Бородавка на стопі: як відрізнити від мозоля і лікувати

У нідерландському дослідженні лікарі оглянули майже всіх учнів кількох початкових шкіл і знайшли бородавки в кожної третьої дитини, причому в 20% вони сиділи саме на підошві. Несподіваним виявився інший результат: басейн, громадський душ і ходіння босоніж за анкетами батьків не виявилися пов'язаними з ризиком. Натомість бородавки в когось із родини майже вдвічі підвищували шанс їх мати^[1].

Що таке підошовні бородавки

Підошовні бородавки (лікарі називають їх ще підошовними веруками) з'являються на підошві після зараження вірусом папіломи людини (ВПЛ). Звичайні бородавки виступають над шкірою, а підошовні під вагою тіла вдавлюються всередину і зверху вкриваються щільним шаром ороговілої шкіри^[2]. Тому їх часто плутають із мозолями та натоптнями, хоча причина зовсім інша.

Зовні підошовна бородавка схожа на шорстке ущільнення з нерівною поверхнею, усередині якого видно темні точки. Ці крапки не «насіння», як їх іноді називають, а дрібні судини, закупорені згустками крові^[2]. Бородавка буває кольору навколишньої шкіри, сіруватою, жовтуватою чи коричневою, а на смаглявій шкірі може бути світлішою за неї. Кілька бородавок поруч можуть злитися в групу, так звану мозаїчну бородавку^[2].

Найчастіше бородавки сідають там, де навантаження найбільше: біля основи пальців, на подушечці передньої частини стопи і на п'яті^[2]. Саме через тиск під час ходьби і стояння вони так часто болять. Окремий тип, мірмекія (глибока поодинока бородавка, яку зазвичай спричиняє ВПЛ 1-го типу), болить і під час натискання зверху, і під час стискання з боків. Мозаїчні бородавки від ВПЛ 2-го типу лежать поверхнево і турбують менше^[3].

Читайте:

Що таке бородавки: види, причини, лікування

Бородавки: що це таке, які вони бувають на руках, ногах і обличчі, чому з'являються і як передаються, чим борода...

Хто і як може захворіти

Заразитися може будь-хто, хоча до 5 років підошовні бородавки трапляються рідко^[4]. Імовірність залежить від того, як часто людина стикається з вірусом і як її імунітет на нього реагує.

Групи ризику

Частіше за інших підошовні бородавки з'являються в таких людей:

• Діти та підлітки: саме в шкільному віці бородавок найбільше^[2], а що вищою є їхня частка в класі, то більший ризик для кожної дитини^[1]. Саме тому бородавки в дітей часто з'являються хвилями в одному класі чи родині.
• Люди з ослабленим імунітетом: ті, хто приймає імуносупресивні препарати (ліки, що пригнічують імунітет), має ВІЛ або інші порушення імунної системи. У них бородавок більше, вони важчі й тримаються довше^[4].
• Ті, в кого вже були підошовні бородавки: вірус може залишатися в шкірі й дати нові вогнища^[2].
• Родина людини з бородавками: коли бородавки є в когось удома, ризик для дитини зростає майже вдвічі^[1].
• Ті, хто часто ходить босоніж у громадських місцях: роздягальні, душові й басейни лікарі традиційно вважають місцями передачі вірусу^[2]. В опитуванні понад тисячі юних плавців бородавки на стопах частіше мали ті, хто ходив босоніж бортиком басейну і ділився спортивним спорядженням^[5].

Як підошовні бородавки впливають на організм

Підошовна бородавка доброякісна, але здатна помітно змінити повсякденне життя. Усе залежить від кількості бородавок, їхнього розміру та місця.

Біль найчастіша скарга, бо бородавка опиняється під тиском під час ходьби, бігу і навіть стояння^[2]. Щоб не наступати на болюче місце, людина мимоволі змінює ходу і перекладає вагу на інші ділянки стопи. Якщо так триває тижнями, з'являються нові натоптні й біль у стопі вже в іншому місці. Для бігунів, футболістів і танцюристів навіть одна бородавка під подушечкою стопи може означати перерву в тренуваннях, тому розвантаження ділянки (про нього нижче) тут важливе не менше, ніж саме лікування.

