Ще сто років тому в багатьох гірських і віддалених від моря регіонах світу збільшена щитоподібна залоза — зоб — була звичною картиною, а деякі діти народжувалися з важкою розумовою відсталістю й глухотою. Причиною виявилася нестача йоду в ґрунті, воді, а через це й у їжі. Рішення знайшли просте й дешеве: додавати йод у кухонну сіль. Йодування солі стало одним з найуспішніших заходів громадського здоров'я, але дефіцит йоду досі залишається найпоширенішою запобіжною причиною порушень розвитку мозку у світі[1].
Навіщо організму йод
Йод потрібен лише для одного, але дуже важливого: з нього щитоподібна залоза виробляє свої гормони, тироксин (T4) і трийодтиронін (T3). Цифри в назвах — це кількість атомів йоду в молекулі. Гормони щитоподібної залози регулюють обмін речовин, температуру тіла, роботу серця й м'язів, а під час вагітності й у перші роки життя — ріст і дозрівання мозку дитини[2].
Коли йоду не вистачає, гормонів утворюється менше. Гіпофіз намагається «підштовхнути» залозу, і та збільшується, формуючи зоб. Якщо нестача триває, розвивається гіпотиреоз — сповільнення всіх процесів в організмі[2].
Скільки йоду потрібно
Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) вважає достатнім для дорослих 150 мкг йоду на день, а для вагітних і жінок, які годують груддю, — 200 мкг[3]. Це мізерні кількості: 150 мкг — це 0,00015 г. За все життя людина потребує лише кількох грамів йоду. Верхня безпечна межа для дорослих в ЄС — 600 мкг на день[4].
Американські норми NIH розписані за віком і для вагітних та жінок, які годують груддю, трохи вищі[2]:
- діти до 6 місяців: 110 мкг;
- діти 7–12 місяців: 130 мкг;
- діти 1–8 років: 90 мкг;
- діти 9–13 років: 120 мкг;
- підлітки від 14 років і дорослі: 150 мкг;
- вагітні: 220 мкг;
- жінки, які годують груддю: 290 мкг.
Цифри різних установ дещо відрізняються, але логіка однакова: під час вагітності вироблення гормону T4 зростає приблизно на 50%, тож і йоду потрібно більше. Верхня безпечна межа за NIH для дорослих становить 1100 мкг на день[2].
Де шукати йод
Вміст йоду в продуктах сильно залежить від того, скільки йоду в ґрунті, морській воді чи кормі для тварин, тож цифри дуже приблизні. Найбільше йоду в морських водоростях, морській рибі й морепродуктах, помітна кількість — у молочних продуктах і яйцях. За даними NIH, порція тріски (85 г) може містити близько 150 мкг йоду, склянка молока — близько 85 мкг, яйце — близько 30 мкг, а морські водорості — від кількох десятків мікрограмів до кількох тисяч у порції[2].
Для більшості людей головним надійним джерелом залишається йодована сіль. А от морська, гімалайська чи кам'яна сіль зазвичай містять дуже мало йоду, якщо його не додали спеціально, — це варто перевіряти на етикетці[2].
Коротко: найнадійніші джерела йоду — йодована сіль, морська риба, молочні продукти й яйця; «модна» морська чи гімалайська сіль йоду майже не дає.
Читайте:
Вагітність: коли йод потрібен найбільше
Під час вагітності щитоподібна залоза матері працює за двох, а мозок дитини в перші місяці повністю залежить від материнських гормонів. Навіть помірна нестача йоду може позначитися на дитині. У великому британському дослідженні ALSPAC діти жінок з недостатнім рівнем йоду на початку вагітності частіше мали нижчі показники вербального інтелекту й читання у 8–9 років, ніж діти жінок з достатнім рівнем. І це в країні, яку вважають лише помірно йододефіцитною[5].
Тому вагітним і жінкам, які планують вагітність, потрібно особливо стежити за йодом: регулярно вживати йодовану сіль, молочні продукти й морську рибу, а про прийом вітамінів із йодом порадитися з лікарем[2].
Коротко: навіть помірна нестача йоду під час вагітності може позначитися на розвитку мозку дитини, тому вагітним варто обговорити з лікарем вітаміни з йодом.
Кому загрожує дефіцит
Крім вагітних і жінок, які годують груддю, ризик дефіциту йоду вищий у тих, хто[2]:
- не використовує йодовану сіль, наприклад віддає перевагу морській чи гімалайській;
- дотримується веганської дієти без морських продуктів, молочного й яєць (про веганську дієту);
- живе в регіонах з бідними на йод ґрунтами, зазвичай гірських і віддалених від моря;
- суттєво обмежує сіль, наприклад через підвищений тиск, і не отримує йод з молочних продуктів, риби чи яєць;
- при нестачі йоду ще й багато їсть продуктів-гойтрогенів, наприклад сирої капусти чи сої, які можуть трохи заважати щитоподібній залозі використовувати йод.
