. Огляд. Schoenfeld BJ. та ін. Loading Recommendations for Muscle Strength, Hypertrophy, and Local Endurance: A Re-Examination of the Repetition Continuum. Sports (Basel), 2021.
  13. Дослідження. Lasevicius T. та ін. Effects of different intensities of resistance training with equated volume load on muscle strength and hypertrophy. Eur J Sport Sci, 2018.
  14. Мета-аналіз. Morton RW. та ін. A systematic review, meta-analysis and meta-regression of the effect of protein supplementation on resistance training-induced gains in muscle mass and strength in healthy adults. Br J Sports Med, 2018.
  15. Дослідження. Meijer JP. та ін. Single muscle fibre contractile properties differ between body-builders, power athletes and control subjects. Exp Physiol, 2015.
  16. Довідник. American College of Sports Medicine position stand. Progression models in resistance training for healthy adults. Med Sci Sports Exerc, 2009.
  17. Мета-аналіз. Currier BS. та ін. Resistance training prescription for muscle strength and hypertrophy in healthy adults: a systematic review and Bayesian network meta-analysis. Br J Sports Med, 2023.
  18. Дослідження. Schoenfeld BJ. та ін. Longer Interset Rest Periods Enhance Muscle Strength and Hypertrophy in Resistance-Trained Men. J Strength Cond Res, 2016.
  19. Мета-аналіз. MacKenzie-Shalders K. та ін. The effect of exercise interventions on resting metabolic rate: A systematic review and meta-analysis. J Sports Sci, 2020.
  20. Дослідження. Watson SL. та ін. High-Intensity Resistance and Impact Training Improves Bone Mineral Density and Physical Function in Postmenopausal Women With Osteopenia and Osteoporosis: The LIFTMOR Randomized Controlled Trial. J Bone Miner Res, 2018.
  21. Мета-аналіз. Lauersen JB. та ін. The effectiveness of exercise interventions to prevent sports injuries: a systematic review and meta-analysis of randomised controlled trials. Br J Sports Med, 2014.
  22. Довідник. Recommendations | Osteoarthritis in over 16s: diagnosis and management | Guidance | NICE.
  23. Мета-аналіз. Beom J. та ін. Effects of whole-body vibration training on sarcopenia in older adults: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Sci Rep, 2026.