Меліса лікарська

Близько 300 року до нашої ери грецький ботанік Теофраст назвав цю рослину «бджолиним листям», і латинська назва Melissa походить саме від грецького слова «бджола»^[1]. Квітки меліси справді приманюють бджіл, а старовинні садівники вірили, що бджоли ніколи не покинуть сад, де вона росте^[1]. Схоже, бджоли проголосували за мелісу крильцями задовго до будь-яких клінічних досліджень. Люди ж цінують її за інше: за славу м'якого заспокійливого засобу, частину якої наука підтверджує, а частину поки ні.

Меліса лікарська (лат. Melissa officinalis) є багаторічною трав'янистою рослиною родини глухокропивових, або губоцвітих (Lamiaceae), до якої належать також перцева м'ята, шавлія і лаванда. Дико вона росте на півдні Європи, у Середземномор'ї, Центральній Азії та Ірані, а сьогодні її вирощують по всьому світу^[1]. У народі мелісу називають лимонною м'ятою, маточником, медівкою^[2]. Назва «лимонна м'ята» влучна лише щодо запаху: меліса належить до іншого роду, ніж м'ята, хоча й до тієї самої родини. Зі свіжого або сушеного листя готують чай, настоянки, екстракти для капсул і мазей. Традиційно мелісу застосовували при нервовому напруженні, поганому сні, спазмах і передменструальному синдромі. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнає її традиційним рослинним засобом для полегшення легких симптомів стресу, покращення сну і при легких розладах травлення, проте зазначає, що для визнання доведеної ефективності даних недостатньо^[3].

Як виглядає і де використовується меліса

Це кущиста трав'яниста рослина заввишки до 1 м з м'якими яйцеподібними зубчастими листками. Влітку в пазухах верхніх листків з'являються дрібні білі, жовтуваті або блідо-рожеві квітки^[2]. Лимонний аромат зберігається і в сушеному листі, і в ефірній олії. Зовні й за запахом мелісу часто плутають з іншими рослинами її родини.

Листя меліси використовують у свіжому або сушеному вигляді. Найчастіше її додають до:

• трав'яних чаїв як м'який заспокійливий засіб;
• капсул або таблеток у складі добавок «від стресу»;
• настоянок і рідких екстрактів, які приймають при передменструальному синдромі (ПМС) або безсонні;
• кремів і мазей для нанесення на шкіру, особливо при герпесі;
• ароматичних сумішей для інгаляцій чи ванн.

Також мелісу додають до салатів, напоїв, десертів і сиропів, нею ароматизують чай, вино й пиво. Рада Європи внесла мелісу до переліку натуральних джерел харчових ароматизаторів, які можна додавати до їжі в невеликих кількостях^[3]. У косметиці її цінують переважно за легкий аромат. Промислово мелісу переробляють на порошок, ефірну олію, екстракти та спиртові настоянки.

Основні активні речовини

Листя меліси містить кілька груп біологічно активних сполук. Саме з ними пов'язують заспокійливу, спазмолітичну (таку, що знімає спазми), антимікробну й антиоксидантну дію, яку бачать переважно в лабораторних дослідах.

• Розмаринова кислота є однією з основних діючих речовин: у сушеному листі її буває до 6%, а Європейська фармакопея вимагає щонайменше 1%^[3]. У лабораторії вона діє як антиоксидант і пригнічує віруси. Саме цю сполуку найчастіше досліджують у зв'язку з тривожністю, сном і герпесом.
• Ефірна олія меліси становить лише 0,06–0,8% маси листя і містить переважно цитраль (суміш гераніалю й нералю) та цитронелаль^[3]. Ці речовини дають рослині лимонний запах і в дослідах на клітинах та тканинах виявляють антимікробні й спазмолітичні властивості.
• Флавоноїди, зокрема глікозиди лютеоліну, кверцетину, апігеніну й кемпферолу^[3], є антиоксидантами рослинного походження.
• Інші компоненти: кавова та хлорогенова кислоти, дубильні речовини, тритерпени (урсолова й олеанолова кислоти), глікозиди монотерпенів^[3]. Дія меліси, ймовірно, залежить від їхнього поєднання, а не від однієї речовини. Тому мелісу часто включають до комбінованих фітопрепаратів, але оцінити внесок кожної трави в такій суміші складно.

Користь для здоров'я

Меліса має м'яку дію, і більшість доказів щодо неї походить з невеликих досліджень. За даними огляду літератури, у клінічних дослідженнях підтверджено лише заспокійливу, противірусну і спазмолітичну дію, а також вплив на настрій і когнітивні функції (пам'ять, увагу)^[4]. Решта властивостей поки відома переважно з дослідів на клітинах і тваринах.