Щодо гойтрогенів: при достатньому надходженні йоду звичайні порції капусти, броколі чи соєвих продуктів щитоподібній залозі не шкодять.
Читайте:
Чим небезпечна нестача йоду
У дорослих тривала помірна нестача йоду найчастіше призводить до таких наслідків[2]:
- гіпотиреоз: обмін речовин сповільнюється, з'являються втома, мерзлякуватість, набір ваги;
- зоб: залоза збільшується, намагаючись компенсувати нестачу йоду, і часто це перша помітна ознака дефіциту;
- погіршення розумової й робочої працездатності через нестачу гормонів щитоподібної залози.
Найнебезпечніший тяжкий дефіцит йоду під час вагітності. Для плода він загрожує[2]:
- викиднем або мертвонародженням;
- затримкою росту плода;
- серйозними порушеннями розвитку нервової системи;
- кретинізмом: тяжким станом з інтелектуальною недостатністю, глухонімотою, спастичністю м'язів, низьким зростом і затримкою статевого дозрівання.
У немовлят і дітей навіть менш тяжка нестача йоду позначається на розвитку мозку[2]:
- інтелект (IQ) у середньому нижчий, ніж в однолітків, які отримують достатньо йоду;
- при хронічному помірному чи тяжкому дефіциті IQ знижується приблизно на 12–13,5 бала.
Як зрозуміти, що йоду бракує
Перевірити йод «у себе» складніше, ніж здається. Рівень йоду в сечі добре показує забезпеченість цілої групи людей, але в однієї людини він сильно коливається від дня до дня й залежить від того, що вона їла напередодні. Тому для однієї людини лікар орієнтується на симптоми, огляд шиї та аналізи гормонів щитоподібної залози[2]. Якщо шия збільшена, лікар зазвичай призначає ще й УЗД щитоподібної залози, щоб оцінити її розмір і будову[6].
Ознаки, які мають насторожити[7][6]:
- збільшення шиї, а при великому зобі ще й утруднене ковтання чи дихання, захриплість;
- утома, мерзлякуватість, набір ваги;
- сухість шкіри, закрепи;
- пригнічений настрій, труднощі з концентрацією й мисленням;
- нерегулярні або рясні менструації.
Більшість цих ознак є проявами гіпотиреозу, причиною якого може бути не лише нестача йоду, а й, наприклад, аутоімунний тиреоїдит.
Читайте:
Коли йоду забагато
Надлишок йоду теж може порушити роботу щитоподібної залози: у деяких людей він спричиняє гіпотиреоз, у інших — навпаки, гіпертиреоз (надмірну роботу залози), особливо в тих, хто вже має вузли чи аутоімунну хворобу залози[2]. Звичайною їжею перевищити безпечну межу важко. Ризик виникає через добавки з ламінарією (бурими водоростями), у яких йоду може бути в десятки разів більше за норму, через деякі ліки (наприклад, аміодарон) і рентгеноконтрастні речовини[2].
Ще одне джерело зайвого йоду: йодовмісні антисептики, як-от повідон-йод. В іранському дослідженні після того, як під час пологів повідон-йод замінили на хлоргексидин, частка новонароджених, яких повторно викликали на перевірку щодо вродженого гіпотиреозу, знизилася з 6,56% до 1,91%[8]. Надто великі дози йоду можуть спричинити й тиреоїдит, тобто запалення щитоподібної залози[2].
Симптоми надлишку йоду
Отруєння великою дозою йоду і тривале надмірне надходження йоду можуть проявлятися так[2][9]:
- металевий присмак у роті;
- печіння в роті, горлі й шлунку, біль у животі;
- нудота й блювання, діарея;
- болючість зубів і ясен, посилене слиновиділення, головний біль;
- висип на шкірі, зокрема вугроподібний (йододерма).
Якщо надлишок йоду спровокував гіпертиреоз, додаються його ознаки[10]:
- прискорене серцебиття;
- тривожність, дратівливість;
- підвищене потовиділення;
- втрата ваги, навіть коли апетит хороший.
Якщо такі симптоми з'явилися після добавок чи ліків з йодом, зверніться до лікаря, щоб перевірити роботу щитоподібної залози.
