Гладенький горбик із ямкою посередині легко прийняти за прищик. За контагіозного молюска такі вузлики можуть залишатися на шкірі місяцями, а поруч іноді з’являються нові. Рішення про лікування залежить від того, де вони розташовані, як змінюються і чи заважають людині.[1][2][3]

Що таке контагіозний молюск

Контагіозний молюск — інфекція поверхневого шару шкіри. Її спричиняє вірус із родини поксвірусів. Заразитися можна в будь-якому віці, але найчастіше вузлики з’являються в дітей. Вони можуть бути помітні тривалий час і зазвичай зникають самі.[1][4][2]

У дітей з атопічним дерматитом, або екземою, шкіра часто суха й пошкоджується від розчісування. На ній вузликів може бути більше. За ослабленого імунітету вони іноді стають більшими, займають більше ділянок і довше тримаються. У дорослого з багатьма незвичними вузликами причину варто з’ясувати під час огляду.[1][2][4]

Перші ознаки, відчуття й перебіг

Типовий вузлик можна впізнати за кількома рисами.

  • Форма й поверхня. Вузлик округлий, гладенький, блискучий, із маленькою ямкою в центрі.
  • Розмір. Зазвичай 2–5 мм завширшки.
  • Колір. Тілесний, білуватий або рожевий. На темній шкірі вузлик може виглядати коричнюватим.
  • Вміст. Іноді в центрі видно білувату речовину. Видавлювати її, щоб перевірити діагноз, не потрібно. [2][4]

У дітей вузлики часто з’являються на тулубі, обличчі, руках, ногах і в складках шкіри. У дорослих після інтимного контакту їх іноді помічають на нижній частині живота, стегнах або біля статевих органів. Спочатку може бути лише один вузлик. Розчісування або гоління переносить вірус на сусідню шкіру, тож нові вузлики іноді утворюють групу або смужку.[2][4][5]

Розмір і кількість вузликів можуть змінюватися поступово. Один вузлик підсихає, а поруч іноді ще з’являються нові. Якщо навколо свербить шкіра, розчісування полегшує перенесення вірусу. Це допомагає зрозуміти, чому догляд за подразненою шкірою має сенс навіть тоді, коли самі вузлики залишають під спостереженням.[1][2][3][6]

Реклама

Подразнення, запалення та інші ускладнення

Вузлики зазвичай не болять, але навколо них може з’явитися сухий сверблячий висип. Через свербіж шкіру легко розчесати, а пошкоджені вузлики можуть боліти, трохи кровити або інфікуватися. Після травмування іноді залишаються сліди. При екземі догляд за шкірою може бути потрібний, навіть якщо самі вузлики вирішили поки не видаляти.[2][1][3]

Перед зникненням окремий вузлик може почервоніти, припухнути або вкритися кірочкою. Так іноді проявляється реакція імунітету.[6][1][3][2]

Читайте:

Коли потрібен лікар і коли звертатися швидше

Заплануйте огляд, якщо не впевнені в причині висипу, вузлики поширюються, сильно сверблять або заважають у побуті. Огляд також потрібен, якщо вони біля очей чи статевих органів або якщо у вас ослаблений імунітет.[3][7][1]

Зверніться по допомогу швидше, якщо помітили такі зміни.

  • Шкіра навколо вузликів. Почервоніння поширюється, шкіра стає гарячою або біль наростає.
  • З’явилися гній або гарячка. Лікар перевірить, чи не приєдналася інфекція.
  • Біль або виражене почервоніння ока. [3][2][8][1]

Огляд і діагностика

Зазвичай вистачає огляду. Лікар оцінює поверхню вузликів, ямку, їхню кількість і розташування. На ранньому етапі ямки може ще не бути, а один вузлик іноді нагадує бородавку. Якщо вигляд нетиповий, лікар може взяти зразок, щоб розглянути його під мікроскопом.[1][5][7]

Вузлики на статевих органах можна сплутати з генітальними бородавками. Дорослому за потреби запропонують перевірку на інші інфекції, що передаються статевим шляхом. У дитини місце висипу оцінюють разом з іншими обставинами. Самі вузлики не показують, як саме дитина заразилася.[5][9]

Те, що вузлик блищить або має ямку, допомагає під час огляду. Якщо утворення одне й воно виглядає незвично, лікареві важливі й інші деталі: коли воно з’явилося, чи змінюється і чи є подібні вузлики поруч. У більшості випадків такої інформації та огляду вистачає, щоб обговорити подальший догляд.[1][7][2]

