У 1989 році канадські дослідники два тижні годували здорових чоловіків 17 разів на день, а ще два тижні давали ту саму їжу за три трапези. На «перекусах» «поганий» холестерин ліпопротеїнів низької щільності знизився на 13,5%[1]. Через чверть століття американські вчені порівняли шість трапез на день із трьома при однаковій калорійності: витрати енергії не змінилися, зате голод був сильнішим саме на шести трапезах[2]. Обидва досліди коректні, і саме тому суперечка про частоту їди триває десятиліттями.
Учені досліджують, як кількість трапез впливає на обмін речовин, вагу, ризик хронічних хвороб і самопочуття. Відповідь залежить від того, що саме людина їсть, скільки калорій набирає за день, у який час доби і чи має хвороби, за яких режим їди підбирає лікар.
Історичний контекст та культура харчування
У багатьох культурах заведено ділити день на три основні трапези: сніданок, обід і вечерю. Цей ритм склався історично, разом із робочим днем, шкільним розкладом і сімейними звичками, тож це передусім соціальна домовленість. Довгий час три трапези вважали найзручнішою моделлю, щоб забезпечити організм енергією та поживними речовинами.
Зі зміною способу життя ця схема почала розмиватися: люди частіше пропускають трапези й перекушують, відзначає Американська кардіологічна асоціація[3]. Паралельно набула популярності порада їсти часто й потроху, у побуті її називають «дробовим харчуванням». Прихильники обіцяють рівний цукор у крові, стабільну енергію та менше переїдання.
Коротко: організм не має вбудованого лічильника, який вимагає саме трьох чи саме шести прийомів їжі.
Часті прийоми їжі: переваги та ризики
Часті прийоми їжі зазвичай приписують такі переваги:
- Покращення насичення: часті невеликі порції нібито не дають розгулятися сильному голоду. Перевірка цього не підтвердила: в експерименті з шістьма трапезами голод був навіть сильнішим[2], а в іншому не змінилися ні апетит, ні рівень гормону голоду греліну[4].
- Стабілізація рівня цукру в крові: Американська кардіологічна асоціація відзначає, що шкодить радше нерегулярне харчування, ніж мала кількість трапез[3]. Для людей із цукровим діабетом 2 типу часті трапези не виявилися кращими: у рандомізованому дослідженні два більші прийоми їжі (сніданок і обід) за 12 тижнів знизили вагу на 3,7 кг проти 2,3 кг на шести трапезах із тією самою калорійністю, а глюкоза натще знизилася сильніше[5].
- Запобігання переїданню: менша порція за раз здається гарантією, що людина з'їсть менше. Насправді важить сума за день: шість маленьких порцій легко дають більше калорій, ніж три звичайні.
Часті перекуси можуть посилювати апетит, особливо якщо це солодощі, випічка й снеки. У систематичному огляді такі перекуси помірно збільшували калорійність раціону і в довгострокових спостереженнях частіше супроводжувалися набором ваги[6].
Коротко: перекус корисний, коли він замінює частину основної їжі, і шкодить фігурі, коли додається до неї зверху.
Рідкі прийоми їжі: міфи та факти
Режим із трьох повноцінних трапез на день для багатьох людей навіть зручніший за часті перекуси:
- Кращий контроль порцій: коли трапез три, легше стежити, скільки з'їдено. У багаторічному спостереженні за понад 50 тисячами дорослих ті, хто їв 1–2 рази на день, поступово трохи втрачали індекс маси тіла, а ті, хто перекушував понад три рази, його набирали[7].
- Покращення травлення: довші проміжки дають шлунку й кишківнику перепочинок, але переконливих доказів користі для травлення у здорових людей поки немає, тож тут більше йдеться про відчуття комфорту.
- Термічний ефект їжі: Міф: великі трапези змушують організм витрачати більше енергії на перетравлення, ніж часті перекуси. Насправді: харчовий термогенез становить 5–15% добових витрат і залежить насамперед від загальної калорійності та частки білка й алкоголю[8]. Більшість досліджень різниці між великими й малими порціями не знаходить[9].
