Викликання блювоти: що потрібно знати

Десятиліттями американські педіатри радили батькам тримати в домашній аптечці сироп іпекакуани, засіб, від якого людину рве. У листопаді 2003 року Американська академія педіатрії відмовилася від цієї поради: накопичені дані показали, що штучне блювання не покращує наслідків отруєння і не зменшує кількості візитів до лікарні^[1]. Відтоді токсикологи в усьому світі кажуть одне й те саме: при підозрі на отруєння треба дзвонити по допомогу, блювання вдома не викликають.

Викликати блювання (у побуті кажуть «викликати блювоту») досі пробують і при отруєннях, і при нудоті, і після переїдання. У кожному з цих випадків користі мало, а ризик реальний. Інструкції з довідника отруєнь дозволяють це робити лише тоді, коли так прямо скаже токсиколог або лікар^[2]. Самолікування тут неприпустиме.

Як люди намагаються викликати блювоту і чим це загрожує

Блювання запускає блювотний рефлекс: подразнення глотки, шлунка чи певних ділянок мозку змушує шлунок різко скоротитися. Люди намагаються штучно запустити цей рефлекс різними способами, і жоден із них не є безпечним:

• Пальці в горлі. Найпоширеніший спосіб. Часте подразнення глотки пальцями травмує рот і горло, спричиняє запалення глотки та стравоходу, а вміст шлунка може потрапити в дихальні шляхи^[3].
• Солона вода. Старий «народний» засіб від отруєння. В огляді випадків сольового отруєння солона вода як блювотне була однією з найчастіших причин, а половина випадків із відомим результатом закінчилася смертю^[4]. Надлишок солі різко підвищує рівень натрію в крові (гіпернатріємія).
• Сироп іпекакуани. Колись його продавали без рецепта. Люди з розладами харчової поведінки іноді зловживають ним, а його алкалоїд еметин уражає серцевий м'яз аж до кардіоміопатії, тобто ослаблення серця як насоса^[5].
• «Нейтралізація» оцтом чи лимонним соком. Таку спробу часто поєднують із блюванням. Довідник першої допомоги прямо застерігає не нейтралізувати отруту кислотами чи будь-якими «універсальними протиотрутами» без вказівки токсиколога^[2].

Ці способи здаються простими, але можуть спричинити травми стравоходу, подразнення горла, потрапляння блювотних мас у легені. Безпечного домашнього варіанта не існує, тому будь-яку спробу варто відкласти до розмови з лікарем.

Коли люди думають про викликання блювоти

Існує кілька ситуацій, коли люди замислюються про викликання блювання. Найпоширенішими причинами є:

• Вживання токсичних речовин. У минулому блювання вважали першою допомогою при отруєннях. Сучасні настанови токсикологів визнають, що переконливих доказів користі від нього немає, а рутинно його слід уникати і вдома, і в лікарні^[6].
• Психологічні причини. Деякі люди викликають блювання через почуття провини або сорому після їжі. Це одна з ознак розладів харчової поведінки, наприклад нервової булімії: за діагностичними критеріями, напади переїдання там чергуються з блюванням, проносними, голодуванням чи виснажливими тренуваннями^[7]. У таких випадках потрібна психологічна та медична допомога.
• Нудота через хворобу. Людям хочеться швидше позбутися нудоти, спричиненої кишковими вірусами, харчовим отруєнням чи іншими станами. Проте штучне блювання не лікує причину нудоти і лише додає втрат рідини.

Хай яка причина, викликати блювання без вказівки лікаря небезпечно.

Ризики та небезпеки викликання блювоти

Штучне блювання може призвести до серйозних ускладнень, особливо якщо його повторюють. Серед основних ризиків:

• Пошкодження горла та стравоходу. Сильні блювотні позиви різко підвищують тиск у животі. Так виникає синдром Меллорі-Вейсса: поздовжні надриви слизової там, де стравохід переходить у шлунок, які спричиняють 3–10% кровотеч із верхніх відділів травного тракту, не пов'язаних із розширеними венами^[8]. Рідше стінка стравоходу розривається наскрізь (синдром Бурхаве), і це вже загрожує життю^[9].
• Зневоднення та порушення електролітного балансу. Блювання забирає рідину й електроліти. У людей, які регулярно очищують шлунок, часто знаходять низький рівень калію та натрію, а тривала нестача калію може пошкодити нирки аж до хронічної хвороби нирок^[10]. Слабкість і запаморочення бувають першими ознаками.
• Пошкодження зубів та ясен. Шлунковий сік роз'їдає емаль. За даними систематичного огляду, ерозію зубів мали 54,4% людей із булімією, а при самовикликаному блюванні шанс ерозії зростав у 16 разів^[11]. Часто збільшуються й слинні залози біля вуха та під щелепою^[3].
• Підвищений ризик опіків через отруєння. Якщо людина випила кислоту, луг чи інший їдкий засіб, блювання вдруге обпікає горло, стравохід і рот: речовина, яка пошкодила тканини на шляху вниз, пошкодить їх і на шляху назад^[2].
• Аспірація. Так називають потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи. Людина може захлинутися й перестати дихати^[12], а кислий вміст шлунка в легенях здатен спричинити пневмонію.

