Меліса лікарська

Меліса лікарська — це ніжна трава з легким лимонним ароматом, яка заспокоює, допомагає заснути, полегшує біль і навіть може впливати на віруси. Але чи справді вона працює?

Меліса лікарська (лат. Melissa officinalis) — це багаторічна рослина з родини м’ятних, яка походить із Східного Середземномор’я та Західної Азії, але сьогодні вирощується по всьому світу. Із свіжого або сушеного листя отримують екстракт із лимонним запахом, який використовують у чаї, мазях, настоянках і капсулах. Традиційно мелісу застосовували для зменшення тривожності, покращення сну, полегшення спазмів і при ПМС. Завдяки сполукам із противірусною, антиоксидантною та заспокійливою дією вона стала популярним інгредієнтом у фітотерапії. Але що з цього підтверджено наукою, а що — просто давня звичка?

Як виглядає і де використовується меліса

Меліса лікарська — це невеликий кущ із м’якими овальними листками та дрібними біло-жовтими квітами, що з’являються влітку. Вона має виразний лимонний аромат, який зберігається і в сухому листі, і в ефірній олії. Рослина належить до родини м’ятних, тому зовні та за запахом її часто плутають із іншими м’ятоподібними травами.

Листя меліси використовують у свіжому або сушеному вигляді. Найчастіше її додають до:

• трав’яних чаїв як натуральний седатив
• капсул або таблеток у складі добавок для зняття стресу
• настоянок і рідких екстрактів як засіб при ПМС або безсонні
• мазей та кремів — для нанесення на шкіру, особливо при герпесі
• ароматичних сумішей для інгаляцій чи ванн.

Також мелісу додають до кулінарних страв: салатів, напоїв, десертів, сиропів. У косметичних засобах вона використовується завдяки легкому аромату та антибактеріальним властивостям. Промислово мелісу переробляють у порошок, олію, екстракт або спиртову настойку.

Основні активні речовини

Листя меліси містить багатий набір біологічно активних сполук, завдяки яким ця рослина має седативну, спазмолітичну, антимікробну та антиоксидантну дію. Хімічний склад меліси досить складний, але саме в цьому і полягає її потенціал.

• Розмаринова кислота — одна з основних діючих речовин. Вона має виражені антиоксидантні та протизапальні властивості, здатна нейтралізувати вільні радикали та пригнічувати віруси. Саме цю сполуку найчастіше досліджують у зв’язку з дією на тривожність, безсоння та герпес.
• Ефірна олія меліси багата на цитронелал і гераніаль — ароматичні речовини з лимонним запахом, які надають рослині характерного аромату. Ці сполуки мають м’яку заспокійливу дію і також виявляють антисептичні властивості.
• Флавоноїди, такі як кверцетин і рутин, — це антиоксиданти, які підтримують клітини організму під час стресу та запалення. Вони також сприяють загальному захисному ефекту при вживанні екстрактів меліси.
• Інші компоненти, серед яких глікозиди, кавова кислота, тритерпени та азотовмісні сполуки, взаємодіють між собою, посилюючи ефект рослини. Завдяки цьому мелісу часто включають до складу комбінованих фітопрепаратів, які діють одразу на кілька систем організму — нервову, травну та імунну.

Користь для здоров’я

Меліса лікарська має м’яку, але багатогранну дію на організм. Її використовують при тривожності, безсонні, порушеннях травлення, для полегшення болю та навіть при висипаннях герпесу. Деякі властивості підтверджено в лабораторних і клінічних дослідженнях, хоча багато з них потребують подальшого вивчення.

Зменшення тривожності

Меліса може допомогти зняти психоемоційне напруження, зменшити нервозність, тривожність і підтримати концентрацію без сонливості. Її часто застосовують у чаї, капсулах або навіть у їжі як природний заспокійливий засіб.

Такий ефект підтверджений деякими дослідженнями. Наприклад, у одному плацебо-контрольованому дослідженні 2014 року учасники споживали напій або йогурт із доданим екстрактом меліси. Через 1–3 години спостерігалося помітне зниження тривожності, покращення настрою та підвищення когнітивної функції. [дослідження]

Допомога при безсонні

Заспокійлива дія меліси поширюється і на сон. Вона м’яко розслабляє, допомагає заснути й покращує загальну якість сну. Особливо її застосовують при стресовому безсонні або порушеннях сну на фоні тривожності.

За даними дослідження 2013 року та попередніх робіт, поєднання меліси з коренем валеріани суттєво покращувало якість сну у 100 жінок у періоді менопаузи порівняно з групою плацебо. [дослідження]

В одному з досліджень було встановлено, що пацієнти після операції на серці краще спали під час прийому капсул із мелісою, ніж учасники з групи плацебо. [дослідження]

Полегшення симптомів ПМС

Завдяки седативній і спазмолітичній дії меліса може зменшувати дратівливість, тривожність та біль у нижній частині живота, які супроводжують передменструальний синдром (ПМС).

