Як безпечно видалити волосся на сідницях

Для хірургів волосся між сідницями має неочікувано практичне значення. Після операції з приводу пілонідальної кісти, яку в побуті називають «куприковою кістою», хвороба повертається частіше чи рідше залежно від того, як пацієнт потім прибирає волосся. В огляді 14 досліджень із 963 пацієнтами рецидив був у 9,3% тих, кому робили лазерне видалення волосся, у 23,4% тих, хто голився бритвою або користувався кремом, і в 19,7% тих, хто волосся не чіпав^[1]. Дослідження були невеликі й не найкращої якості, але висновок зрозумілий: у цій зоні спосіб видалення волосся має значення.

Багато людей прибирають волосся на сідницях: хтось заради відчуття чистоти, хтось з естетичних міркувань. Медичних показань для видалення інтимного волосся, за кількома винятками, немає, тож це питання особистого вибору^[2]. Якщо таке бажання є, корисно знати, які методи існують, скільки тримається результат і чим кожен ризикує саме в цій чутливій і незручній для огляду ділянці.

Чи потрібне волосся на сідницях

Точна функція волосся на сідницях невідома. Дослідники не дійшли згоди, навіщо воно росте саме тут, хоча кілька припущень є.

Найпоширеніша версія: волосся зменшує тертя між шкірою, коли людина ходить, сидить чи займається спортом, і працює як природна прокладка проти натирання. Інша гіпотеза стосується запаху тіла: волосся може затримувати запах, який у далекому минулому, можливо, мав значення для спілкування і пошуку партнера.

Жодна з цих теорій остаточно не доведена. Можливо також, що волосся на сідницях не має окремої біологічної функції і просто лишилося нам від предків як еволюційний «залишок». У будь-якому разі воно не є ознакою хвороби.

Волосся в цій зоні є фізіологічною нормою. Воно росте в більшості людей незалежно від статі, віку чи типу шкіри, а його густота, довжина й колір дуже різняться, і це не означає гормонального порушення. Видаляти його чи залишити, вирішує сама людина, і пояснювати цей вибір нікому не потрібно.

Для сідниць найважливіший медичний виняток стосується пілонідальної кісти, або пілонідального синуса. Це маленький хід у шкірі на верхівці міжсідничної складки, який часто роками нічим себе не виявляє, а при інфікуванні дає біль, набряк і гнійник^[3]. В українській хірургії цей стан називають також епітеліальним куприковим ходом. Точна причина невідома, але, за даними Національної служби охорони здоров'я Великої Британії (NHS), тиск і тертя можуть вганяти в шкіру як волосся, що росте довкола, так і випалі волосини, які збираються в складці. Тому хвороба частіше трапляється в чоловіків, які зазвичай волохатіші, і в тих, хто багато сидить^[3]. Якщо такий хід уже є, NHS радить тримати ділянку в чистоті й не голити її, поки лікар не порадить інакше^[3].

Тимчасове видалення волосся

Тимчасово позбутися волосся на сідницях можна кількома способами. Вони підходять тим, хто хоче перевірити, чи комфортно йому без волосся, або не готовий до курсу процедур у клініці. Більшість методів доступні вдома, але зона чутлива й погано видна, тож поспіх тут найгірший помічник.

Гоління

Це найпростіший і найдоступніший метод: потрібні бритва і крем або гель для гоління. Голити «всуху» не можна, це прямий шлях до подразнення. Найкраще голитися в душі або одразу після нього, коли шкіра тепла й волога, а волосся м'яке^[4].

Перед початком вимийте ділянку теплою водою з м'яким милом, нанесіть засіб для гоління без ароматизаторів і займіть зручну позу. Один із варіантів: поставити ногу на край ванни чи душового піддону, попередньо витерши його насухо. Інший: поставити дзеркало на підлогу й присісти над ним, так міжсідничну складку видно найкраще. Гнучкість йога-рівня знадобиться навряд чи, дзеркало знадобиться точно. Однією рукою розведіть сідниці, іншою повільно голіть короткими рухами, не натискаючи.

Американська академія дерматології (AAD, США) радить голити за напрямком росту волосся, промивати бритву після кожного руху і міняти лезо або одноразовий станок після 5–7 гоління^[4]. NHS додає: не голіться надто близько до шкіри, бо щетина завдовжки хоча б 1 мм рідше вростає, не голіться щодня і, якщо шкіра чутлива, спробуйте електробритву^[5]. Як заспокоїти шкіру, якщо подразнення після гоління все ж з'явилося, NHS теж підказує: прикласти до неї прохолодну вологу тканину^[5].