Чому блювання не лікує отруєння

У минулому сироп іпекакуани (ipecac) використовували для викликання блювання при отруєннях. Сьогодні міжнародні асоціації токсикологів радять не застосовувати його ні вдома, ні в приймальному відділенні^[6], оскільки:

• Блювання не виводить усіх токсичних речовин зі шлунка, і переконливих доказів, що воно покращує стан отруєних, немає^[6].
• Деякі токсини завдають ще більших ушкоджень, коли повертаються через стравохід^[2].
• Блювання може затримати або послабити ефективніше лікування: активоване вугілля, пероральні протиотрути (антидоти) і промивання кишківника^[6].

Лікування отруєння підбирає лікар залежно від речовини. Промивання шлунка, яке колись вважали стандартом, тепер не рекомендують робити рутинно: доказів користі мало, натомість серйозні ускладнення трапляються. У рідкісних випадках, коли воно справді потрібне, процедуру виконує лише навчений персонал^[13].

Коротко: при підозрі на отруєння найкорисніші дії вдома прості: одразу зателефонувати по допомогу і знайти упаковку речовини. Блювання в цьому списку немає.

Альтернативи викликанню блювоти для полегшення нудоти

Якщо нудота не пов'язана з отруєнням, її можна зменшити без ризикованих процедур. Існують перевірені та безпечні способи полегшення цього стану:

• Пиття малими ковтками. Регулярні маленькі ковтки прохолодного напою допомагають і не перевантажують шлунок^[14]. Якщо вже було блювання, вода або розчини для пероральної регідратації з солями поповнюють втрачену рідину.
• Їжа легкої текстури. Краще їсти частіше і меншими порціями, без гострого, смаженого та жирного^[14]. Коли стан покращується, підходять прості продукти: підсушений хліб, рис, банани.
• Імбир і м'ята. Імбирний або м'ятний чай та продукти з імбиром входять до порад при нудоті^[14]. У метааналізі 12 досліджень за участю 1278 вагітних імбир зменшував нудоту порівняно з плацебо, хоча кількість епізодів блювання істотно не змінював^[15].
• Уникнення тригерів. Різкі запахи, приготування їжі з сильним ароматом, поспіх під час їжі, тісний одяг на животі та звичка лягати одразу після їжі можуть посилювати нудоту^[14]. Допомагають свіже повітря і те, що відволікає: музика чи фільм.
• Медикаменти. При сильній або тривалій нудоті лікар може призначити протиблювотні засоби (антиеметики)^[14]. Препарат підбирають залежно від причини, бо нудота при вагітності, кишковій інфекції чи після хіміотерапії лікується по-різному.

Що робити при отруєнні

Якщо ви підозрюєте отруєння, діяти треба швидко, не чекаючи симптомів^[2]. В Україні телефонуйте 103 або 112. Якщо людина без свідомості, але дихає, її кладуть у стабільне бокове положення; якщо не дихає, починають серцево-легеневу реанімацію. Їсти й пити до огляду лікаря не дають^[12]. Точна інформація для медиків значно полегшує лікування, тому:

• Збережіть упаковку речовини, яка викликала підозру, щоб лікарі могли визначити її склад. Якщо людина вже блювала, частину блювотних мас можна зібрати в контейнер^[12].
• Запишіть приблизну кількість речовини, яку було вжито, і час, коли це сталося.
• Зафіксуйте, що потерпілий нещодавно їв або пив, оскільки це може вплинути на лікування.
• Підготуйте список ліків, які приймає постраждалий, щоб лікарі врахували можливі взаємодії.

Коли блювання особливо небезпечне

У цих ситуаціях потрібна негайна допомога, а штучне блювання може стати смертельним:

• Їдкі речовини: кислоти, луги, засоби для чищення труб і сантехніки. Повторний контакт зі стравоходом поглиблює хімічний опік^[2].
• Нафтопродукти та олії: бензин, гас, рідина для запальничок, моторна олія, деякі поліролі для меблів. Ці слизькі рідини легко потрапляють у легені й можуть спричинити пневмонію та смерть; кашель, задуха і гарячка часто з'являються протягом кількох годин^[16].
• Сонливість, судоми, втрата свідомості. Людина не може захистити дихальні шляхи, тому ризик захлинутися найвищий^[12]. Людині без свідомості нічого не дають у рот^[2].

Як отримати допомогу при розладах харчової поведінки

Розлади харчової поведінки, такі як булімія, вимагають професійного лікування. Люди, які регулярно викликають блювання через сором чи страх набрати вагу, потребують підтримки без осуду. Лікування може включати:

• Медичну допомогу для усунення фізичних наслідків булімії: перевірку електролітів, стану зубів, стравоходу та нирок.
• Консультації з дієтологом для формування регулярного харчування без нападів переїдання.
• Психотерапію, передусім когнітивно-поведінкову терапію. У метааналізі 42 рандомізованих досліджень вона втричі частіше за очікування в черзі приводила до ремісії при булімії та компульсивному переїданні^[17].
• Групи підтримки, які допомагають боротися із соціальною ізоляцією.

Міф: блювання після переїдання позбавляє організм зайвих калорій. Насправді: у дослідженні 17 пацієнтів із булімією після блювання в організмі залишалося в середньому близько 1100–1200 ккал, незалежно від того, скільки людина з'їла: близько 1500 чи 3500 ккал^[18]. Тому цикл «переїдання й очищення» не контролює вагу і лише підтримує хворобу.

Читайте:

Що варто знати про розлади харчової поведінки

Розлади харчової поведінки: що це таке, які вони бувають, як розпізнати перші ознаки в себе чи близької людини...

Звернення до фахівців є першим і найважливішим кроком до одужання. Почати можна із сімейного лікаря, психотерапевта чи стоматолога: ерозія емалі буває однією з помітних ознак булімії^[19].