Ще сто років тому в багатьох гірських і віддалених від моря регіонах світу збільшена щитоподібна залоза — зоб — була звичною картиною, а деякі діти народжувалися з важкою розумовою відсталістю й глухотою. Причиною виявилася нестача йоду в ґрунті, воді, а через це й у їжі. Рішення знайшли просте й дешеве: додавати йод у кухонну сіль. Йодування солі стало одним з найуспішніших заходів громадського здоров'я, але дефіцит йоду досі залишається найпоширенішою запобіжною причиною порушень розвитку мозку у світі[1].

Навіщо організму йод

Йод потрібен лише для одного, але дуже важливого: з нього щитоподібна залоза виробляє свої гормони, тироксин (T4) і трийодтиронін (T3). Цифри в назвах — це кількість атомів йоду в молекулі. Гормони щитоподібної залози регулюють обмін речовин, температуру тіла, роботу серця й м'язів, а під час вагітності й у перші роки життя — ріст і дозрівання мозку дитини[2].

Коли йоду не вистачає, гормонів утворюється менше. Гіпофіз намагається «підштовхнути» залозу, і та збільшується, формуючи зоб. Якщо нестача триває, розвивається гіпотиреоз — сповільнення всіх процесів в організмі[2].

Скільки йоду потрібно

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) вважає достатнім для дорослих 150 мкг йоду на день, а для вагітних і жінок, які годують груддю, — 200 мкг[3]. Це мізерні кількості: 150 мкг — це 0,00015 г. За все життя людина потребує лише кількох грамів йоду. Верхня безпечна межа для дорослих в ЄС — 600 мкг на день[4].

Американські норми NIH розписані за віком і для вагітних та жінок, які годують груддю, трохи вищі[2]:

  • діти до 6 місяців: 110 мкг;
  • діти 7–12 місяців: 130 мкг;
  • діти 1–8 років: 90 мкг;
  • діти 9–13 років: 120 мкг;
  • підлітки від 14 років і дорослі: 150 мкг;
  • вагітні: 220 мкг;
  • жінки, які годують груддю: 290 мкг.

Цифри різних установ дещо відрізняються, але логіка однакова: під час вагітності вироблення гормону T4 зростає приблизно на 50%, тож і йоду потрібно більше. Верхня безпечна межа за NIH для дорослих становить 1100 мкг на день[2].

Реклама

Де шукати йод

Вміст йоду в продуктах сильно залежить від того, скільки йоду в ґрунті, морській воді чи кормі для тварин, тож цифри дуже приблизні. Найбільше йоду в морських водоростях, морській рибі й морепродуктах, помітна кількість — у молочних продуктах і яйцях. За даними NIH, порція тріски (85 г) може містити близько 150 мкг йоду, склянка молока — близько 85 мкг, яйце — близько 30 мкг, а морські водорості — від кількох десятків мікрограмів до кількох тисяч у порції[2].

Для більшості людей головним надійним джерелом залишається йодована сіль. А от морська, гімалайська чи кам'яна сіль зазвичай містять дуже мало йоду, якщо його не додали спеціально, — це варто перевіряти на етикетці[2].

Коротко: найнадійніші джерела йоду — йодована сіль, морська риба, молочні продукти й яйця; «модна» морська чи гімалайська сіль йоду майже не дає.

Читайте:

Вагітність: коли йод потрібен найбільше

Під час вагітності щитоподібна залоза матері працює за двох, а мозок дитини в перші місяці повністю залежить від материнських гормонів. Навіть помірна нестача йоду може позначитися на дитині. У великому британському дослідженні ALSPAC діти жінок з недостатнім рівнем йоду на початку вагітності частіше мали нижчі показники вербального інтелекту й читання у 8–9 років, ніж діти жінок з достатнім рівнем. І це в країні, яку вважають лише помірно йододефіцитною[5].

Тому вагітним і жінкам, які планують вагітність, потрібно особливо стежити за йодом: регулярно вживати йодовану сіль, молочні продукти й морську рибу, а про прийом вітамінів із йодом порадитися з лікарем[2].

Коротко: навіть помірна нестача йоду під час вагітності може позначитися на розвитку мозку дитини, тому вагітним варто обговорити з лікарем вітаміни з йодом.

Кому загрожує дефіцит

Крім вагітних і жінок, які годують груддю, ризик дефіциту йоду вищий у тих, хто[2]:

  • не використовує йодовану сіль, наприклад віддає перевагу морській чи гімалайській;
  • дотримується веганської дієти без морських продуктів, молочного й яєць (про веганську дієту);
  • живе в регіонах з бідними на йод ґрунтами, зазвичай гірських і віддалених від моря;
  • суттєво обмежує сіль, наприклад через підвищений тиск, і не отримує йод з молочних продуктів, риби чи яєць;
  • при нестачі йоду ще й багато їсть продуктів-гойтрогенів, наприклад сирої капусти чи сої, які можуть трохи заважати щитоподібній залозі використовувати йод.

