Тендиніт стопи: симптоми, причини та лікування

Тендиніт стопи — це запалення сухожилків, що з’єднують м’язи й кістки. Найчастіше він виникає через надмірне навантаження або мікротравми. У разі ігнорування симптомів може ускладнювати повсякденне життя.

Сухожилки у стопі виконують чимало важливої роботи — саме завдяки ним ми можемо ходити, бігати, стрибати й утримувати рівновагу. Але коли на ці структури припадає надмірне навантаження або стається мікропошкодження, вони можуть запалюватися. Такий стан називають тендинітом. Цей запальний процес не обмежується лише професійними спортсменами: він часто трапляється у звичайних людей, які, наприклад, різко змінили рівень фізичної активності або мають певні особливості будови стопи.

Що таке тендиніт стопи

Тендиніт стопи — це запалення або подразнення одного чи кількох сухожилків, які проходять у ділянці стопи й гомілковостопного суглоба. Сухожилки — це щільні волокнисті структури, що з’єднують м’язи з кістками, передаючи силу для руху. У стопі їх багато, й усі вони працюють разом, щоб забезпечити стійкість і рухливість під час ходи, бігу чи стрибків.

У нормі ці структури витримують значні навантаження. Але при постійній напрузі, неправильній техніці руху або одноманітних рухах вони можуть пошкоджуватися. У результаті виникає біль, набряк і зниження функції. Якщо проблему не лікувати, вона може перейти в хронічну форму або ускладнитися розривом сухожилка.

Типи тендиніту стопи

У стопі знаходиться кілька важливих сухожилків, і кожен із них може запалитися. Це не один стан, а кілька різних форм, які відрізняються локалізацією болю, руховими обмеженнями й механізмом розвитку. Залежно від того, який саме сухожилок уражений, лікарі виділяють кілька типів тендиніту.

Ахіловий тендиніт

Ураження найбільшого й найміцнішого сухожилка в тілі — ахілового. Він з'єднує литковий м’яз із п’ятковою кісткою й працює щоразу, коли ми піднімаємося на носки, бігаємо або стрибаємо. У разі запалення виникає біль над п’яткою, який може посилюватися під час ходьби, особливо вгору або після тривалого сидіння.

Тендиніт розгиначів

Запалення сухожилків, які проходять по верхній частині стопи й з’єднують передню частину гомілки з пальцями. Вони активні під час підйому стопи й пальців догори. Біль зазвичай локалізується на підйомі стопи, а неприємні відчуття посилюються під час ходьби по нерівній поверхні або підйомі сходами.

Перинейронний тендиніт

Цей тип охоплює два сухожилки, що проходять уздовж зовнішньої поверхні щиколотки. Вони відповідають за стабілізацію стопи, особливо під час бічних рухів. Якщо ці сухожилки запалюються, біль виникає із зовнішнього боку щиколотки й може віддавати до середини стопи або до п’яти.

Тендиніт заднього великогомілкового м’яза

Запалення сухожилка, що підтримує внутрішній звід стопи. Він з'єднує литкові м’язи з кістками внутрішньої частини стопи. При ураженні розвивається біль із внутрішнього боку щиколотки, набряк і поступове зниження висоти зводу, що може призвести до набутого плоскостопості.

Хто перебуває в групі ризику

Тендиніт стопи може виникнути в будь-кого, але частіше він розвивається в людей, які регулярно навантажують нижні кінцівки — свідомо чи несвідомо. У деяких випадках цьому сприяють анатомічні особливості або фонові захворювання. Не останню роль відіграють і звички, які здаються буденними, але з часом шкодять тканинам стопи.

Особливо часто тендиніт виникає в людей, які регулярно займаються спортом або виконують повторювані рухи зі значним навантаженням на стопу. Серед них — бігуни, футболісти, танцівники, військові, люди, які працюють стоячи або багато ходять. У цій групі сухожилки зазнають постійної мікротравматизації без достатнього відновлення.

