Нікель

Нікель — це метал, з яким ми стикаємось щодня: від прикрас до харчових продуктів. Попри те, що в організмі він присутній у слідових кількостях, його вплив на здоров’я може бути як корисним, так і небезпечним — залежно від дози, форми та тривалості контакту.

Про нікель говорять нечасто, але він навколо нас — у воді, повітрі, їжі й навіть у нашому тілі. У малих дозах він може бути частиною нормальної біохімії, але надлишок викликає алергії, ураження нирок і навіть пов'язується з деякими формами раку. 

Роль нікелю в організмі людини

Нікель присутній в організмі людини у мізерних кількостях. Є припущення, що він може брати участь у деяких біохімічних процесах, але його точна роль поки що не встановлена й залишається предметом досліджень.

На сьогодні відомо, що нікель може впливати на:

• обмін глюкози: за окремими дослідженнями на клітинах і тваринах, нікель може впливати на активність генів, пов’язаних із засвоєнням глюкози, проте підтвердження цього в людей наразі немає.
• утворення кісткової тканини: існують припущення, що нікель може бути дотичним до процесів формування кісткової тканини, хоча прямих доказів для людини поки що не отримано.
• роботу судин і нирок: через участь у сигнальних шляхах, які регулюють кровотік і фільтрацію рідин в організмі.

Також нікель здатен активувати HIF-1α — білок, який допомагає клітинам адаптуватися до зниженого рівня кисню [джерело].

Незважаючи на це, офіційно нікель не входить до списку обов’язкових мікроелементів, оскільки його відсутність поки не пов’язана з чіткими порушеннями в організмі.

Потенційна користь нікелю

Хоча нікель не входить до переліку обов’язкових мікроелементів, є підстави вважати, що в малих дозах він може позитивно впливати на організм. Йдеться не про добавки чи лікування, а про природне надходження нікелю з їжею.

У дослідженнях на тваринах спостерігалися такі ефекти:

• покращення обміну речовин: зокрема, у перетворенні глюкози на енергію, що може бути важливим для контролю цукру в крові
• стимуляція росту: у молодих організмів, включно з розвитком кісткової системи
• участь у роботі ферментів: нікель може посилювати дію деяких білків, що відповідають за хімічні реакції в клітинах.

Втім, ці спостереження не підтверджені у дослідженнях на людях.

Окремі експерименти вказують, що низький рівень нікелю в раціоні може впливати на метаболізм заліза та гормональну регуляцію [джерело].

Проте важливо розуміти: мова йде лише про природну присутність нікелю в харчуванні, а не про прийом додаткових доз. Надлишок може бути шкідливим, а користь — лише в межах фізіологічної норми.

Джерела нікелю в харчуванні

Нікель потрапляє в організм переважно з їжею. Його вміст у продуктах залежить від умов вирощування, складу ґрунту, способу обробки та навіть посуду, в якому готують їжу.

Найбільше нікелю міститься у продуктах рослинного походження. Особливо багато його в таких продуктах:

• какао та темний шоколад
• соєві продукти: соєве молоко, тофу
• бобові: квасоля, сочевиця, нут
• горіхи, особливо арахіс і мигдаль
• вівсянка та інші цільнозернові каші
• чай, особливо чорний
• зелень і листові овочі (в залежності від ґрунтів).

Також нікель може потрапляти в їжу з кухонного посуду, особливо з нержавіючої сталі, якщо готувати кислі страви на тривалий час. Наприклад, томатний соус або кислі супи [джерело].

Добове споживання нікелю з їжею зазвичай становить від 0,1 до 0,3 мг у дорослих. У дітей ці показники можуть бути вищими через масу тіла та особливості раціону. У вегетаріанців або людей, які споживають багато бобових, злаків і горіхів, надходження нікелю теж може бути підвищеним [джерело].

Для порівняння: допустиме добове споживання нікелю (TDI), встановлене європейськими нормами, становить 13 мкг на кілограм маси тіла. Тобто для дорослої людини вагою 70 кг безпечна межа — приблизно 0,91 мг/добу [джерело].

Нікель у харчових добавках

Нікель не входить до переліку обов’язкових мікроелементів для людини, і його додаткове споживання через харчові добавки не є необхідним для здорових осіб. У деяких харчових добавках нікель може бути присутнім у вигляді домішок, але його концентрація зазвичай мінімальна.

EFSA встановила допустиме добове споживання нікелю (TDI) на рівні 13 мкг на кілограм маси тіла, що для дорослої людини вагою 70 кг становить приблизно 0,91 мг на добу. Проте, важливо зазначити, що навіть незначне перевищення цього рівня може викликати негативні реакції у чутливих осіб, особливо у людей з алергією на нікель [джерело].