Після процедури ділянку добре промийте й обережно промокніть м'яким рушником. Чутливу шкіру можна змастити заспокійливим засобом без спирту.

Міф: після гоління волосся росте густішим і темнішим. Насправді: гоління не змінює ні структури, ні кольору, ні швидкості росту волосся, про що окремо нагадує Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA)^[6].

Воскова депіляція (ваксинг)

Воскова депіляція, яку в салонах часто називають ваксингом, висмикує волосся разом із коренем, тому результат тримається довше, ніж після гоління^[6]. Процедуру роблять у салоні або вдома зі спеціальними наборами. Через незручну для огляду зону домашній варіант потребує особливої обережності, а депіляцію інтимних ділянок AAD радить довіряти професіоналам, бо шкіра там особливо делікатна^[7].

Перед восковою депіляцією ділянку вимийте, щоб прибрати бруд, відмерлі клітини й залишки косметики, а потім ретельно висушіть: віск добре прилипає лише до чистої сухої шкіри. Довжина волосків має бути приблизно від 0,6 до 2 см, довші підстрижіть^[7]. Далі підігрійте віск за інструкцією і перевірте температуру краплею на внутрішньому боці зап'ястка: він має бути теплим, але не пекти. Нанесіть віск за ростом волосся, накладіть тканинну смужку, притисніть на 2–3 секунди, натягніть шкіру вільною рукою і швидко зірвіть смужку проти росту волосся^[7]. Якщо потрібно, процедуру повторюють на сусідніх ділянках. Наприкінці нанесіть зволожувальний засіб без ароматизаторів, а якщо боляче, прикладіть холод^[7].

Щоб уникнути ускладнень, спершу зробіть тест на невеликій ділянці шкіри^[6]. Якщо з'являється подразнення чи алергічна реакція, від воску краще відмовитися. Віск не наносять на подразнену, обвітрену чи обгорілу на сонці шкіру, на родимки, бородавки й варикозні вени, а на етикетках часто є застереження для людей із діабетом і порушеннями кровообігу^[6]. Не варто робити воскову депіляцію і тим, хто протягом останніх шести місяців приймав ізотретиноїн^[7]. Якщо почервоніння чи набряк тримаються довше двох днів, покажіться дерматологу^[7].

Креми для депіляції

Креми для депіляції мають сильнолужну, а зрідка кислу реакцію і руйнують білкову структуру волосини, тож та перетворюється на желеподібну масу, яку легко стерти зі шкіри^[6]. Метод безболісний, але для чутливої шкіри не завжди безпечний: та сама хімія діє і на шкіру. Особливо обережними слід бути біля заднього проходу.

Обирайте лише креми з позначкою «для чутливої шкіри» або «для зони бікіні». Виробники зазвичай радять спершу перевірити засіб на іншій ділянці тіла^[6], наприклад на стегні, і зачекати добу. Якщо реакції немає, крем можна використати строго за інструкцією, не перевищуючи часу. На запалену чи пошкоджену шкіру креми не наносять^[6]. Якщо з'явилися почервоніння, висип чи печіння, засіб негайно змивають великою кількістю води і більше ним не користуються.

До FDA надходили повідомлення про опіки, пухирі, печіння, свербливий висип і лущення шкіри після депіляторів та інших косметичних засобів для видалення волосся^[6]. Тому поспішати з кремом не варто.

Підстригання

Це найменш ризикований спосіб: він не дає гладкої шкіри, зате зменшує об'єм і помітність волосся. Лезо до шкіри не торкається. Найкращий спосіб запобігти врослому волоссю, за даними NHS, полягає в тому, щоб не голитися^[5]. Зручніше за все маленькі ножиці із заокругленими кінцями^[7] або електричний тример із захисною насадкою. Зона важкодоступна, тож дійте повільно і з дзеркалом.

Підстригання майже не подразнює і не травмує шкіру, хоча результат тримається недовго. Це оптимальний варіант для тих, хто вагається або не хоче болісних чи хімічних методів.

Коротко: що далі лезо від шкіри, то менше ризику. Тример і ножиці найбезпечніші, бритва потребує гострого леза й руху за ростом волосся, а крем і віск варто спершу перевірити на маленькій ділянці.

