Суха голкова терапія при ревматоїдному артриті

Сухій голковій терапії присвячено десятки рандомізованих досліджень. Лише в одному аналізі 2026 року про біль у коліні їх зібрано 20, загалом 1234 учасники^[1]. А от клінічних досліджень саме при ревматоїдному артриті пошук у PubMed (жовтень 2026 року) не знаходить жодного. Усе, що відомо про метод при цій хворобі, перенесено з інших станів, де болять м'язи. Люди, які щодня живуть із болем у суглобах, добре знають, де напруга переходить у скутість, а де біль минає після одного незручного руху. Деякі способи полегшення дають короткий ефект, інші лишаються сумнівними. Голка в м'язі може стати одним із допоміжних кроків, якщо поруч із ураженим суглобом болить саме м'яз і від неї не чекають лікування самої хвороби.

Що таке суха голкова терапія

Суху голкову терапію (ще кажуть «сухе голковколювання» або, з англійської, «драй-нідлінг») застосовують у фізичній терапії та реабілітації. Основний принцип: механічна дія на м'язову тканину дуже тонкою стерильною голкою. Голка суцільна, ліків у ній немає, і в тіло нічого не вводять, звідси й слово «суха»^[2]. Її вводять у місця, де м'язи надмірно напружені або болять при натисканні. Такі ділянки називають тригерними точками, у побуті їх описують як «м'язові вузли» чи «затиски». Вони можуть спричиняти біль на місці або віддавати його в іншу частину тіла, а також давати скутість і відчуття внутрішнього спазму.

З традиційною китайською медициною чи поняттям «енергетичних каналів» цей метод не має нічого спільного. Його пояснення анатомічне: реакція м'язів і нервових закінчень на фізичне подразнення. Водночас саме поняття тригерної точки досі дискусійне: якісні дослідження показали, що різні фахівці, промацуючи м'яз, часто не знаходять ті самі точки^[3].

Читайте:

Суха голкова терапія: як працює, коли застосовується

Суха голкова терапія: як тонка голка діє на тригерні точки в м'язах, при яких станах її застосовують і що про к...

Механізм дії

Суть процедури полягає в тому, щоб спричинити локальну м'язову реакцію^[3]. Коли голка потрапляє в тригерну точку, м'яз коротко посмикується (це називають локальною судомною відповіддю), а потім розслабляється. Це може знижувати місцевий тонус тканин і послаблювати біль, пов'язаний із хронічним перенапруженням м'язів або їхнім захисним спазмом навколо уражених суглобів.

Напружений м'яз не завжди розслабляється сам, навіть після масажу чи рухів. Одне з пояснень таке: перевантажені волокна недоотримують кров, тканина довкола точки стає кислішою, а нервові закінчення чутливішими. Укол, за цією версією, відновлює кровотік і запускає вивільнення ендорфінів, власних знеболювальних речовин організму^[2]. Ці пояснення правдоподібні, проте остаточно не доведені.

Процедура обходиться без ліків, усі зміни відбуваються завдяки фізичному впливу на тканину. Реакція в кожного своя, але кілька ефектів спостерігають найчастіше.

До них належать:

• відчутне посмикування м'яза у відповідь на голку
• розслаблення тканини в зоні впливу протягом кількох секунд або хвилин
• зменшення місцевої болючості: в одних одразу, в інших лише після кількох сеансів
• покращення рухливості у відповідній ділянці
• жодного медикаментозного супроводу, бо в тканину нічого не вводять.

Чому люди з ревматоїдним артритом звертаються до додаткових методів

Ревматоїдний артрит належить до системних аутоімунних захворювань: запалення суглобів поєднується з тривалою втомою, болем і обмеженою рухливістю. У побуті його інколи називають «ревматизмом», хоча цим словом здавна позначали іншу хворобу, гостру ревматичну гарячку. Навіть за сучасного лікування частина симптомів може зберігатися, і це змушує багатьох шукати додаткові способи полегшення.