До факторів, що суттєво підвищують ризик запалення сухожилків, належать:

• Надмірна вага: створює додаткове механічне навантаження на зв’язковий і сухожилковий апарат стопи.
• Регулярні спортивні навантаження: тривалі або інтенсивні тренування створюють повторюване навантаження на сухожилки, особливо без періодів відновлення.</li>
• Відсутність розминки: тренування без підготовки м’язів і сухожилків підвищує ризик мікропошкоджень.
• Плоскостопість: змінює біомеханіку ходи, перевантажуючи окремі ділянки сухожилків.
• Артрити або подагра: сприяють запаленню тканин, зокрема й сухожилків, через системну або локальну реакцію.
• Цукровий діабет: порушує мікроциркуляцію і обмін речовин у тканинах, уповільнюючи відновлення сухожилків.
• Гіпотиреоз: знижує еластичність сполучної тканини, що робить сухожилки вразливішими до навантаження.
• Куріння: погіршує кровообіг, що уповільнює регенерацію сухожилків після навантаження.
• Попередні травми сухожилків: утворюють ділянки хронічної слабкості, схильні до повторного запалення.
• Скутість або короткість м’язів і сухожилків гомілки: обмежує амортизацію при русі, що сприяє перенавантаженню.

Причини тендиніту

У більшості випадків запалення сухожилків у стопі виникає поступово, на фоні повторюваного навантаження. Але іноді процес запускається раптово — після неочікуваного руху або помилки під час фізичної активності. У будь-якому випадку йдеться про надмірний стрес, який перевищує можливості тканин до відновлення.

До найбільш поширених причин розвитку тендиніту належать:

• Повторюване механічне навантаження: тривала ходьба, біг або стояння без належного відпочинку поступово виснажують сухожилки.
• Раптовий рух або надмірне розтягнення: різке згинання, скручування чи неправильний приземок можуть викликати мікропошкодження тканин.
• Порушення техніки руху: неправильна хода, біг або положення стопи під час спорту перевантажують окремі ділянки сухожилків.

Чи може тендиніт призвести до розриву сухожилка

У деяких випадках запалення не обмежується болем або набряком. Якщо сухожилок зазнає різкого перевантаження, тканина може частково або повністю розірватися. Такі ситуації трапляються рідше, але вимагають невідкладної допомоги. Розрив сухожилка — серйозна травма, яка порушує рухливість і потребує тривалої реабілітації.

Насторожити мають такі симптоми, які можуть свідчити про розрив:

• Раптовий різкий біль: часто описується як відчуття удару або ляпасу по нозі.
• Неможливість стати на стопу: опора на уражену ногу стає неможливою.
• Обмеження активних рухів: згинання, розгинання чи повороти стопи не виконуються.
• Звук або відчуття "поштовху": при розриві часто виникає характерний хрускіт чи клацання.
• Деформація або западіння під шкірою: у разі повного розриву може утворитися западина в зоні ушкодження.

Діагностика тендиніту

Для встановлення діагнозу лікар орієнтується насамперед на скарги та дані фізичного огляду. Він може натискати на певні ділянки стопи або щиколотки, перевіряючи, де виникає біль чи набряк. Також пацієнта просять виконати рухи, які допомагають оцінити силу м’язів, амплітуду та стабільність.

Якщо є підозра на розрив сухожилка або інші ускладнення, призначають візуалізаційні дослідження. Рентген допомагає виключити перелом, а магнітно-резонансна томографія (МРТ) або комп’ютерна томографія (КТ) — оцінити глибину ураження тканин. Для більшості типів тендиніту, якщо розриву немає, перевагу часто віддають ультразвуковому дослідженню. Воно дає змогу побачити рух сухожилка в реальному часі й виявити запалення або дегенеративні зміни.

Лікування тендиніту стопи

У більшості випадків тендиніт можна вилікувати без операції — за допомогою правильного навантаження, відпочинку, фізіотерапії та ортопедичних засобів. Таке лікування має на меті зняти запалення, зменшити біль і відновити функцію стопи. Хірургічні методи застосовують лише тоді, коли консервативні заходи не дали результату протягом кількох місяців.

Домашнє лікування (RICE)

На початкових етапах ефективним може бути базовий протизапальний підхід, відомий під абревіатурою RICE. Його використовують для зменшення набряку, болю та навантаження на уражене місце.

