Харчова добавка E123 (Амарант)

Опис

Амарант (харчова добавка E123) — синтетичний темно-червоний азобарвник, що розчиняється у воді. Колись його отримували з кам'яновугільної смоли, а сьогодні — переважно з продуктів переробки нафти.^[1]

Попри назву, до рослини амарант барвник не має жодного стосунку. Назву він отримав за кольором: амарант — рослина з яскраво-червоним листям і квітами та їстівним насінням, багатим на білок.^[1]

Амарант має одну з найдраматичніших історій серед харчових барвників. У 1971 році радянське дослідження пов'язало його з раком. Управління з контролю якості харчових продуктів і ліків США (FDA) провело власні випробування і виявило статистично значуще зростання злоякісних пухлин у самиць щурів, які отримували високі дози. У 1976 році FDA заборонило амарант — на той момент у США його щороку використовували понад мільйон фунтів у продуктах на 10 мільярдів доларів.^[1] У ЄС амарант не заборонили, але дуже сильно обмежили: його можна додавати лише в кілька видів продуктів.^[2]

Масштаби використання амаранту до заборони в США вражають: на 1976 рік його виробляли понад мільйон фунтів на рік, а барвник був у продуктах загальною вартістю близько 10 мільярдів доларів. У Великій Британії амарантом досі фарбують глазуровані вишні.^[1]

У довідниках амарант трапляється під різними назвами: у США його називали FD&C Red No. 2, у міжнародному каталозі барвників він має номер C.I. 16185 і назву Food Red 9, у промисловості — Acid Red 27. Найсильніше він поглинає світло з довжиною хвилі близько 520 нм, тому має глибокий пурпурово-червоний колір. Це темно-червоний порошок, який розкладається при нагріванні до 120 °C.^[1]

Що E123 робить у продукті:

• Дає глибокий червоний колір. Робить напої й ікру темно-червоними, «рубіновими».^[1]
• Фарбує аперитиви. Основне застосування в ЄС — ароматизовані вина й біттери.^[2]
• Використовується поза їжею. Амарантом фарбують косметику, волокна, шкіру й папір.^[1]

Застосування

На відміну від більшості червоних барвників, E123 не входить до жодної групи і в ЄС дозволений лише в таких продуктах:^[2]

• Ароматизовані вина типу «американо» й «біттер віно», напої «біттер сода». До 100 мг/л.^[2]
• Аперитиви на основі вина, міцні напої, алкогольні напої міцністю до 15%. До 30 мг/л.^[2]
• Рибна ікра (крім осетрової). До 30 мг/кг.^[2]

У безалкогольних напоях, солодощах, десертах і дитячому харчуванні E123 в ЄС не використовують.^[2] На етикетці його пишуть як «барвник E123» або «барвник амарант».^[3]

Користь для організму

Користі для здоров'я амарант не має: це синтетичний барвник без поживної цінності, потрібний лише для кольору.

Кілька уточнень, які часто плутають:

• Не рослина амарант. Насіння амаранту — корисна крупа, але барвник E123 з ним ніяк не пов'язаний.^[1]
• Не в звичайній їжі. В ЄС його майже неможливо зустріти поза аперитивами, міцними напоями й ікрою.^[2]
• Колір — лише колір. Рубіновий відтінок аперитиву не означає, що в ньому є ягоди чи трави.^[2]

Читайте:

Як зберегти здоров’я печінки: ефективні способи

Печінка працює безперервно, нейтралізуючи токсини та підтримуючи метаболізм. Саме від неї залежить баланс р...

Отже, E123 працює лише на зовнішній вигляд невеликого кола продуктів.

Шкода для організму

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) переоцінило амарант у 2010 році. Агентство встановило безпечну межу на основі дворічних досліджень і досліджень впливу на розмноження та розвиток.^[4]

Що відомо про ризики:

• Рак у щурів. Саме через досліди, у яких високі дози підвищували частоту пухлин у самиць щурів, амарант заборонили в США.^[1] У ЄС на ці дані зважили, встановивши дуже низьку безпечну межу.^[4]
• Діти отримують мало. Оскільки E123 дозволений переважно в алкогольних напоях, споживання дітей приблизно в 30 разів нижче за безпечну межу.^[4]
• Дорослі можуть перевищувати межу. За розрахунком EFSA, у найактивніших споживачів аперитивів і напоїв типу «американо» при максимальних дозволених рівнях споживання могло б бути до 6 разів вищим за безпечну межу.^[4]

Останній пункт стосується людей, які регулярно п'ють багато таких аперитивів. У цьому випадку головний ризик для здоров'я — сам алкоголь, а не барвник у ньому.

Що саме показали випробування FDA, через які амарант заборонили в США? У самиць щурів, які отримували високі дози, статистично значуще зростала частота злоякісних пухлин, а також частіше траплялося запалення жовчного міхура. До заборони барвник коштував промисловості близько 5 мільйонів доларів на рік.^[1] Європейські експерти оцінили ті самі старі дані інакше: замість заборони вони встановили дуже низьку безпечну межу й залишили барвник лише в продуктах, які не їдять щодня.^[4][2]

Читайте:

Алкоголізм: розлад вживання алкоголю

Алкогольна залежність — це не просто звичка пити. Це хвороба, яка поступово змінює людину, змушує її нехтуват...

Найголовніше: при помірному вживанні продуктів з E123 межі безпеки не перевищуються, а в ЄС його застосування обмежене кількома нішевими продуктами.^[4][2]

Регулювання

У ЄС E123 дозволений Регламентом (ЄС) № 1333/2008 лише в ароматизованих винах, аперитивах, міцних напоях та ікрі.^[2]

Допустиме добове споживання (ДДС) — кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. Для амаранту EFSA у 2010 році встановило ДДС 0,15 мг на 1 кг маси тіла. Для дорослого вагою 70 кг це близько 10 мг на день.^[4]

Що це означає на практиці? У біттерах і аперитивах на основі вина амаранту може бути до 30 мг/л, у вині типу «американо» — до 100 мг/л. Келих аперитиву на 100 мл із максимальним вмістом 30 мг/л дає 3 мг барвника, а ДДС дорослого вагою 70 кг — близько 10 мг. Тож три-чотири келихи на день уже наближають людину до межі, а з напоями на 100 мг/л — навіть один-два.^[2][4] Саме тому EFSA вказало на можливе перевищення в дорослих, які регулярно п'ють такі напої.