Для таких методів існує окрема настанова Американської колегії ревматологів (ACR) 2022 року. Усі методи в ній розглядаються лише разом із базисними препаратами, а єдину сильну рекомендацію отримали регулярні фізичні вправи^[4]. Акупунктуру й масаж колегія підтримує умовно, електротерапію умовно не радить^[5].

Доведеної дії на сам механізм ревматоїдного артриту голки не мають. Проте метод може стати частиною ширшого підходу, коли медикаментозне лікування доповнюють методами, що зменшують напругу в тканинах, покращують рух і допомагають витримувати фізичне навантаження.

Додаток до основного лікування

Цей метод не може замінити основну терапію: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), глюкокортикоїди, хворобомодифікувальні (базисні) протиревматичні препарати та біологічні препарати. Суха голкова стимуляція лише може додатково зменшити м'язову скутість, особливо коли через обмеження руху в суглобі зростає навантаження на навколишні тканини. Зазвичай її вбудовують у ширшу програму фізичної терапії^[2], де головне місце належить вправам, наприклад плаванню.

Найчастіше люди звертаються до цієї процедури, коли щоденна активність починає даватися важко, а в тілі з'являються ділянки локального болю, не пов'язані із запаленням. Вони виникають як вторинний наслідок хвороби.

Поширеними причинами, чому цей метод може стати частиною підтримувальної терапії, є:

• м'язова напруга, яка не зникає після фізичних вправ чи масажу
• локальний біль у м'язах, що виникає поруч із ураженими суглобами
• відчуття скутості після сну або тривалого сидіння
• неможливість повноцінно розслабити м'яз самостійно
• небажання або неможливість постійно приймати знеболювальні препарати.

Потенційна користь при ревматоїдному артриті

Суха голкова терапія не впливає на імунні процеси, які спричиняють запалення суглобів при ревматоїдному артриті. Її дія обмежується м'язами, що оточують уражені зони або перевантажуються через зміни постави й ходи. Вона може допомогти зменшити дискомфорт, пов'язаний із реакцією м'язів на тривале обмеження рухів, неправильне положення тіла чи надмірну компенсацію, а не з самим запаленням.

Що показують дослідження

Даних саме про ревматоїдний артрит немає, тому доводиться дивитися на близькі стани. При болю в коліні суха голкова терапія в середньому знижувала біль приблизно на 1 бал за 10-бальною шкалою^[1]. При остеоартриті колінного суглоба поєднання голок із вправами через 3 місяці давало майже на 2 бали менше болю, ніж самі вправи, але досліджень було лише 6 (453 учасники), а тривалий ефект лишається неясним^[6]. Якісних довготривалих досліджень методу загалом бракує^[3].

Найближчий родич методу, акупунктура, при ревматоїдному артриті вивчений краще, і результат стриманий: у чотирьох дослідженнях із несправжньою процедурою справжні голки не зменшували біль сильніше за імітацію^[7]. Частину полегшення від будь-яких голок дає ефект плацебо.

Коротко: досліджень сухої голкової терапії при ревматоїдному артриті немає, тож розумно сприймати її як пробу зняти м'язовий біль, яку оцінюють за кілька сеансів, а не як лікування артриту.

Зниження супутнього м'язового болю

М'язи можуть лишатися напруженими навіть після того, як активне запалення вщухло. Це захисна реакція: якщо суглоб болів, тіло «вимикає» деякі рухи, а частина м'язів бере на себе більше роботи. Таке навантаження може призводити до появи болючих тригерних точок, і саме тут суха голкова терапія може бути корисною.

Ефект, якщо він є, з'являється поступово. Люди, які пробували процедуру, найчастіше описують:

• розслаблення ділянок підвищеної м'язової напруги
• зменшення болю, не пов'язаного з активним запаленням
• відновлення обсягу рухів у певних частинах тіла
• полегшення побутових рухів, які раніше спричиняли дискомфорт
• кращу переносимість фізичних навантажень під час реабілітації.

Цей ефект не універсальний і спрацьовує не в кожного. Якщо біль спричинений саме вторинною м'язовою реакцією, процедура може полегшити стан, хоча самої хвороби не лікує.