Постійне видалення волосся

Тим, хто твердо вирішив позбутися волосся на сідницях надовго, доступні методи з тривалим ефектом. Їх виконують фахівці на професійному обладнанні, і для повного результату потрібно кілька сеансів. Обидва основні методи, електроепіляція і лазер, мають свої переваги й обмеження, які краще знати заздалегідь.

Електроепіляція (електроліз)

Під час електроепіляції, яку часто називають електролізом, у волосяний фолікул вводять дуже тонкий зонд і пропускають через нього струм, що руйнує клітини росту волосини^[6]. FDA вважає цей метод постійним, бо він знищує сам фолікул, але для результату потрібна серія візитів^[6]. Сеанс триває від 15 хвилин до години, ходити доводиться щотижня або раз на два тижні, а великі ділянки й цупке волосся можуть потребувати до півтора року процедур^[8].

Після сеансу шкіра зазвичай трохи червоніє, і це минає саме. Відчуття під час процедури більшість описує як легке поколювання, а за потреби використовують знеболювальний крем^[8]. Основні ризики, інфекція від нестерильної голки і рубці від неправильної техніки^[6], залежать від майстра. Ще можливі світлі чи темні плями і загострення герпесу, а людям із кардіостимулятором електроепіляцію не роблять, бо струм може порушити його роботу^[9].

Лазерна епіляція

Лазерне видалення волосся, у побуті «лазерна епіляція», працює так: світло поглинається пігментом меланіном у волосині, нагрівається і руйнує фолікул^[6]. Найкращий результат буває, коли волосся темне, а шкіра світла. Після курсу волосся помітно рідшає, а те, що відростає, зазвичай тонше і світліше^[10]. В оглядовому аналізі рандомізованих досліджень міжнародної Кокранівської співпраці олександритовий і діодний лазери в середньому зменшували кількість волосся приблизно на 50% у перші пів року після лікування^[11].

Міф: лазер прибирає волосся назавжди. Насправді: лазер не гарантує повного й остаточного видалення волосся, тож згодом можуть знадобитися підтримувальні процедури^[10].

На ділянках, де волосся росте повільно, як-от на спині, процедури повторюють раз на 12–16 тижнів^[10]. Відчуття схожі на поколювання чи легке печіння, і більшість клінік охолоджують шкіру, щоб зменшити дискомфорт. Лазери є медичними приладами, якими має користуватися лише навчений фахівець^[6]. Серед побічних ефектів трапляються почервоніння, набряк, пухирі, зміна кольору шкіри й рубці^[6]. Світлі або темні плями (гіперпігментація) можуть бути тимчасовими чи постійними, тому до і після процедури слід уникати сонця^[10].

Окреме застереження для сідниць як великої ділянки стосується знеболювальних кремів. FDA отримувало повідомлення про серйозні й небезпечні для життя побічні ефекти, коли люди наносили велику кількість такого крему перед лазерним видаленням волосся. Тому засіб і його кількість обговорюють із медиком і обирають найменшу дозу анестетика^[6].

Ефективність залежить від кольору волосся: лазер погано діє на сиве, руде, світле й біле волосся, бо воно мало поглинає світло^[10]. У таких випадках доречніша електроепіляція, яка підходить для найширшого спектра типів шкіри й волосся^[8].

Можливі ризики видалення волосся

Будь-яке втручання, навіть таке побутове, як видалення волосся, має ризики. На сідницях вони вищі: ділянку важко роздивитися, шкіра тут чутлива і часто волога. Незалежно від методу, корисно знати, з чим можна зіткнутися, щоб вчасно помітити проблему.

У Journal of Cosmetic Dermatology опублікували аналіз звернень до відділень невідкладної допомоги в США: з 1991 по 2014 рік туди звернулися приблизно через 292 тисячі травм, пов'язаних із видаленням волосся. Між 1991 і 2013 роками частота таких травм зросла майже в дев'ять разів, а з 2011 року найчастіше травмувалися люди 19–34 років, особливо в лобковій ділянці й на тулубі^[12].

Більшість побічних ефектів дрібні й минають самі. Але навіть легке подразнення може перейти в серйозніший стан, якщо продовжувати травмувати шкіру або нехтувати гігієною.

