Мозолі та натоптні: причини, лікування, профілактика

Дослідники з Гарварду та Хемніца порівняли підошви людей у Кенії та США, які зазвичай ходять босоніж, із підошвами тих, хто носить взуття. У босоногих натоптні виявилися товщими й твердішими, проте відчували вони дотики до стопи під час ходьби так само добре. Взуття з м'якою підошвою захищає ціною чутливості, а загрубіла шкіра такої ціни не вимагає^[1]. Виходить, власну підошву еволюція видала нам задовго до першої шевської майстерні.

Проблеми починаються, коли такий захист виростає не там: під тісним черевиком, на «кісточці» великого пальця, між пальцями. Тоді мозолі й натоптні болять, тріскаються, змінюють ходу, а в людей із цукровим діабетом можуть стати початком виразки. Потовщення шкіри від тиску й тертя є нормальною захисною реакцією, проблемою воно стає тоді, коли розростається настільки, що саме спричиняє біль^[2].

Що таке мозоль (нагнітка)

Мозоль (у побуті ще кажуть «нагнітка») утворюється від постійного тиску або тертя: зовнішній, роговий шар шкіри потовщується, щоб захистити глибші тканини^[2]. Найчастіше мозолі з'являються на стопах, пальцях ніг і руках. Серйозними вони бувають рідко, але можуть боліти^[3].

Мозоль у вузькому значенні слова є маленьким круглим ущільненням із чіткими межами, часто з щільним ядром у центрі. Саме ядро відрізняє мозоль від натоптня і спричиняє біль при натисканні^[2]. Найчастіше такі мозолі сидять зверху і збоку на пальцях ніг, де кістка тисне на шкіру зсередини^[4].

Натоптень (медична назва «омозолілість») є більшою, розлитою ділянкою огрубілої шкіри приблизно однакової товщини і без чітких меж. Він утворюється на підошві під головками плеснових кісток, на п'ятах, а також на долонях і пальцях рук^[2]. Натоптень зазвичай менш чутливий до дотику, ніж шкіра навколо, але в ньому можуть з'являтися болючі тріщини. Невелике ущільнення шкіри на підошві вважають нормою^[5].

Ці утворення захищають шкіру. Біль, тріщини й інфекція з'являються тоді, коли причину тиску не усунули і ущільнення росте далі. У тісному черевику товстий мозоль сам підвищує тиск, тож коло замикається: більше тиску, більше мозоля^[2].

Типи мозолів

Мозолі розрізняють за будовою і місцем, де вони виникають. Лікарі виокремлюють тверді, м'які та зернисті мозолі, а окремо від них натоптні^[5].

• Сухі (тверді) мозолі: найпоширеніший тип, суха рогова маса з твердим ядром у центрі. Найчастіше вони з'являються на зовнішньому боці мізинця стопи і на тильному боці суглобів малих пальців^[2]. У побуті до сухих мозолів зараховують і натоптні на підошвах і долонях. Біль буває не завжди: деякі мозолі спершу не турбують і починають боліти лише тоді, коли потовщуються^[5].
• М'які мозолі: виникають між пальцями ніг, найчастіше між четвертим і п'ятим, де шкіра постійно волога від поту, зокрема при надмірному потовиділенні. Вони білуваті або сіруваті, на дотик м'які, ніби гумові, бо шкіра розмокла^[2][5]. Такі мозолі дуже болючі^[2]. Рідини всередині них немає: «мокрим» чи «водяним» мозолем у побуті називають пухир від тертя, і це окремий стан, про який ідеться нижче.
• Стрижневі мозолі: так у побуті називають тверді мозолі з глибоким щільним ядром. Ядро складається з ущільненого рогового шару і тисне вглиб, тому мозоль болить, як камінчик у взутті^[2]. На підошві такий мозоль легко сплутати з підошовною бородавкою: мозоль болить переважно від тиску зверху, бородавка ж сильніше болить, коли її стискають з боків^[2].
• Зернисті (насіннєві) мозолі: дрібні щільні вузлики на підошві, завбільшки із зернятко^[5]. Вони з'являються на ділянках із постійним навантаженням, наприклад під пальцями або на п'ятах.

