Смикання повік: причини, ризики та способи полегшення

Препарат, відомий як «ботокс», отримав перший офіційний дозвіл зовсім не для розгладжування зморшок. У 1989 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило ботулінічний токсин для лікування блефароспазму, тобто стійкого мимовільного змикання повік, і косоокості^[1]. Блефароспазм трапляється рідко. Значно частіше людина помічає, що в неї «смикається око», в побуті кажуть ще «нервовий тик», і за кілька днів усе минає саме. Здебільшого це нешкідливо й не потребує жодного втручання. Але інколи спазм пов'язаний із роботою нервів, м'язів обличчя чи навіть судин, тому корисно знати, чим одне відрізняється від іншого.

Читайте:

М’язові спазми: причини, симптоми та профілактика

М'язові спазми і судоми: що це таке, кому вони загрожують частіше, як відрізнити звичайну судому від тривожног...

Що таке смикання повік

Смикання повіки — це мимовільне скорочення м'язів навколо ока, найчастіше колового м'яза ока, який змикає повіки. Відчувається воно як легке посмикування чи «тріпотіння» шкіри, що виникає без попередження й не піддається свідомому контролю. Людина його помічає, але зупинити зусиллям волі не може.

Найчастіше смикається нижня повіка одного ока, верхня втягується рідше^[2]. Збоку рух майже непомітний, хоча самій людині здається дуже яскравим, особливо коли повторюється раз у раз. Один епізод триває від кількох секунд до кількох годин, а інколи посмикування з перервами тримаються кілька днів або навіть тижнів, перш ніж зникнути^[2]. Лікувати таке смикання потрібно не завжди. Проте обставини, за яких воно з'явилося, варто запам'ятати.

Із медичного погляду, йдеться про локальні розряди в окремих волокнах м'яза: дрібні, хвилеподібні, неболючі скорочення^[2]. Побутова назва «нервовий тик» тут неточна. Справжні тики, як-от часте кліпання чи закочування очей, людина може на якийсь час стримати, вони зазвичай з'являються в дитинстві, наприклад при синдромі Туретта^[3]. Звичайне смикання повіки до неврологічних хвороб не належить, проте безпечний спазм треба вміти відрізнити від тривожного сигналу.

Види смикання повік

Смикання повік має різні механізми й прояви. В одних випадках це нешкідлива реакція м'яза на втому, в інших прояв неврологічного розладу. Лікарі розрізняють три основні типи, які відрізняються поширеністю, тривалістю й тим, які м'язи залучені.

Міокімія

Найчастіший і найменш тривожний варіант. Міокімія повіки складається з коротких дрібних посмикувань однієї повіки, зазвичай нижньої. Вони тривають від кількох секунд до кількох годин, а в деяких людей повертаються впродовж кількох днів чи тижнів. Затяжний перебіг частіше буває в жінок і в холодну погоду^[2]. Спазм не болить і на зір не впливає.

Міокімія часто з'являється на тлі стресу, перевтоми або тривалого навантаження на очі. Спровокувати її можуть також кофеїн, алкоголь, недосипання^[4] і багато годин перед екраном^[5]. Здебільшого достатньо змінити режим і дати організму перепочити, щоб симптом зник сам.

Доброякісний есенціальний блефароспазм

Це вже складніший стан. Блефароспазм належить до фокальних дистоній, тобто розладів, коли мозок посилає м'язам надмірні мимовільні команди. Спазмується коловий м'яз ока з обох боків, і повіки частково або повністю змикаються^[6]. У загальнонаціональному дослідженні на Тайвані нові випадки найчастіше виявляли у віці 50–59 років, а в жінок хвороба траплялася приблизно в 1,7 раза частіше, ніж у чоловіків^[7].

Починається блефароспазм зазвичай із частого кліпання, дискомфорту в очах і поодиноких посмикувань^[6]. На відміну від міокімії, він сам не минає і з роками може посилюватися. Людині важко тримати очі розплющеними, з'являються світлобоязнь, розмите зображення, мимовільне моргання. У тяжких випадках повіки змикаються настільки часто й сильно, що людина фактично не бачить, хоча самі очі здорові^[6]. Такий стан потребує огляду невролога або офтальмолога.