Відмінності між сухою голковою терапією та акупунктурою

Обидва методи зовні схожі: тонкі голки вводять у тіло, тому їх часто плутають. Проте підхід, логіка й кінцева мета в них різні.

Підходи і цілі

Суха голкова терапія спирається на сучасну анатомію та нейрофізіологію. Її виконують переважно фізичні терапевти, щоб вплинути на м'язи з підвищеним тонусом або спазмом. Голки вводять у м'язову тканину, глибоко або поверхнево, щоб спричинити скорочення, яке запускає розслаблення.

Акупунктура (голковколювання) походить із традиційної китайської медицини. За її уявленнями, голки відновлюють потік енергії ці в так званих меридіанах, а точки обирають за картою меридіанів і «енергетичним діагнозом». Меридіани є філософським уявленням, а не анатомічною структурою. Водночас існує сучасна медична акупунктура, яка пояснює дію голок через нервову систему, і вона часто використовує ті самі голки, що й суха голкова терапія^[3].

Щоб не плутати ці два методи, зверніть увагу на такі ознаки:

• суха голкова терапія використовує точки м'язової напруги, а не «енергетичні» зони
• традиційна акупунктура обирає точки за меридіанами, а не за оглядом м'язів і болючих місць
• у сухій терапії мета полягає в скороченні й розслабленні м'яза, у традиційній акупунктурі в «балансі енергії»
• фахівці з фізичної терапії не застосовують акупунктуру, якщо не мають окремої підготовки
• методики виконання, тривалість, показання та цілі в обох підходах різні.

Обидві процедури можуть використовувати для зменшення болю, тож перед сеансом спитайте, який саме метод вам пропонують і з якою метою.

Для кого може бути доречна ця терапія

До базових схем лікування ревматоїдного артриту суха голкова терапія не входить. Її іноді використовують як допоміжний метод, коли є напруга в м'язах навколо уражених суглобів або біль, не пов'язаний із самим запаленням. Підходить вона не всім, тому рішення має бути індивідуальним.

Кому підходить

Основна група, яка потенційно може отримати користь, це люди, у яких на тлі стабільного або неактивного артриту з'являється локальний м'язовий дискомфорт. Такий біль не супроводжується набряком чи почервонінням суглоба, але дає відчуття тиску або скутості.

Найчастіше суху голкову стимуляцію розглядають, якщо:

• є підтверджене перенапруження м'язів у зоні навколо ураженого суглоба
• звичайна фізична терапія або масаж не дали тривалого результату
• пацієнт готовий працювати з методами точкового фізичного впливу
• є обмеження для приймання знеболювальних засобів
• метод застосовують лише як доповнення до основного лікування і за погодженням із ревматологом.

Кому не рекомендується

У деяких випадках суха голкова терапія може бути невиправданою або навіть ризикованою. Це стосується людей із порушеннями згортання крові, інфекціями шкіри в зоні уколу, а також тих, хто дуже боїться голок. Порадитися з лікарем перед процедурою радять також тим, хто приймає антикоагулянти (ліки, що знижують згортання крові), під час вагітності, після нещодавньої операції та при ослабленому імунітеті^[2]. Якщо ризик кровотеч підвищений, голки вводять обережно, а в глибокі м'язи, де кровотечу не зупинити тиском, їх не ставлять^[8]. Останнє стосується багатьох людей із ревматоїдним артритом: базисні та біологічні препарати є імуносупресантами, тобто пригнічують імунну відповідь, тож ризик інфекції в місці уколу треба обговорити заздалегідь. Окремої обережності потребує ділянка біля штучного суглоба: описано випадок інфекції ендопротеза колінного суглоба невдовзі після сухої голкової терапії^[9].

Не рекомендується проводити цю процедуру, якщо:

• на шкірі в зоні передбачуваного введення голки запалення або висип
• відома алергія на метал, з якого виготовлено голки, наприклад алергія на нікель
• людина погано почувається загалом або має гарячку
• метод застосовують як єдиний засіб лікування без погодження з лікарем.