Через високий ризик сенсибілізації та відсутність чітких доказів користі, EFSA не рекомендує додаткове споживання нікелю через харчові добавки. Замість цього, варто зосередитися на збалансованому харчуванні, яке забезпечить організм усіма необхідними мікроелементами.

Токсичність і побічні ефекти

Нікель може надходити в організм через шкіру, дихальні шляхи та їжу. Усі три шляхи мають свої особливості токсичної дії. Найнебезпечнішим вважається вдихання — це основна загроза для працівників, які мають контакт із нікелем у вигляді пилу чи парів на виробництві.

Через шкіру нікель спричиняє локальні реакції — найчастіше це контактний дерматит. Водночас потрапляння нікелю з їжею або водою у підвищених дозах може викликати системні ефекти, особливо у чутливих осіб.

Залежно від шляху впливу, можливі такі механізми токсичності:

• Окислювальний стрес: нікель активує вільнорадикальні процеси, які пошкоджують клітини [джерело].
• Порушення ДНК: доведено, що нікель може викликати мутації, змінюючи стабільність генетичного матеріалу [джерело].
• Зміни в роботі імунної системи: можливе пригнічення або, навпаки, гіперактивність імунних реакцій, що веде до алергії.
• Накопичення в органах: особливо в нирках, печінці та легенях, що з часом створює ризик хронічних захворювань.

Саме механізми токсичності формують основу для тих порушень здоров’я, які спостерігаються при надлишку нікелю — про них ітиметься в наступному розділі.

Фактори ризику

Не всі люди однаково реагують на нікель. Є ті, хто може роками контактувати з ним без наслідків, і є ті, у кого алергічна реакція виникає після кількох хвилин носіння прикраси. Ось основні чинники, які підвищують ризик негативного впливу нікелю.

• Гіперчутливість до металів: у людей із генетичною схильністю або вже наявною алергією на нікель навіть мінімальний контакт може викликати висип, свербіж чи системні реакції [джерело].
• Промисловий контакт: працівники металургійних, гальванічних та інших виробництв, де використовують нікель у вигляді пилу чи парів, мають найвищий ризик вдихання токсичних форм нікелю [джерело].
• Порушення роботи нирок: при зниженій здатності до фільтрації навіть звичайні дози нікелю можуть накопичуватись у крові та тканинах.
• Раціон із високим вмістом нікелю: у вегетаріанців, які споживають багато злаків, бобових, шоколаду та горіхів, рівень надходження нікелю може бути помітно вищим, ніж у мішаному харчуванні.
• Контакт із металевими виробами: пірсинг, дешеві прикраси, окуляри, застібки одягу — все це може стати джерелом постійного контакту з нікелем у чутливих осіб.

Чим більше збігається таких факторів, тим вищий ризик того, що організм відреагує — шкірою, імунною системою або навіть на рівні внутрішніх органів.

Надлишок і дефіцит нікелю: ускладнення

Організм не потребує великих доз нікелю, тому його надлишок швидко стає токсичним. У той же час дефіцит нікелю не визнається окремим захворюванням, але дослідження вказують на можливі наслідки нестачі. Обидва стани мають свої особливості.

Ускладнення при надлишку нікелю

Коли нікель надходить у великих кількостях або тривалий час, він може викликати цілком конкретні патології. Ці прояви підтверджені дослідженнями на людях і в експериментальних моделях.

• Ниркова дисфункція: накопичення нікелю в нирках здатне знижувати їх фільтраційну здатність [джерело].
• Алергічні стани: включаючи не лише контактний дерматит, а й системні реакції — висип, головний біль, загальне нездужання [джерело].
• Порушення фертильності: у тварин зафіксоване зниження здатності до розмноження та втрати імплантації, що може мати значення і для людини.
• Онкологічні ризики: у працівників, які вдихають нікель, спостерігалося зростання випадків раку легень і носоглотки.

Можливі наслідки дефіциту

Попри те, що клінічний дефіцит нікелю не встановлений для людини, деякі наукові джерела фіксують можливі ефекти нестачі на тваринних моделях:

• порушення росту і розвитку в молодому віці;
• зниження рівня гемоглобіну через зміну засвоєння заліза;
• порушення метаболізму жирів і вуглеводів;
• зміни в роботі ферментних систем, зокрема тих, що беруть участь у переробці токсичних сполук [джерело].

Поки ці ефекти не мають достатньої доказової бази в людей, але вони формують підґрунтя для подальших досліджень ролі нікелю в організмі.

Алергія на нікель: причини, симптоми та життя без висипів