Людина худне, хоча їсть як завжди або навіть більше. Серце раптом починає калатати, руки тремтять, у кімнаті постійно спекотно, а сон стає поверхневим. Усе це можна списати на стрес чи втому, але за таким набором нерідко стоїть одна причина — щитоподібна залоза, яка виробляє забагато гормонів. Цей стан називають гіпертиреозом, і він трапляється приблизно в однієї людини зі ста[1].

Що відбувається в організмі

Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Їх можна порівняти з педаллю газу: вони задають швидкість, з якою клітини витрачають енергію, впливають на температуру тіла, частоту серцебиття і роботу кишківника. Кількість гормонів регулює гіпофіз за допомогою тиреотропного гормону (ТТГ): коли гормонів мало, він «підганяє» залозу, коли багато — пригальмовує[1].

При гіпертиреозі ця система зламується: залоза виробляє забагато гормонів, і педаль газу виявляється натиснутою до упору. Лікарі розрізняють ще ширше поняття — тиреотоксикоз, тобто будь-який надлишок гормонів у крові. Він буває й тоді, коли залоза не працює надмірно: наприклад, коли із запаленої залози виходить запас уже готових гормонів або коли людина приймає завелику дозу левотироксину[2]. Ця різниця важлива, бо від неї залежить лікування.

Як це відчувається

Оскільки гормони впливають майже на кожну клітину, симптоми гіпертиреозу розкидані по всьому тілу. Найпомітніше страждає серце: пульс стає частим, а іноді нерівним, може підвищуватися тиск. Прискорений обмін речовин «спалює» більше енергії, тому людина худне навіть при доброму апетиті, а тіло виробляє зайве тепло — звідси пітливість, тепла волога шкіра й погана переносимість спеки[1].

Нервова система теж працює «на взводі»: тремтять пальці, з'являються дратівливість, тривога й безсоння, а м'язи швидко втомлюються. Прискорюється й кишківник — випорожнення стають частішими, у частини людей виникає діарея. У жінок місячні можуть ставати мізернішими або нерегулярними. Щитоподібна залоза іноді збільшується, утворюючи зоб, а при хворобі Грейвса можуть з'явитися ще й зміни очей: випинання, сухість, біль чи двоїння[1].

Важлива деталь: у літніх людей гіпертиреоз часто виглядає зовсім не так яскраво. Замість тремтіння й метушливості в них переважають слабкість, втома, апатія чи порушення ритму серця, тому хворобу легко пропустити[1].

Коротко: серцебиття, схуднення, пітливість, тремтіння й безсоння — це наслідки одного й того самого прискорення обміну речовин; у літніх людей ознаки можуть бути стертими.

Реклама

Звідки береться надлишок гормонів

Щоб зрозуміти, як лікувати гіпертиреоз, лікарю спочатку потрібно з'ясувати, чому гормонів стало забагато. Причин кілька, і вони працюють по-різному[1].

Найчастіша — хвороба Грейвса. Це аутоімунний стан: імунна система помилково виробляє антитіла, які імітують ТТГ і змушують усю залозу працювати без зупинки. Ті самі антитіла можуть уражати тканини навколо очей, тому саме при цій хворобі виникає тиреоїдна хвороба очей[3].

Друга група причин — активні вузли. Окремий вузол або кілька вузлів у збільшеній залозі починають виробляти гормони самостійно, не зважаючи на сигнали гіпофіза.

Третя — тиреоїдит, запалення залози, наприклад після вірусної інфекції чи пологів. Тут залоза не виробляє нових гормонів, а просто «випускає» запас уже готових із пошкоджених клітин. Такий гіпертиреоз зазвичай минає сам за кілька тижнів чи місяців, і ліки, що блокують утворення гормонів, при ньому не допомагають[2].

Нарешті, гіпертиреоз можуть спровокувати зовнішні чинники: надлишок йоду (з добавок, водоростей, йодовмісного контрасту для обстежень чи препарату аміодарон) або завелика доза левотироксину, яку людина приймає з приводу гіпотиреозу. Дуже рідко причиною буває пухлина гіпофіза[1].

Окремо варто знати про ліки, здатні збити роботу щитоподібної залози. Крім аміодарону, це літій, який приймають при біполярному розладі, інтерферон альфа, а також деякі сучасні протипухлинні препарати: інгібітори тирозинкіназ та інгібітори контрольних точок[4]. Якщо на тлі такого лікування з'явилися серцебиття, схуднення чи тремтіння рук, про це треба сказати лікарю, який призначив препарат.

