Ще донедавна діабет 2 типу вважали хворобою, яка може лише прогресувати. Дослідження DiRECT показало інше: майже половина учасників, які пройшли програму схуднення під наглядом сімейних лікарів, через рік мали рівень цукру нижче діабетичного порогу без жодних ліків[1].

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) є хронічним станом, за якого рівень цукру в крові стійко підвищений (гіперглікемія). У нормі глюкоза плазми натще не перевищує 5,5 ммоль/л (99 мг/дл), а діабет діагностують, коли вона сягає 7,0 ммоль/л (126 мг/дл) і вище[2].

ЦД2 виникає через недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, погану реакцію тканин на нього або поєднання цих двох причин. Від інших типів цукрового діабету його відрізняє механізм: при діабеті 1 типу аутоімунна атака руйнує клітини підшлункової залози, і організм майже повністю втрачає здатність виробляти інсулін[3].

Як часто зустрічається діабет 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) належить до найпоширеніших хронічних захворювань у світі. За аналізом даних Global Burden of Disease, у 2017 році з ним жили близько 462 мільйонів людей, тобто 6,28% населення Землі[4]. За 11-м виданням Атласу діабету IDF (2025), діабет мають 589 мільйонів дорослих віком 20–79 років, понад 90% з них саме 2 типу, і понад 4 з кожних 10 випадків залишаються недіагностованими[5]. До 2050 року, за прогнозами поширеності діабету, ця кількість зростатиме.

Поширеність ЦД2 суттєво відрізняється між країнами. Вона залежить від рівня життя, харчових звичок, генетичної схильності, доступу до медичної допомоги та інших соціально-економічних чинників. За оцінкою CDC, у США у 2023 році діабет (діагностований чи ні) мали 40,1 мільйона людей, або 12,0% населення[6]. У країнах із нижчим і середнім рівнем доходу показники бувають меншими, але, за даними ВООЗ, зростають швидше, ніж у багатих країнах[7].

ЦД2 традиційно вважали хворобою людей старших за 45 років. З віком знижується чутливість до інсуліну, сповільнюється метаболізм і накопичується зайва вага. Проте останніми десятиліттями ЦД2 дедалі частіше діагностують у молодших людей, зокрема в підлітків і дітей[7]. У дослідженні SEARCH у США захворюваність на ЦД2 серед 10–19-річних у 2002–2018 роках зростала в середньому на 5,31% щороку[8].

За даними епідеміологічних досліджень, ЦД2 однаково часто зустрічається в чоловіків і жінок[4]. Проте жінки можуть бути вразливішими до деяких ускладнень: у метааналізі 64 когорт діабет підвищував ризик ішемічної хвороби серця в жінок у 2,82 раза, у чоловіків у 2,16 раза[9].

Причини виникнення діабету 2 типу

ЦД2 виникає через взаємодію генетичних і зовнішніх чинників, які порушують регуляцію рівня глюкози в крові. Вони впливають і на вироблення інсуліну підшлунковою залозою, і на здатність організму ефективно використовувати цей гормон.

Інсулінорезистентність

Однією з головних причин ЦД2 є інсулінорезистентність. За цього стану клітини м’язів, жирової тканини та печінки погано реагують на інсулін[10]. У нормі інсулін допомагає глюкозі проникати з крові в клітини, де вона слугує джерелом енергії. При інсулінорезистентності цей процес гальмується, і глюкоза накопичується в крові. Щоб компенсувати це, підшлункова залоза виробляє більше інсуліну, але з часом її ресурс вичерпується, і секреція гормону падає[3].

Дефіцит інсуліну

У деяких людей із ЦД2 на перший план виходить нестача інсуліну, а не резистентність до нього. Причиною є порушення роботи бета-клітин підшлункової залози, які виробляють цей гормон. Із перебігом хвороби функція цих клітин слабшає, і секреція інсуліну вже не може втримати глюкозу в нормі[3].

Генетична схильність

Спадковість має велике значення для розвитку ЦД2. Якщо діабет 2 типу є в когось із батьків, братів чи сестер, ризик захворіти помітно вищий[11]. Гени можуть впливати і на схильність до інсулінорезистентності, і на функцію бета-клітин. Водночас генетична схильність рідко діє сама: для розвитку ЦД2 зазвичай потрібні ще й несприятливі зовнішні чинники.

Ожиріння

Ожиріння, особливо абдомінальне, є одним із найвагоміших чинників ризику ЦД2. За даними Mayo Clinic, ризик зростає, коли обхват талії перевищує 102 см у чоловіків і 88 см у жінок[12]. Жирова тканина, яка накопичується навколо органів, виробляє біологічно активні речовини (адипокіни) і підтримує хронічне запалення, що посилює інсулінорезистентність[3]. Навіть невелике схуднення помітно покращує обмін глюкози[13].

