4 типи грибка нігтів: чим відрізняються і як їх розпізнати

Грибок нігтів може проявлятися по-різному — від білуватих плям до потовщення, ламкості й деформації пластини. Тип інфекції визначає не лише вигляд ураження, а й підхід до лікування.

Оніхомікоз — це грибкове ураження нігтьової пластини, ложа або матриксу. Його викликають три основні групи збудників: дерматофіти, дріжджоподібні гриби та плісняві недерматофіти. Інфекція може розвиватися поступово, змінюючи вигляд, колір і структуру нігтя, часто супроводжуючись дискомфортом або навіть болем. Від місця початку ураження та типу гриба залежить перебіг хвороби, її тривалість і ефективність лікування.

Читайте:

Здорові нігті: що варто знати

Нігті – це дзеркало здоров’я організму, що відображає внутрішній баланс та функціональність рук. Правильни...

Типи грибка нігтів

Форма грибкової інфекції залежить від того, який саме гриб її викликає та яку частину нігтя вражено — нігтьову пластину, матрикс або ложе. Всього виділяють чотири основні типи грибка нігтів, кожен з яких має свої зовнішні ознаки, патерн поширення та клінічну значущість. Ці знання важливі для правильного підбору лікування.

1. Субунгальний оніхомікоз

Це найчастіша форма грибкової інфекції нігтів. Здебільшого її викликає дерматофіт Trichophyton rubrum, що живиться кератином. Ураження охоплює нігтьове ложе та нижню поверхню нігтьової пластини. Розрізняють два типи перебігу: дистальний та проксимальний.

Дистальний субунгальний оніхомікоз

Інфекція починається з вільного краю нігтя й просувається до кутикули. Це найпоширеніший варіант, який трапляється у людей з нормальною імунною відповіддю.

Симптоми включають:

• жовтувате або коричневе забарвлення, що виникає на кінчику нігтя й поступово рухається до основи
• потовщення та ламкість нігтьової пластини
• підняття нігтя та його часткове відшарування.

Проксимальний субунгальний оніхомікоз

Більш рідкісна форма, при якій грибок проникає з ділянки матриксу (область росту біля кутикули) і поширюється до краю нігтя. Найчастіше виявляється у людей з ослабленим імунітетом, зокрема при ВІЛ-інфекції.

Характерні ознаки:

• білі плями з внутрішнього боку нігтя поблизу кутикули
• рух цих плям у напрямку до кінчика разом зі зростанням нігтя
• локальне потовщення пластини в ділянці основи.

2. Білий поверхневий оніхомікоз

Цей тип викликається грибами, які проникають лише в поверхневі шари нігтя. Найпоширенішим збудником є недерматофітна плісень Trichophyton mentagrophyte, що часто зустрічається в ґрунті, але може передаватися і між людьми. Переважно уражає людей з імунною недостатністю (наприклад, ВІЛ) або маленьких дітей із незрілою імунною системою.

Клінічні прояви включають:

• білі плями або цятки, що з’являються з вільного краю нігтя
• витончені лінії або борозенки, які тягнуться від кутикули до кінця
• чітко окреслені лускуваті ділянки
• поверхневе кришіння або крихкість нігтя
• заглиблення в пластині (пітинг), ламкість.

3. Кандидозний оніхомікоз

Рідкісніший тип грибкового ураження, що викликається дріжджами роду Candida, найчастіше Candida albicans — тим самим видом, що спричиняє молочницю або кандидоз ротової порожнини. Інфекція починається з області біля кутикули. Частіше уражуються нігті рук, однак кандидоз також може розвинутись і на ногах.

До груп ризику належать особи з неконтрольованим цукровим діабетом, з ВІЛ, а також працівники сільського господарства, які мають мікротравми нігтів або контактують із ґрунтом та тваринними відходами.

Ознаки кандидозного ураження нігтів:

• почервоніння, набряк і болісність шкіри біля кутикули
• плями на нігті білого, жовтого, зеленого або чорного кольору, які поширюються разом із ростом нігтя
• підвищена чутливість при натисканні на ніготь
• відшарування або часткове підняття нігтя.

4. Ендоніксний оніхомікоз

Рідкісна, але чітко окреслена форма, при якій грибок проникає всередину нігтьової пластини, але не уражає підлегле ложе. Вперше цей тип описаний у 1990-х роках, найбільш асоційований з дерматофітом Trichophyton soudanense.

Відмінність від білого поверхневого оніхомікозу полягає в тому, що ураження не починається з поверхні чи кінця нігтя. Грибок проникає з шкіри навколо нігтя під саму пластину, минаючи ложе. Запалення або потовщення при цьому не спостерігається.

Характерні клінічні ознаки:

• молочно-біле рівномірне забарвлення нігтя по всій товщі
• витончення або розщеплення краю нігтя
• відсутність потовщення нігтя або запальних змін у ложі
• ніготь не піднімається та не відшаровується.