Після процедур найчастіше трапляються:

• Подряпини або порізи: найчастіше від бритви й необережного користування тримером.
• Почервоніння та печіння: реакція на креми для депіляції або віск.
• Свербіж, коли волосся відростає: типово після гоління та кремів.
• Вросле волосся: волосина загинається й проростає назад у шкіру, утворюючи свербливі горбики; лікарі називають цей стан псевдофолікулітом. Частіше він буває в людей із цупким кучерявим волоссям, а видавлювати й колупати такі горбики не можна, бо так легко занести інфекцію^[5].
• Фолікуліт: запалення волосяного фолікула, болючий червоний горбик, часто з гнійничком; у побуті кажуть «прищики після гоління». Ті, що з'являються на відростаючому волоссі після гоління, воску чи електроепіляції, часто стерильні, тобто виникають від подразнення без бактерій. Якщо фолікуліт спричинили гоління, вищипування чи віск, AAD радить відмовитися від них на 30 днів^[13], а при такому подразнювальному фолікуліті новозеландський дерматологічний довідник DermNet радить почекати близько трьох місяців після того, як шкіра заспокоїлася^[14]. На сідницях фолікуліт легко сплутати з прищиками на сідницях (бут-акне).
• Опіки: від надто гарячого воску, хімії кремів або лазера^[6]. Першу допомогу при опіку починають із прохолодної проточної води протягом 20 хвилин. Опік на сідницях чи статевих органах, а також хімічний опік NHS відносить до тих, з якими треба одразу їхати у відділення невідкладної допомоги^[15].
• Алергічна реакція: на компоненти кремів чи воску, зазвичай у вигляді контактного дерматиту; саме тому FDA радить попередній тест на маленькій ділянці^[6].
• Інфекції: бактерії, найчастіше золотистий стафілокок, потрапляють у пошкоджену шкіру; якщо інфекція сягає глибини фолікула, утворюється болючий фурункул^[14].

Щоб знизити ризики, користуйтеся лише чистими інструментами, обирайте засоби для чутливої шкіри й уважно стежте за шкірою в перші дні після процедури. Лікар потрібен, якщо ділянка дуже болить, гаряча на дотик, набрякла або піднялася температура, морозить чи загалом погано^[5]. Болючу шишку на верхівці міжсідничної складки, з якої сочиться гній або кров, NHS радить показати лікарю терміново^[3].

Поради з догляду та гігієни

Після видалення волосся шкіра на сідницях потребує делікатного догляду. Ця зона постійно зазнає тертя, тут волого і мало повітря, тож у складці легко виникає інтертриго, у побуті попрілість. Навіть дрібне подразнення тут швидко ускладнюється, тому базова гігієна і захист бар'єру шкіри обов'язкові.

Щоб шкіра лишалася здоровою після будь-якого методу, дотримуйтеся простих правил:

• Користуйтеся лише чистими інструментами: бритви, тримери й ножиці перед процедурою дезінфікують, а бритву між голіннями зберігають сухою, бо у вологому середовищі на ній розмножуються бактерії^[4].
• Обирайте засоби без ароматизаторів: креми, гелі й лосьйони після депіляції мають бути гіпоалергенними; дерматологи радять зволожувачі з позначкою «некомедогенний», тобто такі, що не забивають пори^[7].
• Не наносьте парфумовану косметику на оброблену ділянку: вона може спричинити свербіж або висип.
• Носіть вільну бавовняну білизну: натуральна тканина менше натирає і краще пропускає повітря, а вільний одяг після воску радить і AAD^[7].
• Не торкайтеся ділянки руками без потреби: особливо в перші години після процедури, поки шкіра найвразливіша.
• Уникайте перегріву: кілька днів після депіляції обходьтеся без гарячих ванн^[7], сауни та гарячих джакузі. У теплій воді добре почувається синьогнійна паличка, яка спричиняє так званий фолікуліт гарячої ванни^[14].
• Стежте за реакцією шкіри: якщо з'явилися почервоніння, свербіж чи висип на сідницях, дайте шкірі відпочити і припиніть процедури.

Ці дії зменшують ризик подразнення та інфекції і допомагають шкірі швидше відновитися. Якщо ж реакція сильна або не минає, експерименти краще зупинити.

Читайте:

Як безпечно підстригати та голити лобкове волосся

Підстригання та гоління лобкового волосся: як підготувати шкіру й інструменти, чим відрізняються ножиці, три...

Домашні засоби від прищиків на сідницях

Прищики на сідницях і домашні засоби від них: чому ці висипання найчастіше пов'язані із запаленням волосяних ...