Сидячий спосіб життя

Брак фізичної активності є ще одним вагомим чинником ризику. CDC відносить до групи ризику людей, які рухаються менше ніж 3 рази на тиждень[11]. Фізичні вправи знижують рівень цукру в крові, підвищуючи чутливість клітин до інсуліну. У людей, які мало рухаються, легше накопичується зайва вага, а м’язи, головний споживач глюкози, працюють менш ефективно.

Неправильне харчування

Раціон із великою кількістю цукру, оброблених продуктів і насичених жирів пов’язують із вищим ризиком ЦД2. Найпереконливіші дані стосуються солодких напоїв: у метааналізі 17 когорт кожна щоденна порція підвищувала ризик ЦД2 на 18%, а після врахування маси тіла на 13%[14]. Чи є надлишок цукру причиною діабету, досі дискутують, але швидкі вуглеводи сприяють набору ваги. Недостатнє споживання клітковини та корисних жирів теж погіршує обмін речовин.

Інші чинники

  • Вік. Ризик ЦД2 зростає з віком, особливо після 35 років[12].
  • Гормональні зміни. У жінок сприяти розвитку ЦД2 можуть гестаційний діабет, синдром полікістозних яєчників і менопауза. Після гестаційного діабету ризик ЦД2 у майбутньому майже в 10 разів вищий[15].
  • Стрес. Хронічний стрес підвищує рівень гормонів, зокрема кортизолу, які посилюють інсулінорезистентність; психологічний стрес розглядають як чинник ризику, на який можна вплинути[16].
  • Порушення сну. Сон 5–6 годин і менше, за метааналізом 10 досліджень, підвищував ризик ЦД2 на 28%[17]. Сон і рівень глюкози тісно пов’язані, а апное сну часто трапляється в людей із ЦД2[12].

Коротко: гени визначають лише схильність, а ЦД2 здебільшого розвивається, коли до неї додаються зайва вага, малорухливість і нездорове харчування, тобто чинники, які можна змінити[12].

Реклама

Симптоми діабету 2 типу

ЦД2 розвивається поступово, протягом кількох років. Багато людей не мають жодних симптомів або вони настільки слабкі, що їх не помічають[10]. Згодом прояви стають виразнішими.

Часте та рясне сечовипускання

Одним із перших симптомів ЦД2 є часте (полакіурія) та рясне (поліурія) сечовипускання. Коли глюкози в крові забагато, нирки не встигають повернути її в кров, і вона потрапляє в сечу. Глюкоза «тягне» за собою воду, тому сечі стає більше. Люди з ЦД2 можуть помічати, що частіше прокидаються вночі, щоб піти в туалет.

Постійне відчуття спраги

Через втрату великої кількості рідини із сечею організм вимагає поповнити запаси. Так виникає постійне відчуття спраги (полідипсія), яке важко втамувати навіть частим питтям. Полідипсія є прямим наслідком поліурії і свідчить про зневоднення.

Хронічна втома і слабкість

Люди з ЦД2 часто скаржаться на постійну втому[12]. Глюкоза, основне джерело енергії для клітин, через інсулінорезистентність гірше потрапляє в тканини. Клітини недоотримують «паливо», звідси фізична й розумова слабкість.

Незрозуміле зниження маси тіла

Інколи при ЦД2 спостерігається втрата ваги, хоча апетит залишається нормальним чи навіть підвищеним[12]. Організм починає розщеплювати жири та м’язову тканину для отримання енергії, бо глюкоза не надходить у клітини.

Погане загоєння ран

Повільне загоєння навіть невеликих порізів чи подряпин є тривожним сигналом. Високий рівень глюкози порушує роботу імунної системи та дрібних судин, що сповільнює відновлення тканин[3]. Це також підвищує ризик інфекцій у місцях ушкоджень.

Читайте:

Діабет 2 типу: як змінюється шкіра
Діабет 2 типу: як змінюється шкіра
Діабет 2 типу і шкіра: чому при цукровому діабеті шкіра сохне, свербить і погано загоюється, які інфекції та де...

Затуманений зір

Високий рівень цукру змінює вміст рідини в кришталику, а отже і його заломлювальну силу. Це призводить до затуманеного зору, який може змінюватися залежно від рівня глюкози. Якщо захворювання не контролюється, може розвинутися діабетична ретинопатія, яка загрожує сліпотою.