Читайте:

Реклама

Спостереження, догляд і лікування

Якщо лікар упізнав типові вузлики, а людина загалом здорова й висип її майже не турбує, часто достатньо спостереження. Біль, сильний свербіж, швидке поширення, чутлива ділянка або ослаблений імунітет можуть змінити рішення. Лікування може швидше прибрати видимі вузлики, але згодом іноді з’являються нові. Перед процедурою варто обговорити, наскільки висип заважає, чи буде боляче і чи можуть залишитися сліди.[1][3][5][7]

Спостереження

Вузлики часто минають за 6–12 місяців, іноді довше. У спостереженні за 306 дітьми середній час до зникнення становив 13,3 місяця. Через 24 місяці висип іще був у 36 із 269 дітей, для яких вдалося встановити результат. Тож кілька місяців із вузликами самі по собі ще не означають, що їх треба видаляти. Якщо вони почали заважати, їх стало значно більше або змінився стан шкіри, рішення можна переглянути з лікарем.[4][10][7]

Під час спостереження варто стежити, чи вузлики почали заважати. Наприклад, чи через свербіж дитина розчісує шкіру, чи з’явилися болючі місця і чи висип поширився. Потребу в лікуванні можна обговорити повторно, якщо ситуація змінилася.[1][2][7]

Домашній догляд за шкірою

Зволожувальний засіб без ароматизаторів може полегшити сухість і свербіж. Якщо навколо вузликів загострилася екзема, лікар іноді призначає короткий курс місцевого протизапального засобу на ділянку екземи. Так полегшують свербіж і зменшують бажання розчісувати шкіру. Якщо лікар підтвердив бактеріальну інфекцію, може знадобитися антибіотик.[1][3][2]

Різниця між доглядом і засобом для вузликів важлива. Зволожувальний крем наносять на суху шкіру, щоб полегшити її подразнення. Якщо мета — прибрати сам вузлик, спосіб обирають за ділянкою й переносимістю. Зокрема, шкіра навколо очей потребує окремої оцінки.[1][7][8]

Препарати, які наносять на вузлики

Деякі засоби діють на самі вузлики. В одному випробуванні гелю з гідроксидом калію в дітей вузлики зникали частіше, ніж із гелем без діючої речовини. Подразнення та інші небажані реакції теж траплялися частіше. Тому засіб підбирають з огляду на вік, ділянку та доступність конкретного препарату. Біля очей і статевих органів шкіра особливо чутлива. На ці ділянки не слід самостійно наносити засоби від звичайних бородавок.[1][11][12][5][7]

Кантаридин наносить медичний працівник. На місці вузлика після нанесення може утворитися пухирець. У випробуваннях із цим засобом вузлики зникали частіше, ніж із розчином без діючої речовини.[13][7]

У двох випробуваннях за участі 528 людей віком від 2 років до 84-го дня всі вузлики зникли у 46,3% та 54,0% учасників, які отримували кантаридин 0,7%. У відповідних групах порівняння це сталося у 17,9% та 13,4%. Пухирці, біль і свербіж були поширеними реакціями. Ці дані стосуються конкретної форми препарату й нанесення під наглядом.[13][7]

У Кокранівському огляді 22 досліджень за участі 1650 людей іміквімод 5% не показав переконливої переваги над кремом без діючої речовини, а місцеві реакції траплялися частіше. Огляд не охоплював випадки передачі статевим шляхом і людей з ослабленим імунітетом. Для звичайного лікування циметидином, який приймають усередину, доказів користі також недостатньо. За вагітності чи ослабленого імунітету варіанти підбирають окремо.[14][1][5]

Видалення в кабінеті

Якщо вузлики болять, сильно сверблять, поширюються або довго заважають, лікар може запропонувати процедуру. Під час кріотерапії вузлик заморожують рідким азотом. Після цього шкіра може боліти. Іноді з’являється пухирець. Іноді потрібно повторити процедуру. Під час кюретажу лікар прибирає вузлик невеликим інструментом і за потреби застосовує знеболення. Після видалення можуть залишитися зміни кольору шкіри чи рубці. Для окремих складних випадків дерматолог може розглянути лазер.[1][7][5]

Для дитини, якій вузлики майже не заважають, біль від процедури або сліди на шкірі можуть важити більше, ніж швидке видалення. Для людини з болючими вузликами або висипом у чутливому місці рішення може бути іншим. Лікар враховує, скільки вузликів потрібно обробити і чи знадобиться повторний візит.[1][7][2]

Заразність і повсякденне життя

Вірус передається при контакті шкіри зі шкірою, зокрема під час сексу, а також через спільні рушники, одяг чи спорядження.[4][15][16][5]

Дитина з підтвердженим молюском зазвичай може ходити до садка чи школи. У побуті зменшуйте ризик передачі вірусу.

