Коли дослідники порівняли понад 6000 мешканців двох округів у провінції Шеньсі в Китаї, рівень селену в крові яких відрізнявся майже вдвічі, виявилося, що захворювання щитоподібної залози в районі з низьким вмістом селену траплялися в 30,5% людей, а в районі з достатнім лише у 18%. Вищий рівень селену був пов'язаний із меншою ймовірністю аутоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу, субклінічного гіпотиреозу та збільшення залози[1]. Наш організм не здатен виробляти селен самостійно, тому єдиним джерелом є їжа або добавки. Більшість людей отримує його достатньо з раціону, але є групи, яким загрожує нестача: люди з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування або підвищеними потребами[2].
Як селен впливає на щитоподібну залозу
Щитоподібна залоза є головним «сховищем» селену в організмі дорослої людини: концентрація селену в ній вища, ніж у будь-якому іншому органі[2]. Він потрібен для обміну тиреоїдних гормонів. Від рівня селену залежить, наскільки ефективно гормони переходять в активну форму, а також здатність залози захищатися від ушкоджень: селенопротеїни захищають клітини щитоподібної залози від пероксиду водню (у побуті «перекис»), який утворюється під час синтезу гормонів[3].
Якщо селену недостатньо, з часом зростає ризик низки захворювань[1]:
- Гіпотиреоз: знижена активність щитоподібної залози.
- Субклінічний гіпотиреоз: початковий етап гормонального дисбалансу.
- Аутоімунний тиреоїдит Хашимото: імунітет атакує власну щитоподібну залозу.
- Зоб: видиме збільшення залози. Нестача селену разом із нестачею йоду може сприяти розвитку зоба та гіпотиреозу[4].
- Рак щитоподібної залози: зв'язок із селеном вивчають, але він поки не доведений; великі клінічні дослідження не показали, що добавки селену знижують ризик раку загалом[2].
- Хвороба Грейвса: аутоімунне захворювання з надмірним виробленням гормонів. При легкій формі ураження очей у хворих на хворобу Грейвса прийом селену протягом 6 місяців поліпшував якість життя й уповільнював прогресування хвороби[5].
Селен тісно пов'язаний із йодом, ще одним критично важливим мікроелементом для щитоподібної залози. Йод входить до складу самих гормонів, а селенозалежні ферменти дейодинази перетворюють гормон тироксин (Т4) на активний трийодтиронін (Т3) або, навпаки, інактивують його. Саме тому для роботи гормональної системи потрібні обидва елементи[3].
Окрім щитоподібної залози, селен підтримує багато інших процесів: селенопротеїни беруть участь у синтезі ДНК, потрібні для репродуктивної функції, захищають від інфекцій і від окисного ушкодження, яке спричиняють вільні радикали[2].
Селен і аутоімунний тиреоїдит
Аутоімунний тиреоїдит Хашимото є хронічним запальним захворюванням, за якого імунна система помилково атакує клітини щитоподібної залози. Залоза поступово ушкоджується, її функція знижується, і згодом це може призвести до гіпотиреозу, тобто недостатнього вироблення гормонів[6].
Багато дослідників звернули увагу на селен як на можливий засіб, що впливає на активність аутоімунного процесу при тиреоїдиті Хашимото.
Систематичний огляд і метааналіз 2016 року[7] оцінив, чи знижують добавки селену рівень антитіл до щитоподібної залози. Зокрема, вивчали антитіла до тиреопероксидази (TPOAb) і до тиреоглобуліну (TgAb) через три, шість і дванадцять місяців після початку приймання селену.
Учасників розділили на дві підгрупи. Першу склали люди з діагностованим тиреоїдитом, які вже отримували левотироксин, тобто замісну гормональну терапію. Другу склали пацієнти, які ще не отримували цього лікування.
Результати показали цікаву динаміку. У першій групі, яка поєднувала левотироксин із селеном, рівень TPOAb знижувався вже через три місяці, і цей ефект зберігався через шість і дванадцять місяців. Рівень TgAb знижувався повільніше, лише після року прийому[7].
У другій групі, де левотироксин не застосовували, селен також знижував TPOAb, але тільки на третьому місяці, а надалі ефект не зберігався. TgAb у цій підгрупі знижувався вже на третьому місяці, але не через шість чи дванадцять місяців. Автори оцінили якість доказів як низьку, а учасники, що приймали селен, дещо частіше повідомляли про побічні ефекти[7].
Ці результати свідчать, що селен може зменшувати активність аутоімунного процесу при тиреоїдиті Хашимото, найпомітніше в людей, які одночасно отримують левотироксин. Втім, автори підкреслюють: чи впливає зниження антитіл на самопочуття і перебіг хвороби, ще треба довести[7]. Новіший метааналіз 35 досліджень 2024 року показав, що селен знижував TPOAb незалежно від гормональної терапії, а в людей без неї також трохи знижував ТТГ, і побічні ефекти траплялися не частіше, ніж у контрольних групах[8].