Зменшення тривожності

Мелісу часто п'ють, щоб зняти нервове напруження й тривожність, і в невеликих дослідженнях вона справді дає певний ефект.

У двох подвійних сліпих перехресних дослідженнях 2014 року 25 і 21 здоровий молодий дорослий отримували напій або йогурт з екстрактом меліси чи плацебо, а потім виконували стресове завдання на багатозадачність. Напій з 0,3 г екстракту знижував ситуативну тривожність і покращував робочу пам'ять через 1 і 3 години. Проте ефект залежав від дози й продукту, а за деяких доз дослідники бачили й небажані зміни^[5]. У дослідженні брали участь виробники екстракту й напоїв.

Метааналіз клінічних досліджень 2021 року показав, що меліса порівняно з плацебо помітно зменшувала бали тривожності й трохи менше бали депресії, без серйозних побічних ефектів. Автори наголошують, що досліджень мало, вони дуже різні, тож висновки попередні^[6]. При справжньому тривожному розладі чи депресії меліса не замінює лікування.

Допомога при безсонні

Заспокійлива дія меліси поширюється і на сон, тому її часто п'ють увечері при стресовому безсонні або порушеннях сну на тлі тривожності. EMA визнає мелісу традиційним засобом, що допомагає заснути^[7].

У дослідженні 2013 року 100 жінок віком 50–60 років зі скаргами на сон у період менопаузи приймали або поєднання меліси з валеріаною, або плацебо. У групі трав порушення сну зменшилися помітніше^[8]. Проте з такого дослідження не зрозуміло, яка з двох рослин дала ефект.

В іншому дослідженні пацієнти після аортокоронарного шунтування (операції на серці) тиждень приймали по 500 мг меліси тричі на день. Порівняно з плацебо вони менше тривожилися і краще спали^[9]. Ці дослідження невеликі, тож при тривалому безсонні починати варто з перевірених методів.

Полегшення симптомів ПМС

Завдяки заспокійливій і спазмолітичній дії мелісу пробують при дратівливості, тривожності й болю внизу живота, які супроводжують передменструальний синдром.

У подвійному сліпому дослідженні 100 старшокласниць протягом трьох менструальних циклів щодня приймали 1200 мг меліси в капсулах або плацебо. У групі меліси середній бал вираженості симптомів знизився з 42,6 до 13,9^[10]. Ще одне дослідження за участю 90 студенток показало, що меліса зменшувала загальні прояви болісних менструацій, зокрема млявість, і не посилювала кровотечу^[11]. Обидва дослідження проведено в одній країні на невеликих групах, тож для впевнених висновків потрібні ширші дослідження.

Полегшення висипань герпесу

Меліса має противірусну дію, яку вивчали насамперед при герпесі на губах. Його спричиняє вірус простого герпесу 1 типу (ВПГ-1).

У рандомізованому дослідженні 66 пацієнтів із частими рецидивами наносили крем з 1% сухого екстракту меліси або плацебо чотири рази на день протягом 5 днів. На другий день, коли симптоми зазвичай найсильніші, сукупний бал скарг, розміру ураження й пухирців у групі меліси був нижчим^[12]. Систематичний огляд 2025 року, що охопив 7 рандомізованих досліджень трав'яних засобів від герпесу на губах, дійшов висновку, що креми з мелісою послідовно зменшували біль і набряк, а в деяких дослідженнях і розмір висипань. Побічних ефектів майже не було, але досліджень мало і вони невеликі^[13]. EMA зазначає, що ці результати отримано з одним конкретним очищеним екстрактом і їх не можна переносити на інші засоби з мелісою^[3]. Чи зменшує меліса частоту рецидивів, надійно не доведено. Крем із мелісою можна розглядати як доповнення, а при частих або тяжких загостреннях лікар призначає противірусні ліки.

Покращення травлення

Мелісу традиційно застосовують при здутті, спазмах і відчутті тяжкості в животі. EMA визнає її традиційним засобом при легких розладах травлення, зокрема здутті та газах^[7].

Мелісу також давали немовлятам із кольками, тобто з тривалим і невтішним плачем. У рандомізованому дослідженні 93 немовлят на грудному вигодовуванні отримували тиждень екстракт ромашки, фенхелю й меліси або плацебо. Тривалість плачу зменшилася з 201 до 77 хвилин на добу проти зменшення з 199 до 170 хвилин у групі плацебо^[14]. Проте це суміш трьох рослин, тож внесок саме меліси невідомий. До того ж EMA не рекомендує засоби з мелісою дітям до 12 років через брак даних^[7], тому будь-які трав'яні краплі для немовляти варто обговорити з педіатром.

У лабораторному дослідженні на ізольованих відрізках кишківника мишей екстракт листя меліси змінював скоротливу активність тонкої кишки залежно від дози, але не впливав на шлунок і товсту кишку^[15]. Дослідження фінансував виробник добавок, а щоб підтвердити цей ефект у людей, потрібні клінічні випробування.