Коротко: мозоль має щільне ядро і болить при натисканні, натоптень ширший і майже нечутливий, а «водяний мозоль» насправді є пухирем, і лікують його інакше.

Причини виникнення

Мозолі утворюються через гіперкератоз. Клітини зовнішнього шару шкіри у відповідь на постійний тиск чи тертя працюють активніше, і роговий шар потовщується^[2]. Найчастіше до цього призводять тісне або невідповідне взуття, деформації стопи і висока фізична активність^[6]. Сам гіперкератоз хворобою шкіри не є, це наслідок механічного навантаження. Тому, коли навантаження усунути, мозоль зазвичай зникає сам^[2].

Мозолі на руках

Мозолі на руках з'являються в людей, чия робота чи хобі пов'язані з постійним тертям або тиском на ті самі ділянки шкіри^[3]. Найпоширеніші причини:

• Письмо ручкою або олівцем (так званий «мозоль письменника» на середньому пальці)
• Підіймання важкої ваги (мозолі від тренувань)^[3]
• Робота з інструментами, наприклад молотком або лопатою
• Фізична праця на будівництві чи в сільському господарстві
• Гра на музичних інструментах: у гітаристів натоптні утворюються на кінчиках пальців^[4]

Усі ці заняття щодня тиснуть на одну й ту саму ділянку шкіри, і вона поступово ущільнюється.

Мозолі на ногах

На ногах мозолі виникають не рідше. Серед причин:

• Тривала ходьба, біг (особливо на великі відстані) або багатогодинне стояння^[5]
• Спорт із навантаженням на стопи, як-от теніс або баскетбол
• Ходьба босоніж по твердих поверхнях: у людей, які часто ходять без взуття, натоптні товщі й твердіші^[1]
• Ожиріння: за систематичним оглядом, у людей з ожирінням тиск на підошву вищий у ділянці п'яти, середньої і передньої частини стопи^[7]
• Тісне, вузьке взуття, взуття не за розміром і високі підбори^[3]; у тих, хто часто ходить на підборах, натоптні з'являються на подушечках стопи^[5]
• Надто вільне взуття, у якому стопа ковзає і треться об шви; погано розташований шов чи строчка всередині черевика теж можуть натерти мозоль^[2]
• Взуття без шкарпеток або шкарпетки, що збиваються в складки^[3][5]
• Неправильна хода через деформації стопи, наприклад плоскостопість, або перенесення ваги на внутрішній чи зовнішній край стопи^[5]
• Стоншення жирової подушки на підошві з віком^[3]

Найчастіше мозолі утворюються на п'ятах, під пальцями та в інших місцях, де шкіра зазнає найбільшого тиску або тертя.

Читайте:

Біль у стопах: причини, симптоми, лікування

Біль у стопах буває в людей будь-якого віку, бо ноги щодня несуть вагу всього тіла. Місце болю часто підказує й...

Супутні стани

Деякі стани підвищують імовірність мозолів або роблять їх небезпечнішими:

• Вроджена пахіоніхія є рідкісним спадковим захворюванням шкіри та нігтів. Його типова тріада: сильний хронічний біль у підошвах, вогнищеве потовщення шкіри підошов і долонь (кератодермія) та потовщені, деформовані нігті^[8]. Біль буває настільки сильним, що заважає ходити, а лікування поки зводиться до зміни способу життя і механічного зняття ущільнень; невеликій частині пацієнтів допомагають ретиноїди всередину^[8].
• Цукровий діабет: при діабеті часто розвивається діабетична нейропатія, тобто ураження нервів, через яке стопи втрачають чутливість. Людина може не помітити тріщину чи потертість. Натоптень на підошві в такому разі вважають передвиразковим ураженням, і міжнародна настанова з профілактики виразок стопи радить лікувати кожне таке ураження^[9]. Зняття натоптня фахівцем знижує піковий тиск на підошву^[10], а без догляду зростає ризик виразок і діабетичної стопи.
• Плоскостопість та інші деформації стопи змінюють розподіл ваги під час ходьби і створюють додатковий тиск на ділянки, не пристосовані до такого навантаження^[5].
• Вальгусна деформація великого пальця стопи (hallux valgus): у побуті її називають «кісточкою». Великий палець відхиляється до інших пальців, головка першої плеснової кістки випинається збоку стопи і треться об взуття, тож тут легко утворюються мозолі^[5].
• Молоткоподібний палець: другий, третій чи четвертий палець стопи зігнутий у середньому суглобі, і цей суглоб треться об верх взуття. Це одна з найчастіших причин твердих і м'яких мозолів^[2].

Симптоми мозолів

Мозоль зазвичай легко впізнати на око: лікар ставить діагноз під час огляду, аналізи не потрібні^[5]. Залежно від типу мозоля і стадії можуть бути такі ознаки:

• Ущільнена, товста шкіра: жовтувата або сірувата, суха, рівна чи трохи піднесена. Найтовща вона там, де тиск найбільший^[2].
• Тиск і біль: мозоль може боліти при дотику і під час ходьби, від легкого дискомфорту до гострого болю при натисканні. Особливо це стосується мозолів на підошвах і пальцях^[5].
• Суха, потріскана або лущена шкіра: у натоптнях можуть з'являтися тріщини, і вони бувають болючими^[5]. Як і при сухій шкірі з інших причин, тріщинам запобігає регулярне зволоження^[3].
• Пухир із рідиною: з'являється від сильного тертя, особливо у вологому взутті. Це маленька кишенька з прозорою рідиною під шаром шкіри^[11].
• Труднощі під час рухів: мозолі на стопах можуть змінити ходу і вибір взуття^[2], а на руках заважають тримати предмети.
• Почервоніння і набряк: легке почервоніння навколо мозоля буває від подразнення. Якщо ж мозоль кровить, із нього виділяється гній чи рідина або біль сильний і заважає звичним справам, потрібен лікар: інфікований мозоль може потребувати антибіотиків^[3].
• Тривалий дискомфорт: поки причину не усунули, мозоль росте далі, і дискомфорт може перейти в біль^[5].

Ознаки залежать від типу мозоля, розміру і місця. Якщо за три тижні домашнього догляду поліпшення немає, мозоль варто показати лікарю^[3].

Домашні засоби для лікування мозолів

Більшість мозолів і натоптнів лікують без операцій: правильне взуття, устілки й накладки перерозподіляють тиск, а коли причину усунуто, ущільнення зазвичай зникає^[6]. Головне завдання: зменшити біль, запобігти ускладненням і прибрати те, що натерло мозоль.

Людям із цукровим діабетом, проблемами кровообігу чи ослабленим імунітетом, а також людям похилого віку лікувати мозолі самостійно не радять: при цих станах проблема зі стопою швидко стає серйозною, тож мозоль краще показати лікарю або подологу (фахівцю з хвороб стоп)^[3].

Загальні засоби для лікування мозолів

Ці методи підходять для мозолів на будь-якій частині тіла: вони допомагають зняти ороговілу шкіру і не дають їй нарости знову.

• Зміна взуття: широке, зручне, на низькому підборі й м'якій підошві, яке ніде не тре^[3].
• Захист мозолів: м'які накладки у формі бублика (мозоль опиняється в отворі посередині), силіконові ковпачки на пальці, роздільники між пальцями^[4]. Силіконові ковпачки ще й поступово виділяють мінеральну олію, яка пом'якшує загрубілу шкіру^[2].
• Лікувальні пластирі: пластирі для мозолів із саліциловою кислотою розм'якшують ущільнення, щоб його легше було зняти. У британському рандомізованому дослідженні з 202 учасниками через 3 місяці мозоль повністю зник у 34% тих, хто користувався такими пластирями, і в 21% після звичайного зрізання скальпелем. Мозолі після пластирів довше не поверталися, і біль був меншим^[12]. Пластирі в цьому дослідженні застосовували під наглядом подолога.