Що варто знати про дефіцит селену
Дефіцит селену означає, що організм отримує менше селену, ніж потрібно для життєво важливих процесів. Така ситуація трапляється нечасто, але може бути актуальною для окремих груп людей[2].
До групи підвищеного ризику належать люди з порушеним всмоктуванням поживних речовин або підвищеною потребою в мікроелементах:
- Серйозні захворювання шлунково-кишкового тракту, наприклад хвороба Крона: за даними метааналізу 20 досліджень, у людей із запальними хворобами кишківника рівень селену нижчий, ніж у здорових, особливо при хворобі Крона[9].
- Операції на шлунку, зокрема шунтування: за даними метааналізу 9 досліджень, через рік після баріатричної операції дефіцит селену мали 16% пацієнтів, а через два роки 2%[10].
- Проживання в регіонах, де ґрунти бідні на селен, а отже і місцеві продукти містять його мало[2].
- Хронічний гемодіаліз (штучна ниркова терапія)[2].
- Інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)[2].
У таких ситуаціях рівень селену може знизитися настільки, що з'являються клінічні наслідки: слабший захист від інфекцій, порушення роботи щитоподібної залози, гірший захист клітин від окисного стресу і навіть хвороби серця. Крайній прояв дефіциту, хвороба Кешана, є ураженням серцевого м'яза, яке описали в районах Китаю з дуже бідними на селен ґрунтами[2].
Симптоми нестачі селену
Нестача селену не завжди помітна одразу. Специфічних ознак у неї мало: при тривалому парентеральному харчуванні дефіцит проявлявся болем і чутливістю м'язів[4], а після баріатричних операцій описані слабкість, ураження м'язів і серця та млявість[10]. Багато симптомів, які зазвичай приписують нестачі селену, насправді є ознаками зниженої функції щитоподібної залози, до якої може призвести дефіцит[6]:
- Проблеми із зачаттям: селен потрібен для репродуктивної функції[2], а добавки селену можуть поліпшувати якість сперми[11].
- Випадіння волосся або стоншення волосся.
- Хронічна втома.
- Небажаний набір ваги.
- Ослаблений імунітет, що проявляється частими застудами або інфекціями[2].
- Ускладнене мислення, повільна концентрація, млявість.
Щоб дізнатися, чи справді організму бракує селену, можна зробити аналіз крові. Рівень у плазмі чи сироватці 8 мікрограмів на децилітр (мкг/дл) або вище вважається достатнім[2]. Водночас цей тест не входить до стандартного обстеження при захворюваннях щитоподібної залози і доступний не всюди; його призначають переважно при підозрі на дефіцит або передозування[4].
Аналіз волосся і нігтів: погляд у минуле
На відміну від аналізу крові, який показує поточний стан, дослідження волосся або нігтів дає уявлення про вміст селену протягом тривалого часу, за місяці чи роки[2]. Це можливо тому, що селен накопичується в тканинах під час їхнього росту.
- Волосся: оскільки волосся росте в середньому на 1 см на місяць, сегмент довжиною 6 см відображає стан організму приблизно за останні пів року[12].
- Нігті: нігті, особливо на ногах, ростуть повільніше, тому можуть містити інформацію про баланс селену за ще довший період, іноді до року[2].
Такі методи корисні, коли потрібно оцінити, як змінювався рівень селену з часом, особливо при підозрі на хронічний дефіцит або якщо результати інших тестів суперечливі. Втім, систематичний огляд дійшов висновку, що даних для оцінки надійності аналізу волосся й нігтів на селен поки недостатньо[13].
Джерела селену
Селен природно міститься в багатьох продуктах, його додають до деяких збагачених продуктів, а також випускають у вигляді харчових добавок, окремо або в складі полівітамінів[2].
У їжі й добавках селен трапляється у двох основних формах:
- Органічний селен (селенометіонін, селеноцистеїн): засвоюється дуже добре, до приблизно 90%[2]; за даними огляду, біодоступність органічних форм вища, ніж неорганічних[14].
- Неорганічний селен (селенат, селеніт): також засвоюється значною мірою, але дещо гірше за органічний[14]. Раніше вважали, що з селеніту засвоюється лише близько половини, але за сучасними оцінками всі основні форми, від селенометіоніну до селеніту й селенату, засвоюються до приблизно 90%[2].
Найкращими джерелами селену є продукти тваринного й рослинного походження:
- Бразильські горіхи: одне з найбагатших природних джерел; в 28 г (6–8 горіхів) 544 мкг селену[2].
