Чому шкіра залишається сухою навіть після зволоження

У Німеччині дерматологи під час профоглядів у 343 компаніях оглянули 48 630 працівників і знайшли суху шкіру в 29,4% з них, тобто майже в кожного третього. З віком сухість траплялася частіше, а від статі не залежала. Люди із сухою шкірою мали майже вчетверо вищі шанси на атопічну екзему^[1].

Лікарі називають цей стан ксерозом: шкіра шорстка, лущиться і свербить, а взимку на руках з'являються тріщини, які в побуті називають «ципками». Він буває тимчасовим, сезонним або постійним, залежно від стану бар'єра шкіри і зовнішніх умов. Клініка Клівленда окремо відповідає на запитання, чому шкіра суха попри крем: засіб може містити невдалі для неї компоненти, шкіру миють надто часто чи надто гарячою водою або зволожують замало протягом дня^[2]. Загальну картину ксерозу описує стаття про суху шкіру та її причини, а тут ідеться саме про те, що заважає кремові працювати.

Чому шкіра лишається сухою

Зволожувальний крем може не дати результату, якщо сухість підтримують інші чинники: догляд, склад косметики, клімат, ліки або стан організму.

Відсутність відлущення

Ороговілі клітини на поверхні шкіри постійно оновлюються. Щоб вони відпадали, ферментам рогового шару потрібна вода: коли її замало, зв'язки між клітинами не розриваються, клітини накопичуються, і шкіра виглядає сухою та лускатою^[3]. Тому поверхня лишається шорсткою навіть після крему. Дерматологи радять для сухої й чутливої шкіри м'яке хімічне відлущення (альфа- і бета-гідроксикислоти розчиняють зв'язки між ороговілими клітинами) або просто м'яку рукавичку чи серветку: скраби, щітки й губки для такої шкіри часто надто подразнювальні. Відлущування саме по собі підсушує, тому після нього одразу наносять крем, а на подразненій, обгорілій шкірі чи з ранками його не роблять^[4]. Найкраще вивчений компонент для лущення при ксерозі, сечовина, водночас зволожує і розм'якшує лусочки^[5].

Надмірне миття

Поверхня шкіри містить природні жири та молекули, відомі як природні зволожувальні фактори. Вони становлять 10–30% сухої маси рогового шару і утримують у ньому воду^[6]. Надто часте миття змиває ці речовини, роблячи шкіру сухою та подразненою.

Якщо після купання відчувається стягнутість або свербіж, це може бути ознакою надмірного очищення. Дерматологи радять брати стільки мийного засобу, скільки потрібно, щоб змити бруд, без густої піни, і наносити його лише там, де він справді потрібен, наприклад у пахвах чи пахвинах^[7]. Для обличчя діють свої правила, про них у матеріалі про те, скільки разів на день потрібно мити обличчя.

Щоб зменшити шкоду від частого миття, варто дотримуватися простих правил:

• Міф: антисептик для рук сушить шкіру сильніше за мило. Насправді: у дослідженні з медсестрами за 2 тижні миття милом і водою сухість і подразнення рук помітно посилилися, а під час користування спиртовим гелем трохи зменшилися^[8]. Тож коли на руках немає видимого бруду, антисептик із пом'якшувальними добавками часто дбайливіший до шкіри, ніж чергове миття.
• Обирайте мийні засоби з позначкою «без ароматизаторів» і без барвників; дезодорувальне мило для сухої шкіри надто агресивне^[7].
• Витирайте руки промоканням, не тертям.
• Після миття наносьте зволожувальний крем без ароматів і барвників; дерматологи радять мати із собою крем для рук і користуватися ним після кожного миття.

Зневоднення або нестача поживних речовин

Роговий шар шкіри приблизно на 15–20% своєї маси складається з води, а в живих шарах епідермісу її близько 70%^[6]. Коли верхній шар утрачає воду, шкіра стає менш пружною і починає тріскатися.

Систематичний огляд 2018 року знайшов лише шість невеликих досліджень про питну воду і шкіру. Після додаткової води зволоженість рогового шару трохи зростала, переважно в тих, хто раніше пив мало, але якість доказів слабка^[9]. Тобто вода потрібна організмові, проте крему не замінить, хоч як хотілося б зекономити на тюбиках.