Лікування сухих мозолів (натоптнів)

Сухі мозолі й натоптні спершу розм'якшують, а потім поступово знімають шар за шаром:

• Замочити мозоль у теплій воді: тримайте його у воді 5–10 хвилин або доти, доки шкіра не розм'якне^[4].
• Очищення пемзою: змочіть пемзу в теплій воді й обережно зніміть мертву шкіру круговими або бічними рухами. Не знімайте забагато: так можна дійти до живої шкіри і спричинити кровотечу та інфекцію^[4]. Замість пемзи підійде пилка для стоп^[3].
• Замочування в розчині магнію сульфату (англійська, або епсомська, сіль): такі ванночки радять часто, проте досліджень, які показали б їхню перевагу над звичайною теплою водою, немає. Для розм'якшення перед пемзою чи пилкою достатньо теплої води^[3].
• Щоденне зволоження: лосьйон або крем із саліциловою кислотою, лактатом амонію чи сечовиною поступово пом'якшує тверді мозолі й натоптні^[4]. Для сечовини є й вагомі докази: у метааналізі 12 рандомізованих досліджень креми з нею краще за звичайну кремову основу зменшували сухість шкіри стоп у людей із діабетом за 4 тижні^[13].
• Кератолітичні креми: спеціальні креми для мозолів без рецепта з часом розм'якшують і зменшують ущільнення. Концентровані засоби наносять точно на мозоль: потрапляючи на здорову шкіру навколо, вони її пошкоджують^[5].
• Паста з харчової соди: популярний домашній рецепт із соди, води й кількох крапель лимонного соку, який наносять на ніч під шкарпетку або рукавичку. Досліджень цього засобу немає, тож перевагу варто віддати перевіреним методам: теплій воді, пемзі та крему із сечовиною.

Лікування мокрих мозолів (пухирів)

Те, що в побуті називають «мокрим» або «водяним» мозолем, медики називають пухирем від тертя. Він захищає пошкоджену шкіру і зазвичай загоюється сам приблизно за тиждень^[11].

• Не проколювати пухир: рідина і шкіра над нею захищають ранку від інфекції. Великий або дуже болючий пухир лікар може проколоти стерильною голкою^[11].
• Чистота: обережно промийте шкіру водою з милом і промокніть насухо, а перш ніж торкатися пухиря, що лопнув, вимийте руки^[11]. Пероксид водню (у побуті «перекис») для цього не потрібен: на тканини ранки він діє неоднозначно і може пошкоджувати клітини та гальмувати рух клітин шкіри, які затягують ранку^[14].
• Захист від тертя: накрийте пухир м'яким пластирем або пов'язкою з подушечкою. Гідроколоїдний пластир створює вологе середовище, захищає пухир, зменшує біль і пришвидшує загоєння^[11].
• Засоби для загоєння: для дрібних ранок часто радять декспантенол. Огляди показують користь для поверхневих ран, хоча їх готували за участі виробника^[15]. Антибіотики потрібні лише тоді, коли пухир інфікований, і призначає їх лікар^[11].
• Взуття: не носіть взуття і не користуйтеся інструментом, які натерли пухир, доки шкіра не загоїться^[11].

Якщо пухир лопнув, дійте обережно, щоб уникнути інфекції і не загальмувати загоєння:

• Не видаляти клаптики шкіри: шкіру над пухирем, що лопнув, не здирають і не обрізають; краї, що залишилися, теж не колупають^[11]. Вона прикриває ранку, поки під нею наростає нова шкіра.
• Дати рідині стекти і промити: спершу дайте рідині стекти, потім обережно промийте ділянку теплою водою з милом^[11].
• Накласти пов'язку: закрийте ранку пластирем або пов'язкою, щоб захистити від бруду й тертя^[11].