- Морепродукти: креветки, сардини, тунець, лосось, палтус. У 85 г жовтоперого тунця 92 мкг, у сардинах 45 мкг, у креветках 42 мкг[2]; у 100 г приготованого палтуса 55,4 мкг[15], лосося 41,4 мкг[16].
- М'ясо: яловичина, печінка, шинка, свинина. У 85 г яловичого стейку 37 мкг, яловичої печінки 28 мкг, шинки 24 мкг[2].
- Птиця: курятина, індичка; у 85 г індички 26 мкг, курятини 22 мкг[2].
- Яйця: близько 15 мкг в одному великому яйці[2].
- Хліб і злакові продукти: у скибці цільнозернового хліба 8 мкг, у склянці вареного бурого рису 12 мкг[2].
- Насіння: особливо соняшника, у 100 г якого 53 мкг селену[17]; у гарбузовому насінні його значно менше, 9,4 мкг на 100 г[18].
Крім участі в роботі щитоподібної залози, селену приписують й інші переваги для здоров'я. Регулярне споживання могло б сприяти:
- Регуляції рівня цукру в крові: такий ефект селену вивчали, але за даними парасолькового огляду метааналізів високе споживання селену, навпаки, може бути пов'язане з вищим ризиком діабету 2 типу[11].
- Зниженню ризику деяких онкологічних захворювань: докази обмежені; у дослідженні SELECT 200 мкг селену на добу не знизили ризику раку простати. Кокранівський огляд 2018 року не знайшов помітного впливу добавок на захворюваність і смертність від раку[2].
- Підтримці серцево-судинного здоров'я: клінічні дослідження не підтверджують, що добавки селену знижують ризик серцево-судинних хвороб, особливо в здорових людей[2].
- Уповільненню вікових змін когнітивних функцій: у дослідженні PREADVISE прийом 200 мкг селену на добу протягом 5,4 року не зменшив кількості нових випадків хвороби Альцгеймера й деменції[2].
Скільки селену потрібно на день?
Рекомендована добова норма залежить від віку та фізіологічного стану[2]:
- 55 мкг на добу для підлітків і дорослих від 14 років.
- 60 мкг для вагітних.
- 70 мкг для жінок, які годують грудьми.
Ці показники враховують загальне надходження селену з їжі та добавок. Безпечною верхньою межею для дорослих Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) вважає 255 мкг селену на день (у США — 400 мкг), і перевищувати її не слід, щоб уникнути токсичних ефектів[2].
Хоча добові норми загальні, реальна потреба в селені залежить від стану здоров'я, харчування та способу життя. Щоб визначити індивідуальну дозу, краще порадитися з лікарем.
Надлишок селену в організмі
Як і з багатьма мікроелементами, надмірне споживання селену може бути небезпечним. Організму потрібна лише невелика кількість цього мінералу, а надлишок спричиняє отруєння, яке називають селенозом[2].
Прояви надлишку бувають різними. Найпоширеніші симптоми[2]:
- Часниковий запах із рота: характерна ознака токсичного рівня селену; запах може мати і піт[19].
- Металевий присмак у роті: ще одна нетипова ознака отруєння.
- Випадіння волосся та ламкість нігтів: наслідок хронічного передозування; нігті можуть навіть відпадати.
- Нудота, діарея, висип на шкірі: неспецифічні, але поширені реакції.
- Втома, дратівливість: можливі сигнали перевантаження організму.
- Порушення роботи нервової системи: при гострому отруєнні можливі тяжкі неврологічні симптоми, тремор, запаморочення, біль у м'язах, а в тяжких випадках ураження серця й нирок[2]; слабкість теж належить до ознак надлишку[19]. При тривалому надлишку описано оніміння й поколювання в кистях і стопах, знижену чутливість кінцівок[20].
Особливої уваги заслуговують бразильські горіхи як одне з найконцентрованіших природних джерел селену. Оскільки в 28 г, тобто 6–8 горіхах, міститься 544 мкг селену[2], один горіх може давати до 90 мкг, тобто понад 160% добової норми. Регулярне вживання великої кількості таких горіхів легко може перевищити безпечну межу.
Селен корисний, але його надлишок спричиняє проблеми. Варто не перевищувати рекомендовану добову норму і стежити, з яких продуктів і добавок він надходить.
Добавки з селеном: користь і обмеження
У яких випадках вони можуть бути корисними?
- При встановленому дефіциті: якщо аналізи показують знижений рівень селену, а в людини є аутоімунне захворювання щитоподібної залози, добавки можуть знизити рівень антитіл[8]. При легкій офтальмопатії Грейвса шестимісячний курс селену зменшував ураження очей[5].