Харчування також має значення. Дефіцит вітамінів і мікроелементів може посилювати сухість шкіри. Американська академія дерматології називає^[10]:

• Вітамін A
• Вітамін D
• Ніацин (вітамін B3)
• Цинк
• Залізо.

Якщо дефіциту немає, додаткові вітаміни в таблетках сухості не зменшать.

Агресивні очищувальні засоби

У деяких мийних засобах містяться речовини, що руйнують ліпідний шар і спричиняють подразнення. Якщо після очищення відчувається стягнутість або печіння, причина може бути саме у складі засобу.

До речовин, що часто спричиняють сухість і подразнення, належать^[2]:

• Ізопропіловий спирт
• Бензиловий спирт
• Сульфати
• Ароматизатори.

Напис «без запаху» не означає «без ароматизаторів»: такий засіб може містити речовини, що маскують запах, і вони теж подразнюють суху шкіру. Від засобів зі спиртом дерматологи радять відмовитися, виняток становить антисептик для рук^[7]. Для сухої шкіри краще підходять м'які зволожувальні засоби для очищення без мила, наприклад кремової текстури^[2].

Засіб утратив ефективність

Крем, який пережив два переїзди і кілька зим на підвіконні, навряд чи ще щось зволожить, хіба що спогади. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) зазначає, що консерванти з часом руйнуються, і тоді в засобі можуть розмножуватися бактерії та грибки; зміна кольору чи текстури теж свідчить, що формула псується^[11]. Перевірка дати на упаковці допоможе уникнути марного використання.

Зберігайте косметику подалі від тепла й сонця, зокрема не залишайте її в розпеченому авто: висока температура пришвидшує розпад консервантів і ріст мікробів, а сонце й повітря змінюють колір і текстуру засобу^[11]. Найкраще тримати її в прохолодному, сухому місці.

Не купуйте засоби без заводської пломби чи з пошкодженою упаковкою і обережно ставтеся до косметики «з рук»: FDA попереджає, що вживані засоби могли відкривати чи підмінювати. Мікроби додають навіть пальці, коли ними набирають крем з баночки, а тестери в магазинах забруднені ще частіше, ніж засоби вдома^[11].

Невідповідний засіб

Для сухої шкіри потрібні креми з густішою текстурою та компонентами, що відновлюють бар'єр. Позиційний документ німецьких дерматологів радить поєднувати компоненти, що повертають воду, з тими, що поповнюють ліпіди: чим сухіша шкіра, тим жирнішою має бути основа. Найсильніші докази зібрано для сечовини, і її ефект посилюється в поєднанні з природними зволожувальними факторами і церамідами^[5].

У невеликому подвійному сліпому дослідженні 24 людей із сухою шкірою гомілок крем із церамідами наносили на одну ногу, а звичайний гідрофільний крем на другу. Уже після першого нанесення крем із церамідами краще зволожував шкіру і зменшував втрату води, а через 28 днів застосування двічі на день різниця на його користь зросла^[12].

До компонентів, які допомагають повернути шкірі зволоження й еластичність, належать:

• Цераміди: ліпіди, з яких складається «цемент» між клітинами рогового шару.
• Антиоксиданти: допоміжні компоненти, що захищають формулу; доказів, що самі вони зменшують сухість, мало.
• Гліцерин: притягує воду до поверхні шкіри.
• Гіалуронова кислота: притягує і зв'язує воду, але в дуже сухому повітрі без жирної основи може навіть посилити втрату вологи, тому краще працює у складі крему^[3].
• Рослинні олії: поводяться по-різному. У дослідженні з добровольцями соняшникова олія зберігала бар'єр шкіри і покращувала зволоження, а оливкова, яку 4 тижні наносили на передпліччя, його порушувала^[13].
• Саліцилова кислота: сама не зволожує; вона розм'якшує й розчиняє лусочки, тож на дуже сухій чи подразненій шкірі з нею обережні.
• Сечовина: зволожує і злущує ороговілі ділянки.

Коротко: чим сухіша шкіра, тим жирнішим має бути засіб; найкраще працюють креми, де речовини, що притягують воду, поєднані з ліпідами.

Побічні ефекти ліків і терапії

Деякі препарати та медичні процедури здатні спричиняти сухість, навіть якщо догляд підібраний правильно. Не скасовуйте ліки самостійно: якщо сухість з'явилася після початку нового препарату, обговоріть це з лікарем.

