У лікарнях мед давно використовують не з ложки, а в стерильних пов'язках. За оглядом Cochrane, такі пов'язки загоюють опіки, за яких ушкоджена не вся товща шкіри, в середньому на 4,7 дня швидше за звичайні, і це дані високої якості[1]. Звідси й слава меду в косметиці: його додають у креми, маски, бальзами для губ і лосьйони, а вдома часто наносять просто з банки. Проте медичний мед і мед із кухні суттєво відрізняються, і від того, який мед узяли та як його застосовують, залежить, допоможе він шкірі чи нашкодить.
Чим мед корисний для шкіри обличчя
Мед за складом є насамперед концентрованим розчином цукрів: за європейськими вимогами квітковий мед містить щонайменше 60 г фруктози й глюкози на 100 г і не більше 20% води[2]. Решту становлять органічні кислоти, ферменти, білки, амінокислоти, вітаміни, мінерали й флавоноїди, але в невеликих кількостях[3], тож «вітамінною маскою» мед не назвеш. Для догляду за шкірою важливіші три інші його властивості: протимікробна, протизапальна й зволожувальна. Саме на них спираються і виробники косметики, і прихильники домашніх медових масок.
Основні властивості
Сирий мед, особливо такі сорти, як манука, пригнічує мікроби. Більшість сортів діє завдяки ферменту глюкозооксидазі, який у розведеному меді утворює пероксид водню (у побуті перекис), а в мануці є ще й метилгліоксаль, речовина з власною антибактеріальною дією[3]. В'язкий мед вкриває шкіру тонким шаром і притягує воду, тобто працює як зволожувач (хумектант)[4]. Поширене твердження, що ферменти меду «очищують пори», дослідженнями не підтверджене.
Залежно від типу шкіри і регулярності використання мед може стати помітною підтримкою в домашньому догляді. Лікування він не замінює, але доповнить базовий догляд, особливо при подразненні чи сухості шкіри.
До найпоширеніших переваг меду в косметичному застосуванні належать такі дії:
- Заспокоює подразнення: у лабораторних дослідах мед манука гальмував запальні сигнали клітин шкіри й виділення речовин, що спричиняють свербіж, з тучних клітин імунної системи[5].
- Протидіє бактеріям: пероксиду водню в меді найбільше, коли його розвести до 30–50%, і навіть тоді це лише 1–2 ммоль/л[6], тож мед діє значно м'якше за аптечні антисептики.
- Стимулює загоєння: це доведено для стерильного медичного меду в пов'язках. Мед із банки на ранки не наносять, бо він не стерильний.
- Підтримує вологість: утримує воду в поверхневих шарах шкіри, зменшуючи сухість і лущення; у косметиці його цінують як пом'якшувальний, зволожувальний і заспокійливий компонент[3].
Мед при шкірних захворюваннях
Мед застосовують і при дерматологічних хворобах. Дослідження при акне, екземі й псоріазі поки невеликі, а їхні результати різняться. Тому мед може бути лише доповненням до лікування, а не його заміною.
Акне
Акне (вугрова хвороба, у побуті прищі) виникає, коли волосяні фолікули закупорюються шкірним салом і відмерлими клітинами, а в закупорених порах розмножуються бактерії й спричиняють запалення[7].
Огляд 2016 року показав, що мед із різних країн у лабораторії активно знищує мікроби, які мають значення для шкіри. Проте результати досліджень на людях суперечливі, і автори закликають перевірити ефект у клінічних випробуваннях[8].
Таке випробування провели в 2016 році. 136 людей віком 16–40 років з акне 12 тижнів двічі на день умивалися антибактеріальним милом, а половина з них після вмивання ще й наносила засіб з 90% медичного меду канука і 10% гліцерину. Суттєве покращення мали 4 з 53 людей, які дійшли до кінця, у групі меду і 1 з 53 у групі лише мила. Ця різниця виявилася статистично незначущою: доказів, що мед підсилює лікування акне, автори не знайшли[9].
