У людей із діабетом 2 типу схуднення часто покращує обмін жирів. Але наприкінці листопада 2024 року дослідники повідомили дещо цікавіше: у контрольованому експерименті зміни в ліпопротеїнах і жирі печінки з’явилися навіть тоді, коли масу тіла навмисно підтримували стабільною.
Йшлося не про кето-дієту й не про повну відмову від вуглеводів. Експериментальний раціон давав 30% енергії з вуглеводів, 30% із білка і 40% із жирів[1].
Які два дослідження об’єднали
Стаття була вторинним аналізом двох раніше проведених рандомізованих випробувань. У першому 30 учасників по черзі отримували два раціони по шість тижнів кожен. Експериментальний мав співвідношення вуглеводів, білка і жирів 30/30/40% енергії, а контрольний «звичайний діабетичний» раціон — 50/17/33%. Калорійність підбирали так, щоб вага не змінювалася.
У другому випробуванні 72 учасників розподілили між тими самими двома співвідношеннями макронутрієнтів, але обидва раціони мали дефіцит енергії й були розраховані приблизно на 6% зниження ваги за шість тижнів. Усі страви готувала й видавала дослідницька кухня, що добре контролює виконання протоколу, але відрізняється від звичайного життя.
Читайте:
Що змінилося без схуднення
Коли вага лишалася стабільною, раціон із меншою часткою вуглеводів зменшив концентрацію багатих на тригліцериди ліпопротеїнів у середньому на 33% порівняно з контрольним раціоном. Найдрібніша щільна підфракція LDL, позначена в роботі як LDL5, знизилася на 16%, а співвідношення більших до менших частинок HDL зросло на 10%.
Вміст тригліцеридів у печінці також зменшився сильніше: оцінена різниця між раціонами становила −55%. Зміни жиру печінки корелювали зі змінами багатих на тригліцериди ліпопротеїнів і LDL5, але кореляція не доводить, що саме одне спричинило інше[1].
Читайте:
Що додало схуднення
У другому випробуванні обидві групи худнули приблизно однаково. На експериментальному раціоні LDL5 знизився на 13% більше, а співвідношення підфракцій HDL зросло на 11% порівняно з контрольним. Для багатих на тригліцериди ліпопротеїнів оцінка була −16%, але 95-відсотковий довірчий інтервал сягав +1%, тому цей результат автори описали лише як тенденцію.
Різниця у зменшенні жиру печінки становила −26%, а верхня межа довірчого інтервалу дорівнювала нулю. Це підтримує загальний напрям результатів, але не перетворює коротке випробування на доказ довгострокового захисту серця чи печінки.
Коротко: у двох контрольованих експериментах заміна частини вуглеводів білком і жирами змінила детальний профіль ліпопротеїнів. Найчистіше ефект було видно в дослідженні зі стабільною вагою.
Чого не можна виснувати з цих цифр
Дослідники вимірювали жир печінки та підкласи ліпопротеїнів, а не інфаркти, інсульти чи тривалість життя. Шість тижнів замало, щоб оцінити такі наслідки або довгострокову безпеку й зручність раціону. Кількість учасників теж була невеликою: 30 у перехресному дослідженні та 72 у паралельному.
Це також не універсальна формула харчування при діабеті. У випробуванні всі страви були готовими й точно розрахованими, а частка білка становила 30% енергії. Робота не порівнювала джерела білка і жирів як окремі втручання та не доводила, що будь-яке збільшення жирної їжі дасть той самий результат.
Читайте:
Підсумок
На дату публікації робота показала, що контрольований раціон із 30% енергії з вуглеводів, 30% із білка та 40% із жирів за шість тижнів покращив кілька маркерів ліпопротеїнів і сильніше зменшив жир печінки, ніж раціон 50/17/33%. Ефект був помітний і без схуднення. Це переконливий короткостроковий метаболічний сигнал, але ще не доказ меншої кількості серцево-судинних подій або переваги такого меню для кожної людини з діабетом 2 типу.