  • Мийте руки. Дитина з підтвердженим молюском зазвичай може ходити в садок або школу.
  • Прикривайте вузлики. Мийте руки після дотику до вузликів.
  • Особисті речі й гоління. Прикривайте їх одягом або пов’язкою, якщо вони можуть торкатися шкіри іншої людини.

Не діліться рушниками, бритвами чи спортивним спорядженням і не голіть шкіру поверх вузликів. [1][3][16][2]

Якщо вузлики біля статевих органів, обговоріть захист із лікарем. Презерватив може знизити ризик, але він не закриває всю шкіру, яка контактує під час сексу.[5][9]

Домашнє видалення й поширені помилки

Якщо проколоти, зрізати або видавити вузлик, можна перенести вірус на сусідню шкіру, занести інфекцію або залишити рубець. У невеликому дослідженні за участю 53 дітей суміш олії чайного дерева та органічно зв’язаного йоду зменшувала кількість вузликів більше, ніж кожен компонент окремо. Цього недостатньо, щоб рекомендувати домашні суміші. Ефірна олія може подразнювати шкіру. Обговоріть із лікарем будь-який додатковий засіб і не замінюйте ним погоджений догляд.[17][14][18][3][2]

Поширені запитання

Чи можна ходити в басейн?

У басейні вірус імовірніше передається через спільні рушники, іграшки чи спорядження. Передачу саме через воду не доведено. Перед плаванням закрийте видимі вузлики водостійкою пов’язкою. Якщо є відкриті ранки, зачекайте, поки вони загояться.[16][2]

Чи можна заразитися знову?

Так, після одужання можна заразитися знову. Якщо новий вузлик з’явився, поки інші ще є, вірус також міг поширитися на сусідню ділянку після розчісування або гоління.[15][2]

Підсумок

Гладенькі вузлики з ямкою посередині характерні для контагіозного молюска. У більшості здорових людей вони зникають самі, хоча це може тривати місяцями. Якщо вузлики сильно турбують, поширюються або з’явилися біля очей чи статевих органів, зверніться на огляд, щоб уточнити причину й вибрати догляд або лікування.

Джерела18
  1. МОЗ України
  2. cdn.bad.org.uk
  3. Molluscum contagiosum. NHS.
  4. Clinical Overview of Molluscum Contagiosum. CDC.
  5. iusti.org
  6. Butala N. та ін. Molluscum BOTE sign: a predictor of imminent resolution. Pediatrics, 2013.
  7. Molluscum contagiosum: Diagnosis and treatment. American Academy of Dermatology.
  8. college-optometrists.org
  9. Fernando I. та ін. British Association for Sexual Health and HIV national guideline for the management of Genital Molluscum in adults (2021). International Journal of STD & AIDS, 2022.
  10. Olsen JR. та ін. Time to resolution and effect on quality of life of molluscum contagiosum in children in the UK: a prospective community cohort study. Lancet Infect Dis, 2015.
  11. Teixidó C. та ін. Efficacy and safety of topical application of 15% and 10% potassium hydroxide for the treatment of Molluscum contagiosum. Pediatr Dermatol, 2018.
  12. Giner-Soriano M. та ін. Randomized placebo-controlled clinical trial on efficacy and safety of topical 10% Potassium hydroxide for molluscum contagiosum treatment in children. J Dermatolog Treat, 2019.
  13. Eichenfield LF. та ін. Safety and Efficacy of VP-102, a Proprietary, Drug-Device Combination Product Containing Cantharidin, 0.7% (w/v), in Children and Adults With Molluscum Contagiosum: Two Phase 3 Randomized Clinical Trials. JAMA Dermatol, 2020.
  14. Treatments for molluscum contagiosum, a common viral skin infection in children | Cochrane.
  15. About Molluscum Contagiosum. CDC.
  16. Preventing Molluscum Contagiosum in Schools, Daycares, and Pools. CDC.
  17. Markum E. та ін. Combination of essential oil of Melaleuca alternifolia and iodine in the treatment of molluscum contagiosum in children. J Drugs Dermatol, 2012.
  18. Tea Tree Oil: Usefulness and Safety. NIH.