Сухість шкіри і свербіж

Порушення кровообігу та зневоднення через часте сечовипускання сприяють сухості шкіри. Вона може свербіти, особливо на ногах або в ділянці статевих органів. На сухій шкірі легше утворюються тріщини, які можуть інфікуватися. Ще одна шкірна ознака інсулінорезистентності: темні ділянки шкіри, найчастіше в пахвах і на шиї[12].

Часті інфекції

Ослаблений імунний захист і висока глюкоза, яка живить бактерії та грибки, призводять до частих інфекцій[3]. Найпоширеніші з них:

Інші симптоми

Інколи ЦД2 проявляється онімінням, поколюванням або болем у руках і ногах (діабетична нейропатія). Це пов’язано з ураженням нервових закінчень через високий рівень цукру[10].

Оскільки ЦД2 часто не дає симптомів, покладатися лише на самопочуття не можна. Якщо ви помічаєте спрагу, часте сечовипускання чи рани, що довго гояться, зверніться до лікаря та перевірте рівень глюкози в крові. Американська діабетична асоціація (ADA) радить усім дорослим перевіряти цукор від 35 років, а за наявності чинників ризику ще раніше[18]. Раннє виявлення дозволяє вчасно почати лікування й запобігти ускладненням.

Ускладнення діабету 2 типу

Без належного контролю ЦД2 може спричинити численні ускладнення. Високий рівень цукру в крові з часом ушкоджує кровоносні судини, нерви та інші системи організму. Діабет належить до головних причин серцево-судинних захворювань, сліпоти й ниркової недостатності[3].

Серцево-судинні захворювання

ЦД2 суттєво підвищує ризик серцево-судинних захворювань, таких як:

  • Інфаркт міокарда. Високий рівень цукру пошкоджує стінки артерій і сприяє утворенню атеросклеротичних бляшок, які обмежують кровотік до серця. За метааналізом 102 проспективних досліджень, діабет удвічі підвищує ризик ішемічної хвороби серця[19].
  • Інсульт. Закупорка або розрив судин мозку призводить до інсульту. Ризик ішемічного інсульту в людей із діабетом у тому ж аналізі був у 2,27 раза вищим[19].
  • Гіпертонія. Підвищений артеріальний тиск часто супроводжує ЦД2 і ще більше навантажує серцево-судинну систему[12].

Діабетична ретинопатія

Діабетична ретинопатія є ураженням кровоносних судин сітківки через високий рівень цукру. На початкових стадіях вона часто не дає симптомів, але з часом призводить до[20]:

  • Крововиливів у сітківку.
  • Розростання нових аномальних судин.
  • Відшарування сітківки та сліпоти.

Також у людей із діабетом приблизно вдвічі вищий ризик катаракти та глаукоми. Більшості з них радять повне обстеження в офтальмолога раз на рік[20].

Читайте:

Діабетична ретинопатія: симптоми і лікування
Діабетична ретинопатія: симптоми і лікування
Діабетична ретинопатія: що це за ускладнення цукрового діабету, чому воно роками не дає симптомів, як його ви...

Діабетична нефропатія

Ураження нирок (діабетична нефропатія) виникає через пошкодження кровоносних судин у ниркових клубочках, які фільтрують кров. Хворобу нирок має приблизно кожен третій дорослий із діабетом, і саме діабет є найчастішою її причиною[21]. Наслідки включають:

  • Протеїнурію (виведення білка з сечею).
  • Поступове зниження функції нирок.
  • Розвиток хронічної ниркової недостатності, яка може вимагати діалізу або трансплантації.

Читайте:

Діабетична нефропатія: симптоми, аналізи, лікування
Діабетична нефропатія: симптоми, аналізи, лікування
Діабетична нефропатія, або діабетична хвороба нирок: чому цукровий діабет ушкоджує нирки, хто в групі ризику,...

Діабетична нейропатія

Діабетична нейропатія є ураженням нервів через тривало високий рівень глюкози. Периферичну нейропатію мають від третини до половини людей із діабетом[22]. Основні види:

  • Периферична нейропатія. Спричиняє оніміння, поколювання, біль і слабкість у ногах та руках.
  • Автономна нейропатія. Вражає нерви, які контролюють внутрішні органи, викликаючи проблеми з травленням, сечовипусканням, статевою функцією та серцевим ритмом.
  • Проксимальна нейропатія. Рідкісна форма, що спричиняє біль і слабкість м’язів, зазвичай з одного боку, у стегні, сідниці або ділянці кульшового суглоба.

Читайте:

Діабетична полінейропатія: лікування
Діабетична полінейропатія: лікування
Діабетична нейропатія: що це за ураження нервів, чому воно виникає при цукровому діабеті, які бувають види й с...