У дослідженні, присвяченому симптомам ПМС у підлітків, щоденний прийом 1200 мг меліси в капсулах знижував інтенсивність симптомів порівняно з плацебо [дослідження]. Дослідники зазначили, що для підтвердження результатів потрібні ширші за охопленням дослідження з більшою кількістю учасників.

Полегшення висипань герпесу

Меліса має антивірусні властивості, завдяки яким може бути корисною при місцевому застосуванні проти герпесу. Її компоненти допомагають зменшити запалення, свербіж і скоротити тривалість висипань, а також знижувати ризик рецидивів і зменшувати почервоніння та набряк.Лабораторні дослідження показали, що екстракт меліси пригнічує активність вірусу HSV-1 — збудника простого герпесу, зменшуючи ймовірність рецидиву та полегшуючи перебіг хвороби. [джерело]

Покращення травлення

Мелісу традиційно застосовують при здутті, спазмах, важкості в животі та кишкових кольках. Вона сприяє розслабленню гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту та зменшенню болю, викликаного спазмами.

Її також використовували для допомоги немовлятам із коліками — тривалим плачем, який може бути спричинений болем у животі.

Хоча деякі дослідження показують позитивний зв’язок між мелісою та поліпшенням травлення й колік, більшість із них базуються на використанні комбінованих рослинних засобів, що ускладнює визначення, яка саме рослина забезпечила ефект. [джерело]

Окреме дослідження на тваринах показало, що екстракт листя меліси заспокоює моторику тонкої кишки у мишей, демонструючи спазмолітичний потенціал [джерело]. Втім, щоб підтвердити цей ефект у людей, потрібні клінічні випробування.

Антиоксидантні властивості

Меліса містить флавоноїди, фенольні кислоти та розмаринову кислоту, які нейтралізують вільні радикали та захищають клітини від окисного стресу. Це має значення для загального стану здоров’я та профілактики хронічних захворювань.

У лабораторних умовах екстракти меліси виявили здатність пригнічувати вільні радикали DPPH, гідроксильні та пероксильні, що свідчить про її антиоксидантний потенціал. [джерело]

Протизапальний ефект

Ефірна олія меліси здатна зменшувати запальні реакції та біль. Її застосовують зовнішньо або внутрішньо при станах, які супроводжуються набряком або подразненням.

У дослідженні на тваринах було показано, що ефірна олія меліси зменшує набряк, викликаний запаленням, у деяких випадках навіть ефективніше за нестероїдні препарати. [джерело]

Розслаблення м'язів

Деякі дослідження свідчать, що меліса ефективно розслаблює гладку мускулатуру завдяки своїм спазмолітичним властивостям.

В огляді експериментальних робіт дослідники встановили, що при достатній концентрації екстракт меліси сприяв розслабленню гладкої мускулатури в тваринній моделі. Водночас концентрація 30% виявилась недостатньою для досягнення цього ефекту. [огляд]

Безпека та можливі ризики

Меліса лікарська вважається загалом безпечною для більшості людей при короткочасному вживанні в помірних дозах. У багатьох дослідженнях її застосовували у формі капсул, екстрактів або чаїв протягом 2–4 тижнів без серйозних побічних ефектів. Проте навіть у природних засобів є обмеження, про які важливо знати.

Згідно з даними оглядового дослідження, екстракти Melissa officinalis не викликали підвищення рівнів печінкових ферментів у крові. Учасники клінічних випробувань добре переносили рослину, а побічні ефекти були поодинокими й переважно незначними — головний біль, легке здуття живота, запаморочення. Припинення прийому усувало симптоми без ускладнень. [джерело]

Також немає підтверджень, що меліса має токсичний вплив на печінку. У клінічній базі LiverTox вона класифікується як безпечна з точки зору гепатотоксичності [джерело]. Хоча іноді її включають до складу багатокомпонентних БАДів, які асоціювалися з побічними ефектами, причинного зв’язку саме з мелісою не виявлено.

Проте існують окремі застереження. У клінічному випадку, описаному в медичній літературі, у чоловіка виникли симптоми синдрому відміни після того, як він різко припинив приймати чай з мелісою, який регулярно пив упродовж двох місяців. Це свідчить про можливу адаптацію організму до тривалого вживання. [джерело]

Особливу обережність слід проявляти людям із захворюваннями щитоподібної залози. У дослідженнях на клітинах меліса проявляла властивості, які потенційно можуть впливати на секрецію гормонів щитоподібної залози, тому її не рекомендують при гіпотиреозі або на фоні гормональної терапії без узгодження з лікарем.  [джерело]

Не встановлено безпечність меліси для дітей, вагітних і жінок у період грудного вигодовування. Оскільки відповідних досліджень не проводили, цим групам слід уникати використання концентрованих форм екстракту без медичного нагляду.