- У разі потреби в підтримці: окремі дослідження вказують, що в районах із бідними на селен ґрунтами достатнє його надходження пов'язане з меншою частотою гіпотиреозу та зоба[1]. Утім, ці дані отримано в спостережному дослідженні, яке не перевіряло дію добавок.
У чому полягають ризики?
- Токсичність при нормальному або високому рівні: якщо селену й так достатньо, додатковий прийом може спричинити побічні ефекти, від легких до небезпечних[2], а високе споживання може бути пов'язане з ризиком діабету 2 типу[11].
- Відсутність чітких протоколів: добавки знижують антитіла, але в систематичних оглядах не змінювали рівень ТТГ у тих, хто вже лікується, і якість життя[2]. Загальновизнаних рекомендацій щодо рутинного приймання селену при аутоімунних хворобах щитоподібної залози немає, тож кожен випадок розглядають індивідуально.
Читайте:
Зверніться до лікаря, якщо у вас з'явилися втома, набір ваги, стоншення волосся, мерзлякуватість чи проблеми із зачаттям: це можуть бути ознаки гіпотиреозу, які варто перевірити аналізами на ТТГ та гормони щитоподібної залози[6]. Порадьтеся з лікарем і перед тим, як почати приймати добавки селену, особливо якщо ви вже лікуєтеся від захворювання щитоподібної залози. Повідомте лікаря, якщо після прийому добавок з'явилися часниковий запах із рота, металевий присмак, випадіння волосся, ламкість нігтів, нудота чи блювання[19].
Коротко: селен знижує рівень антитіл при тиреоїдиті Хашимото, але адекватне споживання для дорослих за EFSA становить лише 70 мкг на добу, а безпечна межа 255 мкг (у США — 55 і 400 мкг), тому добавки варто приймати тільки після оцінки лікаря[2].
Підсумок
Селен є незамінним мікроелементом для щитоподібної залози, імунної системи, репродуктивної функції та загального самопочуття. Його дефіцит пов'язаний із вищим ризиком захворювань щитоподібної залози, але й надлишок не менш небезпечний. Найкращий підхід полягає в балансі: якщо ви харчуєтеся різноманітно, то з великою ймовірністю отримуєте достатньо селену з їжі. Якщо виникають сумніви, краще оцінити рівень селену аналізами й порадитися з лікарем, перш ніж починати приймати добавки.
Джерела20
- Дослідження. Wu Q. та ін. Low Population Selenium Status Is Associated With Increased Prevalence of Thyroid Disease. J Clin Endocrinol Metab, 2015.
- NIH Office of Dietary Supplements
- Огляд. Köhrle J. Selenium, Iodine and Iron-Essential Trace Elements for Thyroid Hormone Synthesis and Metabolism. Int J Mol Sci, 2023.
- Selenium Deficiency - Nutrition. MSD Manual Professional Edition.
- Дослідження. Marcocci C. та ін. Selenium and the course of mild Graves' orbitopathy. N Engl J Med, 2011.
- Hypothyroidism (Underactive Thyroid). NIDDK.
- Мета-аналіз. Wichman J. та ін. Selenium Supplementation Significantly Reduces Thyroid Autoantibody Levels in Patients with Chronic Autoimmune Thyroiditis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Thyroid, 2016.
- Мета-аналіз. Huwiler VV. та ін. Selenium Supplementation in Patients with Hashimoto Thyroiditis: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Clinical Trials. Thyroid, 2024.
- Мета-аналіз. Liu S. та ін. Selenium deficiency in inflammatory bowel disease: A comprehensive meta-analysis. Heliyon, 2024.
- Мета-аналіз. Shahmiri SS. та ін. Selenium Deficiency After Bariatric Surgery, Incidence and Symptoms: a Systematic Review and Meta-Analysis. Obes Surg, 2022.
- Мета-аналіз. Wang P. та ін. Selenium intake and multiple health-related outcomes: an umbrella review of meta-analyses. Front Nutr, 2023.
- Дослідження. Kirschbaum C. та ін. Hair as a retrospective calendar of cortisol production-Increased cortisol incorporation into hair in the third trimester of pregnancy. Psychoneuroendocrinology, 2009.
- Мета-аналіз. Ashton K. та ін. Methods of assessment of selenium status in humans: a systematic review. Am J Clin Nutr, 2009.
- Огляд. Hadrup N. та ін. Absorption, distribution, metabolism and excretion (ADME) of oral selenium from organic and inorganic sources: A review. J Trace Elem Med Biol, 2021.
- fdc.nal.usda.gov
- fdc.nal.usda.gov
- fdc.nal.usda.gov
- fdc.nal.usda.gov
- Selenium Oral Supplements. Cleveland Clinic.
- alnbs.adph.state.al.us