Діабетична стопа

Діабетична стопа є одним із найсерйозніших ускладнень. Через погане кровопостачання та нейропатію шкіра на ногах стає вразливою до травм і виразок. За метааналізом, виразки стоп мають у середньому 6,3% людей із діабетом[23]. Основні проблеми:

  • Утворення виразок, які важко загоюються.
  • Інфекції, які можуть поширюватися на кістки.
  • Ризик ампутації кінцівок у важких випадках.

Інфекції

Люди з ЦД2 мають ослаблений імунний захист, що підвищує ризик інфекцій[3]:

  • Шкірні інфекції (фурункули, карбункули).
  • Інфекції сечовивідних шляхів.
  • Грибкові інфекції, наприклад кандидоз.

Сексуальна дисфункція

Сексуальні розлади часто зустрічаються в людей із ЦД2. За метааналізом 145 досліджень, еректильну дисфункцію мають 66,3% чоловіків із діабетом 2 типу, а шанси на неї в 3,6 раза вищі, ніж у здорових[24]. Причини:

  • Ураження нервів (нейропатія). Порушення чутливості нервів може викликати еректильну дисфункцію в чоловіків і зниження сексуального потягу в жінок.
  • Погіршення кровообігу. Недостатній притік крові до статевих органів через пошкодження судин погіршує сексуальну функцію.

Випадіння волосся

Проблеми з волоссям (випадіння) вивчені гірше, ніж інші ускладнення, але зв’язок із ЦД2 описано. У когортному дослідженні за участю афроамериканок діабет 2 типу підвищував ризик вираженого випадіння волосся в центральній частині голови в 1,68 раза, а при тривалості хвороби від 10 років у 2,05 раза[25]. Можливі механізми:

  • Порушення кровообігу. Погане кровопостачання волосяних фолікулів може сповільнювати ріст волосся й сприяти його випадінню.
  • Гормональні зміни. Гормональний дисбаланс, зокрема інсулінорезистентність, може впливати на ріст волосся, хоча доказів цього механізму поки мало.
  • Аутоімунні розлади. Гніздова алопеція (алопеція ареата) пов’язана з аутоімунними хворобами, насамперед щитоподібної залози[26]. Сам ЦД2 аутоімунним не є, тому для нього переконливих даних про такий зв’язок мало.

Депресія і когнітивні порушення

Психологічні проблеми, як-от депресія, часто супроводжують діабет через хронічний характер хвороби та потребу в постійному контролі. За метааналізом 42 досліджень, шанси на депресію в людей із діабетом удвічі вищі[27]. Також діабет підвищує ризик деменції на 73% і хвороби Альцгеймера на 56%[28].

Інші ускладнення

  • Діабетичний кетоацидоз. Хоча частіше зустрічається при діабеті 1 типу, може виникати й у людей із ЦД2 при значному дефіциті інсуліну[29].
  • Гіпоглікемія. Рівень цукру нижче 3,9 ммоль/л (70 мг/дл); найчастіше трапляється в людей, які отримують інсулін або препарати сульфонілсечовини[30].

Багато ускладнень ЦД2 можна виявити на ранній стадії, коли лікування найефективніше. Для цього людям із діабетом радять щороку перевіряти зір в офтальмолога й здавати аналіз сечі на альбумін[21], а також стежити за станом стоп.

Діагностика діабету 2 типу

Оскільки ЦД2 часто розвивається поступово й тривалий час залишається непоміченим, вчасна діагностика допомагає уникнути серйозних ускладнень. Якщо явних симптомів немає, діагноз підтверджують двома аномальними результатами: повторним тим самим аналізом або двома різними тестами[18].

Аналіз на глюкозу натще

Це один із найпоширеніших способів виявлення ЦД2. Рівень глюкози в крові вимірюють після щонайменше 8 годин без їжі[2]. Результати класифікують так:

  • 3,9–5,5 ммоль/л (70–99 мг/дл). Нормальний рівень.
  • 5,6–6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл). Предіабет (порушена глікемія натще) за критеріями ADA. ВООЗ вважає порушеною глікемію натще від 6,1 ммоль/л (110 мг/дл)[31].
  • 7,0 ммоль/л (126 мг/дл) і вище. Діабет.

Аналіз на глюкозу натще дозволяє виявити підвищений рівень цукру, але для підтвердження діагнозу зазвичай потрібен повторний або інший тест.

Тест на толерантність до глюкози

Оральний глюкозотолерантний тест (ОГТТ) показує, як організм справляється з навантаженням глюкозою. Процедура виглядає так:

  • Пацієнт здає кров для визначення початкового рівня глюкози натще.
  • Випиває розчин, що містить 75 грамів глюкози.
  • Через 2 години проводиться повторний забір крові для вимірювання рівня глюкози.