Симптоми

Підошовну бородавку зазвичай упізнають за зовнішнім виглядом, хоча її легко сплутати з мозолем. Найтиповіші ознаки:

• Загрубіла, шорстка поверхня: щільна пляма або горбик, схожий на мозоль^[2].
• Ріст углиб шкіри: через тиск стопи бородавка втискується в тканини, а зверху наростає товста рогова шкіра.
• Темні точки в центрі: тромбовані капіляри, одна з найхарактерніших ознак^[2].
• Перерваний шкірний візерунок: папілярні лінії стопи (дрібні борозенки, як на пальцях) обриваються на краю бородавки^[4].
• Неприємні відчуття: біль чи дискомфорт під час ходьби і стояння, особливо коли бородавка в опорній зоні.
• Зміна кольору: від рожевого до сірого, бурого чи навіть фіолетового відтінку.
• Кровоточивість: якщо бородавку зрізати чи зачепити, з'являються дрібні крапки крові^[4].
• Мозаїчні форми: кілька бородавок зливаються в одне вогнище.

Причина появи

Збудник підошовних бородавок ВПЛ. Він проникає через дрібні ушкодження шкіри стоп: подряпини, тріщини, потертості^[2]. У шкірі вірус заражає клітини і змушує їх надмірно розмножуватися. Від зараження до появи бородавки минає від 1 до 20 місяців^[4], тому згадати, де саме людина «підхопила» вірус, майже неможливо. Найчастіше підошовні бородавки спричиняють ВПЛ типів 1, 2, 4, 27 і 57: в одному дослідженні типи 1, 2, 27 і 57 знайшли у 88% бородавок^[4]. ВПЛ 3-го типу дає здебільшого плоскі бородавки, а не підошовні^[3]. Типи, що спричиняють бородавки на стопах, не належать до тих, що передаються статевим шляхом.

Чи передаються підошовні бородавки

Так. Бородавка постійно виділяє вірус, і він може потрапити як на інші ділянки стопи, так і до інших людей^[4]. Вірус не видно оком, але він зберігається на вологих поверхнях і речах, якими користуються босоніж.

Шляхи передачі

Заражаються через прямий контакт зі шкірою людини з бородавкою або через предмети, особливо в теплих і вологих приміщеннях:

• Громадські душові, басейни, сауни: серед тих, хто користувався спільними душовими, частота підошовних бородавок сягала 27%^[4]. Водночас у дослідженні школярів такого зв'язку не знайшли^[1], тож шльопанці корисні, але головне джерело часто ближче.
• Спільне взуття або шкарпетки: чужі капці чи кросівки так само можуть передати вірус^[6].
• Рушники, килимки, пилочки та пемза: якщо ними користуються кілька людей або ту саму пилочку застосовують і до бородавки, і до здорової шкіри^[7].

Коротко: басейн не єдина небезпека. Якщо в когось удома є бородавки на стопах, окремі рушник, пемза і капці для кожного члена родини дають не менше, ніж шльопанці в роздягальні.

Діагностика

Здебільшого лікар ставить діагноз під час огляду: дивиться на текстуру, колір, шкірний візерунок і темні точки. Щоб відрізнити бородавку від мозоля, верхній шар іноді обережно зрізають. Під ним у бородавки видно тромбовані капіляри і крапки крові, а в мозоля рівну щільну рогову тканину^[4].

Якщо утвір виглядає нетипово, швидко змінюється або не реагує на лікування, беруть біопсію: невеликий шматочок тканини досліджують у лабораторії. Так підтверджують бородавку і виключають інші утвори, зокрема пухлинні.

Методи лікування

Бородавка на стопі може зникнути сама: імунна система поступово пригнічує вірус. За два роки зникає від 65% до 78% шкірних бородавок, але в людей, старших за 12 років, самостійне зникнення відбувається помітно повільніше^[4]. Через біль, ризик поширення і незручності багато хто хоче прискорити процес. На підошві це складніше: ті самі засоби на стопах діють гірше, ніж на руках^[8].

Професійні методи

У медичних закладах застосовують кілька способів. Вибір залежить від розміру, глибини і кількості бородавок:

• Кріотерапія: лікар заморожує бородавку рідким азотом, після чого тканина відмирає й відпадає^[9]. Як заморожування бородавок працює на практиці і скільки сеансів потрібно, залежить від місця. За Кокранівським оглядом, на стопах кріотерапія у випробуваннях не перевершила плацебо. Агресивне заморожування діє краще за щадне, але частіше дає біль і пухирі^[8].
• Імунотерапія: засоби, що підштовхують імунну систему атакувати вірус, наприклад крем з іміквімодом^[9] або контактні алергени на кшталт дифенципрону. Один із таких алергенів, динітрохлорбензол, у двох випробуваннях діяв більш ніж удвічі краще за плацебо^[8].
• Лазерне лікування: лазер руйнує тканину стійкої бородавки під час процедури в кабінеті^[9].
• Електрокоагуляція: бородавку припікають струмом високої частоти і зіскрібають^[9]. Процедуру роблять під місцевим знеболенням.
• Кантаридин: лікар наносить речовину, від якої під бородавкою і навколо неї утворюється пухир, і за кілька днів бородавка відходить разом з ним^[9].
• Трихлороцтова кислота: сильну кислоту лікар наносить на бородавку після того, як зачистить її верхній шар^[9]. Це процедура для кабінету, а не засіб для домашнього застосування.
• Блеоміцин: протипухлинний препарат вводять у бородавку^[9], хоча дані про його користь суперечливі^[8].
• Хірургічне видалення: бородавку вирізають або вишкрібають кюреткою під знеболенням^[9]. Це резервний варіант, бо на підошві рубець опиняється в зоні навантаження.