Зовсім рідко надлишок гормонів спричиняють пухлини, розташовані далеко від шиї. При струмі яєчника, особливому різновиді тератоми, у пухлині є тканина щитоподібної залози, яка сама виробляє гормони. А хоріокарцинома й міхуровий занос у жінок та германогенні пухлини яєчка в чоловіків утворюють багато хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ), гормону, схожого на ТТГ, і він підстьобує залозу[4].

Читайте:

Кому варто бути уважнішим

Гіпертиреоз частіше трапляється в жінок і в людей, старших за 60 років. Ризик вищий, якщо хвороби щитоподібної залози є в близьких родичів, якщо людина курить чи вживає інші нікотинові продукти, а також протягом шести місяців після вагітності[1]. Різниця між статями чимала: у великому дослідженні в англійському містечку Віккем гіпертиреоз у жінок виявляли приблизно вдесятеро частіше, ніж у чоловіків[4].

Оскільки хвороба Грейвса аутоімунна, вона частіше трапляється в людей з іншими аутоімунними захворюваннями, за яких імунна система атакує власні тканини організму:

  • цукровий діабет 1 типу, за якого імунітет руйнує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін[1];
  • перніціозна анемія: організм не може засвоїти вітамін B12 з їжі, тому розвивається анемія з утомою й слабкістю[1];
  • первинна недостатність надниркових залоз[1];
  • ревматоїдний артрит: у великому дослідженні понад 3000 людей з аутоімунними хворобами щитоподібної залози він виявився найчастішою супутньою хворобою і траплявся в 3,15% пацієнтів із хворобою Грейвса[5];
  • системний червоний вовчак: у тому самому дослідженні ризик цієї хвороби в людей із хворобою Грейвса або тиреоїдитом Хашимото був вищим більш ніж у 10 разів[5];
  • синдром Шегрена, за якого імунітет уражає слинні й слізні залози, через що сохне в роті та очах: генетичний аналіз пов'язує його з обома аутоімунними хворобами щитоподібної залози, причому з тиреоїдитом Хашимото цей зв'язок двобічний[6].

Синдром Тернера, генетичний стан у жінок, за якого бракує однієї X-хромосоми або її частини, теж часто згадують поруч із хворобами щитоподібної залози. Проте метааналіз 45 досліджень показав, що при ньому значно частіше розвивається аутоімунний тиреоїдит (приблизно в кожної п'ятої пацієнтки), а хвороба Грейвса трапляється так само часто, як і в решти людей[7].

Наявність такого діагнозу не означає, що гіпертиреоз обов'язково розвинеться, але привід уважніше ставитися до симптомів є.

Як лікар знаходить причину

Оскільки серцебиття чи схуднення бувають і при інших станах, за самопочуттям діагноз не ставлять. Лікар розпитує про симптоми й ліки, оглядає шию, перевіряє пульс, тремтіння рук і очі, а потім призначає аналізи[8].

Першим зазвичай визначають ТТГ. При гіпертиреозі він знижений: гіпофіз «бачить» надлишок гормонів і намагається пригальмувати залозу. Далі перевіряють вільні Т4 і Т3 — при гіпертиреозі один або обидва показники підвищені. Якщо ТТГ знижений, а Т4 і Т3 ще в нормі, говорять про субклінічний гіпертиреоз[1].

Коли надлишок гормонів підтверджено, починається пошук причини. Аналіз на антитіла до рецептора ТТГ допомагає підтвердити хворобу Грейвса[3]. Якщо відповідь неочевидна, лікар може призначити сцинтиграфію — дослідження, яке показує, наскільки активно залоза захоплює радіоактивний індикатор: при хворобі Грейвса й активних вузлах захоплення високе, при тиреоїдиті чи прийомі гормону ззовні — низьке. На знімку видно й те, як розподілена активність: при хворобі Грейвса залоза захоплює індикатор рівномірно, а при токсичній аденомі «світиться» одна ділянка на тлі приглушеної решти тканини[4]. УЗД роблять не всім, а насамперед тоді, коли під час огляду знаходять вузол[8].

Читайте:

Реклама

Як лікують: від швидкого полегшення до остаточного рішення

Лікування підбирають з огляду на причину, вік, вагітність, інші хвороби й побажання самої людини. Зазвичай воно складається з двох кроків: спершу полегшити симптоми, а потім вплинути на джерело надлишку гормонів[9].