Засоби, на які варто звернути увагу:

• Ретиноїди: креми з ретиноїдами подразнюють суху шкіру^[7], а під час лікування акне ізотретиноїном усередину сухість майже неминуча: у дослідженні 102 підлітків і молодих людей її відзначали у 72,13% місяців лікування^[14].
• Бензоїлпероксид: робить шкіру чутливішою і спричиняє лущення, особливо якщо водночас користуватися скрабами чи кислотами^[4].
• Сечогінні засоби (діуретики).
• Бета-адреноблокатори: сухість іноді пов'язують із ними, але надійних даних про такий зв'язок мало.
• Гормональні контрацептиви: зв'язок із сухістю шкіри теж не доведений.
• Кортикостероїди: тривале нанесення гормональних мазей на шкіру послаблює її бар'єр і може її стоншувати^[15].
• Препарати для зниження холестерину (статини): разом із діуретиками їх називають серед ліків, що можуть дуже висушувати шкіру^[10].
• Променева та хіміотерапія, а також таргетна терапія раку: сухість буває і під час лікування, і після нього^[10].

Шкірні захворювання

Сухість може бути ознакою хронічних дерматозів. У таких випадках креми пом'якшують симптоми, але не усувають причину.

Найпоширеніші захворювання, при яких спостерігається сухість шкіри:

• Атопічний дерматит: у дітей його в побуті досі називають «діатезом», хоча такого діагнозу немає. Багато дорослих, які мали атопічний дерматит у дитинстві, живуть із дуже сухою шкірою^[10].
• Алергічний контактний дерматит: реакція на нікель, косметику, мийні засоби чи ліки, за якої шкіра суха, свербить і червоніє^[2].
• Псоріаз
• Себорейний дерматит
• Іхтіоз: спадкова хвороба з постійним сильним лущенням^[10].

Сухість також може виникати або імітуватися при інфекціях. Грибкове ураження стоп часто схоже на звичайну суху шкіру підошов^[2], а при корості головна ознака інша: сильний свербіж, особливо вночі, і висип, часто між пальцями^[16]. Тут жоден крем не допоможе, потрібне лікування.

Холодний або сухий клімат

Холодне повітря містить менше вологи, а сильний вітер пришвидшує її втрату; сухість зазвичай найсильніша взимку, хоча може з'являтися цілий рік^[2]. Сонце теж висушує шкіру, тому вдень доречний крем із SPF. Удома допомагає зволожувач повітря, особливо в спальні під час сну; його треба регулярно чистити від плісняви^[7].

Читайте:

Зимовий догляд за чутливою шкірою: поради

Взимку чутлива шкіра частіше пече, свербить і лущиться, бо холод і сухе повітря послаблюють її захисний бар'є...

Гарячий душ або хлорована вода

Гарячий душ узимку здається найкращим другом, але шкіра цієї дружби не поділяє. У дослідженні з 50 здоровими добровольцями після контакту з гарячою водою втрата води через шкіру зросла більш ніж удвічі (з 25,75 до 58,58 г/м² за годину), а ще з'явилися почервоніння і зсув pH. Холодна вода теж підвищувала втрату вологи, але слабше, тож автори радять мити руки прохолодною або теплою водою^[17]. Дерматологи радять обмежувати душ чи ванну 5–10 хвилинами в теплій воді, промокати шкіру рушником і наносити крем одразу після цього^[7].

Купання у хлорованій воді також може бути причиною сухості. Хлор, яким знезаражують воду в басейнах, сильно висушує шкіру і змиває з неї природні жири. Дерматологиня Клініки Клівленда радить змочити шкіру перед басейном, після нього одразу прийняти душ із м'яким засобом і нанести зволожувальний крем, наприклад із церамідами^[18].

Медичні стани

Деякі захворювання змінюють роботу потових і сальних залоз або впливають на обмін речовин, що призводить до втрати вологи.

До них належать^[10]:

• Захворювання щитоподібної залози (у побуті «щитовидки»)
• Цукровий діабет
• Хвороби нирок і ниркова недостатність: на діалізі ризик ще вищий, бо процедура виводить воду, а пити доводиться менше
• ВІЛ-інфекція: сухість шкіри поширена навіть у людей, які отримують антиретровірусну терапію.