Великі порції підходять не всім. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить їсти меншими порціями, але частіше, при печії та кислотному рефлюксі, а останню їжу планувати за 3–4 години до сну[10]. Так само радять вагітним із ранковою нудотою[11], а людям із поганим апетитом і ризиком недоїдання можуть порадити перекуси між основними трапезами[12]. Тим, хто лікується інсуліном чи іншими препаратами, що знижують цукор, не можна пропускати чи відкладати їду через ризик гіпоглікемії[13]. А надто довгі проміжки між трапезами легко закінчуються переїданням увечері, а в частини людей ще й головним болем через голод.
Три повноцінні трапези добре підходять тим, кому їх вистачає без «вовчого» голоду. При печії, нудоті, поганому апетиті або прийомі цукрознижувальних ліків частіша їда меншими порціями зазвичай зручніша.
Харчування та хронічні захворювання
Спостереження за великими групами людей шукають зв'язок між частотою їди та хронічними хворобами, але їхні результати суперечливі.
Найвідоміший приклад стосується холестерину. У британському дослідженні EPIC-Norfolk у людей, які їли понад шість разів на день, загальний холестерин був трохи нижчим, ніж у тих, хто їв один-два рази (після врахування способу життя різниця становила лише 0,15 ммоль/л), а зв'язку з тиском і масою тіла не знайшли[14]. В експерименті з 17 перекусами на день разом із холестерином знижувався й інсулін[1]. Щоправда, жити за розкладом із 17 перекусів на день готовий хіба що хом'як.
Такі дані показують лише асоціації, а не причину. Огляд 2019 року підсумовує, що контрольовані експерименти суперечливі, а в багаторічних спостереженнях ризик хвороб при шести й більше трапезах на день був вищим, ніж при одній-двох. Користь автори пов'язують радше з регулярним режимом, сніданком, більшою часткою калорій у першій половині дня і нічною перервою в їді[15].
Частота їди сама по собі не захищає від хвороб серця чи діабету. Регулярний режим без хаотичних перекусів і нічних набігів на холодильник вигідніший за будь-яку конкретну кількість трапез.
Вплив на вагу та метаболізм
Ідея, що часте харчування прискорює метаболізм і допомагає схуднути, належить до найпоширеніших міфів про схуднення.
Міф: часта їда «розганяє» обмін речовин, тож дробове харчування допомагає спалювати більше калорій. Насправді: метаболізм не багаття, яке згасає без нових дровець кожні дві години. В експерименті з шістьма трапезами витрати енергії не зросли[2], а точні вимірювання витрат за всю добу різниці між частою та рідкою їдою теж не знаходять[9].
Те саме стосується схуднення. На однаковому низькокалорійному раціоні група з трьома трапезами і трьома перекусами схудла не більше, ніж група з трьома трапезами[4]. Метааналіз експериментів показав невелику користь частішої їди для складу тіла, але весь ефект тримався на одному дослідженні[16].
Окремо вивчають режими з довгими перервами в їді, тобто інтервальне голодування. За метааналізом 99 рандомізованих досліджень, усі його варіанти знижують вагу, але переваги над звичайним зменшенням калорійності мінімальні: лише голодування через день дало в середньому на 1,29 кг більше, а в дослідженнях від 24 тижнів різниці не було[17].
Для ваги вирішальні загальна калорійність і склад раціону. Однакові калорії, з'їдені за три чи за шість разів, дають однаковий результат, тож кількість трапез варто обирати під власний ритм і відчуття голоду.
Якість раціону: що важливіше за частоту?