Результати тесту[2]:

  • Менше 7,8 ммоль/л (140 мг/дл). Нормальний рівень.
  • 7,8–11,0 ммоль/л (140–199 мг/дл). Порушення толерантності до глюкози (предіабет).
  • 11,1 ммоль/л (200 мг/дл) і більше. Діабет.

ОГТТ виявляє більше випадків діабету, ніж інші тести, але «золотим стандартом» не є: ADA визнає глюкозу натще, ОГТТ і HbA1c однаково прийнятними, а для скринінгу частіше обирають простіші аналізи[18].

Глікований гемоглобін (HbA1c)

Цей тест відображає середній рівень глюкози в крові за останні 2–3 місяці. Глюкоза зв’язується з гемоглобіном в еритроцитах, і частка такого гемоглобіну показує довгостроковий контроль цукру. Результати HbA1c інтерпретують так[2]:

  • Менше 5,7%. Норма.
  • 5,7–6,4%. Предіабет.
  • 6,5% і більше. Діабет.

HbA1c зручний тим, що не потребує голодування перед аналізом. Його також використовують для оцінки ефективності лікування. За деяких варіантів гемоглобіну, у другому й третьому триместрах вагітності та після пологів результат може бути неточним, і тоді діагноз ставлять за глюкозою крові[18].

Інші тести

Для повнішої діагностики лікар може призначити додаткові дослідження:

  • Аналіз сечі. Допомагає виявити глюкозу чи кетонові тіла, які можуть свідчити про неконтрольований діабет.
  • Ліпідний профіль. Визначення рівня холестерину та тригліцеридів, оскільки в людей із ЦД2 часто трапляється дисліпідемія.
  • Функціональні тести нирок. Рівень креатиніну в крові, швидкість клубочкової фільтрації та альбумін у сечі[21].

Важливість ранньої діагностики

Рання діагностика ЦД2 дозволяє вчасно почати лікування й запобігти ускладненням: ураженню серця і судин, нирок, очей та нервової системи. Ті самі аналізи виявляють і предіабет. За підозри на діабет або предіабет зверніться до лікаря, щоб пройти потрібні обстеження для виявлення предіабету та діабету.

Реклама

Лікування діабету 2 типу

Лікування ЦД2 спрямоване на контроль рівня глюкози, зниження ризику ускладнень і покращення загального стану здоров’я. Воно поєднує зміни способу життя, ліки та регулярний моніторинг. Для багатьох людей із діабетом ціль HbA1c становить менше 7%, але лікар може встановити індивідуальну[32].

Чи можна вилікувати цукровий діабет 2 типу?

Остаточно вилікувати ЦД2 поки не вдається, але досягти ремісії реально. За міжнародним консенсусом, ремісія означає HbA1c нижче 6,5%, виміряний щонайменше через 3 місяці після припинення цукрознижувальних препаратів[33]. У дослідженні DiRECT через рік ремісії досягли 46% учасників програми схуднення проти 4% у контрольній групі; серед тих, хто схуд на 15 кг і більше, таких було 86%[1]. Через два роки ремісія зберігалася в 36% учасників програми, і її тривалість залежала від того, чи вдалося втримати вагу[34]. Ремісія не дорівнює одужанню: якщо вага повертається, цукор знову зростає, тому аналізи потрібно здавати й надалі[33].

Зміни способу життя

Зміни способу життя є першим і обов’язковим етапом лікування ЦД2. Вони допомагають контролювати рівень глюкози й знижують ризик ускладнень.

Дієта

Харчування є одним із головних інструментів лікування ЦД2. Основні принципи:

  • Обмеження простих вуглеводів. Рафінований цукор і продукти з високим глікемічним індексом слід звести до мінімуму.
  • Більше овочів і клітковини. Овочі, цільнозернові продукти та бобові сприяють стабільному рівню глюкози.
  • Нежирні білки. М’ясо птиці, риба, яйця та нежирні молочні продукти дають ситість і майже не підвищують цукор.
  • Корисні жири. Оливкова олія, авокадо, горіхи допомагають підтримувати здоровий рівень ліпідів у крові.
  • Режим харчування. Регулярні прийоми їжі допомагають уникати різких коливань глюкози, але переваги дробного харчування не доведено. У рандомізованому перехресному дослідженні за участю 54 людей із ЦД2 два більші прийоми їжі (сніданок і обід) знизили вагу й глюкозу натще сильніше, ніж та сама калорійність, розподілена на 6 прийомів[35].

Читайте:

Найкращі дієти при діабеті
Найкращі дієти при діабеті
Найкращі дієти при діабеті: які моделі харчування радять український протокол і європейські настанови, на як...