Стежте за станом ранки. Інфікований пухир гарячий на дотик і наповнений зеленим чи жовтим гноєм, шкіра навколо червоніє, хоча на темній шкірі це помітити важче. Без лікування інфекція може поширитися на шкіру, як при бактеріальному целюліті, або в кров. З такими ознаками, а також коли пухирі постійно повертаються, з'являються без причини чи в незвичних місцях (на повіках, у роті, на статевих органах), слід звернутися до лікаря^[11].

Засоби з саліциловою кислотою при діабеті

Якщо у вас цукровий діабет, не застосовуйте без лікаря засоби від мозолів, що містять саліцилову кислоту. Через знижену чутливість і гірший кровообіг кислота може спричинити опік або виразку, яку людина вчасно не відчує^[2]. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить людям із діабетом узагалі не лікувати мозолі й натоптні самостійно^[3]. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) вимагає писати на упаковках таких засобів: не застосовувати при діабеті, поганому кровообігу, а також на подразненій, почервонілій чи інфікованій шкірі^[16].

Коротко: при діабеті мозоль на стопі лікує подолог або лікар; кислота чи лезо вдома тут можуть закінчитися виразкою.

Лікування мозоля зі стрижнем

Мозолі зі стрижнем є твердими мозолями з глибоким щільним ядром. Болять вони сильніше за звичайні, бо ядро тисне вглиб, на чутливі тканини^[2].

Міф: у мозоля є «корінь», який треба витягти, інакше мозоль виросте знову. Насправді: стрижень складається з ущільненого рогового шару шкіри і є захисною реакцією на тиск, живого кореня в ньому немає^[2]. Мозоль повертається, коли залишається причина, наприклад тісне взуття чи деформація пальця^[5].

Методи лікування:

• Видалення у фахівця: найнадійніше звернутися до подолога або лікаря. Фахівець зрізає ущільнення спеціальним лезом і видаляє ядро, і людина відчуває майже повне полегшення; м'яка накладка подовжує цей ефект^[2]. Зрізати чи вирізати мозоль самостійно не можна: це легко закінчується порізом і інфекцією^[3][5].
• Кислотні засоби: пластирі й рідини із саліциловою кислотою поступово розм'якшують мозоль. Для мозолів і натоптнів застосовують пластирі з 12–40% кислоти й рідини на основі колодію з 12–17,6%^[17]. Пластир зазвичай міняють кожні 48 годин, курс триває до 14 днів, а перед нанесенням мозоль можна на 5 хвилин розпарити в теплій воді^[16]. Кислота руйнує і здорову шкіру, тому людям із нейропатією та ослабленим імунітетом таких засобів радять уникати^[2].
• Замочування та механічне видалення: ноги чи руки розпарюють у теплій воді, іноді з содою або морською сіллю, і знімають частину ороговілої шкіри^[3]. Після цього мозоль обережно обробляють пемзою або пилкою.
• Кріотерапія: заморожування рідким азотом є стандартним методом для бородавок, і про заморожування бородавок є чимало досліджень. Серед методів лікування мозолів у NHS і в оглядах його немає^[3][6]. Якщо «мозоль» на підошві не минає і кровить, коли фахівець зрізає верхній шар, це може бути бородавка: під її поверхнею видно чорні чи коричневі крапки, тобто тромбовані дрібні судини^[2].

Після видалення мозоль повернеться, якщо причина залишилася. Тож далі знадобляться зручне взуття, захисні накладки чи прокладки і регулярний догляд за стопами^[5].