Геміфаціальний спазм

Рідкісне, але клінічно важливе явище. При геміфаціальному спазмі разом із повікою смикаються м'язи однієї половини обличчя, якими керує лицевий нерв^[8]. У великому дослідженні в Китаї спазм найчастіше починався саме з колового м'яза ока, а крім нього найчастіше залучалися м'язи щоки й навколо рота, жінки хворіли приблизно в 1,8 раза частіше, ніж чоловіки^[9]. Обличчя ніби «тягне» вбік, особливо під час напруження чи хвилювання.

Основна причина — тиск кровоносної судини на лицевий нерв там, де він виходить зі стовбура мозку^[10]. Підтвердити цей конфлікт допомагає магнітно-резонансна томографія з особливими режимами зйомки^[10]. Без лікування спазми зазвичай не минають і з часом можуть ставати частішими. Лікують переважно ін'єкціями ботулінічного токсину, а в складних випадках виконують операцію, що відсуває судину від нерва^[11].

Коротко: посмикування лише нижньої чи верхньої повіки одного ока, без змикання ока й без участі щоки, майже завжди є міокімією. Обидва ока, що мимоволі заплющуються, або спазм, який сповзає на щоку й куточок рота, вже привід показатися лікарю.

Чому смикається повіка

Причин смикання повіки чимало, і не всі вони очевидні. Комусь вистачає кількох безсонних ночей, у когось симптом з'являється раптово на тлі звичайного самопочуття. Головне — оцінити, чи це поодинокий епізод, чи посмикування повертаються знову й знову. Найчастіші причини такі.

• Хронічна втома або недосипання: коли нервова система не встигає відновитися, мимовільні скорочення дрібних м'язів, зокрема навколо ока, з'являються частіше^[4].
• Стрес і напруження: навіть якщо явної тривоги людина не відчуває, організм може реагувати тілом. Стійка тривога, зокрема при тривожних розладах, теж підтримує посмикування, а хвилювання через саме смикання може його посилити^[4].
• Перевтома очей: тривала робота з текстами, гаджетами чи дрібними деталями втомлює очі. У дослідженні в Туреччині люди зі смиканням повіки проводили перед екранами в середньому 6,9 години на добу, а люди без нього 4,8 години, і чим довше тривав екранний час, тим довше смикалася повіка^[5].
• Надмір кофеїну: стимулятори у великих дозах підвищують збудливість нервової системи, і для декого цього достатньо для появи спазмів^[4].
• Сухість очей: характерна для тих, хто багато працює за комп'ютером, носить контактні лінзи, сидить у кондиціонованих чи опалюваних приміщеннях^[12]. Подразнена поверхня ока може провокувати спазм, а синдром сухого ока частіше трапляється в людей із блефароспазмом^[7].
• Зовнішні подразники: вітер, пил, дим, яскраве світло чи сухе повітря також можуть спричиняти короткочасне смикання^[12].
• Запалення очей або повік: при кон'юнктивіті, блефариті, увеїті повіка часто мимоволі реагує на подразнення.
• Дія окремих ліків: смикання повіки описане як побічна дія деяких препаратів, зокрема протиепілептичного (протисудомного) топірамату, антипсихотика клозапіну, блокатора кальцієвих каналів флунаризину^[13]. Серед людей із мігренню, яким призначили топірамат, посмикування повіки з'явилося в 5,7%, а після відміни препарату зникло в усіх^[14]. Самостійно скасовувати призначені ліки не можна, спочатку треба порадитися з лікарем^[4].
• Алкоголь і тютюн: надмір алкоголю здатен провокувати посмикування^[4], а куріння та прокурене повітря ще й висушують очі^[12].

Окремо слід згадати неврологічні захворювання. У рідкісних випадках стійке посмикування м'язів обличчя буває першою ознакою розсіяного склерозу^[15], а блефароспазм частіше трапляється в людей із хворобою Паркінсона^[7]. Проте ці стани зазвичай супроводжуються іншими змінами: порушенням рухів, координації чи чутливості. Сама по собі поодинока міокімія не є підставою підозрювати серйозну патологію.