Фізична активність

Регулярна фізична активність знижує рівень глюкози в крові та покращує чутливість клітин до інсуліну. Основні рекомендації[36]:

  • Тривалість. Не менше 150 хвилин на тиждень помірної аеробної активності, наприклад ходьби, плавання або їзди на велосипеді.
  • Тип активності. Аеробні вправи (для серцево-судинної системи) і силові тренування для всіх основних груп м’язів щонайменше двічі на тиждень.
  • Регулярність. Фізичні вправи мають бути частиною повсякденного життя; кожні 30 хвилин сидіння корисно перериватися на кілька хвилин руху.

Перед початком нової програми тренувань проконсультуйтеся з лікарем, особливо якщо ви отримуєте інсулін або препарати сульфонілсечовини: навантаження може спричинити гіпоглікемію.

Зниження ваги

Зайва вага є одним із головних чинників ризику ЦД2, тому схуднення має велике значення. У дослідженні Look AHEAD люди, які втратили 5–10% маси тіла, мали в 3,5 раза вищі шанси знизити HbA1c на 0,5 процентного пункту, ніж ті, чия вага не змінилася[13]. Людям із ЦД2 та ІМТ від 35 можуть запропонувати баріатричну операцію[36].

Медикаментозне лікування

Якщо змін способу життя недостатньо, лікар призначає препарати для зниження рівня глюкози. Згідно з консенсусом ADA та Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) 2022 року, людям із високим серцево-судинним або нирковим ризиком інгібітори SGLT2 та агоністи рецепторів GLP-1 рекомендують і для захисту серця й нирок[37].

Пероральні препарати

  • Метформін. Найчастіше призначуваний препарат для лікування ЦД2. Він знижує вироблення глюкози печінкою та покращує чутливість клітин до інсуліну. Можливі побічні ефекти: нудота, здуття, діарея, а при тривалому прийманні дефіцит вітаміну B12[36].
  • Інгібітори SGLT2 (емпагліфлозин, дапагліфлозин). Допомагають виводити надлишок глюкози із сечею. У дослідженні EMPA-REG OUTCOME емпагліфлозин знизив ризик смерті від серцево-судинних причин на 38%, але частіше спричиняв генітальні інфекції[38]. Дапагліфлозин у людей із хронічною хворобою нирок зменшив ризик тяжких ниркових подій або смерті на 39%[39].
  • Інгібітори DPP-4. Посилюють вироблення інсуліну та знижують рівень глюкози після їжі, хоча їхній ефект відносно невеликий[36].
  • Похідні сульфонілсечовини (наприклад, гліклазид). Стимулюють підшлункову залозу виділяти більше інсуліну, але можуть спричиняти гіпоглікемію та набір ваги[36].

Ін’єкції

  • Агоністи рецепторів GLP-1 (семаглутид та інші). Стимулюють вироблення інсуліну, сповільнюють спорожнення шлунка та допомагають контролювати апетит. У дослідженні SUSTAIN-6 семаглутид знизив ризик серцево-судинних подій на 26% порівняно з плацебо[40].
  • Тирзепатид. Діє одночасно на рецептори GIP і GLP-1; у прямому порівнянні знижував HbA1c і вагу сильніше, ніж семаглутид[41].
  • Інсулін. Призначають, коли інших засобів недостатньо або хвороба прогресує[42]. Типи інсуліну включають коротко-, середньо- і тривалодіючі. Головний побічний ефект інсуліну: гіпоглікемія.

Лікування супутніх станів

ЦД2 часто супроводжують інші проблеми, як-от гіпертонія та високий рівень холестерину. Для їх лікування призначають антигіпертензивні препарати та статини. Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) додатково захищають нирки[21].

Контроль рівня глюкози

Регулярний моніторинг глюкози допомагає оцінити ефективність терапії та приймати рішення щодо харчування, фізичної активності й дозування ліків.

Методи моніторингу:

  • Глюкометр. Використовується для щоденного вимірювання рівня глюкози в крові.
  • Системи безперервного моніторингу глюкози (CGM). Датчик під шкірою фіксує рівень цукру кожні кілька хвилин, що допомагає помічати коливання й уникати гіпоглікемії[36].

Коротко: лікування ЦД2 зазвичай посилюють поступово, від харчування й руху до метформіну чи інших препаратів і, за потреби, інсуліну[37].

Профілактика діабету 2 типу

ЦД2 можна відвернути або відтермінувати, особливо якщо вчасно вжити заходів. У дослідженні Diabetes Prevention Program за участю людей із високим ризиком зміна способу життя знизила частоту діабету 2 типу на 58%, а метформін на 31% порівняно з плацебо[43].

