У 1949 році австралійський психіатр Джон Кейд опублікував коротку статтю: солі літію заспокоювали пацієнтів у стані маніакального збудження[1]. Так почалася історія препарату, який і сьогодні залишається основою лікування біполярного розладу[2]. А в останні роки літій привернув увагу науковців і з іншого боку: виявилося, що його крихітні кількості є в питній воді, і вчені почали з'ясовувати, чи впливають вони на здоров'я. Щоб не плутатися, варто розглянути ці дві історії окремо.
Літій як ліки: що доведено
Як препарат літій (літію карбонат) призначає психіатр насамперед для лікування біполярного розладу, а іноді — разом з іншими засобами при тяжкій депресії[2]. Його ефективність підтверджена рандомізованими дослідженнями. Метааналіз таких досліджень показав, що тривалий прийом літію зменшує ризик нових загострень біполярного розладу приблизно на третину, особливо маніакальних епізодів[3].
Ще важливіше, що літій знижує ризик самогубства. В огляді 48 рандомізованих досліджень за участю понад 6600 людей із розладами настрою на літії самогубств було значно менше, ніж на плацебо, і менше було смертей загалом[4].
Чому ліки й літій із води — різні історії
Ефект літію як ліків досягається при цілком певній концентрації в крові, яку лікар підбирає й регулярно перевіряє. Дози препарату незрівнянно більші за ту кількість літію, що надходить із водою та їжею[2]. Для порівняння: у Данії середній вміст літію у водогінній воді становить близько 11–12 мкг на літр[5].
Тому результати лікування не можна переносити на мікродози. Те, що препарат допомагає людям із біполярним розладом, ще не означає, що слідові кількості літію корисні для всіх. Цю гіпотезу перевіряють окремо, і відповідь поки неповна. До того ж офіційно літій не вважають незамінним мікроелементом: норми його споживання не встановлено, а хвороби, спричиненої нестачею літію в харчуванні, у людей не описано.
Що відомо про мікродози літію
Вміст літію в питній воді дуже різниться залежно від місцевості, і це дає змогу порівнювати здоров'я людей у різних регіонах. Метааналіз 15 таких досліджень показав: там, де у воді більше літію, самогубств у середньому менше[6]. Однак у великому заздалегідь зареєстрованому дослідженні в Швейцарії, яке охопило 1043 громади за 40 років, такого зв'язку не знайшли[7].
Схожа картина з деменцією. У датському загальнонаціональному дослідженні понад 73 тисяч людей із деменцією і понад 733 тисяч людей без неї ті, хто роками пив воду з вищим вмістом літію, рідше хворіли, хоча зв'язок був нелінійним і на нього могли впливати інші особливості місця проживання[5].
Найцікавіші нові дані опубліковано в 2025 році в журналі Nature. У зразках мозку людей із помірними когнітивними порушеннями, які передують хворобі Альцгеймера, серед усіх металів зменшеним виявився саме рівень літію. У мишей нестача літію в раціоні прискорювала зміни, характерні для хвороби Альцгеймера, а особлива сіль літію — оротат літію — цьому запобігала[8].
Чи корисні мікродози літію для мозку? Дослідження регіонів дають суперечливі результати, а найсильніші докази отримано на мишах. Для людей доказів поки мало. Це перспективний напрям, але поки що не підстава приймати літій для профілактики.
Коротко: мікродози літію можуть виявитися важливими для мозку, і вчені активно це вивчають, але даних поки недостатньо для рекомендацій.
Читайте:
Чому з літієм треба бути обережним
Головна особливість літію — вузький терапевтичний діапазон: доза, яка лікує, лише трохи менша за ту, що отруює. Тому людям, які приймають літій, регулярно перевіряють його рівень у крові, а також роботу нирок і щитоподібної залози[2].
Літій виводиться з організму лише нирками, і нирки «плутають» його з натрієм. Через це рівень літію в крові зростає, коли людина втрачає рідину чи сіль: при зневодненні, спеці, блюванні, діареї або різкому обмеженні солі. Підвищують його й деякі поширені ліки: нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен), тіазидні сечогінні, інгібітори АПФ і сартани[2].
Гостре отруєння, коли одноразово проковтнули багато літію, проявляється нудотою, блюванням і діареєю. Хронічне, яке трапляється найчастіше, — сонливістю, грубим тремтінням рук, нечіткою мовою, хиткістю ходи, м'язовою слабкістю й збудженням. Тривалий прийом літію може також порушувати здатність нирок концентрувати сечу: людина багато п'є й часто мочиться. Тяжке отруєння лікують у лікарні, іноді за допомогою гемодіалізу[2].
Якщо ви приймаєте літій
Не змінюйте різко кількість солі в раціоні й не обмежуйте рідину, особливо в спеку чи під час хвороби з блюванням або діареєю. Не приймайте ібупрофен та інші знеболювальні цієї групи без погодження з лікарем і попереджайте кожного лікаря, що приймаєте літій. Сонливість, тремтіння рук, хиткість ходи чи нечітка мова — привід терміново звернутися по допомогу[2].
Читайте:
А як щодо добавок
Оротат літію продається як харчова добавка, а після публікацій про літій і хворобу Альцгеймера інтерес до нього зріс. Важливо розуміти, що така добавка — не те саме, що лікування літієм: її дія на людей не перевірена в клінічних дослідженнях, а результати Nature отримано на мишах[8]. Водночас ризики літію — вузький діапазон безпеки й взаємодії з поширеними ліками — нікуди не зникають[2]. Тому приймати літій самостійно, без лікаря, не варто, особливо людям із хворобами нирок і тим, хто приймає сечогінні чи знеболювальні.
Коротко: лікувальна дія належить препарату літію під наглядом лікаря, а добавки з літієм — це самолікування з реальними ризиками.
Підсумок
Літій — водночас ліки й мікроелемент, і ці дві ролі не варто плутати. Як препарат він понад 70 років допомагає при біполярному розладі: доведено зменшує загострення й ризик самогубства. Але діє він лише в лікувальних дозах і має вузький діапазон безпеки, тому лікування завжди супроводжують аналізи, а зневоднення, нестача солі та деякі ліки можуть спричинити отруєння. Мікрокількості літію з води вивчають у зв'язку з самогубствами, деменцією та хворобою Альцгеймера; дані цікаві, але поки суперечливі й частково отримані на мишах. Тому самостійно приймати добавки літію не варто.
Джерела8
- Огляд. CADE JF. Lithium salts in the treatment of psychotic excitement. Med J Aust, 1949.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Мета-аналіз. Geddes JR. та ін. Long-term lithium therapy for bipolar disorder: systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Am J Psychiatry, 2004.
- Мета-аналіз. Cipriani A. та ін. Lithium in the prevention of suicide in mood disorders: updated systematic review and meta-analysis. BMJ, 2013.
- Дослідження. Kessing LV. та ін. Association of Lithium in Drinking Water With the Incidence of Dementia. JAMA Psychiatry, 2017.
- Мета-аналіз. Memon A. та ін. Association between naturally occurring lithium in drinking water and suicide rates: systematic review and meta-analysis of ecological studies. Br J Psychiatry, 2020.
- Дослідження. Pichler EM. та ін. Too early to add lithium to drinking water? No association between lithium and suicides in a pre-registered Swiss study. J Affect Disord, 2024.
- Дослідження. Aron L. та ін. Lithium deficiency and the onset of Alzheimer's disease. Nature, 2025.