• Rest – Відпочинок: слід уникати дій, які викликають біль у стопі.
• Ice – Лід: холод прикладають до зони запалення на 15–20 хвилин кілька разів на день.
• Compression – Компресія: еластичні бинти або бандажі допомагають зменшити набряк.
• Elevation – Підняття: стопу бажано тримати вище рівня серця — наприклад, лежачи з подушкою під гомілкою.

Консервативне лікування

Після встановлення діагнозу можуть бути рекомендовані спеціальні вправи на розтяжку литкових м’язів, фізіотерапія для покращення рухливості, а також ортези або індивідуальні устілки для зменшення навантаження. У деяких випадках застосовують нестероїдні протизапальні засоби у формі таблеток або мазей, дозволених для місцевого використання.

Хірургічне втручання

Якщо симптоми зберігаються понад пів року, а функція стопи погіршується, може бути показано хірургічне лікування. Обсяг операції залежить від типу ураження. Це може бути висічення ураженої ділянки (теносиновектомія), подовження литкового м’яза (гастроцнеміус-рецесія) або пересадка сухожилка. Для лікування дегенеративних змін, без розриву, іноді застосовують малоінвазивну процедуру з використанням ультразвуку для видалення змінених тканин.

Прогноз та одужання

Більшість людей з тендинітом стопи повністю відновлюються без довготривалих наслідків. Якщо дотримуватися рекомендацій і не повертатися до навантажень передчасно, біль і запалення зникають протягом кількох тижнів або місяців. Повне відновлення функції можливе без операції в переважній більшості випадків.

У разі хірургічного втручання реабілітація триває довше — зазвичай від 6 до 12 місяців. У цей період важливо поступово повертати рухливість, силу та гнучкість, зазвичай із допомогою фізіотерапевта. Після перенесеного тендиніту залишається вищий ризик повторного ураження, тому потрібно уважно ставитися до профілактики й навантажень навіть після одужання.

Профілактика тендиніту

Знизити ризик розвитку тендиніту можна, якщо дотримуватися помірного підходу до фізичної активності й уважно стежити за станом стоп. Уникнення перевантажень, правильна техніка рухів і достатній час на відновлення — основа профілактики. Особливо це важливо для людей, які мають вже діагностовані анатомічні особливості або хронічні захворювання, що впливають на сухожилки.

До звичок, які зменшують імовірність розвитку запалення, належать:

• Не ігнорувати біль: фізична активність не має супроводжуватись болем у стопі чи щиколотці.
• Поступове підвищення навантаження: не варто різко змінювати інтенсивність або тривалість тренувань.
• Розминка до та після активності: м’язи й сухожилки потребують підготовки до навантаження й поступового охолодження після.
• Перерви між тренуваннями: організму потрібен час на відновлення після навантажень.
• Зручне взуття: варто обирати моделі з хорошою фіксацією та амортизацією, за потреби — з ортопедичними устілками.
• Відмова від куріння: поліпшує кровообіг і сприяє відновленню тканин.
• Підтримання стабільної маси тіла: зменшує тиск на зв’язково-сухожилковий апарат стоп.

Коли звертатися до лікаря

Біль у стопі не завжди потребує термінового втручання, але є ситуації, коли зволікати не варто. Якщо симптоми стають інтенсивнішими або з’являються ознаки травми, консультація лікаря допоможе уникнути ускладнень і правильно почати лікування.

Звернення до фахівця потрібне в таких випадках:

• Неможливість стати на ногу: свідчить про серйозне ураження або навіть розрив сухожилка.
• Обмеження рухів у стопі або гомілковостопному суглобі: зокрема якщо не вдається згинати або розгинати пальці.
• Раптовий хрускіт чи "клацання": можуть бути ознакою часткового або повного розриву.
• Інтенсивний біль, що не минає в спокої: потребує діагностики, особливо якщо посилюється при русі.
• Помітне набрякання або деформація: особливо в ділянці сухожилка або навколо суглоба.

Біль у п’ятці: причини і лікування

Біль у стопах: причини, симптоми, лікування

Бурсит п’яти: симптоми, причини, лікування