Дотримання здорової дієти

Правильне харчування є фундаментом профілактики ЦД2. Основні рекомендації:

  • Відмовтеся від швидких вуглеводів. Зменшіть споживання солодощів, випічки, газованих напоїв та інших продуктів із високим глікемічним індексом.
  • Обирайте корисні жири. Включіть у раціон оливкову олію, горіхи, авокадо та жирну рибу.
  • Споживайте більше клітковини. Овочі, фрукти, бобові та цільнозернові продукти допомагають стабілізувати рівень цукру в крові.
  • Контролюйте розмір порцій. Помірні порції без переїдання допомагають утримувати вагу та уникати різких коливань глюкози.
  • Пийте достатньо води. Замініть солодкі напої водою, несолодким чаєм або трав’яними настоями.

Регулярна фізична активність

Фізичні вправи підвищують чутливість клітин до інсуліну та сприяють зниженню ваги. Рекомендації ВООЗ[7]:

  • 150 хвилин активності на тиждень. Це може бути швидка ходьба, плавання, йога чи їзда на велосипеді.
  • Поєднання кардіо та силових вправ. Це покращує стан серцево-судинної системи та зберігає м’язову масу.
  • Регулярність. Навіть короткі вправи протягом дня корисні, якщо виконувати їх щодня.

Контроль ваги

Ожиріння є основним чинником ризику ЦД2. Людям із предіабетом схуднення на 7–10% маси тіла може знизити ризик діабету[12]. Для досягнення здорової ваги поєднуйте правильне харчування з регулярною фізичною активністю.

Відмова від шкідливих звичок

  • Уникайте куріння. Шкода куріння стосується й обміну речовин: люди, які палять, на 30–40% частіше хворіють на ЦД2[44].
  • Зменшіть споживання алкоголю. Ризик ЦД2, за метааналізом 38 досліджень, зростає, коли людина вживає понад 63 г алкоголю на добу[45].

Регулярний моніторинг здоров’я

  • Перевіряйте рівень глюкози. Особливо це важливо для людей із підвищеним ризиком: із ожирінням, високим артеріальним тиском або спадковою схильністю. ADA радить починати скринінг усім дорослим від 35 років[18].
  • Оцінюйте інші показники. Регулярно вимірюйте артеріальний тиск, рівень холестерину та інших ліпідів, оскільки вони впливають на ризик ЦД2.

Підсумок

ЦД2 є складним, але керованим захворюванням. Відтермінувати його або не допустити можна завдяки здоровому харчуванню, руху, контролю ваги та відмові від куріння. Тим, хто вже має діагноз, регулярний моніторинг, співпраця з лікарем і дотримання плану лікування допомагають уникати ускладнень, а значне схуднення в частини людей дає змогу досягти ремісії.