Таблетки йодиду калію — лише за сигналом влади
При аварії на атомній станції в повітря може потрапити радіоактивний йод, який накопичується в щитоподібній залозі. Таблетка йодиду калію, прийнята вчасно, «заповнює» залозу звичайним йодом і зменшує поглинання радіоактивного. Але ВООЗ наголошує: приймати її потрібно лише за офіційною вказівкою органів влади, у визначеній дозі й часі. Профілактичний прийом «про всяк випадок» не захищає й може зашкодити, особливо людям старше 40 років і з хворобами щитоподібної залози[11].
Коротко: надлишок йоду так само шкідливий для щитоподібної залози, як нестача; добавки з водоростями й таблетки йодиду калію без потреби не приймайте.
Чи потрібні добавки йоду
Для більшості людей, які вживають йодовану сіль, молочні продукти, яйця й рибу, окремі добавки йоду не потрібні. Вони можуть мати сенс для вагітних і жінок, які годують груддю, для веганів і для людей, які зовсім не їдять йодованої солі. Людям із хворобами щитоподібної залози, особливо з вузлами чи аутоімунним тиреоїдитом, приймати йод можна лише після консультації з ендокринологом[2]. У добавках йод зазвичай міститься у формі йодиду калію чи йодиду натрію, а деякі добавки складаються з ламінарії[2].
Читайте:
Взаємодія йоду з ліками
Великі дози йоду й таблетки йодиду калію можуть взаємодіяти з деякими ліками:
- тиреостатики (тіамазол, пропілтіоурацил): разом з великими дозами йоду їхня дія підсилюється, і може розвинутися гіпотиреоз[2];
- препарати літію, які призначають, зокрема, при біполярному розладі: вони самі пригнічують роботу щитоподібної залози, тому разом з йодидом калію зростає ризик гіпотиреозу[9];
- аміодарон, препарат для лікування аритмій: може спричинити як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз[12];
- йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для КТ і рентгенографії: можуть спричинити надлишок йоду в організмі й порушити роботу щитоподібної залози[13];
- інгібітори АПФ і калійзберігаючі діуретики: разом з йодидом калію підвищують ризик гіперкаліємії, тобто надлишку калію в крові[2].
Тому людям, які постійно приймають ліки або мають хвороби щитоподібної залози, перед початком прийому добавок з йодом слід порадитися з лікарем.
Поширені міфи про йод
- «Морська сіль корисніша, бо в ній багато йоду». Насправді морська й гімалайська сіль майже не містять йоду, якщо його не додали спеціально, а для профілактики дефіциту потрібна саме йодована сіль[2].
- «Чим більше йоду, тим краще для щитоподібної залози». Надлишок йоду так само може порушити роботу залози, як і нестача, особливо при вузлах чи аутоімунних хворобах[2].
- «Таблетку йоду варто випити заздалегідь, щоб захиститися від радіації». Йодид калію захищає лише тоді, коли його приймають за сигналом влади у визначений час, а профілактичний прийом «про запас» не допомагає й може зашкодити[11].
Підсумок
Йод потрібен організму в мікроскопічних кількостях, але без нього щитоподібна залоза не може виробляти гормони, а мозок дитини — нормально розвиватися. Дорослим потрібно 150 мкг на день, вагітним і жінкам, які годують груддю, — 200 мкг. Найнадійніші джерела — йодована сіль, морська риба, молочні продукти й яйця. Нестача найнебезпечніша під час вагітності, а надлишок, наприклад з добавок з ламінарією, також порушує роботу залози. Таблетки йодиду калію приймають лише за сигналом влади при радіаційній аварії.
Джерела13
- Огляд. Zimmermann MB. Iodine deficiency. Endocr Rev, 2009.
- Довідник. NIH Office of Dietary Supplements
- Настанова. EFSA
- Настанова. EFSA
- Дослідження. Bath SC. та ін. Effect of inadequate iodine status in UK pregnant women on cognitive outcomes in their children: results from the Avon Longitudinal Study of Parents and Children (ALSPAC). Lancet, 2013.
- Goitre. NHS.
- Underactive thyroid (hypothyroidism). NHS.
- Дослідження. Valizadeh M. та ін. Influence of topical iodine-containing antiseptics used during delivery on recall rate of congenital hypothyroidism screening program. J Pediatr Endocrinol Metab, 2017.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Overactive thyroid (hyperthyroidism) - Symptoms. NHS.
- Настанова. Iodine thyroid blocking: Guidelines for use in planning and responding to radiological and nuclear emergencies. World Health Organization.
- Огляд. Krausová A. Amiodarone-induced thyreopaties. Cas Lek Cesk, 2025.
- Огляд. Khudair A. та ін. Beyond thyroid dysfunction: the systemic impact of iodine excess. Front Endocrinol (Lausanne), 2025.