Скільки меду наносити на висипання, не встановлено. Тонкий шар меду шкірі здебільшого не зашкодить, але лікують акне засобами з доведеною дією: серед варіантів першої лінії британський Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги (NICE) називає бензоїлпероксид і азелаїнову кислоту[10].
Екзема
Екзема (найчастіше під цим словом мають на увазі атопічний дерматит) проявляється свербежем, почервонінням і лущенням. Це хронічна хвороба, яка може загострюватися під впливом зовнішніх чинників.
У невеликому дослідженні 2017 року 14 дорослих сім ночей поспіль наносили мед манука на вогнище атопічного дерматиту з одного боку тіла, а симетричне вогнище з іншого боку залишали без лікування. Оброблені медом ділянки покращилися значно більше[5]. Проте ні плацебо, ні порівняння з кремом у дослідженні не було, тож автори самі наголошують, що висновки потрібно перевірити в рандомізованих дослідженнях.
Даних щодо звичайного меду при екземі немає, тому чекати від нього такого самого результату не варто.
Псоріаз
Псоріаз є хронічною аутоімунною хворобою, за якої клітини шкіри діляться надмірно швидко. На шкірі утворюються потовщені червоні бляшки, часто з білуватими лусочками.
У пілотному рандомізованому дослідженні 2014 року 15 дорослих два тижні щоночі наносили медичний мед канука на одну бляшку, а на симетричну з іншого боку звичайний крем на водній основі, тобто простий емолент (пом'якшувальний засіб). Бляшки поменшали з обох боків, і різниці між медом і кремом не було[11].
У 2017 році описали випадок 28-річного чоловіка з легким псоріазом: тиждень на бляшку одного коліна під пов'язкою наносили мед, а на інше коліно мазь з кортикостероїдом флутиказоном. Лусочки й сухість зникли з обох боків, але згодом пацієнт перестав приходити на огляди, і що було далі, невідомо[12]. Автори й тут наголосили, що для висновків потрібні рандомізовані дослідження.
Коротко: найсильніші докази для меду стосуються стерильних медичних пов'язок на опіках і ранах. При акне, екземі й псоріазі мед поки не показав переваги над звичайним доглядом.
Види меду для догляду за шкірою
Не весь мед однаковий за властивостями. Вони залежать від рослин, з яких бджоли зібрали нектар, і від обробки після збирання: нагрівання й тривале зберігання знижують активність ферментів і вміст фенольних сполук[13].
Основні типи меду, які трапляються в продажу:
- Сирий мед: найменш оброблений, у побуті його називають «живим». Може бути мутним, містити частинки воску чи пилку. Ферментів у ньому найбільше, бо його не нагрівали.
- Пастеризований мед: його нагрівають, щоб він довше не зацукровувався й не бродив, і частина ферментів при цьому руйнується. Короткий нагрів, 15 хвилин при 50–80 °C, якість меду суттєво не погіршує[14]. Отрутою мед після нагрівання не стає. Мед, у якому ферменти зруйновано нагріванням, у ЄС можна продавати лише як «пекарський» для харчової промисловості. Додавати до меду цукор чи сироп заборонено: продукт із будь-якими добавками медом не вважається[2].
- Чистий пастеризований мед: так на етикетках, найчастіше імпортних, позначають нагрітий мед без домішок. Його властивості такі самі, як у пастеризованого, а слово «чистий» лише підкреслює відсутність добавок, яких у справжньому меді й так не має бути.
- Мед із конкретних рослин: наприклад, манука або канука, які бджоли збирають з окремих видів чагарників у Новій Зеландії. Саме ці сорти найчастіше перевіряли в дослідженнях, описаних вище.