Джерела45
  1. Дослідження. Lean ME. та ін. Primary care-led weight management for remission of type 2 diabetes (DiRECT): an open-label, cluster-randomised trial. Lancet, 2018.
  2. Diabetes Testing. CDC.
  3. Довідник. NCBI Bookshelf
  4. Дослідження. Khan MAB. та ін. Epidemiology of Type 2 Diabetes - Global Burden of Disease and Forecasted Trends. J Epidemiol Glob Health, 2020.
  5. Over 250 million people worldwide unaware they have diabetes, according to new IDF research. International Diabetes Federation.
  6. National Diabetes Statistics Report. CDC.
  7. Diabetes. World Health Organization.
  8. Дослідження. Wagenknecht LE. та ін. Trends in incidence of youth-onset type 1 and type 2 diabetes in the USA, 2002-18: results from the population-based SEARCH for Diabetes in Youth study. Lancet Diabetes Endocrinol, 2023.
  9. Мета-аналіз. Peters SA. та ін. Diabetes as risk factor for incident coronary heart disease in women compared with men: a systematic review and meta-analysis of 64 cohorts including 858,507 individuals and 28,203 coronary events. Diabetologia, 2014.
  10. Symptoms & Causes of Diabetes. NIDDK.
  11. Diabetes Risk Factors. CDC.
  12. Mayo Clinic
  13. Дослідження. Wing RR. та ін. Benefits of modest weight loss in improving cardiovascular risk factors in overweight and obese individuals with type 2 diabetes. Diabetes Care, 2011.
  14. Мета-аналіз. Imamura F. та ін. Consumption of sugar sweetened beverages, artificially sweetened beverages, and fruit juice and incidence of type 2 diabetes: systematic review, meta-analysis, and estimation of population attributable fraction. BMJ, 2015.
  15. Мета-аналіз. Vounzoulaki E. та ін. Progression to type 2 diabetes in women with a known history of gestational diabetes: systematic review and meta-analysis. BMJ, 2020.
  16. Огляд. Hackett RA. та ін. Type 2 diabetes mellitus and psychological stress - a modifiable risk factor. Nat Rev Endocrinol, 2017.
  17. Мета-аналіз. Cappuccio FP. та ін. Quantity and quality of sleep and incidence of type 2 diabetes: a systematic review and meta-analysis. Diabetes Care, 2010.
  18. Довідник. 2. Diagnosis and Classification of Diabetes: Standards of Care in Diabetes-2025. Diabetes Care, 2025.
  19. Мета-аналіз. Sarwar N. та ін. Diabetes mellitus, fasting blood glucose concentration, and risk of vascular disease: a collaborative meta-analysis of 102 prospective studies. Lancet, 2010.
  20. Diabetic Eye Disease. NIDDK.
  21. Diabetic Kidney Disease. NIDDK.
  22. Diabetic Neuropathy. NIDDK.
  23. Мета-аналіз. Zhang P. та ін. Global epidemiology of diabetic foot ulceration: a systematic review and meta-analysis (†). Ann Med, 2017.
  24. Мета-аналіз. Kouidrat Y. та ін. High prevalence of erectile dysfunction in diabetes: a systematic review and meta-analysis of 145 studies. Diabet Med, 2017.
  25. Дослідження. Coogan PF. та ін. Association of type 2 diabetes with central-scalp hair loss in a large cohort study of African American women. Int J Womens Dermatol, 2019.
  26. Мета-аналіз. Lee S. та ін. Screening of thyroid function and autoantibodies in patients with alopecia areata: A systematic review and meta-analysis. J Am Acad Dermatol, 2019.
  27. Мета-аналіз. Anderson RJ. та ін. The prevalence of comorbid depression in adults with diabetes: a meta-analysis. Diabetes Care, 2001.
  28. Мета-аналіз. Gudala K. та ін. Diabetes mellitus and risk of dementia: A meta-analysis of prospective observational studies. J Diabetes Investig, 2013.
  29. Довідник. Umpierrez GE. та ін. Hyperglycemic Crises in Adults With Diabetes: A Consensus Report. Diabetes Care, 2024.
  30. Low Blood Glucose (Hypoglycemia). NIDDK.
  31. Мета-аналіз. Richter B. та ін. Development of type 2 diabetes mellitus in people with intermediate hyperglycaemia. Cochrane Database Syst Rev, 2018.
  32. Diabetes, Heart Disease, & Stroke. NIDDK.
  33. Довідник. Riddle MC. та ін. Consensus Report: Definition and Interpretation of Remission in Type 2 Diabetes. J Clin Endocrinol Metab, 2022.
  34. Дослідження. Lean MEJ. та ін. Durability of a primary care-led weight-management intervention for remission of type 2 diabetes: 2-year results of the DiRECT open-label, cluster-randomised trial. Lancet Diabetes Endocrinol, 2019.
  35. Дослідження. Kahleova H. та ін. Eating two larger meals a day (breakfast and lunch) is more effective than six smaller meals in a reduced-energy regimen for patients with type 2 diabetes: a randomised crossover study. Diabetologia, 2014.
  36. Mayo Clinic
  37. Довідник. Davies MJ. та ін. Management of Hyperglycemia in Type 2 Diabetes, 2022. A Consensus Report by the American Diabetes Association (ADA) and the European Association for the Study of Diabetes (EASD). Diabetes Care, 2022.
  38. Дослідження. Zinman B. та ін. Empagliflozin, Cardiovascular Outcomes, and Mortality in Type 2 Diabetes. N Engl J Med, 2015.
  39. Дослідження. Heerspink HJL. та ін. Dapagliflozin in Patients with Chronic Kidney Disease. N Engl J Med, 2020.
  40. Дослідження. Marso SP. та ін. Semaglutide and Cardiovascular Outcomes in Patients with Type 2 Diabetes. N Engl J Med, 2016.
  41. Дослідження. Frías JP. та ін. Tirzepatide versus Semaglutide Once Weekly in Patients with Type 2 Diabetes. N Engl J Med, 2021.
  42. Treatment for type 2 diabetes. NHS.
  43. Дослідження. Knowler WC. та ін. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med, 2002.
  44. Smoking and Diabetes. CDC.
  45. Мета-аналіз. Knott C. та ін. Alcohol Consumption and the Risk of Type 2 Diabetes: A Systematic Review and Dose-Response Meta-analysis of More Than 1.9 Million Individuals From 38 Observational Studies. Diabetes Care, 2015.