Гормональні зміни під час менопаузи роблять шкіру тоншою і сухішою^[19], бо рівень естрогену впливає на її стан. Під час вагітності свербіж теж трапляється, але новий сильний свербіж у другому чи третьому триместрі може бути ознакою холестазу вагітних, найпоширенішої хвороби печінки, властивої саме вагітності; тоді треба здати аналіз на жовчні кислоти^[20].

Генетика і колір шкіри

Американська академія дерматології зазначає, що люди з дуже світлою, смаглявою або темною шкірою частіше мають дуже суху шкіру, ніж люди із середнім відтінком^[10]. На темній шкірі сухість видно як лущення і сіруватий, «попелястий» відтінок. Лабораторне дослідження на моделях шкіри, вирощених із клітин людей з африканським і європейським типом шкіри, знайшло відмінності в обробці філагрину (білка, з якого утворюються природні зволожувальні фактори) і в обміні церамідів^[21]. Огляди описують і расові відмінності вмісту води в роговому шарі^[22], хоча результати різних робіт залишаються суперечливими.

Старіння

З віком шкіра природно стає сухішою, бо залози виробляють менше поту і шкірного сала^[19]. Кількість шкірного сала різко падає вже після 40 років і далі продовжує знижуватися^[10].

Ксероз є найчастішим станом шкіри в людей похилого віку: у дослідженні в будинках для літніх людей у Німеччині його виявили у 99,1% із 223 мешканців із середнім віком 83,6 року^[23].

У літньому віці сухість часто посилюють ліки: люди старшого віку частіше приймають сечогінні засоби і статини, які можуть її висушувати. Літнім людям NIA радить не додавати олію у ванну: шкірі вона мало допоможе, а ванна стає слизькою, і зростає ризик падіння^[19].

Симптоми сухої шкіри

Сухість не завжди виглядає однаково. Вона може бути просто трохи шорсткою або настільки подразненою, що тріскається й свербить. Симптоми залежать від того, наскільки пошкоджений бар'єр, і від зовнішніх умов.

Найчастіше люди помічають такі ознаки^[24]:

• Відчуття стягнутості
• Шорсткість
• Сіруватий або «попелястий» відтінок у темній шкірі, почервоніння у світлій
• Лущення
• Лусочки
• Тріщини, що можуть кровоточити; на гомілках іноді сітка, схожа на висохле русло річки
• Свербіж
• Зморшки або дрібні лінії.

Простий домашній тест від Клініки Клівленда: легенько, без натиску проведіть нігтем по шкірі передпліччя чи гомілки. Якщо з'являються дрібні лусочки, схожі на пил, або світлий слід, як крейдою по дошці, шкіра суха^[2].

Коли шкіра починає тріскатися чи свербіти, захисний шар уже пошкоджений. У таких випадках подразники й мікроби легше проникають углиб, посилюючи запалення. Симптоми найчастіше з'являються на руках, стопах, обличчі, ліктях, навколо рота і на ногах^[2] і посилюються в холодну пору року чи в сухому приміщенні.

Як правильно зволожувати шкіру

Щоб зволожувальні засоби справді працювали, треба знати, коли і як їх наносити. Результат залежить від складу крему, моменту нанесення, частоти використання й поєднання з іншими етапами догляду.

Коли наносити

Найефективніше зволоження одразу після купання, поки шкіра ще злегка волога, а також після кожного миття рук і щоразу, коли шкіра здається сухою^[7]. Оклюзиви (речовини, що утворюють плівку, як-от вазелін) тоді утримують воду у верхньому шарі. Клініка Клівленда називає ще два зручні моменти: уранці й перед сном^[2]. При вираженій сухості крем наносять кілька разів на день: одного разу ввечері часто замало, і це найпростіша причина, чому «крем не допомагає».

Вибір засобів

Для сухої шкіри потрібні засоби, які додають вологу і водночас створюють захисну плівку. Мазі та креми зволожують краще за лосьйони. Дерматологи радять шукати в складі один або кілька таких інгредієнтів^[7]:

• Олія ши (каріте)
• Вазелін (петролатум): серед засобів, що утворюють плівку, він найефективніший і зменшує втрату води через шкіру майже на 99%^[3]
• Мінеральна олія
• Ланолін
• Молочна кислота
• Олія жожоба
• Гіалуронова кислота
• Гліцерин
• Диметикон
• SPF-захист: сам по собі не зволожує, але денний крем із сонцезахисним фільтром захищає від сонця, яке теж висушує шкіру^[2].

