Що потрібно знати про пористість волосся

Тест зі склянкою води став справжньою зіркою соціальних мереж: кидаєш волосинку у воду й чекаєш вердикту. Проте за цим простим експериментом стоїть цілком серйозна наука про будову волосся, і вона дещо відрізняється від того, що розповідають у коротких відео. Пористість волосся справді можна виміряти, але в лабораторії для цього використовують зовсім інші методи, а найбільше на неї впливає не природа, а те, що ми робимо з волоссям.

Що таке пористість волосся

Волосина складається з кількох шарів. Зовні її вкриває кутикула, кілька шарів плоских клітин, які лежать одна на одній, наче черепиця. Під нею розташована кора, основна маса волосини з білка кератину. Зверху кутикулу вкриває тонкий жировий шар, головним компонентом якого є 18-метилейкозанова кислота (18-MEA). Саме вона робить здорове волосся водовідштовхувальним і гладким^[1]. Ця жирна кислота міцно з'єднана з білками поверхні волосини^[2].

Коли цей захисний шар руйнується, поверхня волосини стає гідрофільною, тобто охоче притягує воду, і набуває негативного заряду^[1]. Волосся без 18-MEA гірше розчісується, плутається й злипається у пасма після висихання^[3].

Пори у волоссі цілком реальні. Їх можна виміряти методом сорбції газу, і такі вимірювання показали, що освітлення вже за першу хвилину майже втричі збільшує внутрішню площу поверхні волосини, а за 10 хвилин дрібні пори зливаються у великі^[4]. Тобто пористість у науковому розумінні є мірою пошкодження волосся.

Типи пористості

У салонах і блогах волосся зазвичай ділять на три типи:

• низька пористість: волосся довго намокає й висихає, засоби ніби «лежать» на поверхні;
• нормальна пористість: волосся добре вбирає воду, тримає форму й легко фарбується;
• висока пористість: волосся швидко намокає й так само швидко висихає, пушиться, ламається й буває тьмяним.

Проте це споживча класифікація. У науці стандартного поділу на три типи немає: у лабораторіях пористість вимірюють як безперервну величину, наприклад через об'єм пор, поглинання барвника чи вбирання вологи. І те, що називають «високою пористістю», здебільшого є наслідком пошкодження освітленням, сонцем чи миючими засобами^[4][5][6].

Що впливає на пористість волосся

Освітлення й фарбування. Хімічні процедури, від фарбування до хімічної завивки, найсильніше впливають на пористість. Освітлене волосся вбирає значно більше барвника метиленового синього, ніж натуральне^[5]. Освітлення й фарбування пошкоджували кутикулу й призводили до великої втрати білка незалежно від того, кучеряве волосся чи пряме^[7]. Стійкі фарби також можуть видаляти захисний шар 18-MEA^[1].

Сонце. Ультрафіолет підвищував пористість уже через 3 години опромінення, і вона зростала й далі. Дрібний пил сам по собі не шкодив, але разом з ультрафіолетом посилював пошкодження^[5]. Ультрафіолет і нагрівання руйнують дисульфідні зв'язки в білках кератину^[8], тож сонце справді шкодить волоссю.

Гаряче укладання. Під час дослідження праски для волосся вода виходила з волосини вже при 25–170 °C, із 200 °C почали виділятися гази, а при близько 237 °C кератин денатурував^[9]. Фен на відстані 15 см, який постійно рухали, пошкоджував волосся менше, ніж природне висихання, при якому страждав міжклітинний «цемент» волосини^[10]. Якщо ж укладати праскою мокре волосся, вода всередині може закипіти й утворити бульбашки повітря. Це явище так і називають, «бульбашкове волосся»^[11].

Механічне пошкодження. Мокре волосся слабше за сухе, бо вода робить кератин пластичнішим. Освітлене волосся частіше ламалося під час розчісування, а кондиціонер зменшував ламкість^[12]. Американська академія дерматології радить розчісувати мокре волосся гребінцем із рідкими зубцями й не терти його рушником^[13]. Чи можна розчісувати мокре волосся без шкоди, залежить саме від цих правил.

Басейн. Серед 67 японських професійних плавців знебарвлене волосся мали 61%, тоді як у контрольній групі жоден. У їхньому волоссі кутикула була повністю зруйнована^[14]. А зелений відтінок волосся після басейну дає мідь, а не хлор, і найчастіше він з'являється на світлому, вже пошкодженому волоссі^[15].

Миючі засоби. Поверхнево-активні речовини шампунів вимивають білки з кори волосини й збільшують об'єм пор^[6]. Тому має значення і як часто мити голову, і чим саме.

Набухання й висихання. Повторне набухання волосини у воді й висихання поступово втомлює її структуру. Олія обмежує це набухання^[16].

Тип волосся. Поширена думка, що кучеряве волосся від природи пористіше, не підтверджується. Будова волосини однакова в усіх людей, а різниться її форма та механічні властивості^[17]. Афротекстурне волосся навіть менше набухає у воді й містить більше ліпідів, а азійське має більше шарів кутикули^[18]. Кучеряве волосся справді ламкіше, але через вигини, де волосина найслабша, а не через здатність вбирати воду^[1].

Коротко: висока пористість майже завжди є результатом пошкодження волосся освітленням, фарбуванням, сонцем, гарячим укладанням чи миючими засобами, а не вродженою особливістю.

Читайте:

6 олій для догляду за волоссям

Олії для волосся продають як засіб майже від усього, від сухості до випадіння. Досліджень щодо росту волосся ...