Хірургічне втручання

Мозолі рідко потребують операції. Її розглядають лише тоді, коли консервативне лікування не допомогло, і спрямовують на механічну причину: молоткоподібний палець, вальгусну деформацію чи кістковий виступ, через які мозоль утворюється знову і знову^[2][6]. Наприклад, тверді мозолі на мізинці і м'які між пальцями прибирають, видаливши виступ кістки фаланги^[2]. Людям із діабетом, у яких молоткоподібний палець ще рухливий і вже з'явилося передвиразкове ураження, можуть запропонувати невелику операцію на сухожилку згинача пальця^[9]. Натоптні під головками плеснових кісток краще лікувати без операції: результат непередбачуваний, і натоптень може «переїхати» під сусідню кістку^[2].

Як запобігти мозолям на руках і ногах

Більшості мозолів і натоптнів можна запобігти простими заходами^[5].

Як захистити руки

• Носіть рукавички під час силових тренувань, ручної праці, роботи з важкими чи шорсткими матеріалами і в саду^[5].
• Регулярно наносіть зволожувальний крем для рук^[3].
• Користуйтеся м'якими насадками на ручки й олівці, щоб зменшити тертя під час письма.

Як захистити ноги

Профілактика полягає в тому, щоб прибрати або пом'якшити тиск і тертя на стопі. Якщо ви хочете й далі займатися тим, від чого з'являються мозолі:

• Виміряйте обидві стопи: вони часто трохи різні, і взуття купують за більшою^[18].
• Міряйте і купуйте взуття ближче до вечора: за день стопи набрякають і стають найбільшими саме тоді^[18][4].
• Взуття має підходити для конкретного заняття і добре сидіти. Взуття для ходьби з часом зношується, тож варто знати, коли міняти взуття для ходьби.
• Шукайте взуття, у якому передня частина стопи вільно лежить у найширшому місці черевика.
• Обирайте взуття з широким і достатньо глибоким носком, щоб пальці не терлися; між найдовшим пальцем і кінцем взуття має залишатися близько 10 мм^[18].
• Підійдуть товсті м'які шкарпетки, а для бігу спортивні, що відводять вологу; якщо ноги пітніють, міняйте шкарпетки частіше^[3][11].
• Нове взуття спершу носіть недовго, поки воно не стане зручним^[11]. Туфлі, які «треба розносити», на практиці частіше розношують свого власника.
• Використовуйте м'які устілки, гелеві вкладки або подушечки під п'яту там, де тисне найбільше^[3].
• Підстригайте нігті на ногах прямо, не заокруглюючи кутів: задовгі нігті змушують пальці впиратися у верх взуття^[5]. Так само радять підстригати нігті для профілактики врослого нігтя^[19].
• Якщо у вас молоткоподібний палець чи вальгусна деформація, лікар може порадити індивідуальні устілки: вони рівномірніше розподіляють навантаження на підошву^[5]. Людям із діабетом і помірним чи високим ризиком виразок рекомендують лікувальне взуття, яке доведено знижує тиск на підошву^[9].
• Для захисту м'яких мозолів між пальцями підходить поролоновий роздільник або трохи овечої вовни^[2].

Як обрати взуття, що підходить для ваших пальців

• Переконайтеся, що взуття правильної довжини, ширини й глибини і не створює додаткового тиску на пальці^[18].
• Обирайте закруглений або квадратний носок, низький підбор (бажано від 10 до 30 мм) і шнурівку чи липучку, які тримають стопу без тертя^[18].
• Уникайте високих підборів і вузьких гострих носків: вони зсувають стопу вперед і притискають пальці до взуття і один до одного^[3][5].

Як захистити інші ділянки тіла

Натоптні можуть утворюватися будь-де, де шкіра зазнає постійного тертя, наприклад на колінах і ліктях^[4]. Щоб цьому запобігти:

• Носіть наколінники, якщо коліна довго впираються в тверду підлогу, наприклад під час укладання килимів чи плитки.
• Одягайте речі з тканин, що відводять вологу.