У кожному випадку доцільність терапії оцінюють з огляду на перебіг хвороби та загальний стан людини. Саме індивідуальний підхід визначає, чи буде ця методика корисною, чи краще обрати інші напрями підтримки.

Як проходить процедура

Сеанс сухої голкової терапії не потребує спеціальної підготовки, хіба що зручного одягу, який відкриває потрібну ділянку. Перед першим сеансом фахівець розпитує про хвороби й ліки та оглядає пацієнта, щоб вирішити, чи підходить йому метод^[2]. Тривалість і техніка залежать від зони та підходу фахівця. Найчастіше це коротка процедура з локальним впливом у кабінеті фізичної терапії або реабілітаційному центрі.

Хід сеансу

Спершу фахівець оглядає зону, де пацієнт відчуває напругу чи біль, і промацує м'язи, щоб знайти тригерні точки. Після цього пацієнт лягає або сідає, залежно від зони впливу, і починається основна частина.

Процедура зазвичай включає такі етапи:

• визначення м'яза або групи м'язів, які потребують впливу
• обробка шкіри антисептиком
• введення тонкої стерильної одноразової голки, без жодних препаратів; на першому сеансі часто обмежуються однією-двома голками
• затримка голки в тканині від кількох секунд до 20 хвилин, або швидкі рухи голкою вгору-вниз (техніка «поршня»)^[2]; у дослідженнях голки найчастіше залишали на 10–30 хвилин^[3]
• вийняття голки та оцінка реакції тканини після процедури.

Під час введення голки може з'явитися короткочасне поколювання, тиск або посмикування м'яза. Це нормальна реакція, яка свідчить, що м'яз відреагував на стимул. Після процедури можлива легка втома або тимчасова болючість в обробленій зоні.

Сеанс проводять без знеболення. Терапію можуть доповнювати іншими методами, наприклад вправами або масажем, але лише в межах індивідуального плану реабілітації.

Побічні ефекти та застереження

Як і будь-який метод фізичного впливу на тіло, суха голкова терапія може мати побічні ефекти. Здебільшого вони нетривалі й не потребують лікування, проте знати про них слід заздалегідь, особливо людям, чутливим до болю, або тим, хто має супутні захворювання.

Можливі реакції організму

Після процедури в зоні уколу часто з'являється болючість, яка може триматися 24–36 годин, а синець до тижня^[2]. Фахівець має попередити про ці реакції перед сеансом і пояснити, що робити, якщо вони виникнуть. В опитуванні фізичних терапевтів, які звітували про 20 494 процедури, легкі реакції були після 36,7% із них: найчастіше кровотеча з місця уколу (16%), синці (7,7%) і біль під час процедури (5,9%)^[10].

Найпоширеніші побічні ефекти^[11]:

• локальне подразнення шкіри або легке почервоніння
• синці в зоні введення голки
• втома або м'язовий біль, схожий на той, що буває після фізичного навантаження
• головний біль або нудота, особливо після першого сеансу
• оніміння або легке поколювання в зоні впливу.

Серйозні ускладнення рідкісні: у згаданому опитуванні приблизно одне на 1024 процедури^[10], а в систематичному огляді 2026 року від 0 до 0,43% процедур^[12]. Найвідоміше з них пневмоторакс (у побуті «прокол легені»), коли голка в ділянці грудної клітки чи верхньої частини спини пошкоджує легеню. Його ознаки після сеансу: сухий кашель, біль у грудях, задишка^[13]. Задишка після процедури на грудній клітці чи спині потребує невідкладної допомоги. Тому звертайтеся лише до фахівців із відповідною підготовкою і повідомляйте їм про всі діагнози, приймання антикоагулянтів та імуносупресантів, а також про страх перед уколами.

Коротко: краплі крові й синці після сухої голкової терапії бувають часто, серйозні ускладнення рідкісні, а людям на імуносупресантах і з ендопротезами ризик інфекції варто обговорити до першого сеансу.

Повного спокою після сеансу не потрібно: фахівці Cleveland Clinic радять рухатися, легко розтягуватися й пити достатньо води. Якщо з місця уколу тече кров, щільно притисніть його і повідомте фахівця^[2].