Для денного догляду краще використовувати легші креми або емульсії з SPF, а ввечері густіші засоби, які довше залишаються на шкірі. Вони утворюють плівку, що запобігає випаровуванню вологи під час сну.

Перш ніж купувати крем від свербежу, порадьтеся з дерматологом: багато таких засобів містять компоненти, що подразнюють дуже суху шкіру і посилюють і сухість, і свербіж^[7].

Додаткові етапи

Після очищення можна нанести тонік, але дерматологи Клініки Клівленда називають його необов'язковим кроком^[25]; для сухої шкіри підходять лише тоніки без спирту. Сироватка з гіалуроновою кислотою притягує воду, тому її наносять на злегка вологу шкіру і зверху «запечатують» кремом. Сироватка з вітаміном C працює як антиоксидант, а від сухості сама не рятує.

Креми й мазі густішої текстури краще підходять людям із постійною сухістю, ніж лосьйони або гелі. Вони залишаються на поверхні довше, створюючи бар'єр для випаровування, і допомагають відновити захисний шар, якщо шкіра чутлива або схильна до лущення.

Чи однакові суха та зневоднена шкіра

Ці два терміни звучать схоже, але в косметології описують різні проблеми. Суху шкіру пов'язують із нестачею природних жирів і зволожувальних факторів, тому її поверхня стає шорсткою та лущиться.

Зневодненою косметологи називають шкіру, якій бракує води. Вона може бути навіть жирною, але водночас тьмяною, менш еластичною й схильною до появи дрібних зморшок. «Зневоднена шкіра» не є медичним діагнозом, і плутати її із загальним зневодненням організму не варто.

У дерматології ці стани сходяться: при ксерозі роговий шар утрачає і воду, і ліпіди, які її утримують. Тому дерматологи радять засоби, що одночасно повертають воду і поповнюють ліпіди^[5]. Без ліпідного бар'єра вода випаровується швидше, тож хронічна нестача вологи і сухість підсилюють одна одну.

Можливі ускладнення

Коли сухість триває довго, шкіра втрачає цілісність. Глибокі тріщини можуть кровоточити, а крізь ранки потрапляють мікроби^[2]. Ризик інфекції вищий, якщо є супутні захворювання, як-от діабет чи хвороба нирок.

Помітити інфекцію допомагають характерні ознаки^[26]:

• Жовті кірочки
• Виділення або гній
• Набряк
• Почервоніння або інша зміна кольору шкіри
• Відчуття тепла.

Інфекція може розвиватися непомітно, особливо на сухих ділянках рук або ніг, де шкіра вже потовщена. У людей із діабетом високий рівень глюкози сам по собі сушить шкіру і послаблює її захист від бактерій. Американська діабетична асоціація радить щодня оглядати стопи на ранки й порізи, не приймати дуже гарячих ванн і не наносити крем між пальцями ніг, бо зайва волога там сприяє грибку^[27].

Постійна сухість також спричиняє свербіж і бажання розчесати шкіру. Пошкодження від розчісування ще більше відкривають шлях бактеріям і сповільнюють відновлення. Якщо сухість не лікувати, свербіж може стати майже постійним, а ризик серйозної інфекції шкіри зростає^[10].

Коли звернутися до дерматолога

Суха шкіра зазвичай не потребує лікування, але якщо зміна догляду не дає результату, варто звернутися до спеціаліста. Дерматолог допоможе визначити, чи є сухість самостійним станом, чи наслідком хвороби або реакції на ліки, і за потреби призначить лікувальний крем або на короткий час протизапальну мазь^[7].

Приводи звернутися до лікаря^[2]:

• Свербіж постійний, порушує сон або заважає роботі
• Є ознаки інфекції: почервоніння, тепло, набряк, біль
• З'явилися глибокі тріщини, ранки або кровоточивість
• Домашні засоби не дають полегшення.

Якщо сухість супроводжується висипом, плямами чи тривалим подразненням, це може бути дерматит або інший запальний процес. За стійкою сухістю можуть стояти атопічний дерматит, псоріаз чи хвороба нирок^[7], тож потрібна діагностика, щоб виключити й алергію, грибкову інфекцію чи порушення обміну речовин.