Домашнє лікування

Невеликі неускладнені бородавки можна лікувати безрецептурними засобами. Покрокова схема є в матеріалі про те, як видалити бородавку саліциловою кислотою вдома. Основні варіанти:

• Саліцилова кислота: поступово розм'якшує й відлущує ороговілу тканину. Бородавку 5 хвилин розпарюють у теплій воді, обережно зачищають одноразовою пилочкою чи пемзою, витирають насухо і щодня наносять засіб^[7]. За Кокранівським оглядом, на стопах вона збільшує шанс одужання лише помірно, приблизно в 1,3 раза порівняно з плацебо^[8].
• Клейка стрічка: бородавку заклеюють сріблястою армованою стрічкою і міняють її кожні 5–6 днів^[7]. Метод популярний, але у двох випробуваннях прозора стрічка не дала переваги над плацебо^[8].
• Міф: яблучний оцет «розчиняє» бородавку, якщо прикладати його кілька тижнів. Насправді: доказів, що він діє, немає, а під компресом з оцтом шкіра може отримати хімічний опік^[10].

В аптеках продаються й інші безрецептурні засоби. Найчастіше це:

• Пластирі із саліциловою кислотою: їх наклеюють на бородавку на кілька годин або діб, і вони поступово розм'якшують ороговілий шар.
• Рідини й гелі: їх точково наносять на бородавку. Найчастіше вони містять саліцилову кислоту або молочну кислоту.
• Спреї для кріотерапії: заморожують бородавку подібно до рідкого азоту, але даних про їхню дію на товстій шкірі підошви мало.
• Серветки й аплікатори: просочені активними речовинами і дозволяють точково обробити уражену ділянку.

Засіб наносять лише на бородавку, оберігаючи здорову шкіру навколо від подразнення та хімічного опіку. Якщо шкіра стала дуже болючою чи подразненою, лікування зупиняють на кілька днів^[7]. Людям з діабетом, оніміннями чи печінням у стопах (нейропатією) або поганим кровообігом у ногах лікувати бородавки вдома не можна: вони можуть не відчути опіку, і рана на стопі в них загоюється погано^[7][4].

Коротко: саліцилова кислота і заморожування допомагають на стопах лише помірно, а в метааналізі 33 випробувань саме для підошовних бородавок жоден із цих методів не перевершив відсутність лікування^[11]. Тому найважливіше на старті не зробити гірше і зняти біль.

Полегшення симптомів

Поки бородавка не зникла, можна зменшити біль і навантаження на неї:

• Ортопедичні устілки з вирізом: отвір під бородавкою знімає з неї тиск.
• Круглі подушечки або силіконові кільця: розвантажують зону навколо бородавки і зменшують біль під час кроку.
• Зручне взуття: м'яка устілка, низький каблук і широкий носок полегшують ходьбу. Окремі шкарпетки міняють щодня^[6].
• Знеболювальні: ібупрофен або напроксен у таблетках можуть зменшити біль. Перед прийманням слід переконатися, що немає протипоказань.

Прогноз і рецидиви

Рідко бородавка на підошві залишається назавжди: імунна система більшості людей зрештою справляється з вірусом. У дослідженні школярів бородавки зникали з частотою 52 випадки на 100 дітей за рік спостереження, причому в молодших дітей швидше^[12]. У дорослих бородавки стійкіші, хоча теж зазвичай минають^[3].

Поки бородавка є, вона може боліти і поширюватися, тому відмова від лікування не завжди означає відсутність клопоту.

Після успішного лікування бородавки можуть повернутися на тому самому місці або з'явитися поруч. Це не обов'язково означає, що їх погано видалили: вірус може лишатися в шкірі. У великому дослідженні дітей рецидив після лікування мали близько 11%^[13]. Частіше бородавки повертаються в людей з пригніченим імунітетом і курців^[3].