Діагностика грибка нігтів

Грибкова інфекція не єдина причина, чому нігті можуть змінювати форму, колір або структуру. Близько половини випадків змін нігтів (це називається дистрофія нігтя) не пов’язані з грибами. Тому сам зовнішній вигляд — недостатній аргумент для підтвердження діагнозу. Щоб точно встановити наявність грибкової інфекції, необхідне мікроскопічне підтвердження.

Процес діагностики включає кілька етапів:

• Збір зразка: лікар бере шматочок нігтя або нігтьових мас із найбільш ураженої ділянки. Це може бути частина пластини, нігтьовий кришив чи крихти з-під нігтя. Для забору використовують скальпель або спеціальний інструмент — кюретку, яка дозволяє вичерпати зразок з-під нігтя.
• KOH-підготовка (гідроксид калію): отриманий зразок обробляють розчином калію гідроксиду, щоб розчинити залишки шкіри та нігтьової тканини. Після цього зразок досліджують під мікроскопом для виявлення грибкових елементів — ниток міцелію або спор. Це дозволяє швидко підтвердити, що проблема має грибкову природу.
• Оцінка морфології грибка: під мікроскопом фахівець оцінює форму та структуру збудника. Це допомагає встановити, чи йдеться про дерматофіт, дріжджовий гриб або недерматофітну плісняву. Від типу збудника залежить вибір лікарського засобу та форма лікування.
• Застосування спеціальних барвників: у деяких випадках для більш точної диференціації між типами грибів застосовують фарбування зразків. Це дозволяє підвищити точність діагностики, особливо при змішаних інфекціях або сумнівному результаті KOH-дослідження.

Лише після верифікації збудника можна впевнено призначати лікування. Використання невідповідного засобу або самолікування без підтвердження діагнозу часто не дає результатів і підвищує ризик хронізації інфекції.

Лікування грибка нігтів

Грибок нігтів не зникає сам по собі. Чим раніше розпочати лікування, тим вищі шанси на успіх. У деяких випадках легку інфекцію можна тимчасово стримувати домашніми заходами. Проте для більшості випадків потрібне медикаментозне втручання — місцеве або системне. Вибір методу залежить від типу грибка, площі ураження та кількості залучених нігтів.

Домашні засоби

При дуже легких формах грибка, які не охоплюють глибокі шари нігтя й не супроводжуються деформацією, можна спробувати обережні дії вдома. Вони не вилікують інфекцію повністю, але можуть сповільнити її розвиток.

Що можна зробити самостійно:

• акуратно очищати поверхню нігтів від забруднень і крихт
• злегка спилювати поверхневі білі плями, не торкаючись здорової тканини
• наносити аптечні безрецептурні протигрибкові засоби, що містять клотримазол або тербінафін
• утримувати стопи сухими, змінювати шкарпетки кілька разів на день, провітрювати взуття.

Важливо розуміти, що такі заходи не є лікуванням у повному сенсі. Навіть якщо симптоми зменшуються, інфекція часто залишається в глибині нігтя та може повернутись із новою силою.

Призначення препаратів

Основу ефективної терапії становлять рецептурні протигрибкові препарати. Вони бувають двох типів — місцеві (топічні) та системні (пероральні). Вибір залежить від тяжкості ураження, його глибини та відповіді на попереднє лікування.

У яких випадках застосовують топічні засоби:

• якщо ураження обмежене поверхнею нігтя (наприклад, білий поверхневий оніхомікоз)
• якщо уражено не більше трьох нігтів
• якщо ураження охоплює менш як 50% площі пластини
• якщо нігтьова пластина не піднята й не деформована.

Найпоширеніші рецептурні засоби для місцевого застосування:

• Циклопірокс (Лопрокс 8%): наноситься щодня, курс до 48 тижнів;
• Ефінаконазол (Джублія 10%): зручний у використанні лак, потребує тривалого нанесення;
• Тавоборол (Керідін 5%): проникає крізь нігтьову пластину, призначається при неглибоких ураженнях.

Коли потрібні пероральні препарати:

• якщо уражено більше трьох нігтів
• якщо присутнє підняття або відшарування нігтя
• якщо інфекція поширена глибоко (наприклад, проксимальний субунгальний оніхомікоз)
• якщо не було ефекту від місцевого лікування протягом 6 місяців.

До найефективніших таблетованих препаратів належать:

• Тербінафін (Ламізил): основний препарат вибору, порівняно недорогий, приймається 1 раз на день протягом 12 тижнів
• Ітраконазол (Споранокс): призначається курсами, активний проти широкого спектра грибів, дорожчий за тербінафін
• Флуконазол (Дифлюкан): альтернатива при непереносимості інших засобів або комбінованому кандидозі
• Амфотерицин B: використовується у виняткових випадках при тяжких системних кандидозах, має серйозні побічні ефекти.

Системні препарати дають вищу ефективність, але можуть спричиняти побічні реакції — нудоту, розлади шлунково-кишкового тракту, підвищення рівня печінкових ферментів. Тому терапію завжди супроводжують лабораторним контролем.

Свербіж у грудях: що це означає та як із цим боротися

Вагінальне печіння: можливі причини

Грибок нігтів на ногах