Колір меду, від майже безбарвного до темно-коричневого, теж залежить від джерела нектару[2]. У дослідженні меду з семи рослин найвищу антиоксидантну активність мали найтемніші сорти, як-от гречаний[15]. Чи важить це для шкіри, ніхто не перевіряв, тож при виборі корисніше дивитися на спосіб обробки, ніж на те, як гарно банка світиться на сонці.
Як застосовувати мед на обличчі
Мед можна наносити на шкіру в чистому вигляді або поєднувати з іншими продуктами. Вибір залежить від типу шкіри, її чутливості і мети: зволожити, очистити чи заспокоїти. Перед нанесенням обличчя вмивають, а мед краще наносити на злегка вологу шкіру: так він рівніше розподіляється і легше змивається.
Базова маска з меду
Найпростіший варіант: нанести тонкий шар меду на зволожене обличчя, залишити на 20 хвилин, а потім змити теплою водою. Така маска не потребує добавок і підходить більшості людей, якщо проба на чутливість минула спокійно. Робити її можна раз на тиждень; це практичний орієнтир, бо оптимальну частоту медових масок ніхто не вивчав. Найважче в цій процедурі, як свідчить досвід, двадцять хвилин не облизувати губи.
Мед із лимоном
До медової маски часто радять додати краплю ефірної олії лимона «для вітаміну C». Міф: ефірна олія лимона насичує шкіру вітаміном C і посилює антиоксидантну дію маски. Насправді: вітамін C розчиняється у воді[16], тож в ефірній олії, яку отримують зі шкірки лимона, його немає.
Ризик у лимонної олії інший. Віджата (холодного пресування) олія лимона підвищує чутливість шкіри до сонця, а дистильована такої дії не має[17]. Якщо шкіра з такою олією чи з лимонним соком потрапить на сонце, може виникнути фітофотодерматит, різновид фоточутливості: почервоніння й пухирі, після яких роками можуть залишатися темні плями[18]. А якщо на шкірі є ранки чи подразнення, лимон спричинить пощипування або печіння.
Якщо аромат лимона все ж хочеться, рецепт такий: 2–3 столові ложки меду і 1 крапля ефірної олії лимона, краще дистильованої. Це приблизно 0,1–0,2% олії, тобто менше, ніж у сумішах для шкіри, де ефірні олії зазвичай розводять до 1–5%[17]. Маску тримають 15–20 хвилин, змивають теплою водою і роблять увечері, щоб шкіра після неї не потрапила під сонце.
Інші інгредієнти для масок
Щоб урізноманітнити догляд, мед поєднують з іншими продуктами, які добре змішуються з ним за консистенцією.
До найпопулярніших додаткових інгредієнтів належать:
- Йогурт: містить молочну кислоту, яку в косметиці використовують для м'якого відлущування, але в йогурті її мало, тож він насамперед пом'якшує і зволожує шкіру.
- Авокадо: багате на жири, пом'якшує шкіру. Людям з алергією на латекс з ним слід бути обережними: 30–50% із них реагують і на деякі фрукти, зокрема авокадо[19].
- Кокосова олія: одна з найкраще вивчених базових олій. У невеликому дослідженні в дорослих з атопічним дерматитом вона майже повністю прибирала зі шкіри золотистий стафілокок, а протигрибкова дія показана лише в лабораторії[20]. Для сухої шкіри підходить добре, але при схильності до прищів може закупорювати пори.
- Яєчний білок: висихаючи, утворює плівку, яка ненадовго стягує шкіру; досліджень, що він зменшує жирність, немає. Сире яйце може містити сальмонелу[21], тож суміш готують безпосередньо перед нанесенням і стежать, щоб вона не потрапила в рот. Людям з алергією на яйця цей варіант не підходить.
- Ефірні олії: використовуються обережно, лише в мінімальних дозах: не більше однієї краплі, попередньо розведеної.