Профілактика

Особливо уважними варто бути тим, хто ходить у басейни, спортзали та інші місця з вологими підлогами, а також родинам, де в когось уже є бородавки.

Поради щодо запобігання

Щоб зменшити ризик зараження або повторної появи бородавок:

• Не торкайтеся бородавок, ні своїх, ні чужих: після дотику ретельно мийте руки^[2].
• Мийте ноги з милом: особливо між пальцями і на підошві після громадських місць.
• Тримайте стопи сухими: добре витирайте ноги після душу чи плавання^[2].
• Не діліться особистими речами: рушники, взуття, шкарпетки, пилочки для стоп мають бути індивідуальними^[6].
• Носіть захисне взуття: у громадських душових, саунах, біля басейнів і в роздягальнях^[2]. Якщо бородавка вже є, перед плаванням заклейте її пластирем^[6].
• Стежте за шкірою стоп: тріщини і потертості полегшують вірусу вхід, тож їх варто загоювати і не ходити з ними босоніж.
• Окремі інструменти для бородавки: пемзу, пилочку і кусачки, якими обробляєте бородавку, не використовуйте для здорової шкіри і нігтів^[2].
• Не розраховуйте на щеплення проти ВПЛ: сучасна дев'ятивалентна вакцина захищає від типів 6, 11, 16, 18, 31, 33, 45, 52 і 58^[14], тобто від генітальних бородавок і раку, але не від типів 1, 2 і 4, що дають бородавки на стопах.

Коли звертатися до лікаря

Часто з підошовними бородавками можна впоратися самостійно. Але іноді вони швидко ростуть, поширюються або не реагують на лікування, і тоді краще не втрачати час.

Приводом для консультації є такі симптоми або обставини:

• Діабет, оніміння в стопах або поганий кровообіг у ногах: у цьому разі будь-яке лікування бородавки, навіть безрецептурне, лише після огляду лікаря^[7]. При діабетичній нейропатії опік від кислоти можна не помітити вчасно, і рана легко переходить у виразку, з якої починається діабетична стопа.
• Ослаблений імунітет: приймання імуносупресивних препаратів, ВІЛ або інші імунні порушення^[2].
• Біль або утруднена ходьба: бородавка заважає нормально стояти чи рухатися.
• Кровотеча: бородавка кровоточить без видимої причини або постійно травмується^[6].
• Ознаки запалення: почервоніння, набряк, гній, посилення болю можуть свідчити про вторинну інфекцію.
• Зміна кольору або форми: особливо якщо утвір темніє, стає нерівномірним чи швидко росте^[6].
• Неефективність домашнього лікування: засоби не дають результату^[7].
• Поява нових утворень: бородавок стає багато або вони з'являються на інших ділянках тіла.
• Психологічний дискомфорт: сором, зниження самооцінки, уникання басейну чи відкритого взуття.

Відповіді на часті запитання

Бородавку на стопі легко сплутати з іншими ураженнями шкіри, а довкола них ходить чимало чуток. Ось відповіді на найпоширеніші запитання.

Чим підошовна бородавка відрізняється від мозоля?

Мозоль це реакція шкіри на тиск або тертя, він не має вірусного походження і не заразний. Бородавку спричиняє ВПЛ. Розрізнити їх допомагають дві прикмети. Шкірний візерунок через мозоль проходить, а бородавку обходить. Бородавку боляче стискати з боків, тоді як мозоль болить переважно від тиску зверху^[4].

Чи є різниця між підошовною бородавкою і звичайною?

Так. Звичайні бородавки зазвичай з'являються на руках, пальцях або колінах і виступають над шкірою. Підошовні під вагою тіла вростають у шкіру, вкриваються товстим роговим шаром і часто болять під час ходьби^[2].

Чи підошовна бородавка є інфекцією, що передається статевим шляхом?

Ні. Хоча збудником є ВПЛ, типи вірусу, які спричиняють підошовні бородавки (1, 2, 4, 27, 57), не належать до тих, що передаються статевим шляхом. Ці бородавки з'являються на стопах і передаються через шкіру або спільні поверхні, а не під час сексуального контакту.

Чи можливе самозараження (перенесення) ВПЛ з ніг на геніталії?

Теоретично це можливо, якщо торкатися руками бородавки, а потім статевих органів. На практиці це малоймовірно. Типи вірусу, що спричиняють підошовні бородавки, пристосовані до шкіри з товстим роговим шаром, як на стопах і долонях. Генітальні бородавки здебільшого спричиняють інші типи ВПЛ, насамперед 6 і 11^[14].