Щодо гойтрогенів: при достатньому надходженні йоду звичайні порції капусти, броколі чи соєвих продуктів щитоподібній залозі не шкодять.

Читайте:

Чим небезпечна нестача йоду

У дорослих тривала помірна нестача йоду найчастіше призводить до таких наслідків[2]:

  • гіпотиреоз: обмін речовин сповільнюється, з'являються втома, мерзлякуватість, набір ваги;
  • зоб: залоза збільшується, намагаючись компенсувати нестачу йоду, і часто це перша помітна ознака дефіциту;
  • погіршення розумової й робочої працездатності через нестачу гормонів щитоподібної залози.

Найнебезпечніший тяжкий дефіцит йоду під час вагітності. Для плода він загрожує[2]:

  • викиднем або мертвонародженням;
  • затримкою росту плода;
  • серйозними порушеннями розвитку нервової системи;
  • кретинізмом: тяжким станом з інтелектуальною недостатністю, глухонімотою, спастичністю м'язів, низьким зростом і затримкою статевого дозрівання.

У немовлят і дітей навіть менш тяжка нестача йоду позначається на розвитку мозку[2]:

  • інтелект (IQ) у середньому нижчий, ніж в однолітків, які отримують достатньо йоду;
  • при хронічному помірному чи тяжкому дефіциті IQ знижується приблизно на 12–13,5 бала.
Реклама

Як зрозуміти, що йоду бракує

Перевірити йод «у себе» складніше, ніж здається. Рівень йоду в сечі добре показує забезпеченість цілої групи людей, але в однієї людини він сильно коливається від дня до дня й залежить від того, що вона їла напередодні. Тому для однієї людини лікар орієнтується на симптоми, огляд шиї та аналізи гормонів щитоподібної залози[2]. Якщо шия збільшена, лікар зазвичай призначає ще й УЗД щитоподібної залози, щоб оцінити її розмір і будову[6].

Ознаки, які мають насторожити[7][6]:

  • збільшення шиї, а при великому зобі ще й утруднене ковтання чи дихання, захриплість;
  • утома, мерзлякуватість, набір ваги;
  • сухість шкіри, закрепи;
  • пригнічений настрій, труднощі з концентрацією й мисленням;
  • нерегулярні або рясні менструації.

Більшість цих ознак є проявами гіпотиреозу, причиною якого може бути не лише нестача йоду, а й, наприклад, аутоімунний тиреоїдит.

Читайте:

Коли йоду забагато

Надлишок йоду теж може порушити роботу щитоподібної залози: у деяких людей він спричиняє гіпотиреоз, у інших — навпаки, гіпертиреоз (надмірну роботу залози), особливо в тих, хто вже має вузли чи аутоімунну хворобу залози[2]. Звичайною їжею перевищити безпечну межу важко. Ризик виникає через добавки з ламінарією (бурими водоростями), у яких йоду може бути в десятки разів більше за норму, через деякі ліки (наприклад, аміодарон) і рентгеноконтрастні речовини[2].

Ще одне джерело зайвого йоду: йодовмісні антисептики, як-от повідон-йод. В іранському дослідженні після того, як під час пологів повідон-йод замінили на хлоргексидин, частка новонароджених, яких повторно викликали на перевірку щодо вродженого гіпотиреозу, знизилася з 6,56% до 1,91%[8]. Надто великі дози йоду можуть спричинити й тиреоїдит, тобто запалення щитоподібної залози[2].

Симптоми надлишку йоду

Отруєння великою дозою йоду і тривале надмірне надходження йоду можуть проявлятися так[2][9]:

  • металевий присмак у роті;
  • печіння в роті, горлі й шлунку, біль у животі;
  • нудота й блювання, діарея;
  • болючість зубів і ясен, посилене слиновиділення, головний біль;
  • висип на шкірі, зокрема вугроподібний (йододерма).

Якщо надлишок йоду спровокував гіпертиреоз, додаються його ознаки[10]:

Якщо такі симптоми з'явилися після добавок чи ліків з йодом, зверніться до лікаря, щоб перевірити роботу щитоподібної залози.