Коли це може бути симптомом серйозної хвороби

Зазвичай вистачає відпочинку й меншого навантаження. Але є ситуації, коли варто насторожитися, особливо якщо з'являються інші симптоми, а самі спазми не зникають чи посилюються.

Ознаки, які не можна ігнорувати:

• Спазм не минає понад 2 тижні: це вже не випадковий епізод. Потрібен хоча б базовий огляд у сімейного лікаря або офтальмолога^[4].
• Під час кожного смикання повіка повністю закривається: так може проявлятися блефароспазм.
• Поява птозу: якщо повіка опущена постійно, навіть між спазмами, причиною може бути ураження нерва чи м'язів, що її піднімають. Посмикування разом з опущенням повіки, яке посилюється від утоми, описане, зокрема, при міастенії гравіс^[16].
• Смикання зачіпає щоку, губу, підборіддя: характерна картина при геміфаціальному спазмі або інших неврологічних станах. Насторожує також посмикування одночасно в кількох місцях тіла, слабкість або скутість ураженої ділянки^[4].
• Око почервоніле, набрякле або є виділення: можливе запалення чи інфекція. Біль в оці, світлобоязнь, дуже червоне око чи зміни зору потребують термінового звернення^[17].

Крім місцевих змін, смикання повіки іноді входить до ширшого набору симптомів при розсіяному склерозі, синдромі Туретта, хворобі Паркінсона чи деяких формах дистонії. Такі діагнози не ставлять за самою лише повікою: лікар оцінює неврологічний стан, а за потреби призначає магнітно-резонансну томографію та аналізи.

Головне — не панікувати. Якщо симптом з'явився раз і зник, найімовірніше, це була нешкідлива реакція м'яза. Якщо ж він повторюється чи доповнюється іншими проявами, краще не відкладати візит до фахівця.

Як позбутися смикання ока

Ліки тут здебільшого не потрібні. Окремого лікування міокімії немає, зате допомагає прибрати те, що її підживлює^[4]. Якщо зняти навантаження з очей і трохи змінити ритм дня, спазми часто минають самі.

Що реально допомагає:

• Менше стимуляторів: якщо п'єте багато кави, чорного чаю чи енергетиків, спробуйте зменшити їхню кількість^[4]. Для здорових дорослих безпечною межею вважають до 400 мг кофеїну на день, це приблизно 2–4 чашки кави^[18].
• Відновлення сну: дорослим рекомендують спати щонайменше 7 годин на добу^[19]. Якщо заснути не вдається тижнями, варто розібратися з причинами безсоння.
• Перерви для очей: працюючи за комп'ютером, дотримуйтеся правила 20–20–20: кожні 20 хвилин щонайменше 20 секунд дивіться на предмет, віддалений приблизно на 6 метрів^[20].
• Зволоження очей: штучні сльози, зокрема без консервантів, допомагають при сухості, яка часто провокує спазми^[12]. Підібрати краплі допоможе фармацевт.
• Теплий компрес: чиста тканина, змочена в теплій (не гарячій) воді і прикладена до заплющених повік на 5–10 хвилин, розм'якшує секрет залоз повік і полегшує стан при сухості очей та блефариті^[21].

Іноді допомагає звичайна пауза: вимкнути екран, вийти на вулицю, зробити кілька глибоких вдихів. Корисно знайти свій спосіб розслаблятися, бо саме стрес найчастіше підтримує посмикування^[4].

Медичні методи лікування

Коли смикання повіки не минає кілька тижнів, супроводжується іншими симптомами або заважає щоденному життю, потрібна консультація спеціаліста. Лікар визначить, чи варто лікувати спазм як окрему проблему, чи шукати глибшу причину в роботі нервової системи або м'язів обличчя.