- Куркума або кориця: їх додають заради протизапальних властивостей, але користь для шкіри обличчя не доведена. Натомість подразнити шкіру вони можуть. Куркума описана як причина алергічного контактного дерматиту[22] і до того ж фарбує шкіру в жовтий колір. Коричний альдегід, головна ароматна речовина кориці, відомий насамперед як контактний алерген[23], а ефірна олія кориці належить до подразників шкіри[17].
Коротко: ризик домашньої маски зростає з кожною добавкою. Сам мед алергію спричиняє рідко, а лимон, кориця, куркума й ефірні олії подразнюють шкіру помітно частіше, тому кожну нову суміш спершу перевіряють на невеликій ділянці.
Заходи безпеки та ризики
Мед вважається безпечним для більшості людей, але алергія на продукти бджільництва, хоча й рідко, трапляється: від місцевого дерматиту до анафілаксії[24]. Частіше вона буває в людей зі схильністю до алергії (атопією) і в пасічників, а частина реакцій пояснюється перехресною чутливістю[24]. На шкірі реакція зазвичай має вигляд контактного дерматиту: почервоніння, свербіж, висип.
Ось що слід перевірити перед нанесенням:
- Проведіть пробу на чутливість: Американська академія дерматології (AAD) радить наносити новий засіб на невелику ділянку на внутрішньому боці руки чи на згині ліктя двічі на день протягом 7–10 днів. Засіб, який змивають, тримають на шкірі стільки, скільки зазначено в інструкції, тобто для маски стільки, скільки ви її тримаєте на обличчі. Якщо почервоніння, свербежу чи набряку немає, засобом можна користуватися[25].
- Зважайте на наявність алергії: люди з алергією на пилок (у побуті кажуть «алергія на цвітіння») або на продукти бджільництва можуть реагувати навіть на невелику кількість сирого меду.
- Не наносьте мед на пошкоджену шкіру: звичайний мед не стерильний, у 2,6% зразків меду знайшли генетичні ознаки бактерії, що спричиняє ботулізм[26], а спори у відкритій рані можуть спричинити рановий ботулізм[27]. Для ран і опіків існує стерильний медичний мед. До того ж на мікротріщинах і запалених ділянках сильніше пече, якщо до меду додали лимон чи спеції.
- Ретельно змивайте залишки: мед краще видаляється з вологої шкіри. Якщо погано його змити, залишки можуть подразнювати шкіру або сприяти закупорюванню пор.
Мед добре розчиняється у воді, тож для змивання досить теплої води, але змивати треба ретельно: липкий шар, що залишився на обличчі, збирає пил і бруд. Якщо після маски набрякають губи, язик чи горло або стає важко дихати, це ознаки анафілаксії, і потрібно негайно телефонувати 103 або 112[28].
Засоби з медом у продажу
Якщо немає бажання чи змоги робити маски самостійно, можна обрати косметичні засоби з медом у складі. Їх випускають у вигляді кремів, мазей, гелів, лосьйонів і навіть пов'язок, залежно від призначення.
Мед використовують і в медицині: стерилізований гамма-опроміненням мед зі стандартизованою антибактеріальною активністю реєструють як медичний виріб, і саме такий застосовують для лікування ран[29]. У косметиці мед зазвичай становить 1–10% складу, хоча в поєднанні з оліями й гелями його частку можна довести до 70%[3]. Точну кількість меду етикетка не покаже, але підкаже його місце в списку: у ЄС інгредієнти перелічують за спаданням вмісту, а ті, яких менше 1%, ставлять наприкінці в довільному порядку[30]. У складі мед зазвичай позначають латинською назвою Mel, іноді англійською Honey[4].
Застосовуючи такі засоби, слід чітко дотримуватися інструкції виробника, особливо якщо паралельно використовуєте інші косметичні або дерматологічні засоби. Деякі компоненти можуть взаємодіяти між собою або підвищувати чутливість шкіри.