Таблетки йодиду калію — лише за сигналом влади

При аварії на атомній станції в повітря може потрапити радіоактивний йод, який накопичується в щитоподібній залозі. Таблетка йодиду калію, прийнята вчасно, «заповнює» залозу звичайним йодом і зменшує поглинання радіоактивного. Але ВООЗ наголошує: приймати її потрібно лише за офіційною вказівкою органів влади, у визначеній дозі й часі. Профілактичний прийом «про всяк випадок» не захищає й може зашкодити, особливо людям старше 40 років і з хворобами щитоподібної залози[11].

Коротко: надлишок йоду так само шкідливий для щитоподібної залози, як нестача; добавки з водоростями й таблетки йодиду калію без потреби не приймайте.

Чи потрібні добавки йоду

Для більшості людей, які вживають йодовану сіль, молочні продукти, яйця й рибу, окремі добавки йоду не потрібні. Вони можуть мати сенс для вагітних і жінок, які годують груддю, для веганів і для людей, які зовсім не їдять йодованої солі. Людям із хворобами щитоподібної залози, особливо з вузлами чи аутоімунним тиреоїдитом, приймати йод можна лише після консультації з ендокринологом[2]. У добавках йод зазвичай міститься у формі йодиду калію чи йодиду натрію, а деякі добавки складаються з ламінарії[2].

Читайте:

Взаємодія йоду з ліками

Великі дози йоду й таблетки йодиду калію можуть взаємодіяти з деякими ліками:

  • тиреостатики (тіамазол, пропілтіоурацил): разом з великими дозами йоду їхня дія підсилюється, і може розвинутися гіпотиреоз[2];
  • препарати літію, які призначають, зокрема, при біполярному розладі: вони самі пригнічують роботу щитоподібної залози, тому разом з йодидом калію зростає ризик гіпотиреозу[9];
  • аміодарон, препарат для лікування аритмій: може спричинити як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз[12];
  • йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для КТ і рентгенографії: можуть спричинити надлишок йоду в організмі й порушити роботу щитоподібної залози[13];
  • інгібітори АПФ і калійзберігаючі діуретики: разом з йодидом калію підвищують ризик гіперкаліємії, тобто надлишку калію в крові[2].

Тому людям, які постійно приймають ліки або мають хвороби щитоподібної залози, перед початком прийому добавок з йодом слід порадитися з лікарем.

Поширені міфи про йод

  • «Морська сіль корисніша, бо в ній багато йоду». Насправді морська й гімалайська сіль майже не містять йоду, якщо його не додали спеціально, а для профілактики дефіциту потрібна саме йодована сіль[2].
  • «Чим більше йоду, тим краще для щитоподібної залози». Надлишок йоду так само може порушити роботу залози, як і нестача, особливо при вузлах чи аутоімунних хворобах[2].
  • «Таблетку йоду варто випити заздалегідь, щоб захиститися від радіації». Йодид калію захищає лише тоді, коли його приймають за сигналом влади у визначений час, а профілактичний прийом «про запас» не допомагає й може зашкодити[11].

Підсумок

Йод потрібен організму в мікроскопічних кількостях, але без нього щитоподібна залоза не може виробляти гормони, а мозок дитини — нормально розвиватися. Дорослим потрібно 150 мкг на день, вагітним і жінкам, які годують груддю, — 200 мкг. Найнадійніші джерела — йодована сіль, морська риба, молочні продукти й яйця. Нестача найнебезпечніша під час вагітності, а надлишок, наприклад з добавок з ламінарією, також порушує роботу залози. Таблетки йодиду калію приймають лише за сигналом влади при радіаційній аварії.

Джерела13
  1. Огляд. Zimmermann MB. Iodine deficiency. Endocr Rev, 2009.
  2. Довідник. NIH Office of Dietary Supplements
  3. Настанова. EFSA
  4. Настанова. EFSA
  5. Дослідження. Bath SC. та ін. Effect of inadequate iodine status in UK pregnant women on cognitive outcomes in their children: results from the Avon Longitudinal Study of Parents and Children (ALSPAC). Lancet, 2013.
  6. Goitre. NHS.
  7. Underactive thyroid (hypothyroidism). NHS.
  8. Дослідження. Valizadeh M. та ін. Influence of topical iodine-containing antiseptics used during delivery on recall rate of congenital hypothyroidism screening program. J Pediatr Endocrinol Metab, 2017.
  9. Довідник. NCBI Bookshelf
  10. Overactive thyroid (hyperthyroidism) - Symptoms. NHS.
  11. Настанова. Iodine thyroid blocking: Guidelines for use in planning and responding to radiological and nuclear emergencies. World Health Organization.
  12. Огляд. Krausová A. Amiodarone-induced thyreopaties. Cas Lek Cesk, 2025.
  13. Огляд. Khudair A. та ін. Beyond thyroid dysfunction: the systemic impact of iodine excess. Front Endocrinol (Lausanne), 2025.