Вітамін B3

Ніацин — водорозчинний вітамін групи B. Організм отримує його з їжі, а частину може виробити сам з амінокислоти триптофану. Тож дефіцит ніацину зазвичай виникає не через брак одного продукту, а через бідне, одноманітне харчування або хвороби, які порушують засвоєння.

Що таке ніацин

Під назвою «вітамін B3» об'єднують дві сполуки: нікотинову кислоту й нікотинамід (ніацинамід). В організмі обидві перетворюються на коферменти NAD і NADP^[1]. Як вітамін ці форми рівноцінні, але як ліки поводяться по-різному: у великих дозах лише нікотинова кислота змінює рівень ліпідів крові й спричиняє характерне почервоніння шкіри (про це нижче).

Роль в організмі

NAD і NADP беруть участь у сотнях реакцій обміну речовин^[1]:

• Енергія. NAD потрібен, щоб клітина отримувала енергію з глюкози, жирів і білків.
• Синтез. NADP потрібен для утворення жирних кислот, холестерину й стероїдних гормонів.
• Захист клітин. NADP підтримує роботу антиоксидантних систем, а NAD — ферментів, що відновлюють пошкоджену ДНК.

Джерела ніацину в їжі

Найбільше ніацину в м'ясі, птиці й рибі, помітна кількість — в арахісі, бурому рисі та збагачених злакових продуктах^[1].

Рослинні продукти дають менше ніацину, зазвичай 2–5 мг на порцію, і переважно у формі нікотинової кислоти^[1]. Ось що ще варто мати в раціоні:

• Риба: крім лосося й тунця, скумбрія та анчоуси
• Бобові: квасоля, сочевиця, нут
• Горіхи й насіння: арахіс, насіння соняшника, мигдаль
• Цільнозернові: овес, ячмінь, жито
• Збагачені продукти: борошно, пластівці, готові сніданки

Крім того, приблизно 60 мг триптофану з білків їжі дають 1 мг ніацину. Тому потребу рахують у ніацинових еквівалентах (мг НЕ), які враховують обидва джерела^[2]. Для цього перетворення організму потрібні також вітамін B2, вітамін B6 і залізо^[3].

Скільки ніацину потрібно

EFSA пов'язує потребу в ніацині з енергією раціону: рекомендоване споживання — 1,6 мг НЕ на кожен мегаджоуль, тобто 6,6 мг НЕ на 1000 ккал. Ця норма однакова для дорослих, дітей, вагітних і жінок, які годують груддю^[2]. За раціону 2000 ккал це близько 13 мг НЕ на добу, за 2500 ккал — близько 16,5 мг.

Національні інститути здоров'я США (NIH) задають норми в міліграмах НЕ на добу залежно від віку, статі й стану^[1]:

• Діти 1–3 років: 6 мг
• Діти 4–8 років: 8 мг
• Діти 9–13 років: 12 мг
• Чоловіки від 14 років: 16 мг
• Жінки від 14 років: 14 мг
• Вагітні: 18 мг
• Жінки, які годують груддю: 17 мг

Для немовлят до 6 місяців адекватним вважають 2 мг ніацину на добу, а у 7–12 місяців 4 мг НЕ^[1].

Для добавок і збагачених продуктів встановлено верхню допустиму межу^[1]:

Ця межа не стосується лікування, яке призначає лікар^[1].

У Європі межі встановлено окремо для двох форм: для нікотинаміду Науковий комітет з харчування ЄС, чиї оцінки використовує EFSA, визначив верхню межу 900 мг на добу для дорослих, а для нікотинової кислоти лише 10 мг^[4].

Дефіцит ніацину і пелагра

Тяжкий дефіцит ніацину спричиняє пелагру. Її класично описують «правилом трьох Д»: дерматит, діарея і деменція; без лікування хвороба може закінчитися смертю^[3].

Симптоми

• пігментований висип на шкірі, відкритій сонцю, схожий на сонячний опік;
• яскраво-червоний язик;
• блювання, закреп або діарея;
• депресія, апатія, погіршення пам'яті, у тяжких випадках — галюцинації, параноя, агресивна поведінка^[1].

Групи ризику

Пелагра трапляється рідко і переважно там, де люди недоїдають. Ризик також підвищений^[1]:

• у людей з розладом вживання алкоголю;
• при ВІЛ-інфекції;
• при запальних захворюваннях кишківника, як-от хвороба Крона;
• при цирозі печінки;
• при хворобі Гартнупа — рідкісному спадковому порушенні всмоктування триптофану;
• при карциноїдному синдромі: пухлина витрачає триптофан на вироблення серотоніну, і на ніацин його не лишається;
• при тяжкій білковій недостатності (квашіоркорі) та нервовій анорексії, бо з їжею надходить замало і ніацину, і триптофану^[3];
• під час лікування туберкульозу ізоніазидом або піразинамідом.