Бета-адреноблокатори швидко зменшують серцебиття, тремтіння й нервозність. Вони не впливають на кількість гормонів, але допомагають почуватися краще, поки діють інші методи[1].

Антитиреоїдні препарати — тіамазол і пропілтіоурацил — заважають залозі виробляти нові гормони. Через те, що в організмі ще є запас гормонів, ефект з'являється не одразу, а через кілька тижнів чи місяців. При хворобі Грейвса тіамазол зазвичай приймають 12–18 місяців, і в частини людей хвороба після цього затихає, тож ліки можна відмінити[3]. Увесь цей час потрібні контрольні аналізи.

На тлі тіамазолу чи пропілтіоурацилу раптова температура і сильний біль у горлі можуть означати небезпечне падіння кількості лейкоцитів. Жовта шкіра, темна сеча, сильна слабкість або біль у животі можуть свідчити про ураження печінки. У таких випадках не приймайте наступну дозу, доки терміново не порадитеся з лікарем і не здасте аналізи[1].

Радіоактивний йод має цікаву історію. 31 березня 1941 року американський лікар Сол Герц уперше використав його для лікування хвороби щитоподібної залози, і відтоді цей метод став одним із головних[10]. Ідея проста: щитоподібна залоза захоплює йод, тож радіоактивний йод, прийнятий у капсулі чи рідині, накопичується саме в ній і поступово руйнує надмірно активні клітини. Більшості людей вистачає однієї дози, близько 10% потрібна друга[2]. Наслідком майже завжди стає гіпотиреоз, але його легко контролювати щоденним прийомом левотироксину[1]. Радіойод не застосовують під час вагітності й годування грудьми, а при активній хворобі очей він може погіршити її перебіг[3].

Операцію розглядають рідше: при великому зобі, підозрілому вузлі, тяжкій хворобі очей або коли інші методи не підходять. Якщо гормони виробляє один вузол (токсична аденома), зазвичай достатньо видалити лише ту частку залози, де він розташований. Таку операцію називають гемітиреоїдектомією, і вона дає дуже добрі результати[4]. Після видалення всієї залози левотироксин приймають пожиттєво. Серед ризиків — пошкодження нерва, що керує голосовими зв'язками, і прищитоподібних залоз, які підтримують рівень кальцію[1].

Коротко: бета-адреноблокатори швидко полегшують симптоми, антитиреоїдні ліки гальмують утворення гормонів, а радіойод чи операція вирішують проблему остаточно, найчастіше ціною гіпотиреозу, який легко лікувати.

Чи допоможе дієта

Звичайна їжа не лікує гіпертиреоз, а от великі дози йоду здатні його погіршити. Тому не варто приймати таблетки йоду, ламінарію чи інші добавки з водоростями без узгодження з лікарем. Повідомляйте лікарю й про рослинні засоби: жоден із них не довів, що лікує гіпертиреоз, а склад і доза таких продуктів бувають непередбачуваними[1].

Безйодна дієта — окрема історія. Її призначають лише на короткий час перед деякими процедурами з радіоактивним йодом і лише за вказівкою лікаря, тож самостійно починати її не потрібно.

Якщо лікар таку дієту призначив, на цей час зазвичай відмовляються від таких продуктів[11]:

  • йодованої та морської солі й страв, де її багато;
  • морепродуктів: риби, креветок, устриць та інших молюсків, а також водоростей, зокрема ламінарії й норі; у сушених водоростях буває від 16 до майже 3000 мкг йоду на грам[12], а одна порція запеченої тріски (85 г) містить близько 146 мкг[12];
  • молока, сиру, йогурту, вершкового масла, морозива й молочного шоколаду; кількість йоду в молоці залежить від того, чи отримували корови йодовані добавки і чи обробляли їх та доїльне обладнання йодовмісними антисептиками[12];
  • яєць, насамперед жовтків[11].

Коротко: спеціальна дієта не лікує гіпертиреоз, але добавок із йодом і водоростями варто уникати без поради лікаря.

Читайте:

Гіпертиреоз під час вагітності

Вагітність вимагає особливої обережності, бо лікування має бути безпечним і для матері, і для дитини. Легкий гіпертиреоз інколи потребує лише частих аналізів. Якщо ліки потрібні, лікар підбирає найменшу дієву дозу, а в першому триместрі зазвичай надає перевагу пропілтіоурацилу[3]. Радіоактивний йод протипоказаний, а операцію, якщо вона неминуча, найчастіше проводять у другому триместрі[13].