Які варіанти лікування використовують:

• Очні краплі або мазі: якщо смикання пов'язане із запаленням, лікують саме його. При блефариті основою є щоденне очищення повік; антибактеріальну мазь лікар призначає, коли гігієна не допомагає^[21]. Кон'юнктивіт часто минає сам за тиждень-два^[17]. Краплі з антибіотиком, наприклад тобраміцином, хлорамфеніколом чи офлоксацином, призначає лікар після огляду.
• Ботулінічний токсин типу А (ботулотоксин, у побуті «ботокс»): ін'єкції в коловий м'яз ока тимчасово блокують передачу імпульсу від нерва до м'яза й знімають спазм. За Кокранівським оглядом, вони помітно зменшують тяжкість блефароспазму, хоча частіше за плацебо спричиняють тимчасове опущення повіки та скарги на зір^[22]. При блефароспазмі ефект однієї процедури тримається приблизно три місяці^[23], при геміфаціальному спазмі в середньому близько 19 тижнів^[9], після чого ін'єкції повторюють.
• Таблетки: якщо смикання є частиною складнішого неврологічного стану, іноді призначають протиепілептичні засоби, наприклад габапентин, або міорелаксант баклофен. Їхня дія при геміфаціальному спазмі обмежена^[11], тому застосовують їх лише за призначенням і під контролем невролога.
• Міектомія: операція, під час якої частково видаляють коловий м'яз ока. Її розглядають при блефароспазмі, коли ін'єкції не дають результату. У дослідженні у Франції через 6–12 місяців після операції стан покращився у 72% пацієнтів, але згодом спазми повернулися в 86%, і більшості знову знадобилися ін'єкції^[24].
• Мікросудинна декомпресія: нейрохірургічна операція при геміфаціальному спазмі, під час якої судину відокремлюють від лицевого нерва. У метааналізі 39 досліджень із 6249 пацієнтами через рік спазм зник у 90,5% прооперованих^[25].

Коротко: при блефароспазмі й геміфаціальному спазмі краплі та таблетки мало що змінюють. Основне лікування — ін'єкції ботулінічного токсину кожні кілька місяців, а геміфаціальний спазм часто вдається усунути операцією.

Самолікування тут не працює. Навіть якщо симптом здається дрібницею, лише лікар може розібратися, де причина, а де наслідок.

Часті питання

Чи небезпечне смикання повіки?

Здебільшого ні. Міокімія — доброякісний стан, який зазвичай минає сам^[2]. Якщо смикання триває секунди чи хвилини й зникає без інших симптомів, турбуватися не варто. Якщо ж симптом затягується або зачіпає інші м'язи обличчя, варто звернутися до лікаря.

Чи може це бути ознакою пухлини мозку?

Це дуже малоймовірно. Пухлини центральної нервової системи зазвичай дають складніші симптоми: порушення зору, координації, мовлення. У дослідженні у Фінляндії блефароспазм через структурне ураження мозку мали лише 7% пацієнтів із невстановленою причиною, і всі вони мали нетипові для звичайного блефароспазму ознаки. Тому знімки мозку при типовій картині зазвичай не потрібні^[26].

Чи може це бути через комп'ютер?

Так. Тривала робота за екраном пов'язана з міокімією^[5]. Зазвичай людина кліпає близько 15 разів на хвилину, а за комп'ютером лише 5–7, тож поверхня ока підсихає^[27]. Сухе повітря й постійна зосередженість додають утоми. Коли зір не скоригований, допомогти можуть правильно підібрані окуляри для роботи за комп'ютером.

Які дефіцити вітамінів можуть спричиняти спазми?

Міф: око смикається через нестачу магнію, кальцію, вітаміну B12 чи вітаміну D, тож треба одразу пити добавки. Насправді: магній справді потрібен для передачі нервових імпульсів і розслаблення м'язів^[28], але доказів, що саме дефіцит цих речовин спричиняє смикання повіки, немає. У дослідженні людей з міокімією рівень електролітів крові не відрізнявся від рівня в людей без неї^[5]. Якщо є підозра на дефіцит, аналізи на магній, кальцій і B12 краще зробити до того, як купувати будь-які добавки.

Що робити, якщо спазм виник раптово?

Спочатку нічого особливого. Зупиніться на кілька хвилин, заплющте очі, прикладіть теплу тканину або зволожте око краплями. Якщо смикання не повертається або минає за годину, ситуація не потребує дій. Якщо ж воно повертається щодня, варто пошукати тригер або показатися лікарю.