Антиоксидантні властивості

Меліса містить флавоноїди, фенольні кислоти й розмаринову кислоту, які в пробірці нейтралізують вільні радикали та захищають клітини від окисного стресу (пошкодження клітин активними формами кисню).

Огляд досліджень підсумовує, що екстракти меліси в лабораторних тестах мають високу антиоксидантну активність^[16]. Проте результат у пробірці не означає, що чашка чаю захистить від хронічних хвороб. У метааналізі 7 невеликих досліджень у людей меліса трохи знижувала загальний холестерин і систолічний (верхній) тиск, але автори вказують на високий ризик упередженості в багатьох із цих досліджень^[17].

Протизапальний ефект

Ефірна олія меліси в лабораторних моделях зменшує запальні реакції та біль.

У дослідженні на щурах ефірна олія меліси в дозах 200 і 400 мг на кілограм маси тіла зменшувала набряк лапи після введення подразника. Через 6 годин набряк зменшувався на 62–71%, а в групі нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) індометацину на 53%^[18]. Проте в кожній групі було лише 6 тварин, а дози в перерахунку на людину величезні. Ковтати ефірні олії самостійно не можна: великі кількості будь-яких ефірних олій всередину не рекомендують^[19].

Розслаблення м'язів

Меліса розслаблює гладкі м'язи, тобто м'язи стінок кишківника, судин і дихальних шляхів, але ці дані отримано в лабораторії.

За оглядом EMA, складники ефірної олії меліси знімали спазми на ізольованих відрізках кишківника морських свинок, щурів і кролів, а сама олія розслабляла м'язи трахеї морської свинки. Ефірна олія та її основний компонент цитраль гальмували скорочення ізольованої кишки щура залежно від концентрації^[3]. Клінічних досліджень, які б окремо підтвердили спазмолітичну дію в людей, немає.

Коротко: найкраще меліса вивчена як м'який засіб при стресі й поганому сні та як крем при герпесі на губах. Протизапальна, антиоксидантна і спазмолітична дія відома переважно з дослідів на тваринах і клітинах.

Безпека та можливі ризики

Для більшості дорослих мелісу вважають безпечною за короткочасного застосування в звичайних дозах. EMA не виявила відомих побічних ефектів, випадків передозування чи сигналів щодо небезпеки за традиційних умов застосування^[3]. Єдине протипоказання за монографією EMA є підвищеною чутливістю до меліси^[7].

Учасники клінічних досліджень добре переносили мелісу, а побічні ефекти були поодинокими й незначними: головний біль, запаморочення, легке здуття. Часто вони траплялися так само в групах плацебо^[20]. В окремому дослідженні при хворобі Альцгеймера описано блювання, нудоту, запаморочення, біль у животі та свистяче дихання в кількох учасників^[3].

Екстракти меліси не підвищують печінкових ферментів (амінотрансфераз) у крові. У базі LiverTox Національних інститутів здоров'я США мелісу віднесено до категорії E, тобто вона малоймовірно спричиняє ураження печінки^[20]. Іноді меліса входить до багатокомпонентних добавок, які пов'язували з ураженням печінки, але внеску саме меліси не встановлено.

Проте існують окремі застереження. Описано випадок 30-річного чоловіка, який два місяці пив чай з мелісою від тривожності й поступово збільшив кількість з однієї до чотирьох чашок на день. Після різкого припинення в нього з'явилися неспокій, тремтіння рук, пітливість і сильна тяга до чаю, які минули за 10 днів лікування^[21]. Це поодинокий випадок, а чай куплено в травника, тож склад суміші невідомий.

Обережність потрібна людям із захворюваннями щитоподібної залози. У дослідах на клітинах і тваринах водний екстракт меліси пригнічував активність тиреотропного гормону (ТТГ), який стимулює щитоподібну залозу. Клінічне значення цього невідоме^[7]. Ще 1985 року в лабораторії показали, що екстракти меліси та деяких інших рослин зв'язують антитіла, які стимулюють щитоподібну залозу при хворобі Грейвса (дифузному токсичному зобі)^[22]. Тому при захворюваннях щитоподібної залози концентровані форми меліси варто обговорити з ендокринологом.

Безпечність меліси під час вагітності й годування груддю не встановлена, тому EMA в ці періоди її не рекомендує. Дітям до 12 років засоби з мелісою також не рекомендують через брак даних^[7].

Міф: натуральна трава не може спричинити звикання чи «синдром відміни». Насправді: такі випадки рідкісні, але описані й для меліси^[21], а рослинне походження саме по собі не гарантує безпечності.