Окремо відома історична проблема кукурудзяних раціонів: ніацин у кукурудзі зв'язаний і погано засвоюється, якщо зерно не обробити лугом^[3].

Нікотинова кислота як ліки від холестерину

У дозах 1–3 г на добу нікотинова кислота знижує рівень холестерину ЛПНП і тригліцеридів та підвищує «добрий» холестерин ЛПВП. Через це її десятиліттями призначали для зниження серцево-судинного ризику. Але великі дослідження показали, що покращення аналізів не означає користі для серця.

У дослідженні AIM-HIGH нікотинова кислота, додана до ліків від холестерину, не зменшила кількості серцево-судинних подій, і його зупинили достроково. У HPS2-THRIVE понад 25 тисяч людей із серцево-судинними хворобами, які вже приймали статини, отримували 2 г нікотинової кислоти з уповільненим вивільненням на добу або плацебо. Попри кращі показники ліпідів, кількість серйозних судинних подій не зменшилася, зате частіше виникали цукровий діабет, розлади травлення, виразки й кровотечі^[1].

Кокранівський огляд 23 рандомізованих досліджень (понад 39 тисяч учасників) дійшов висновку, що ніацин не знижує ні загальної, ні серцево-судинної смертності, не зменшує кількості інфарктів та інсультів, але удвічі частіше змушує припиняти лікування через побічні ефекти. Користь ніацину для профілактики серцево-судинних хвороб малоймовірна^[5].

Побічні ефекти великих доз

Почервоніння шкіри

Уже 30–50 мг нікотинової кислоти зазвичай спричиняють «флаш» — почервоніння шкіри з печінням, поколюванням і свербежем. Воно з'являється протягом пів години після прийому і зазвичай минає саме, але іноді супроводжується головним болем, висипом, запамороченням і зниженням тиску^[1]. Нікотинамід такої реакції не спричиняє.

Ураження печінки

Прийом 1–3 г нікотинової кислоти на добу протягом місяців чи років може пошкодити печінку — від підвищення печінкових ферментів до гепатиту й гострої печінкової недостатності. Ризик вищий для форм з уповільненим вивільненням^[1].

Розлади травлення

У дозах 1–3 г на добу нікотинова кислота часто подразнює травний тракт: спричиняє нудоту, печію й біль у животі^[1]. Флаш легше переноситься, якщо приймати препарат під час їди^[1].

Нікотинамід і рак шкіри

Нікотинамід вивчали як засіб профілактики немеланомного раку шкіри в людей з високим ризиком. У рандомізованому дослідженні 386 учасників, які за попередні 5 років мали щонайменше два такі раки, приймали по 500 мг нікотинаміду двічі на день або плацебо. За рік нових випадків раку шкіри у групі нікотинаміду було на 23% менше, а актинічного кератозу (передракових змін шкіри) — на 13% менше. Побічних ефектів було не більше, ніж у групі плацебо, але після припинення прийому користь зникала^[6]. Таке застосування стосується лише людей з високим ризиком і має погоджуватися з дерматологом.

Особливі випадки застосування

Для дітей з дуже рідкісними спадковими дефектами ферментів NAXD і NAXE ніацин буквально рятує життя. Ці ферменти відновлюють пошкоджені молекули NAD і NADP, а їх нестача спричиняє тяжку мітохондріальну хворобу. В аналізі 59 описаних у літературі пацієнтів загальна смертність становила 66,7%. Із 21 хворого, якого лікували ніацином або нікотинамідом, вижили 17, тоді як серед нелікованих 85% помирали протягом двох років від початку хвороби. Тому такий діагноз важливо поставити рано^[7].

Інший напрям, ніацинамід при остеоартриті, досі лишається експериментальним. У пілотному плацебо-контрольованому дослідженні 1996 року загальний вплив хвороби на життя в групі ніацинаміду зменшився на 29%, а в групі плацебо посилився на 10%. Біль при цьому не змінився, зате учасники змогли на 13% зменшити кількість протизапальних ліків. Побічні ефекти були легкими, але траплялися частіше, ніж у групі плацебо (40% проти 27%)^[8]. Для рекомендацій одного невеликого дослідження замало, тож при остеоартриті ніацинамід можна розглядати лише як доповнення до основного лікування і після розмови з лікарем.