Взаємодії з ліками

Меліса має потенціал впливати на дію деяких медикаментів, особливо тих, які впливають на нервову систему або щитоподібну залозу. Хоча серйозних побічних ефектів не виявлено, важливо враховувати можливі взаємодії при одночасному застосуванні з ліками.

Одним із найбільш обговорюваних аспектів є поєднання меліси із седативними засобами. Вона може посилювати їхню дію, викликаючи надмірну сонливість, уповільнення реакції та зниження артеріального тиску. Це стосується як рецептованих ліків (наприклад, бензодіазепінів), так і безрецептурних заспокійливих, а також інших фітопрепаратів, зокрема валеріани або звіробою. [джерело]

Також описано потенційний вплив меліси на щитоподібну залозу. Її компоненти можуть пригнічувати вироблення тиреоїдних гормонів, що важливо для людей, які приймають левотироксин або мають діагнози, пов’язані з функцією щитоподібної залози. У таких випадках можливе ослаблення ефективності медикаментів або порушення гормонального балансу. [джерело]

І хоча точних клінічних даних щодо взаємодії з іншими препаратами поки небагато, рекомендовано бути обережним при вживанні меліси разом із:

• заспокійливими ліками та снодійними
• антидепресантами
• препаратами для лікування епілепсії
• гормонозамісною терапією
• засобами для зниження внутрішньоочного тиску.

Для безпеки бажано уникати одночасного вживання меліси та ліків, що діють на ЦНС, без погодження з лікарем або фармацевтом. Особливо це актуально при використанні концентрованих форм — настоянок, екстрактів або капсул.

Дозування і форми випуску

Меліса доступна у великій кількості варіантів: це може бути чай із сушеного листя, настоянка, капсули, таблетки, мазі для зовнішнього застосування або рідкі екстракти. Обрати правильну форму допоможе мета вживання — наприклад, чай найкраще підходить для легкого вечірнього розслаблення, а капсули — для точного дозування в терапевтичних цілях.

На сьогодні не існує єдиної науково обґрунтованої дози меліси для всіх випадків. Це пов’язано з тим, що дослідження використовують різні стандартизовані екстракти, а також комбінують мелісу з іншими травами, як-от валеріаною або звіробоєм. Через це остаточні рекомендації залишаються узагальненими.

У клінічних випробуваннях екстракти меліси застосовувалися в дозах приблизно 300–600 мг на добу в перерахунку на суху речовину. У дослідженнях, де використовували йогурт або напій з екстрактом, добова кількість активного інгредієнта становила близько 0,3 г.

У народній практиці чаї з мелісою готують із 1–2 чайних ложок сухого листя на склянку гарячої води, настоюють 5–10 хвилин і вживають 1–2 рази на день. Таке використання вважається безпечним і не викликає звикання.

Для зовнішнього застосування існують креми та мазі з додаванням ефірної олії меліси, які використовують переважно при герпесі або подразненнях шкіри. У таких випадках важливо уникати передозування та перевіряти засіб на невеликій ділянці шкіри.

Капсули, таблетки й екстракти слід застосовувати лише згідно з інструкцією виробника. Не рекомендовано перевищувати дозу без попередньої консультації з фахівцем, особливо якщо йдеться про тривале вживання або поєднання з медикаментами.

Часті питання

Чи можна вживати мелісу при захворюваннях щитоподібної залози?

Меліса може впливати на функцію щитоподібної залози, зокрема пригнічувати секрецію тиреоїдних гормонів. Якщо ви приймаєте препарати для щитоподібної залози, не варто вживати екстракти меліси без погодження з ендокринологом.

Чи можна поєднувати мелісу з алкоголем?

Не рекомендується. Меліса має заспокійливу дію, тому поєднання з алкоголем може підсилити сонливість, сповільнення реакції та зниження тиску. Це особливо важливо враховувати при водінні чи роботі з технікою.

Чи може виникнути звикання або синдром відміни?

У поодиноких випадках різке припинення вживання меліси після тривалого щоденного вживання може викликати дратівливість, тривожність або безсоння. Це рідкісне явище, але його було описано в клінічній літературі.

Чи можна вирощувати мелісу вдома?

Так. Меліса легко росте у відкритому ґрунті, на балконі або навіть у горщику. Їй потрібне сонячне місце, помірний полив і регулярне обрізання для збереження аромату. Листя можна сушити або вживати свіжим.

Кульбаба

Валеріана

Ехінацея