Взаємодії з ліками

За монографією EMA, даних про взаємодії меліси з ліками немає^[7]. Огляд досліджень також наголошує, що можливі взаємодії меліси зі стандартними ліками майже не вивчали^[4]. Тому застереження нижче є переважно теоретичними.

Найбільше питань викликає поєднання меліси із заспокійливими засобами. Через заспокійливу дію меліса може погіршувати здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами^[7]. Разом зі снодійними, бензодіазепінами, іншими заспокійливими рослинами, як-от валеріана чи звіробій, або алкоголем сонливість теоретично може посилюватися.

Також обговорюють можливий вплив меліси на щитоподібну залозу. Оскільки в лабораторії вона пригнічувала дію тиреотропного гормону^[7], людям, які приймають левотироксин або ліки від гіпертиреозу, розумно повідомити лікаря про регулярне вживання меліси. Доказів, що меліса послаблює ці ліки в людей, немає.

Точних клінічних даних мало, тому обережність радять при вживанні меліси разом із:

• заспокійливими і снодійними засобами;
• антидепресантами;
• протиепілептичними (протисудомними) препаратами;
• гормонозамісною терапією;
• засобами від глаукоми, що знижують внутрішньоочний тиск.

Якщо ви регулярно приймаєте ліки, що діють на нервову систему або щитоподібну залозу, перед курсом настоянок, екстрактів чи капсул меліси порадьтеся з лікарем або фармацевтом.

Дозування і форми випуску

Мелісу продають як чай із сушеного листя, порошок, настоянки, рідкі й сухі екстракти в капсулах і таблетках, а також креми для шкіри. Чай підходить для вечірнього розслаблення, а капсули дають точнішу дозу.

Єдиної науково обґрунтованої дози меліси для всіх випадків немає. Дослідження використовують різні екстракти й часто поєднують мелісу з іншими травами, як-от валеріана.

Для зареєстрованих традиційних засобів EMA наводить такі разові дози для підлітків від 12 років і дорослих^[7]: чай з 1,5–4,5 г подрібненого листя на 150 мл окропу 1–3 рази на день, порошок 0,19–0,55 г 2–3 рази на день, рідкий екстракт 2–4 мл або настоянка 2–6 мл 1–3 рази на день. У дослідженнях давали від 0,3 г екстракту в напої^[5] до 1200 мг^[10] і 1500 мг меліси на добу в капсулах^[9].

У побуті чай готують з 1–2 чайних ложок сухого листя на склянку окропу і настоюють під кришкою кілька хвилин. Якщо симптоми тривають понад 2 тижні або посилюються, потрібно звернутися до лікаря^[7]. Настоянки й рідкі екстракти містять спирт, що важливо для водіїв, людей з алкогольною залежністю та тих, хто приймає несумісні з алкоголем ліки.

Для зовнішнього застосування є креми з екстрактом меліси, які використовують переважно при герпесі на губах. У дослідженні крем наносили чотири рази на день протягом 5 днів^[12]. Перед першим застосуванням будь-якого нового крему розумно перевірити його на невеликій ділянці шкіри.

Капсули, таблетки й екстракти приймають лише за інструкцією виробника. Не перевищуйте дозу без поради фахівця, особливо при тривалому вживанні або поєднанні з ліками.

Часті питання

Чи можна вживати мелісу при захворюваннях щитоподібної залози?

У лабораторних дослідах меліса пригнічувала дію тиреотропного гормону, але чи має це значення для людей, невідомо^[7]. Чашка чаю навряд чи зашкодить, але якщо ви лікуєте щитоподібну залозу, концентровані екстракти меліси краще погодити з ендокринологом.

Чи можна поєднувати мелісу з алкоголем?

Краще ні. Меліса має заспокійливу дію і може погіршувати здатність керувати автомобілем^[7], а алкоголь сам по собі пригнічує нервову систему, тож разом вони можуть посилювати сонливість і сповільнювати реакцію. До того ж настоянки меліси вже містять спирт.

Чи може виникнути звикання або синдром відміни?

Це рідкісне явище. Описано випадок, коли чоловік після двох місяців щоденного вживання чаю з мелісою і різкого припинення мав неспокій, тремтіння і пітливість^[21]. Якщо ви п'єте мелісу щодня тривалий час, краще зменшувати кількість поступово.

Чи можна вирощувати мелісу вдома?

Так. Меліса добре росте у відкритому ґрунті, на балконі чи в горщику, і з нею впорається навіть той, у кого сохнуть кактуси. Їй потрібне сонячне місце, помірний полив і регулярне обрізання, щоб кущ залишався густим. Листя можна вживати свіжим або сушити в тіні.

Читайте:

Нічна тривожність: як зменшити тривогу

Нічна тривожність: чому тривога не дає заснути або будить серед ночі, як вона проявляється, чим нічна панічна ...