Як визначити пористість волосся

Тест зі склянкою води. Чисту суху волосину кладуть у воду: якщо вона швидко тоне, пористість вважають високою, якщо довго плаває, низькою. Проте наукових досліджень, які б перевіряли цей тест, немає. Косметична хімікиня Мішель Вонг пояснює, що волосина тоне чи плаває залежно від поверхневого натягу, водовідштовхувальності поверхні, залишків засобів і бульбашок повітря, а не від того, скільки води вона вбирає^[19]. До того ж будь-яке волосся вбирає воду швидко: неушкоджене волосся за кілька хвилин поглинає близько 30% своєї ваги, а пошкоджене близько 45%^[19].

Тест з розпилювачем. Якщо вода збирається на волоссі краплями, поверхня водовідштовхувальна, тобто шар 18-MEA збережений. Якщо ж вода одразу розтікається, поверхня пошкоджена. Цей тест показує стан поверхні, а не здатність вбирати воду^[19].

Тест на дотик. Якщо провести пальцями по волосині від кінчика до корінця й відчути шорсткість, кутикула, ймовірно, пошкоджена. Це суб'єктивна оцінка, але цілком корисна в поєднанні з іншими ознаками.

У лабораторіях пористість оцінюють за сорбцією газу, вбиранням водяної пари й барвників^[4][20][5]. Утім, для домашнього догляду найнадійнішими орієнтирами є історія вашого волосся (освітлення, фарбування, праска) та його поведінка: як швидко воно сохне, чи пушиться, чи ламається.

Чи можна визначити пористість волосся за тестом зі склянкою води? Ні. Результат залежить від поверхневого натягу, залишків засобів і повітря, а не від здатності волосини вбирати воду, і досліджень, які підтверджували б цей тест, немає^[19]. Дані досить переконливі, але не остаточні.

Як доглядати за волоссям різної пористості

Кондиціонер після кожного миття. Кондиціонери нейтралізують негативний заряд, змащують поверхню й частково імітують втрачений шар 18-MEA, тож волосся знову стає гладким. Пошкоджене волосся притягує їх ще сильніше^[1]. Американська академія дерматології радить користуватися кондиціонером після кожного миття^[13].

Кисле pH шампуню. Лужне середовище посилює негативний заряд волосини, тертя й пушистість. Аналіз 123 шампунів показав, що pH у них коливався від 3,5 до 9, а не вище 5,5 мали лише 38,2%. Автори радять обирати шампуні з pH до 5,5^[21].

Олії. Не всі олії для догляду за волоссям діють однаково. Кокосова олія була єдиною з трьох досліджених олій, яка помітно зменшувала втрату білка як здоровим, так і пошкодженим волоссям, бо її жирні кислоти здатні проникати всередину волосини. Мінеральна й соняшникова олії такого ефекту не мали^[22]. Олії також створюють на поверхні плівку, яка сповільнює втрату вологи^[20].

Протеїнові засоби. Гідролізований кератин із невеликими й середніми молекулами проникає в кору волосини, а великі молекули залишаються на поверхні. У лабораторному дослідженні такі пептиди зміцнювали волосину й зменшували ламкість^[23]. Але відновити кутикулу вони не можуть, лише тимчасово згладжують і зміцнюють волосся.

Засоби для відновлення зв'язків. Популярні засоби на основі малеїнової кислоти в лабораторних дослідженнях покращували поверхню волосини, проте не відновлювали дисульфідні зв'язки в корі^[24]. В іншому лабораторному дослідженні після одного застосування міцність освітленого волосся на розрив зростала на 19,5–47,6% залежно від засобу^[25]. Клінічних досліджень цих засобів немає.

Захист від тепла й сонця. Використовуйте найнижчу температуру фена й праски, термозахист із силіконами, тримайте фен на відстані й не укладайте мокре волосся праскою^[1][10]. AAD радить робити паузу 8–10 тижнів між фарбуванням, завивкою чи випрямленням і не поєднувати кілька процедур одночасно^[26].

Якщо волосся погано вбирає воду. Таке волосся зазвичай здорове, тож йому підходять легкі засоби, які не обтяжують, і ретельне змивання залишків. Поради «відкривати кутикулу» парою чи теплом не мають доказів: набухання волосини й розкриття лусочок насправді спричиняє лужне pH, а не тепло^[1][27].

Якщо волосся пористе. Йому потрібні кондиціонери й незмивні засоби, олії для запечатування вологи, обережне розчісування й захист від нових пошкоджень. Популярний метод LOC, коли наносять послідовно незмивний засіб, олію й крем, логічно спирається на здатність олій сповільнювати втрату вологи, але окремих досліджень цього методу немає.

Чи допомагають олії волоссю з високою пористістю? Частково. Кокосова олія зменшує втрату білка й зростання пористості, а масляна плівка сповільнює випаровування води, але всі ці дані отримано в лабораторії, а клінічних досліджень немає^[22][6][20]. Доказів поки мало.

Чи можна змінити пористість

Волосина є неживою структурою, тому вона не здатна самостійно відновитися. Пористість зростає з кожним освітленням, сонячним літом і гарячим укладанням, а кінчики, які прожили довше, зазвичай пошкоджені більше за корені^[28]. Засоби догляду лише тимчасово покращують поверхню, а по-справжньому «нове» волосся дає тільки відростання. Тож найкраща стратегія полягає в тому, щоб берегти те, що вже виросло. Кілька простих звичок, які допомагають уповільнити старіння волосся, корисні за будь-якої пористості.

Заряд волосся, pH шампунів і 18-MEA

• Ізоелектрична точка волосся, тобто pH, за якого його заряд нульовий, становить близько 3,67, а в освітленого волосся вона ще нижча^[21].
• Усі дитячі шампуні в дослідженні мали pH вище 5,5. Така формула робить їх м'якшими для очей, але не для пошкодженого волосся^[21].
• При рідкісній спадковій хворобі обміну речовин, хворобі кленового сиропу, у волоссі взагалі немає 18-MEA^[29].