Без лікування тяжкий гіпертиреоз підвищує ризик викидня, передчасних пологів (до 37-го тижня), низької ваги дитини, прееклампсії (небезпечного підвищення тиску в пізні терміни вагітності) та серцевої недостатності в матері. При хворобі Грейвса антитіла матері можуть проходити через плаценту й впливати на щитоподібну залозу дитини, тому під час вагітності за потреби перевіряють і їх[14].

Таке трапляється рідко, але тоді гіпертиреоз може розвинутися в самої дитини ще в утробі або після народження. У малюка частішає серцебиття, аж до серцевої недостатності, він погано набирає вагу й стає дратівливим, а збільшена щитоподібна залоза може тиснути на трахею й заважати дихати[14]. Утім, найчастіше такий гіпертиреоз у новонародженого тимчасовий. В одному дослідженні 76 дітей, чиї матері мали хворобу Грейвса, його виявили в п'ятьох (6,6%), і в усіх він минув; захворіли лише діти тих матерів, у яких аналіз на антитіла до рецептора ТТГ був позитивним або сумнівним[15].

Чим небезпечний гіпертиреоз без лікування

Робота «на підвищених обертах» не минає безслідно. Серце, яке роками б'ється частіше, може зірватися у фібриляцію передсердь — порушення ритму, що підвищує ризик інсульту, а згодом розвивається серцева недостатність. Надлишок гормонів прискорює й руйнування кісткової тканини, що загрожує остеопорозом[1].

Найнебезпечніше ускладнення — тиреотоксичний криз: рідкісне, але загрозливе для життя різке загострення. Висока температура, дуже частий пульс, блювання, сплутаність свідомості чи непритомність потребують негайної медичної допомоги[1].

Хороша новина в тому, що за правильно підібраного лікування гіпертиреоз зазвичай вдається контролювати. Аналізи продовжують робити й після лікування, бо функція залози з часом може змінитися, а дозу ліків інколи доводиться коригувати.

Підсумок

Гіпертиреоз — це стан, коли щитоподібна залоза виробляє забагато гормонів і весь організм працює на підвищених обертах: частішає серцебиття, людина худне, пітніє, тремтить і погано спить. Найчастіша причина — аутоімунна хвороба Грейвса, рідше — активні вузли, тиреоїдит або надлишок йоду чи гормональних ліків. Діагноз підтверджують аналізами ТТГ, Т4 і Т3, а причину з'ясовують за антитілами й іноді сцинтиграфією. Лікування поєднує швидке полегшення симптомів бета-адреноблокаторами з впливом на джерело гормонів — антитиреоїдними препаратами, радіоактивним йодом чи операцією. Вагітність, температура й біль у горлі на тлі ліків та ознаки тиреотоксичного кризу потребують швидкого звернення до лікаря.

Джерела15
  1. Довідник. Hyperthyroidism (Overactive Thyroid). NIDDK.
  2. Довідник. Hyperthyroidism. American Thyroid Association.
  3. Настанова. Kahaly GJ. та ін. 2018 European Thyroid Association Guideline for the Management of Graves' Hyperthyroidism. Eur Thyroid J, 2018.
  4. Довідник. NCBI Bookshelf
  5. Дослідження. Boelaert K. та ін. Prevalence and relative risk of other autoimmune diseases in subjects with autoimmune thyroid disease. Am J Med, 2010.
  6. Дослідження. Zhao M. та ін. Identifying the Genetic Association Between Sjogren's Syndrome and Autoimmune Thyroid Disease: A Bidirectional Two-Sample Mendelian Randomization Study. Int J Rheum Dis, 2024.
  7. Мета-аналіз. Hwang S. та ін. Global prevalence of autoimmune diseases in turner syndrome: a systematic review and meta-analysis. Ann Med, 2025.
  8. Настанова. Recommendations | Thyroid disease: assessment and management | Guidance | NICE.
  9. Настанова. МОЗ України
  10. Огляд. Fahey FH. та ін. Celebrating eighty years of radionuclide therapy and the work of Saul Hertz. J Appl Clin Med Phys, 2021.
  11. Low Iodine Diet. American Thyroid Association.
  12. NIH Office of Dietary Supplements
  13. Довідник. Hyperthyroidism in Pregnancy. American Thyroid Association.
  14. Довідник. Thyroid Disease & Pregnancy. NIDDK.
  15. Дослідження. Muñoz Pérez T. та ін. [Characterization of children born to mothers with Graves' disease]. Andes Pediatr, 2021.