Читайте:
Підсумок
Мед для шкіри обличчя є приємним косметичним засобом: він притягує вологу, пом'якшує шкіру, а в лабораторії пригнічує мікробів. Лікувальну дію довів лише стерильний медичний мед у пов'язках, тож при акне, екземі чи псоріазі маска з кухонним медом може доповнити призначене лікування, але не замінити його. Обирайте мінімально оброблений мед без добавок, робіть пробу на чутливість, не наносьте маску на ранки. Лимонні добавки залишайте для вечора, коли сонця вже немає.
Джерела30
- Мета-аналіз. Jull AB. та ін. Honey as a topical treatment for wounds. Cochrane Database Syst Rev, 2015.
- Довідник. EUR-Lex
- Огляд. Burlando B. та ін. Honey in dermatology and skin care: a review. J Cosmet Dermatol, 2013.
- cosmileeurope.eu
- Дослідження. Alangari AA. та ін. Honey is potentially effective in the treatment of atopic dermatitis: Clinical and mechanistic studies. Immun Inflamm Dis, 2017.
- Дослідження. Bang LM. та ін. The effect of dilution on the rate of hydrogen peroxide production in honey and its implications for wound healing. J Altern Complement Med, 2003.
- Acne. NHS.
- Огляд. McLoone P. та ін. Honey: A realistic antimicrobial for disorders of the skin. J Microbiol Immunol Infect, 2016.
- Дослідження. Semprini A. та ін. Randomised controlled trial of topical kanuka honey for the treatment of acne. BMJ Open, 2016.
- Довідник. Overview | Acne vulgaris: management | Guidance | NICE.
- Дослідження. Fingleton J. та ін. A randomised controlled trial of topical Kanuka honey for the treatment of psoriasis. JRSM Open, 2014.
- Огляд. Efficacy of Natural Honey Versus Fluticasone Propionate in Mild Psoriasis: A Case Study. HMP Global Learning Network.
- Дослідження. Czipa N. та ін. Composition of acacia honeys following processing, storage and adulteration. J Food Sci Technol, 2019.
- Дослідження. Kędzierska-Matysek M. та ін. Characterisation of viscosity, colour, 5-hydroxymethylfurfural content and diastase activity in raw rape honey (Brassica napus) at different temperatures. J Food Sci Technol, 2016.
- Дослідження. Gheldof N. та ін. Antioxidant capacity of honeys from various floral sources based on the determination of oxygen radical absorbance capacity and inhibition of in vitro lipoprotein oxidation in human serum samples. J Agric Food Chem, 2002.
- NIH Office of Dietary Supplements
- Safety | NAHA.
- Phytophotodermatitis. DermNet®.
- Огляд. Wagner S. та ін. The latex-fruit syndrome. Biochem Soc Trans, 2002.
- Дослідження. Verallo-Rowell VM. та ін. Novel antibacterial and emollient effects of coconut and virgin olive oils in adult atopic dermatitis. Dermatitis, 2008.
- Salmonella (non-typhoidal). World Health Organization.
- Огляд. Palaniappan V. та ін. Turmeric: The Yellow Allergen. Indian Dermatol Online J, 2023.
- Дослідження. Jensen-Jarolim E. та ін. Prime and boost aerosol exposure via fog machine or shisha smoke followed by cinnamon hypersensitivity and anaphylaxis to spiced food. World Allergy Organ J, 2016.
- Огляд. Matuszewska-Mach E. та ін. Ensuring the Safe Use of Bee Products: A Review of Allergic Risks and Management. Int J Mol Sci, 2025.
- How to test skin care products. American Academy of Dermatology.
- Дослідження. Gücükoğlu A. та ін. Detection of C. botulinum types in honey by mPCR. J Food Sci, 2014.
- Botulism. World Health Organization.
- Anaphylaxis. NHS.
- Огляд. Evans J. та ін. Honey: a guide for healthcare professionals. Br J Nurs, 2008.
- Довідник. EUR-Lex