Що саме опиняється в тарілці, впливає на здоров'я сильніше, ніж кількість трапез. У британському дослідженні ZOE PREDICT перекуси давали близько чверті добових калорій, але ні кількість перекусів, ні їхня калорійність не були пов'язані з ризиком хвороб серця й обміну речовин, а менш якісні перекуси супроводжувалися вищими тригліцеридами й інсуліном натще. Перекуси після 21:00 асоціювалися з гіршими показниками глюкози та жирів у крові після їди[18].
Якщо перекус складається з овочів, фруктів, кисломолочних продуктів, горіхів чи цільнозернового хліба, він доповнює раціон клітковиною, білком і вітамінами. Якщо ж з печива, батончиків, чипсів і солодощів, то частота їди лише множить порожні калорії. NHS радить не пропускати трапези, бо через голод людина потім частіше перекушує, і не доїдати порцію, якщо вже ситий[19].
Склад тарілки важливіший за кількість трапез. І три збалансовані прийоми їжі, і п'ять невеликих порцій з овочами, білком та цільними зернами можуть бути здоровим раціоном.
Читайте:
Підсумок
Єдиної правильної кількості трапез немає, а «розгін метаболізму» дробовим харчуванням не підтверджується. Частіша їда меншими порціями зручніша при печії, нудоті, поганому апетиті чи лікуванні цукрознижувальними препаратами. Найбільше важать регулярний режим, якість продуктів, загальна калорійність і нічна перерва в їді.
Джерела19
- Дослідження. Jenkins DJ. та ін. Nibbling versus gorging: metabolic advantages of increased meal frequency. N Engl J Med, 1989.
- Дослідження. Ohkawara K. та ін. Effects of increased meal frequency on fat oxidation and perceived hunger. Obesity (Silver Spring), 2013.
- Довідник. St-Onge MP. та ін. Meal Timing and Frequency: Implications for Cardiovascular Disease Prevention: A Scientific Statement From the American Heart Association. Circulation, 2017.
- Дослідження. Cameron JD. та ін. Increased meal frequency does not promote greater weight loss in subjects who were prescribed an 8-week equi-energetic energy-restricted diet. Br J Nutr, 2010.
- Дослідження. Kahleova H. та ін. Eating two larger meals a day (breakfast and lunch) is more effective than six smaller meals in a reduced-energy regimen for patients with type 2 diabetes: a randomised crossover study. Diabetologia, 2014.
- Мета-аналіз. Cooke CB. та ін. The effect of discretionary snack consumption on overall energy intake, weight status, and diet quality: A systematic review. Obes Rev, 2024.
- Дослідження. Kahleova H. та ін. Meal Frequency and Timing Are Associated with Changes in Body Mass Index in Adventist Health Study 2. J Nutr, 2017.
- Огляд. Westerterp KR. Diet induced thermogenesis. Nutr Metab (Lond), 2004.
- Огляд. Bellisle F. та ін. Meal frequency and energy balance. Br J Nutr, 1997.
- Heartburn and acid reflux. NHS.
- Vomiting and morning sickness. NHS.
- Malnutrition – Treatment. NHS.
- Low blood sugar (hypoglycaemia). NHS.
- Дослідження. Titan SM. та ін. Frequency of eating and concentrations of serum cholesterol in the Norfolk population of the European prospective investigation into cancer (EPIC-Norfolk): cross sectional study. BMJ, 2001.
- Огляд. Paoli A. та ін. The Influence of Meal Frequency and Timing on Health in Humans: The Role of Fasting. Nutrients, 2019.
- Мета-аналіз. Schoenfeld BJ. та ін. Effects of meal frequency on weight loss and body composition: a meta-analysis. Nutr Rev, 2015.
- Мета-аналіз. Semnani-Azad Z. та ін. Intermittent fasting strategies and their effects on body weight and other cardiometabolic risk factors: systematic review and network meta-analysis of randomised clinical trials. BMJ, 2025.
- Дослідження. Bermingham KM. та ін. Snack quality and snack timing are associated with cardiometabolic blood markers: the ZOE PREDICT study. Eur J Nutr, 2024.
- Tips to help you lose weight. NHS.

